Сила віри
1 Віра є підставою для надії, те, що переконує про речі, недоступні для споглядання.
2 Нею були засвідчені стародавні.
3 Вірою розуміємо, що віки були створені Божим Словом, так що з невидимого постало видиме.
4 Вірою Авель приніс Богові кращу, ніж Каїн, жертву, якою засвідчено, що він праведний, бо про його дари засвідчив Бог; нею він і після смерті промовляє.
5 Вірою Енох був перенесений, щоб не побачити смерті; і його не знайшли, тому що Бог його переніс. Адже перед перенесенням було засвідчено, що він догодив Богові.
6 Без віри неможливо догодити Богові . Тим, які приходять до Бога, треба вірити, що Він є і що винагороджує тих, які Його шукають.
7 Вірою Ной, одержавши об’явлення про те, чого ще не бачив, зі страхом зробив ковчег для спасіння свого дому, чим осудив увесь світ і став спадкоємцем тієї праведності, що походить з віри.
8 Вірою Авраам, коли був покликаний іти на місце, яке мав одержати в спадок, – послухався і пішов, не знаючи, куди йде.
9 Вірою прибув до обіцяної землі, немов до чужої, оселившись у шатрах з Ісааком і Яковом – співспадкоємцями тієї самої обітниці,
10 тому що він очікував міста з підвалинами, творцем і будівничим якого є Бог.
11 Вірою ж і сама Сарра, будучи неплідною, дістала силу зачати і [народила], незважаючи на похилий вік, оскільки вважала вірним Того, Хто обіцяв.
12 І тому від одного – і до того ж змертвілого – народилося так багато, наче зірок на небі, наче незліченного піску край моря.
13 Всі вони повмирали у вірі, не одержавши обітниць, але здалека побачили їх і привітали, визнаючи, що вони є чужинцями і приходьками на землі.
14 Адже ті, які так кажуть, визнають, що шукають батьківщини.
15 А якби пам’ятали ту батьківщину , звідки вийшли, то мали б нагоду повернутися.
16 Нині ж кращої бажають, тобто небесної. Тому Бог не соромиться називати Себе їхнім Богом, адже Він приготував їм місто.
17 Авраам, будучи випробовуваний вірою, привів Ісаака і, маючи обітниці, приносив у жертву єдинородного сина;
18 йому було сказано, що в Ісаакові назветься твій нащадок.
19 Оскільки він зрозумів, що Бог має силу воскресити з мертвих, тому й одержав його як прообраз.
20 Вірою в майбутнє поблагословив Ісаак Якова та Ісава.
21 Вірою Яків, помираючи, поблагословив кожного з Йосифових синів і схилився на руків’я свого посоха.
22 Вірою Йосиф, помираючи, нагадував про вихід синів Ізраїля і зробив заповіт про свої кості.
23 Вірою Мойсей, коли народився, три місяці був переховуваний своїми батьками, адже побачили вони, що дитя гарне, тож не злякалися наказу царя.
24 Вірою Мойсей, коли виріс, відмовився називатися сином дочки фараона;
25 він краще зволів терпіти з Божим народом, ніж тимчасово мати насолоду від гріха.
26 Він уважав наругу Христа за більше багатство, ніж скарби Єгипту, тому що споглядав на нагороду.
27 Вірою він покинув Єгипет, не злякавшись гніву царя, адже стояв непохитно, як той, хто бачить Невидимого.
28 Вірою справив він Пасху й пролиття крові, аби той, хто вигублював первістків, не торкнувся їх.
29 Вірою перейшли Червоне море, наче суходіл, на що спокусилися і єгиптяни, та потонули.
30 Вірою впали по семиденному обході єрихонські мури.
31 Вірою повія Рахав, прийнявши з миром розвідників, не загинула з невірними.
32 І що ще скажу? Адже мені забракне часу, як розповідатиму про Гедеона, Варака, Самсона, Єфтая, Давида, Самуїла та про інших пророків,
33 які вірою перемогли царства, чинили справедливість, одержали обітниці, замкнули лев’ячі пащі,
34 згасили силу вогню, втекли від вістря меча, одужали від недуги, були сильними у війні, обернули до втечі полки чужинців.
35 Жінки одержували своїх померлих через воскресіння; інші були закатовані, не отримавши звільнення, щоб осягнути краще воскресіння.
36 Ще інші зазнали знущань і побоїв, а також кайданів і ув’язнення.
37 Їх каменували, перепилювали навпіл, вони вмирали, зарубані мечем, тинялися в овечих і козячих шкурах – збідовані, знедолені, покривджені.
38 Ті, яких світ не був гідний, тинялися в пустелях, у горах, у печерах, в земних яругах.
39 І всі вони, засвідчені вірою, не одержали обітниці,
40 оскільки Бог передбачив для нас щось краще, щоб вони не без нас досягли завершення.
PRZYKŁADY WIELKIEJ WIARY
1 Wiara jest gwarancją tego, czego się spodziewamy, dowodem istnienia rzeczy, których nie widzimy. 2 Przez nią zostało dane świadectwo przodkom.
3 Dzięki wierze rozumiemy, że wszechświat został stworzony Słowem Boga, bo nie z tego, co widzialne, powstało to, co widzimy.
4 Dzięki wierze Abel złożył Bogu ofiarę lepszą niż Kain. Przez nią otrzymał świadectwo, że jest sprawiedliwy, bo Bóg zaświadczył o tym nad jego darami. Przez nią też, chociaż umarł, nadal mówi. 5 Dzięki wierze Henoch został zabrany, aby nie oglądał śmierci, i nie odnaleziono go, bo zabrał go Bóg. Już bowiem przed zabraniem otrzymał świadectwo, że spodobał się Bogu. 6 Bez wiary zaś nie można podobać się Bogu, bo trzeba, aby ten, kto zbliża się do Boga uwierzył, że On jest i że nagradza tych, którzy Go szukają. 7 Dzięki wierze Noe otrzymał wyrocznię o tym, czego jeszcze nie można było zobaczyć. Przyjął ją z bojaźnią i zbudował arkę, aby ocalić swoją rodzinę. Przez wiarę potępił świat i stał się dziedzicem sprawiedliwości, którą otrzymuje się przez wiarę.
8 Dzięki wierze Abraham okazał posłuszeństwo wezwaniu, aby wyruszyć na miejsce, które miał wziąć w dziedzictwo. Wyruszył, nie wiedząc, dokąd zmierza. 9 Dzięki wierze przebywał w Ziemi Obiecanej jako obcej, mieszkając pod namiotami z Izaakiem i Jakubem, współdziedzicami tej samej obietnicy. 10 Oczekiwał bowiem miasta zbudowanego na trwałych fundamentach, którego budowniczym i twórcą jest Bóg. 11 Dzięki wierze też bezpłodna Sara, choć była w podeszłym wieku, otrzymała moc wydania potomstwa, gdyż za godnego wiary uznała Tego, który złożył obietnicę. 12 Dlatego z jednego człowieka, i to prawie obumarłego, zrodziło się potomstwo tak liczne, jak gwiazdy na niebie i jak piasek na brzegu morza, którego nie można zliczyć.
13 W wierze umarli oni wszyscy. Nie doczekali się spełnienia obietnic, ale z daleka je ujrzeli, powitali i przyznali, że na ziemi są obcymi i pielgrzymami. 14 Ci bowiem, którzy tak mówią, okazują, że poszukują ojczyzny. 15 Gdyby bowiem myśleli o tej, z której wyszli, to mieliby czas zawrócić. 16 Teraz jednak dążą do lepszej, to jest do niebiańskiej. Dlatego Bóg nie wstydzi się, że jest nazywany przez nich ich Bogiem, bo przygotował im miasto.
17 Dzięki wierze Abraham, wystawiony na próbę, ofiarował Izaaka. Jedynego syna składał w ofierze, on, który otrzymał obietnice. 18 Zostało mu bowiem powiedziane: Z Izaaka będziesz miał powołane potomstwo . 19 Uważał jednak, że Bóg jest zdolny nawet wskrzesić z martwych, dlatego otrzymał go z powrotem jako symbol. 20 Dzięki wierze w to, co ma nastąpić, Izaak pobłogosławił Jakuba i Ezawa. 21 Dzięki wierze Jakub umierając pobłogosławił każdego z synów Józefa, a sam pokłonił się przed wierzchołkiem jego laski. 22 Dzięki wierze Józef, zanim umarł, wspomniał o wyjściu synów Izraela i wydał polecenie co do swoich kości.
23 Dzięki wierze Mojżesz po urodzeniu był przez trzy miesiące ukrywany przez swoich rodziców, gdyż widzieli, że to dziecko jest piękne, i nie ulękli się dekretu króla. 24 Dzięki wierze Mojżesz, gdy stał się dorosły, nie chciał uchodzić za syna córki faraona. 25 Wolał raczej cierpieć krzywdy razem z ludem Bożym, niż korzystać z chwilowej rozkoszy grzechu. 26 Uważał zniewagi znoszone dla Chrystusa za bogactwo większe od skarbów Egiptu, ponieważ liczył na zapłatę. 27 Dzięki wierze opuścił Egipt nie lękając się gniewu króla, bo jakby widząc to, co niewidzialne, stał się wytrwały. 28 Dzięki wierze przygotował Paschę i dokonał skropienia krwią, aby nie dotknął ich ten, który niszczy to, co pierworodne. 29 Dzięki wierze przeszli przez Morze Czerwone jak przez suchą ziemię, gdy zaś Egipcjanie próbowali to uczynić, potonęli. 30 Dzięki wierze runęły mury Jerycha, gdy obchodzili je wokoło przez siedem dni. 31 Dzięki wierze nierządnica Rachab nie zginęła razem z niewierzącymi, gdyż gościnnie przyjęła zwiadowców.
32 I co jeszcze mam powiedzieć? Zabrakłoby mi czasu, gdybym chciał opowiadać o Gedeonie, Baraku, Samsonie, Jeftem, Dawidzie, Samuelu i o prorokach. 33 Przez wiarę pokonali oni królestwa, dokonali dzieł sprawiedliwych, doczekali spełnienia obietnic, zamknęli paszcze lwom, 34 stłumili żar ognia, uniknęli ostrza miecza, zostali podźwignięci z niemocy, stali się waleczni na wojnie, odparli cudzoziemskie wojska. 35 Kobiety odzyskały swoich zmarłych przez zmartwychwstanie. Inni zaś byli torturowani, gdyż nie przyjęli uwolnienia, aby otrzymać lepsze zmartwychwstanie. 36 Jeszcze inni doświadczyli szyderstw i biczowania, ponadto kajdan i więzienia. 37 Byli kamienowani, przerzynani piłą, ścinani mieczem, tułali się w skórach owczych i kozich, cierpieli niedostatek, ucisk i poniewierkę – 38 świat nie był ich godny. Błądzili po pustyniach, po górach, jaskiniach i rozpadlinach ziemi.
39 Ci wszyscy jednak, choć wykazali się wiarą, nie doczekali się spełnienia obietnicy. 40 Bóg bowiem ze względu na nas przewidział coś lepszego, żeby bez nas nie osiągnęli doskonałości.