Помазання Ісуса дорогоцінним миром
1 За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, [який помер] і якого Ісус воскресив із мертвих.
2 Там Йому влаштували вечерю, а Марта обслуговувала. Лазар був одним із тих, хто був з Ним при столі.
3 Марія, взявши літру мира зі справжнього дорогоцінного нарду , помазала Ісусові ноги й своїм волоссям обтерла їх. Дім наповнився запахом мира.
4 Каже один з Його учнів, Юда Іскаріотський, [син Симона], який мав Його видати:
5 Чому б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати бідним?
6 Він сказав це не тому, що турбувався про бідних, але тому, що був злодієм і, маючи скриньку на гроші, носив те, що вкидали.
7 А Ісус сказав: Облиш її, це вона на день Мого похорону зберегла:
8 бідних ви завжди з собою маєте, Мене ж – не завжди маєте.
Змова проти Лазаря
9 Багато юдеїв довідалося, що Він там, і прийшли не тільки задля Ісуса, а й щоби побачити Лазаря, якого Він воскресив із мертвих.
10 Тож первосвященики змовилися, щоб і Лазаря вбити,
11 бо через нього багато хто відходив від юдеїв і починав вірити в Ісуса.
Урочистий в’їзд Ісуса в Єрусалим
12 Наступного дня велика кількість людей, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийшли на свято.
13 Вони взяли віття пальм, вийшли назустріч Йому і вигукували, [промовляючи]: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Цар Ізраїлю!
14 А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, – згідно з написаним:
15 Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі.
16 Його учні спочатку не зрозуміли цього. Але коли Ісус був прославлений, тоді згадали, що це було про Нього написано, і це Йому зробили.
17 Свідчили люди, які були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих.
18 Тому і зустрів Його натовп, бо почув, що Він зробив це чудо.
19 А фарисеї гомоніли між собою: Дивіться, нічого не вдієте: ось увесь світ пішов за Ним!
Греки шукають Ісуса
20 Деякі з тих, хто прийшов поклонитися у свято, були греками.
21 Вони підійшли до Пилипа, який був з Витсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Ісуса!
22 Пилип іде і каже про це Андрієві, а [далі] Андрій з Пилипом ідуть та й повідомляють Ісуса.
Отець з неба прославляє Сина
23 А Ісус сказав їм у відповідь: Прийшов час прославитися Синові Людському.
24 Істинно, істинно кажу вам: якщо зерно пшениці, впавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, – принесе великий урожай.
25 Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя.
26 Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець.
Ісус говорить про Свій відхід
27 Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години! Але ж задля цього Я і прийшов – на цю годину.
28 Отче, прослав Своє Ім’я! Почувся тоді голос із неба: І прославив Я, і знову прославлю!
29 А люди, які стояли й чули це , говорили: То був грім. Інші казали: То ангел до Нього заговорив.
30 У відповідь Ісус сказав: Не для Мене був цей голос, а для вас.
31 Нині настав суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть.
32 Якщо Я буду піднятий від землі, то притягну всіх до Себе!
33 Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав померти.
34 А з юрби Йому відповіли: Ми чули із Закону, що Христос перебуває вічно, а Ти кажеш, що Син Людський має бути піднятий. Хто Цей Син Людський?
35 Тоді Ісус сказав їм: Ще деякий час Світло є між вами. Ходіть, доки маєте Світло, щоб вас не огорнула темрява, а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
36 Доки маєте Світло, вірте у Світло, щоб ви стали синами Світла! Сказавши це, Ісус скрився і відійшов від них.
Зневіра народу
37 Хоча Він зробив перед ними стільки чудес, вони не повірили в Нього,
38 щоби сповнилося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив нашій вістці? І кому відкрилася Господня правиця?
39 Вони не могли вірити ще й тому, що, як казав Ісая:
40 Засліпив їхні очі, зробив кам’яними їхні серця, аби вони не побачили очима, не зрозуміли серцем і не навернулися, щоб Я оздоровив їх!
41 Це сказав Ісая, коли побачив славу Його і сповістив про Нього.
42 Все ж таки багато зі старших повірило в Нього, але через фарисеїв вони не зізнавалися, щоб їх не вигнали із синагоги;
43 вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу.
Заповідь Божа – це вічне життя
44 Тож Ісус гучним голосом сказав: Хто вірить у Мене, той вірить не в Мене, а в Того, Хто послав Мене!
45 І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене.
46 Я – Світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не перебував у темряві.
47 Якщо хто почує Мої слова і не зберігатиме, Я його не суджу, бо Я не прийшов, аби судити світ, але щоб спасти світ.
48 Хто відрікається від Мене і не приймає Моїх слів, той має свого суддю: слово, яке Я сказав, – воно судитиме його останнього дня.
49 Бо не від Себе Я говорив, а Отець, Який послав Мене, це Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити.
50 І Я знаю, що Його заповідь – це вічне життя. А що Я кажу, то так кажу, як сказав Мені Отець!
Namaszczenie Jezusa w Betanii
(Mt 26,6-13Mk 14,3-9)1 Sześć dni przed Paschą Jezus przyszedł do Betanii, gdzie mieszkał Łazarz, którego wskrzesił z martwych. 2 Przygotowali Mu tam wieczerzę. Marta usługiwała, Łazarz zaś był jednym z tych, którzy zajmowali z Nim miejsce przy stole. 3 Maria natomiast wzięła funt prawdziwego olejku nardowego, bardzo drogiego, namaściła stopy Jezusa i wytarła je swoimi włosami. A dom napełnił się wonią olejku. 4 Wówczas Judasz Iskariota, jeden z Jego uczniów, ten, który miał Go wydać, powiedział: 5 Dlaczego nie sprzedano tego olejku za trzysta denarów i nie rozdano ich ubogim? 6 Powiedział zaś to nie dlatego, że troszczył się o ubogich, ale dlatego, że był złodziejem i mając sakiewkę, wykradał z niej to, co składano. 7 Jezus jednak odpowiedział: Zostaw ją, gdyż zachowała to na dzień Mojego pogrzebu. 8 Ubodzy bowiem zawsze są wśród was, Mnie zaś nie zawsze mieć będziecie.
Spisek przeciwko Łazarzowi
9 Wielki tłum Żydów dowiedział się, że tam jest, i przyszli nie tylko z powodu Jezusa, ale i po to, aby zobaczyć Łazarza, którego wskrzesił z martwych. 10 Arcykapłani więc postanowili zabić również Łazarza, 11 gdyż z jego powodu wielu odeszło od Żydów i uwierzyło w Jezusa.
Triumfalny wjazd do Jerozolimy
(Mt 21,1-11Mk 11,1-11Łk 19,28-40)12 Nazajutrz wielki tłum przybył na święto. Gdy usłyszeli, że Jezus zbliża się do Jerozolimy, 13 wzięli liście palmowe, wyszli Mu naprzeciw i wołali:
Hosanna!
Błogosławiony, który przychodzi w imię Pana,
Król Izraela!
14 A Jezus znalazł osiołka i wsiadł na niego, zgodnie z tym, co jest napisane:
15 Nie bój się, córko Syjonu:
Oto twój Król przychodzi,
siedząc na źrebięciu oślicy.
16 Początkowo Jego uczniowie nie zrozumieli tego, ale gdy Jezus został uwielbiony, przypomnieli sobie, że to było o Nim napisane i że uczynili to dla Niego. 17 Dawał więc świadectwo tłum, który był z Nim, gdy Łazarza wywołał z grobowca i wskrzesił go z martwych. 18 Dlatego też tłum wyszedł Mu na spotkanie, bo usłyszeli, że On uczynił ten znak. 19 Wtedy faryzeusze mówili między sobą: Zobaczcie, nie zdołacie nic uczynić! Oto świat poszedł za Nim.
Grecy szukają Jezusa
20 Wśród tych, którzy przybyli na święto, aby oddać pokłon Bogu, byli też pewni Grecy. 21 Podeszli oni do Filipa z Betsaidy Galilejskiej i prosili: Panie, chcemy zobaczyć Jezusa. 22 Filip poszedł i powiedział Andrzejowi. Wówczas Andrzej z Filipem poszli i powiedzieli Jezusowi. 23 Jezus zaś oznajmił im: Nadeszła godzina, aby został uwielbiony Syn Człowieczy. 24 Zapewniam, zapewniam was: Jeśli ziarno pszenicy, które wpadło w ziemię, nie obumrze, samo jedynie pozostaje. Jeśli zaś obumrze, przynosi obfity owoc. 25 Kto miłuje swoje życie, utraci je, a kto nienawidzi swego życia na tym świecie, zachowa je na życie wieczne. 26 Jeśli ktoś chciałby Mi służyć, niech idzie za Mną, a gdzie Ja jestem, tam będzie i Mój sługa. Jeśli ktoś będzie Mi służył, uszanuje go Ojciec.
Syn Człowieczy zostanie wywyższony
27 Teraz Moja dusza się zatrwożyła. I co mam powiedzieć? Ojcze, wybaw Mnie od tej godziny? Przecież przyszedłem dla tej godziny. 28 Ojcze, uwielbij swoje Imię! Wtedy rozległ się głos z nieba: I uwielbiłem, i znów uwielbię. 29 Stojący zaś tłum, gdy to usłyszał, mówił: Zagrzmiało. Inni mówili: Anioł do Niego przemówił. 30 Jezus natomiast oznajmił: Ten głos rozległ się nie ze względu na Mnie, ale ze względu na was. 31 Teraz odbywa się sąd nad tym światem, teraz władca tego świata będzie wyrzucony na zewnątrz. 32 A Ja, gdy zostanę wywyższony nad ziemię, pociągnę wszystkich do siebie. 33 To zaś powiedział, dając poznać, jaką śmiercią miał umrzeć. 34 Tłum jednak Mu odpowiedział: Dowiedzieliśmy się z Prawa, że Mesjasz ma trwać na wieki. Jak więc możesz mówić, że Syn Człowieczy ma zostać wywyższony? Kim jest Syn Człowieczy? 35 Wtedy Jezus im powiedział: Jeszcze przez krótki czas jest pośród was światłość. Chodźcie, dopóki macie światłość, aby was ciemność nie ogarnęła. Kto bowiem chodzi w ciemności, nie wie, dokąd idzie. 36 Dopóki macie światłość, wierzcie w światłość, abyście się stali synami światłości.
Niewiara Żydów
Gdy Jezus to powiedział, odszedł i ukrył się przed nimi. 37 A chociaż uczynił tak wiele znaków wobec nich, nie uwierzyli w Niego, 38 aby się spełniło słowo, wypowiedziane przez proroka Izajasza:
Panie, kto uwierzył w nasze zwiastowanie?
I komu potęga Pana została objawiona?
39 Dlatego nie mogli uwierzyć, ponieważ znowu Izajasz powiedział:
40 Oślepił ich oczy
i znieczulił ich serce,
aby oczami nie zobaczyli
i sercem nie zrozumieli, i się nie nawrócili;
żebym ich nie uleczył.
41 To powiedział Izajasz, bo ujrzał Jego chwałę i mówił o Nim. 42 Wielu jednak przywódców uwierzyło w Niego, ale z obawy przed faryzeuszami nie ujawniali się, aby nie wykluczono ich z synagogi. 43 Bardziej bowiem umiłowali ludzką chwałę niż chwałę Boga.
Słowo Jezusa sędzią
44 Jezus zaś zawołał: Kto we Mnie wierzy, nie wierzy we Mnie, ale w Tego, który Mnie posłał. 45 I kto Mnie widzi, widzi Tego, który Mnie posłał. 46 Ja, światłość, przyszedłem na świat, aby każdy, kto we Mnie wierzy, nie pozostał w ciemności. 47 Jeśli ktoś wysłucha Moich słów, lecz ich nie będzie przestrzegał, Ja go nie będę sądził. Nie przyszedłem bowiem po to, aby świat sądzić, lecz aby świat zbawić. 48 Kto Mnie odrzuca i nie przyjmuje Moich słów, ten ma swego sędziego: Słowo, które głosiłem, ono będzie go sądzić w dniu ostatecznym. 49 Nie mówiłem bowiem sam od siebie, ale Ten, który Mnie posłał, Ojciec, On Mi polecił, co mam mówić i głosić. 50 A wiem, że Jego przykazanie jest życiem wiecznym. Co więc Ja mówię, mówię tak, jak Mi powiedział Ojciec.