Сім’я Елкани
1 У Раматаїм-Цофімі , на Єфремовім нагір’ї, жив чоловік на ім’я Елкана, син Єрохама, онук Елігу, правнук Тоху, праправнук Цуфа, єфремівця .
2 Він мав дві жінки: ім’я першої було Анна, а ім’я другої – Пеніна. Так сталось, що Пеніна мала дітей, а в Анни дітей не було.
3 Щороку той чоловік ходив зі свого міста на поклоніння і принесення жертви Господу Саваоту в Шіло. Господніми священиками там були два сини Ілія: Хофні та Пінхас.
4 Щоразу, коли Елкана приносив жертву, він давав своїй жінці Пеніні та всім її синам і дочкам певні частки жертовного м’яса.
5 Анні ж він давав подвійну частку, оскільки він любив Анну більше , хоч Господь учинив її неплідною.
6 Тож суперниця Анни завжди дражнила її, всіляко принижуючи, через те що Господь не дав Анні дітей.
7 Так повторювалось з року в рік, – щоразу коли вони приходили до Господнього Дому, Пеніна завдавала їй прикрощів, а вона (Анна ) плакала й відмовлялась від їжі.
8 Елкана, її чоловік, питав її: Анно, чому ти плачеш і чому нічого не їси? Чому сумує твоє серце? Хіба я для тебе не дорожчий за десятьох синів?
Молитва Анни
9 Одного разу , після того як вони у Шіло скінчили їсти й пити, а священик Ілій сидів на стільці біля входу до Господнього Храму, Анна підвелась
10 і, страждаючи душею й гірко плачучи, вона стала молитись до Господа.
11 Вона дала обітницю, говорячи: Господи Саваоте, якщо Ти дійсно звернеш увагу на недолю Твоєї слугині, та якщо не забудеш мене; якщо згадаєш Твою слугиню і даси Своїй слугині нащадка чоловічої статі, то я віддам його Господу на весь вік його життя, і бритва не торкатиметься його голови.
12 Так сталося, що вона довго стояла на молитві перед Господом, а священик Ілій весь час спостерігав за її устами.
13 Позаяк Анна лише шепотіла, ледве рухаючи своїми губами, тоді як голосу не було чути, то Ілій подумав, що вона п’яна.
14 Тому Ілій сказав їй: Доки залишатимешся п’яною? Йди й витверезись від спожитого тобою вина!
15 Але, відповідаючи, Анна сказала: Ні, мій володарю! Я просто нещасна жінка! Я не пила ні вина, ані іншого п’янкого напою, а просто виливаю перед Господом свою душу.
16 Будь ласка, не вважай своєї слугині за якусь негідницю, адже це я від надмірної туги та великої печалі досі промовляла.
17 Тоді Ілій сказав: Іди з миром, нехай Бог Ізраїлю дасть тобі те, чого ти у Нього просила.
18 А вона промовила: Нехай же твоя слугиня знайде співчуття в твоїх очах! Після цього жінка пішла до себе й почала їсти, а її вигляд вже не був більше сумним.
Народження Самуїла і його посвячення на служіння Господу
19 Наступного дня спозаранку, поклонившись Господу, вони повернулися й прибули до свого дому в Рамі. Отже, Елкана пізнав свою дружину Анну, й Господь згадав про неї.
20 Далі відбулося так: завагітнівши, Анна в належний час народила сина й назвала його Самуїлом, сказавши : Я випросила його в Господа.
21 Коли ж її чоловік, Елкана, разом з родиною збиралися йти, щоб принести жертву Господеві, й здійснити свої обітниці,
22 Анна не пішла. Вона сказала своєму чоловікові: Лише тоді, коли хлопчина буде відлучений від грудей, я заведу його, аби він з’явився перед Господом, і залишився там назавжди.
23 Елкана ж, її чоловік, промовив до неї: Чини, як вважаєш за краще, – залишайся, аж доки не відлучиш його від грудей. Нехай лише Господь тобі допоможе здійснити свою обітницю . Отже, та жінка залишалась удома, й годувала свого сина, аж доки не надійшов час його відлучити.
24 А коли Анна Самуїла відлучила, то вона взяла його з собою. Взяла також трилітнього бичка, одну ефу борошна, бурдюк вина, й запровадила усе це до Господнього Дому у Шіло. Звичайно, хлопчина був ще зовсім малий.
25 Отже, вони бичка зарізали, а хлопчика привели до Ілія.
26 Анна сказала: Послухай, володарю мій! Як ти живий, мій володарю, я та сама жінка, яка стояла тут перед тобою й молилась до Господа.
27 Саме про цього хлопчину я молилась, і Господь здійснив моє благання, про що я Його просила.
28 Тому я віддаю його Господу, – на весь вік його життя, адже він випрошений для Господа! І тоді поклонився Ілій Господу.
Historia Samuela
Anna w sanktuarium w Szilo
1 W Ramataim żył pewien człowiek, Sufita z gór Efraima. Na imię miał Elkana. Był synem Jerochama, syna Elihu, syna Tochu, syna Sufa Efratyty. 2 Miał dwie żony. Jedna miała na imię Anna, a druga – Peninna. Peninna miała dzieci, natomiast Anna była bezdzietna. 3 Co roku ten człowiek wyruszał ze swego miasta, aby w Szilo oddać pokłon i złożyć ofiarę Panu Zastępów. Dwaj synowie Helego, Chofni i Pinchas, byli tam kapłanami Pana.
4 W dniu, w którym Elkana składał ofiarę, dawał po części swojej żonie, Peninnie, i wszystkim jej synom i córkom. 5 Annie zaś dawał część podwójną, ponieważ kochał Annę, mimo że Pan uczynił ją bezpłodną. 6 Rywalka Anny nieustannie jej dokuczała i ją upokarzała z tego względu, że Pan uczynił ją bezpłodną. 7 Tak działo się co roku. Ilekroć Anna przychodziła do domu Pana, Pennina dokuczała jej w ten sposób, Anna zaś płakała i nie jadła.
8 Pewnego razu jej mąż, Elkana, zapytał: Anno, dlaczego płaczesz? Czemu nie jesz? Dlaczego boleje twoje serce? Czy nie jestem dla ciebie ważniejszy od dziesięciu synów?
9 Gdy w Szilo skończono jeść i pić, Anna wstała. Kapłan Heli siedział wówczas na krześle przed wejściem do przybytku Pana. 10 Smutno było Annie na duszy, więc modliła się do Pana i gorzko płakała. 11 Złożyła także taki ślub: Panie Zastępów! Jeżeli wejrzysz na nieszczęście swojej służebnicy, będziesz pamiętał i nie zapomnisz o mnie, lecz dasz swojej służebnicy męskiego potomka, to oddam go Panu na wszystkie dni jego życia, a brzytwa nie dotknie jego głowy.
12 Podczas gdy ona długo się modliła przed obliczem Pana, Heli uważnie przyglądał się jej ustom. 13 Anna jednak mówiła tylko w sercu. Jej wargi się poruszały, ale głosu nie było słychać. Heli myśląc, że jest pijana, 14 powiedział do niej: Jak długo jeszcze będziesz obnosić się ze swym pijaństwem? Wytrzeźwiej! 15 Anna odpowiedziała: Nie, mój panie! Jestem kobietą udręczoną na duchu. Wina ani innego mocnego napoju nie piłam, lecz wylałam swoją duszę przed Panem. 16 Nie uważaj swojej służebnicy za córkę Beliala, ponieważ mówiłam dotąd z głębi mojego smutku i zmartwienia. 17 Wówczas Heli odpowiedział: Idź w pokoju! Bóg Izraela spełni prośbę, którą Mu przedstawiłaś. 18 Ona zaś powiedziała: Niech twoja służebnica znajdzie łaskę w twoich oczach! I kobieta poszła swoją drogą, zjadła posiłek, a jej twarz była już zupełnie inna.
Narodziny i dzieciństwo Samuela
19 Rano wstali, pokłonili się Panu, zawrócili i przyszli do swego domu w Ramie. Potem Elkana współżył ze swoją żoną, Anną, a Pan wspomniał na nią. 20 Kiedy się wypełniły dni, Anna poczęła i urodziła syna, któremu dała imię Samuel, gdyż mówiła: U Pana go wyprosiłam. 21 Kiedy ten człowiek, Elkana, udał się z całą rodziną, aby złożyć Panu doroczną ofiarę i wypełnić ślub, 22 Anna nie poszła, lecz oznajmiła swojemu mężowi: Dopiero gdy odstawię chłopca od piersi, zaniosę go, aby się pokazał Panu i pozostał tam na zawsze. 23 Jej mąż, Elkana, odpowiedział: Czyń to, co uważasz za właściwe! Zostań, dopóki nie odstawisz go od piersi. Pan z pewnością spełni swoje słowo! Kobieta została więc i karmiła swojego syna, aż nadszedł czas odstawienia go od piersi. 24 Gdy odstawiła go od piersi, wzięła go ze sobą wraz z trzema cielcami, efą mąki i bukłakiem wina. Zaniosła do Szilo, do domu Pana. A chłopiec był jeszcze mały. 25 Następnie zarżnięto cielca, a chłopca zaniesiono do Helego. 26 Wówczas Anna powiedziała: Wybacz, mój panie! Na twoje życie! Jestem tą kobietą, która stała przy tobie w tym miejscu, modląc się do Pana. 27 O tego chłopca się modliłam, a Pan spełnił prośbę, którą do Niego zanosiłam. 28 Teraz więc oddaję go Panu. Przez wszystkie dni swego życia poświęcony będzie Panu. Potem oddali tam pokłonPanu.