Славний в’їзд Ісуса в Єрусалим
1 Коли вони наблизилися до Єрусалима і прийшли у Витфагію, до Оливної гори, Ісус послав двох учнів,
2 повелівши їм: Ідіть у село, що перед вами; відразу знайдете ослицю на прив’язі й осля з нею; відв’яжіть і приведіть до Мене.
3 А коли хтось вам щось скаже, то відповісте, що Господь потребує їх і що відразу ж їх поверне.
4 Сталося це, щоби збулося сказане пророком, який промовляв:
5 Скажіть сіонській дочці: Ось, твій Цар іде до тебе – лагідний і верхи на ослиці та осляті, яке народжене від під’яремної!
6 Учні пішли і зробили так, як звелів їм Ісус:
7 привели ослицю та осля, поклали на них одяг, і Він сів на них.
8 І багато людей стелили свій одяг по дорозі, інші зрізували гілля з дерев і клали на шляху.
9 Люди, які йшли перед Ним і слідом за Ним, вигукували, проголошуючи: Осанна Синові Давидовому! Благословенний Той, Хто йде в Ім’я Господнє! Осанна на висотах!
10 Коли Він увійшов у Єрусалим, захвилювалося ціле місто, питаючи: Хто це Такий?
11 А натовп відповідав: Це – Пророк Ісус, Той, Котрий із Назарета галилейського.
Ісус звільняє храм від торговців
12 Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, хто продавав і купував у храмі, перекинув столи міняльників грошей і ослони тих, які продавали голубів,
13 і каже їм: Написано: Мій дім буде названий домом молитви, ви ж робите його печерою розбійників.
14 Підійшли до Нього сліпі та кульгаві в храмі, й Він оздоровив їх.
15 Первосвященики та книжники, побачивши чудеса, які Він чинив, і дітей, які вигукували в храмі: Осанна Синові Давидовому! –
16 обурилися і сказали Йому: Чи чуєш, що вони кажуть? А Ісус відповів їм: Так! Хіба ви не читали ніколи, що з уст немовлят і тих, які ссуть, Ти приготував хвалу?
17 Залишивши їх, Він пішов геть з міста до Витанії і замешкав там.
Все, що попросите в молитві з вірою, – одержите
18 Уранці, повертаючись до міста, зголоднів.
19 Побачивши одну смоківницю при дорозі, Він підійшов до неї і нічого на ній не знайшов, крім самого листя, тож сказав їй: Хай довіку не буде від тебе плоду! І смоківниця враз усохла.
20 Учні, коли побачили це, здивувалися і кажуть: Як швидко ця смоківниця засохла!
21 У відповідь Ісус сказав їм: Запевняю вас: якщо матимете віру і не будете сумніватися, то не лише зробите те, що сталося зі смоківницею, але коли й цій горі скажете: Піднесися і кинься в море! – так і станеться.
22 І все, що попросите в молитві з вірою, – одержите.
Питання про Ісусову владу
23 Коли Він увійшов у храм, до Нього, як Він навчав, підійшли первосвященики та старші народу і запитали: Якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав цю владу?
24 У відповідь Ісус сказав їм: Задам і Я вам одне запитання. Якщо на нього відповісте Мені, то і Я вам скажу, якою владою Я це чиню:
25 Хрещення Іванове звідки було? З неба чи від людей? Вони ж міркували між собою: Якщо скажемо: З неба, Він відкаже нам: То чому ви не повірили йому?
26 Якщо ж скажемо: Від людей, то боїмося народу, бо всі вважають Івана за пророка.
27 Тож у відповідь вони Ісусові сказали: Не знаємо! Тоді й Він промовив до них: І Я не скажу вам, якою владою Я це чиню!
Притча про неслухняних синів
28 Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. І прийшовши до першого, сказав: Сину, іди попрацюй сьогодні у винограднику!
29 Той же у відповідь сказав: Не хочу! Та пізніше, розкаявшись, пішов.
30 Підійшовши до другого, сказав так само. А той у відповідь промовив: Я іду , пане, – але не пішов.
31 Котрий із двох виконав волю батька? Кажуть: Перший! Промовляє до них Ісус: Запевняю вас, що митники й розпусниці випереджають вас до Царства Божого.
32 Бо прийшов до вас Іван дорогою праведності, та ви не повірили йому, а митники й розпусниці повірили йому; ви ж, побачивши це, не покаялися, щоб хоч потім повірити йому!
Притча про злочинних робітників
33 Слухайте іншу притчу. Був чоловік‑господар, який насадив виноградник, обгородив його огорожею, викопав у ньому давильню , збудував башту, найняв робітників і відійшов.
34 Коли ж достигли плоди, послав він своїх рабів до робітників, щоб узяти свою частку врожаю.
35 Та робітники, схопивши його рабів, кого побили, кого вбили, кого закидали камінням.
36 Тоді він послав інших рабів, більше, ніж перед тим, але й з ними вчинили так само.
37 Нарешті послав до них свого сина, кажучи: Посоромляться мого сина.
38 Робітники ж, побачивши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець; ходімо, вб’ємо його і одержимо його спадщину.
39 І схопивши його, викинули геть із виноградника і вбили.
40 Тож коли прийде господар виноградника, то що він зробить тим робітникам?
41 Кажуть йому: Злих люто вигубить, а виноградник передасть іншим робітникам, які будуть вчасно віддавати його частку.
42 Каже їм Ісус: Хіба ви не читали ніколи в Писаннях: Камінь, який будівничі відкинули як непридатний, саме він став наріжним. Від Господа це сталося, і це дивовижне в очах наших?
43 Тому й кажу це вам, що буде забране від вас Царство Боже і дане народові, який буде приносити його плоди.
44 І хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить.
45 Почувши його притчі, первосвященики та фарисеї зрозуміли, що Він говорить про них,
46 і намагалися Його схопити, та побоялися людей, котрі вважали Його за пророка.
DZIAŁALNOŚĆ JEZUSA W JEROZOLIMIE
Dyskusje i opór
Triumfalny wjazd do Jerozolimy
(Mk 11,1-11Łk 19,28-38J 12,12-19)1 Gdy się przybliżli do Jerozolimy i przyszli do Betfage na Górze Oliwnej, wtedy Jezus posłał dwóch uczniów 2 i polecił im: Idźcie do wsi, która jest przed wami. Tam od razu znajdziecie uwiązaną oślicę, a przy niej źrebię. Odwiążcie ją i przyprowadźcie do Mnie. 3 A gdyby ktoś zwrócił wam uwagę, powiedzcie: Pan ich potrzebuje, a on zaraz je puści. 4 Stało się tak, aby się wypełniło, co zostało zapowiedziane przez proroka: 5 Powiedzcie córce Syjonu: Oto twój Król przychodzi do ciebie, łagodny, siedzący na oślicy i na źrebięciu niosącej jarzmo.
6 Uczniowie poszli i uczynili, jak im polecił Jezus. 7 Przyprowadzili oślicę i źrebię, położyli na nie swoje płaszcze i Jezus usiadł na nich. 8 Wielki tłum kładł też swoje płaszcze na drodze, inni ścinali gałązki z drzew i rzucali na drogę. 9 A tłumy, które szły przed Nim i podążały za Nim, wołały głośno: Hosanna Synowi Dawida! Błogosławiony, który przychodzi w imię Pana! Hosanna na wysokościach!
10 Gdy Jezus wjechał do Jerozolimy, zostało poruszone całe miasto i pytano: Kto to jest? 11 A tłumy odpowiadały: To jest prorok, Jezus z Nazaretu w Galilei.
Wypędzenie handlarzy ze świątyni
(Mk 11,15-19Łk 19,45-48J 2,13-22)12 Potem Jezus wszedł do świątyni i wypędził wszystkich sprzedawców i kupujących w świątyni. Powywracał stoły tych, którzy wymieniali pieniądze oraz ławy sprzedawców gołębi. 13 I powiedział im: Jest napisane: Mój dom będzie nazwany domem modlitwy, wy natomiast czynicie go jaskinią zbójców.
14 Następnie podeszli do Niego niewidomi i kulawi przebywający w świątyni, a On ich uzdrowił. 15 Gdy zaś arcykapłani i nauczyciele Prawa zobaczyli zdumiewające czyny, których dokonał, oraz dzieci wołające w świątyni: Hosanna Synowi Dawida, oburzyli się 16 i powiedzieli do Niego: Słyszysz, co one wołają? A Jezus odpowiedział: Tak. Czy nigdy nie czytaliście: Z ust dzieci i niemowląt przygotowałeś sobie chwałę ? 17 Potem opuścił ich, wyszedł z miasta do Betanii i tam przenocował.
Nieurodzajne drzewo figowe
(Mk 11,12-14.Mk 20-24)18 Gdy wracał rano do miasta, poczuł głód. 19 Kiedy więc przy drodze dostrzegł drzewo figowe, podszedł do niego, lecz nic na nim nie znalazł oprócz liści. Wtedy powiedział: Już nigdy więcej nie będziesz owocować! I drzewo figowe natychmiast uschło. 20 Gdy uczniowie to zobaczyli, pytali ze zdumieniem: Jak to drzewo figowe mogło tak nagle uschnąć? 21 Jezus im odpowiedział: Zapewniam was, jeżeli będziecie mieli niezachwianą wiarę, nie tylko z drzewem figowym to uczynicie, ale nawet jeśli tej górze powiecie: Unieś się i rzuć w morze, to tak się stanie. 22 I otrzymacie wszystko, o co z wiarą będziecie prosić w modlitwie.
Prawo do nauczania
(Mk 11,27-33Łk 20,1-8)23 Gdy Jezus przyszedł do świątyni i tam nauczał, podeszli do Niego arcykapłani i starsi ludu i zapytali: Jakim prawem to czynisz? Kto dał Ci taką władzę? 24 Jezus im odpowiedział: Ja także zadam wam jedno pytanie. Jeśli Mi odpowiecie, to i Ja wam powiem, jakim prawem to czynię. 25 Skąd pochodził chrzest Janowy, z nieba czy od ludzi? Oni rozważali to między sobą: Jeżeli powiemy, że z nieba, to zapyta nas: Dlaczego więc nie uwierzyliście mu? 26 A jeśli powiemy, że od ludzi, to narazimy się tłumowi, bo wszyscy uważają Jana za proroka. 27 Odpowiedzieli więc Jezusowi: Nie wiemy. Wtedy i On im odpowiedział: To i Ja wam nie powiem, jakim prawem to czynię.
Przypowieść o dwóch synach
28 A co sądzicie o tym: Pewien człowiek miał dwóch synów. Zwrócił się do pierwszego: Synu, idź i pracuj dzisiaj w winnicy. 29 Ten odpowiedział: Nie chcę. Ale potem okazał skruchę i poszedł. 30 Z tym samym poleceniem zwrócił się też do drugiego. Ten zaś odpowiedział: Dobrze, panie. Ale nie poszedł. 31 Który z tych dwóch wykonał polecenie ojca? Mówią Mu: Ten pierwszy. Na to Jezus powiedział: Zapewniam was, że celnicy i nierządnice wchodzą przed wami do Królestwa Boga. 32 Przyszedł bowiem do was Jan drogą sprawiedliwości, ale jemu nie uwierzyliście, natomiast celnicy i nierządnice uwierzyli mu. Chociaż to widzieliście, nie okazaliście skruchy, aby mu uwierzyć.
Przypowieść o dzierżawcach winnicy
(Mk 12,1-12Łk 20,9-19)33 Posłuchajcie innej przypowieści: Był pewien gospodarz, który założył winnicę. Otoczył ją murem, wykuł w skale tłocznię i zbudował wieżę, następnie wydzierżawił ją rolnikom i wyjechał. 34 Gdy nadeszła pora winobrania, posłał swoje sługi do rolników, aby odebrali należne mu plony. 35 Rolnicy jednak schwytali jego sługi, jednego pobili, drugiego zabili, jeszcze innego ukamienowali. 36 Wówczas posłał inne sługi, więcej niż za pierwszym razem, lecz i z nimi postąpili tak samo. 37 W końcu posłał do nich swego syna, myśląc: Uszanują mojego syna. 38 Rolnicy jednak, gdy zobaczyli syna, powiedzieli sobie: To jest dziedzic. Chodźmy, zabijmy go, a posiądziemy jego dziedzictwo. 39 I schwytali go, wywlekli poza winnicę i zabili. 40 Kiedy więc pan winnicy powróci, co uczyni z tymi rolnikami? 41 Odpowiedzieli Mu: Złoczyńców zgładzi, a winnicę odda innym rolnikom, takim, którzy we właściwym czasie będą mu oddawali plony. 42 Zapytał ich Jezus: Nigdy nie czytaliście w Pismach: Kamień, który odrzucili budujący, stał się kamieniem węgielnym. Pan to sprawił i jest to godne podziwu w naszych oczach?
43 Dlatego oznajmiam wam, że Królestwo Boga będzie wam zabrane, a dane narodowi, który przyniesie owoce. 44 A kto upadnie na ten kamień, roztrzaska się, na kogo zaś on spadnie, tego zmiażdży.
45 Gdy arcykapłani i faryzeusze wysłuchali tych przypowieści, zrozumieli, że o nich mówił. 46 Zastanawiali się, jak Go schwytać, lecz bali się tłumów, ponieważ uważały Go za proroka.