Горе пророка через гріхи народу
1 Горе мені, адже я себе відчуваю так, як дерево після збору врожаю, як виноградник після збору винограду, – жодного грона, щоб поживитись, жодної ранньої фіги, яку можна було би скуштувати.
2 Зникли в краю побожні, й немає серед людей справедливого. Кожен, немов у засаді, чатує задля пролиття крові, – кожний полює за своїм братом, розставляючи для нього пастку.
3 Їхні руки спритні для здійснення зла. Урядник чекає хабаря, – та й суддю можна підкупити, – про свої забаганки натякають знатні особи й усе викривляють.
4 Найкращий з них, як колючка, і найчесніший – як терновий живопліт. Але надходить день твоїх відвідин, передвіщений твоїми вартовими. Неодмінно наступить для тебе страхіття.
5 Тож не звіряйся другові і не покладайся навіть на найближчого, – на ту, котра розділяє з тобою ложе. Стережи двері своїх уст.
6 Адже син безчестить батька, дочка повстає проти своєї матері, невістка – проти своєї свекрухи, – так що вороги людини – її домашні.
Надія Міхея на Божу справедливість та відновлення Ізраїлю
7 Я ж спрямую свій погляд на Господа, очікуватиму Бога мого спасіння. Мій Бог мене вислухає!
8 Не радій з мого горя, мій вороже! Хоч я і падаю, проте я встаю, – хоча іноді трапляється темрява, Господь – моє світло!
9 Я витерплю Господній гнів, оскільки я згрішив проти Нього, – аж поки Він не розгляне мою судову справу, і не поновить мене в правах. Він виведе мене на світло, і я побачу Його справедливість.
10 Мій ворог це побачить, і йому стане соромно через те, що він говорив мені: Де Той Господь, твій Бог? Своїми очима я дивитимусь, як його топтатимуть, наче болото на дорозі.
11 Настане такий день, коли твої мури будуть відбудовані, – хоча той день віддалений.
12 Тоді до тебе приходитимуть від Ассирії, від міст Єгипту, – від самого Єгипту і до Євфрату, від моря й до моря, і від однієї гори до іншої гори.
13 Але земля залишатиметься спустошеною разом зі своїми мешканцями через їхні вчинки.
Молитва Міхея
14 Паси Свій народ, – молиться пророк, – Своїм посохом, провадь отару Своєї спадщини, яка перебуває, наче в лісі посеред Кармелю . Вони пастимуться на Башані та в Гілеаді, як і в давні часи.
15 Господь відповів : Як було за днів твого виходу з єгипетського краю, Я знову покажу Ізраїлю чудеса, гідні здивування.
16 Побачать це інші народи й засоромляться, – незважаючи на всю свою силу, покладуть руки свої на уста, а їхні вуха оглухнуть.
17 Вони лизатимуть порох, наче змії, плазуючи по землі. Сповнені жаху перед Господом, нашим Богом, вони з тремтінням виповзатимуть зі своїх криївок, адже Тебе вони злякаються.
18 Хіба є ще такий Бог, як Ти, Котрий прощає гріхи, відпускаючи (забуваючи ) провини залишка Своєї спадщини? Бог не постійно гнівається, позаяк Він – Той, Хто любить виявляти милосердя.
19 Він знову змилується над нами, і змиє наші провини, – Ти кинеш у глибини моря всі наші гріхи.
20 Тож вияви свою вірність Якову, і Твоє милосердя – Авраамові, як Ти й присягнув нашим батькам у ті давні часи.
Powszechne zepsucie w Izraelu
1 Biada mi, gdyż jestem jak po zbiorze owoców
i po winobraniu!
Nie ma grona do zjedzenia
ani wczesnej figi, której pragnę.
2 Wyginęli pobożni z ziemi
i nie ma prawego wśród ludzi,
wszyscy czyhają na krew,
każdy zasadza się z siecią na swojego brata.
3 Ich dłonie gotowe są tylko czynić zło.
Aby czynić dobrze, książę żąda zapłaty,
a sędzia wynagrodzenia,
dostojnik zaś rozstrzyga według swojego upodobania,
rozstrzyga sprawę na swoją korzyść.
4 Najlepszy z nich jest jak cierń,
a najbardziej prawy – jak żywopłot kolczasty.
Nadszedł jednak dzień zapowiedziany przez strażników,
dzień twojej kary,
teraz padnie na nich popłoch.
5 Nie wierzcie przyjacielowi,
nie ufajcie powiernikowi
ani kobiecie leżącej na twojej piersi!
Strzeżcie swoich ust!
6 Bo syn pogardza ojcem,
córka buntuje się przeciw matce,
a synowa przeciwko teściowej,
nieprzyjaciółmi człowieka są jego domownicy!
7 Ale ja będę wyglądać Pana,
wyczekiwać Boga mojego zbawienia.
Mój Bóg mnie wysłucha.
Nadzieja i modlitwa ludu
8 Nie ciesz się, moja nieprzyjaciółko.
Chociaż upadłem – powstanę,
choć siedzę w ciemnościach – to Pan jest moją światłością.
9 Gniew Pana będę znosił,
gdyż zgrzeszyłem przeciwko Niemu,
aż rozsądzi moją sprawę
i postąpi wobec mnie sprawiedliwie.
Wyprowadzi mnie na światło
i będę oglądał Jego sprawiedliwość,
10 Zobaczy to moja nieprzyjaciółka
i okryje się hańbą
ta, która mówiła do mnie:
Gdzie jest Pan, twój Bóg?
Moje oczy będą na nią patrzeć,
gdy zostanie zdeptana
jak błoto uliczne.
11 Oto dzień odbudowy twoich murów,
w tym dniu poszerzą się twoje granice!
12 Wówczas przyjdą do ciebie
od Asyrii aż po Egipt,
od Egiptu aż po Eufrat,
od morza aż po morze
i od gór aż po góry.
13 Lecz ziemia stanie się pustkowiem
z powodu winy jej mieszkańców,
jako owoc ich uczynków.
14 Twój lud paś laską,
trzodę Twojego dziedzictwa,
która mieszka samotnie w lesie
i w środku ogrodu.
Niech wypasają w Baszanie i w Gileadzie,
jak za dawnych czasów.
15 Ukaż nam cudowne rzeczy,
jak za dni twojego wyjścia z ziemi egipskiej.
16 Zobaczą to ludy
i okryją się hańbą
mimo całej swojej potęgi,
położą rękę na ustach,
ich uszy ogłuchną.
17 Będą lizać proch jak wąż,
jak to, co pełza po ziemi.
Wyjdą, dygocząc, ze swoich twierdz
naprzeciw Pana, naszego Boga,
drżeć będą i bać się Ciebie.
18 Który bóg jest jak Ty?
Który przebacza winy
i odpuszcza występek
reszcie swojego dziedzictwa?
Nie żywi na zawsze swojego gniewu,
gdyż ma upodobanie w miłosierdziu.
19 Znowu zmiłuje się nad nami,
zmaże nasze winy.
Ty wrzucisz w głębiny morskie
wszystkie nasze grzechy.
20 Okażesz wierność Jakubowi,
łaskę Abrahamowi,
którą przysiągłeś naszym ojcom
od najdawniejszych czasów.