Перенесення Ковчегу Заповіту до Господнього Храму
1 Коли Соломон закінчив усю працю щодо спорудження Храму Господа, то Соломон вніс святі дари свого батька Давида, зокрема: золото, срібло та всі інші речі й посуд; все це він поклав у скарбницю Божого Храму.
2 Після цього Соломон зібрав Ізраїльських старійшин, усіх глав племен та начальників батьківських родин Ізраїлю в Єрусалим, аби перенести Ковчег Господнього Заповіту з Міста Давида, тобто з Сіону.
3 Таким чином зібрались у царя всі мужі Ізраїлю відзначити сьомого місяця свято.
4 Коли прибули всі старійшини Ізраїлю, левіти підняли Ковчег
5 і понесли Ковчег разом із Наметом Зборів та з усіма святими предметами, що були в Наметі. Все це несли священики та левіти.
6 А цар Соломон разом з усією громадою Ізраїлю, що зібралась у нього перед Ковчегом, приносили в жертву овець та волів у такій кількості, що не можна було порахувати й записати, – так їх було багато.
7 Тож священики внесли Ковчег Господнього Заповіту на його місце, у внутрішнє Святилище Храму, у Святе Святих, під крила херувимів.
8 Херувими простягали свої крила над тим місцем, де, нарешті, стояв Ковчег, – херувими покривали сам Ковчег та його держаки зверху.
9 Держаки були такі довгі, що кінці держаків Ковчега було видно тим, що стояли спереду в Святому (відділенні ), проте знадвору їх не було видно. Там вони і до сьогодні.
10 У середині Ковчега не було нічого, крім двох скрижалів, які туди поклав Мойсей на Хориві, коли Господь укладав Свій Заповіт з Ізраїльтянами після їх виходу з Єгипту.
11 Так сталося, що коли священики виходили зі Святилища, – адже всі зібрані там священики, незалежно від своєї череди (зміни ), були освячені, –
12 коли всі левіти-хористи на чолі з Асафом, Геманом, Єдутуном та їхніми синами й братами, одягнуті в одежі з вісону, стояли зі східного боку від жертовника й співали в супроводі цимбалів, цитрів та арф, сто двадцять священиків, трубили в труби;
13 коли звуки їхніх труб разом з голосами тих, що співали, зливались в одну злагоджену мелодію хвали та прославлення Господа; і коли в супроводі труб, цимбалів та інших музичних інструментів всі заспівали, прославляючи Господа, бо Він достойний і Його милосердя вічне, – Храм Господній, усе Святилище сповнилось хмарою Його слави!
14 Тому священики не могли далі стояти і здійснювати служіння через ту хмару, оскільки Господня слава заповнила Божий Храм.
1 Tak ukończono całą pracę, którą podjął Salomon dla domu Pana. Następnie Salomon wniósł święte dary Dawida, swego ojca – srebro, złoto i wszystkie naczynia – i złożył w skarbcach domu Bożego.
2 Wtedy Salomon zwołał starszyznę Izraela i wszystkich naczelników plemion, książąt rodów izraelskich do Jerozolimy, aby sprowadzić Arkę Przymierza Pana z miasta Dawidowego, to jest Syjonu. 3 Zebrali się u króla wszyscy mężczyźni izraelscy na święto, które było siódmego miesiąca. 4 Gdy zaś przybyli wszyscy starsi Izraela, lewici wzięli Arkę 5 i przenieśli Arkę i Namiot Spotkania, i wszystkie święte naczynia, które były w Namiocie; przenieśli je kapłani i lewici. 6 Król Salomon i cała społeczność izraelska, która zgromadziła się z nim przed Arką, składali ofiary z owiec i bydła, których było tak wiele, że nie można ich było policzyć ani oszacować. 7 Następnie kapłani wnieśli Arkę Przymierza Pana na jej miejsce do debir domu, czyli do Miejsca Najświętszego, pod skrzydła cherubów. 8 A cheruby miały rozpostarte skrzydła nad miejscem Arki i okrywały cheruby Arkę i jej drążki od góry. 9 A drążki te były tak długie, że ich końce były widoczne z Miejsca Świętego przed Miejscem Najświętszym, ale nie były widoczne z zewnątrz. I pozostają tam aż do dziś. 10 W Arce nie było nic, poza dwiema tablicami, które Mojżesz włożył na Horebie, gdzie Pan zawarł Przymierze z Izraelitami po ich wyjściu z Egiptu.
11 A gdy kapłani wyszli z Miejsca Świętego, ponieważ wszyscy obecni kapłani poświęcili się niezależnie od zmiany, 12 a lewici-śpiewacy, wszyscy: Asaf, Heman, Jedutun, ich synowie oraz ich bracia ubrani w bisior, z cymbałami, harfami i lirami, stali od strony wschodniej ołtarza, a z nimi stu dwudziestu kapłanów grających na trąbach. 13 I była taka jedność grających i śpiewających, że słychać było jeden głos sławiący i wychwalający Pana. A gdy wzmogły się głosy trąb, cymbałów i wszystkich instrumentów muzycznych, aby sławić Pana, ponieważ jest dobry, ponieważ Jego łaska na wieki, wtedy ten dom został wypełniony obłokiem – dom Pana. 14 I kapłani nie mogli pozostać, by służyć, z powodu tego obłoku, ponieważ Chwała Pana wypełniła dom Boży.