Горе байдужим на Сіоні
1 Горе байдужим на Сіоні, і впевненим у власній безпеці на самарійській горі, – хто себе до видатних серед корінних народів зараховує і до яких ходить за допомогою Ізраїлів рід.
2 Навідайтесь у Калне й подивіться, а звідти перейдіть до Великого Хамата, – вступіть також до филистимського Ґату. Хіба вони кращі за ваші два царства? Хіба їхні околиці більші за ваші околиці?
3 Ви, котрі відганяєте від себе думку про день нещастя, фактично, наближаєте насильство.
4 Ви виніжуєтесь на ложах зі слонової кості і, насолоджуючись розкішшю на своїх постелях, їсте собі м’ясо ягнят з отар і телят із загонів, –
5 підспівуєте під звуки цитри, – подібно до Давида, вигадуєте собі музичні інструменти.
6 Ви попиваєте вино з великих чаш і намащуєтесь вишуканими мастями, зовсім не вболіваючи за руїнами Йосифа.
7 Тому тепер підете в неволю першими на чолі полонених, і, таким чином, закінчиться ваше розкішне життя.
8 Адже Владика Господь заприсягнувся Самим Собою. Ось що сказав Господь, Бог Саваот: Мені огидна зарозумілість Якова, – Я зненавидів його укріплені палаци і видам місто ворогу з усім, що є в ньому.
9 Дійде до того, що навіть коли залишиться в одному домі десятеро чоловіків, то й вони повмирають.
10 І якщо прийде чийсь родич, аби взяти й винести кості з дому і спалити, та запитається в того, хто десь у куточку дому залишився: Чи є тут ще хтось? – і почує у відповідь: Немає… – то захожий скаже: Мовчи, щоб часом не назвати Господнього Імені .
11 Бо достатньо Господу сказати слово, – і великі будинки перетворяться на руїни, а малі доми – на купи каміння.
12 Хіба можуть коні бігати по скелях? Хіба можна орати море волами? Але ви перетворили правосуддя в отруту, а плід справедливості – на полин.
13 Ви радієте власним нікчемним словам, говорячи: Хіба не своєю силою ми здобули собі Карнаїм?
14 Тому знайте, нащадки Ізраїля, що Я підніму проти вас народ, – каже Господь, Бог Саваот, – який гнобитиме вас, від входу до Хамата, і аж до потоку в пустелі.
Zapowiedź zniszczenia Izraela
1 Biada beztroskim na Syjonie
i zadufanym na górze Samarii,
dostojnikom najznamienitszego z narodów,
do których przychodzi cały dom Izraela.
2 Idźcie do Kalne i zobaczcie,
potem idźcie stamtąd do Chamat Rabba
i zstąpcie do Gat filistyńskiego.
Czy jesteście lepsi od tych królestw,
albo czy ich posiadłości są większe od waszych?
3 Odwlekacie dzień niedoli,
a przybliżacie grabież i przemoc.
4 Kładą się na łożach z kości słoniowej
i wyciągają się na swoich dywanach,
jedzą jagnięta z trzody
i z zagrody cielęta.
5 Pobrzękują na strunach harfy,
jak Dawid wymyślają sobie instrumenty muzyczne.
6 Piją z pucharów wino
i namaszczają się najprzedniejszymi olejkami,
ale nie martwią się upadkiem Józefa.
7 Dlatego teraz pójdą na wygnanie
na czele wygnańców
i skończy się zgiełk ucztujących.
8 Pan Bóg przysiągł na samego siebie
– wyrocznia Pana, Boga Zastępów:
Brzydzę się pychą Jakuba
i nienawidzę jego pałaców,
dlatego wydam wrogom miasto i wszystko, co się w nim znajduje.
9 Jeśli pozostanie dziesięciu w jednym domu i umrą,
10 wtedy wyniesie ich na dwór krewny, by spalić ich kości.
Następnie zapyta tego, kto jeszcze pozostał w głębi domu:
Czy jeszcze jest ktoś z tobą?
On odpowie: Nie ma!
I doda: Cicho! Nie można wspominać imienia Pana,
11 gdyż Pan każe
rozwalić większy dom w gruzy,
a mniejszy w pył!
12 Czy konie mogą biegać po skale?
Czy można wołami orać morze?
Ale wy zamieniliście prawo w truciznę,
a owoc sprawiedliwości w piołun.
13 Cieszycie się z Lo-Dabar
i mówicie:
Czy nie własną siłą wzięliśmy Karnaim?
14 Ja jednak wzbudzę przeciwko wam,
domu Izraela
– wyrocznia Pana, Boga Zastępów –
naród, który będzie was gnębił
od Wejścia do Chamat
aż do potoku Araba.