Ісус залишає Юдею
1 Як тільки Ісус дізнався, що фарисеї почули, що Він збирає та хрестить більше учнів, ніж Іван, –
2 хоч Сам Ісус не хрестив, а лише Його учні, –
3 то Він залишив Юдею і знову пішов до Галилеї.
Розмова Ісуса з жінкою‑самарійкою
4 Потрібно Йому було перейти через Самарію.
5 Він приходить до самарійського міста, що називається Сихар, поблизу поля, яке Яків дав своєму синові Йосифу.
6 Була там криниця Якова. Ісус, втомившись з дороги, сів отак біля криниці. Було десь близько шостої години .
7 Приходить жінка із Самарії по воду. Каже їй Ісус: Дай Мені напитися!
8 Учні ж Його пішли в місто, щоб купити їжі.
9 Тоді жінка‑самарійка промовила до Нього: Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити в мене, коли я – жінка‑самарійка? Адже юдеї не спілкуються із самарійцями!
10 Ісус у відповідь сказав їй: Коли б ти знала Божий дар і Хто Той, що говорить тобі: Дай мені напитися! – ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води.
11 Каже йому жінка: Пане, Ти не маєш відра, а криниця глибока, звідки маєш живу воду?
12 Хіба Ти більший за нашого батька Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і худоба його?
13 У відповідь Ісус сказав їй: Кожний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову,
14 а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.
15 Каже Йому жінка: Пане, дай мені цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати!
16 Говорить їй [Ісус]: Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди.
17 У відповідь жінка сказала Йому: Не маю я чоловіка. Каже їй Ісус: Добре ти сказала, що не маєш чоловіка,
18 бо п’ятьох чоловіків ти мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чоловіком. Це ти правду сказала.
19 Каже жінка Йому: Пане, я бачу, що Ти – Пророк.
20 Наші предки поклонялися на цій горі , а ви кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно поклонятися.
21 Ісус промовив до неї: Жінко, вір Мені, що надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятися Отцеві.
22 Ви поклоняєтеся Тому, Кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, Кого знаємо, бо спасіння від юдеїв.
23 Але надходить час, – і вже тепер він є, – коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо Отець шукає Собі таких поклонників.
24 Бог є Дух, і хто Йому поклоняється, повинен поклонятися у Дусі та істині.
25 Відказує Йому жінка: Знаю, що прийде Месія, Який називається Христос ; коли Він прийде, то сповістить нам усе!
26 Каже їй Ісус: Це Я – Той, Хто говорить з тобою!
27 І тоді надійшли Його учні й дивувалися, що Він розмовляв із жінкою. Однак ніхто з них не спитав: Чого хочеш? – або: Чому розмовляєш з нею?
28 А жінка залишила своє відро, пішла до міста й каже людям:
29 Ходіть і подивіться на Чоловіка, Який мені сказав усе, що я зробила! Чи часом Він не Христос?
30 Вони вийшли з міста й пішли до Нього.
31 Тим часом учні просили Його, кажучи: Равві, їж!
32 Та Він сказав їм: Я маю їсти поживу, якої ви не знаєте.
33 Тоді учні почали перемовлятися між собою: Чи не приніс хто Йому їсти?
34 Каже їм Ісус: Моя пожива – чинити волю Того, Хто послав Мене, та довершити Його справу.
Ниви готові для жнив
35 Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А я кажу вам: Підійміть ваші очі й погляньте на ниви, які вже дозріли для жнив.
36 Хто жне, той одержує нагороду і збирає врожай для вічного життя, щоб разом раділи ті, хто сіє і хто жне.
37 Адже тут справджується приказка: Один сіє, а інший жне.
38 Я послав вас жати там, де ви не трудилися; інші трудилися, а ви пожинаєте їхню працю!
Самарійці увірували в Христа
39 Багато самарійців з того міста повірило в Нього через слова, які засвідчила жінка: Він сказав мені все, що я зробила.
40 Ось чому, коли прийшли до Нього самарійці, то просили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні.
41 Значно більше повірило через Його слово.
42 Жінці ж казали: Вже не через твоє свідчення віримо, а тому, що самі чули та знаємо, що Він – справжній Спаситель світу, [Христос].
Ісус знову приходить у Галилею
43 А через два дні Він вийшов звідти [і пішов] до Галилеї,
44 бо Сам Ісус засвідчив, що пророк не має пошани на своїй батьківщині.
45 Отже, коли прийшов у Галилею, галилейці прийняли Його, побачивши все, що Він учинив у Єрусалимі на святі, оскільки й вони ходили на свято.
Зцілення сина придворного
46 Отож, [Ісус] знову прийшов до Кани Галилейської, де перетворив воду у вино. В Капернаумі був якийсь придворний, син котрого нездужав.
47 Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галилеї, він пішов до Нього і просив [Його], щоби прийшов і оздоровив його сина, який був при смерті.
48 А Ісус сказав йому: Якщо не побачите ознак і чудес, не повірите!
49 Каже Йому придворний: Господи, прийди, поки не померло моє дитя!
50 Говорить йому Ісус: Іди, твій син живе! І повірив чоловік у слова, які сказав йому Ісус, і пішов.
51 Відразу ж, як він входив, його раби зустріли його [і сповістили йому], кажучи, що його син живий.
52 Він же запитав у них про час, коли йому покращало. А йому сказали, що вчора о сьомій годині залишила його гарячка.
53 Тож батько зрозумів, що то була якраз та година, о котрій сказав йому Ісус: Твій син живе! Тож повірив він сам і весь його дім.
54 Це вже було друге чудо, яке вчинив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.
Jezus i kobieta z Samarii
1 Kiedy Jezus dowiedział się, że faryzeusze usłyszeli, iż więcej uczniów zyskuje i chrzci niż Jan, 2 chociaż Jezus sam nie chrzcił, lecz Jego uczniowie, 3 opuścił Judeę i wrócił do Galilei. 4 Musiał zaś przejść przez Samarię. 5 Zbliżał się do pewnego miasta w Samarii, zwanego Sychar, blisko pola, które Jakub dał swemu synowi Józefowi. 6 A była tam studnia Jakuba. Jezus więc utrudzony drogą usiadł przy niej. Było to około godziny szóstej.
7 Wtedy zbliżyła się kobieta, Samarytanka, aby zaczerpnąć wody. Jezus powiedział do niej: Daj Mi pić! 8 Jego uczniowie bowiem poszli do miasta, aby kupić żywność. 9 Samarytanka odpowiedziała: Jak Ty, będąc Żydem, możesz prosić mnie, kobietę samarytańską, abym dała Ci pić? Żydzi bowiem nie utrzymują kontaktów z Samarytanami. 10 Jezus jej oznajmił: Gdybyś znała dar Boga i wiedziała, kim jest Ten, który do ciebie mówi: Daj Mi pić, ty poprosiłabyś Go, a dałby ci wodę żywą. 11 Odpowiedziała Mu kobieta: Panie, nie masz czerpaka, a studnia jest głęboka. Skąd więc masz wodę żywą? 12 Czy Ty jesteś większy od naszego ojca Jakuba, który dał nam tę studnię, sam z niej pił, a także jego synowie i trzody? 13 Jezus jej oznajmił: Każdy, kto pije tę wodę, znowu będzie pragnął. 14 Kto zaś będzie pił wodę, którą Ja mu dam, nigdy więcej nie będzie pragnął, ale woda, którą mu dam, stanie się w nim źródłem wody wytryskującej ku życiu wiecznemu. 15 Kobieta powiedziała do Niego: Panie, daj mi tę wodę, abym więcej nie pragnęła i nie przychodziła tu czerpać.
16 Polecił jej: Idź, zawołaj swojego męża i przyjdź tutaj. 17 Kobieta oznajmiła: Nie mam męża. Powiedział jej Jezus: Dobrze powiedziałaś: Nie mam męża. 18 Miałaś bowiem pięciu mężów, a ten, z którym teraz jesteś, nie jest twoim mężem. Zgodnie z prawdą to powiedziałaś. 19 Kobieta Mu odpowiedziała: Panie, widzę, że jesteś prorokiem. 20 Nasi ojcowie na tej górze czcili Boga, ale wy mówicie, że w Jerozolimie jest miejsce, gdzie należy Go czcić. 21 Jezus powiedział do niej: Wierz Mi, kobieto, że zbliża się godzina, kiedy ani na tej górze, ani w Jerozolimie nie będzie się już więcej oddawać czci Ojcu. 22 Wy czcicie Tego, którego nie znacie, my czcimy Tego, którego znamy, gdyż zbawienie wywodzi się od Żydów. 23 Ale zbliża się godzina, i teraz już jest, gdy prawdziwi czciciele będą czcić Ojca w Duchu i prawdzie. Takich bowiem czcicieli szuka Ojciec. 24 Bóg jest Duchem i Jego czciciele powinni Go czcić w Duchu i prawdzie. 25 Kobieta powiedziała: Wiem, że przyjdzie Mesjasz, czyli Chrystus. Gdy On przyjdzie, objawi nam wszystko. 26 Jezus jej powiedział: Ja, który mówię do ciebie, Ja jestem Nim.
27 Wówczas przyszli Jego uczniowie i dziwili się, że rozmawia z kobietą. Nikt jednak nie zapytał: Czego chcesz od niej? lub: Dlaczego z nią rozmawiasz? 28 Wtedy kobieta pozostawiła dzban, poszła do miasta i powiedziała ludziom: 29 Idźcie, zobaczcie Człowieka, który powiedział mi wszystko, co uczyniłam. Czy nie jest On Mesjaszem? 30 Wyszli z miasta i szli do Niego.
31 Tymczasem uczniowie prosili Go: Rabbi, zjedz! 32 On jednak odpowiedział: Ja mam do zjedzenia pokarm, którego wy nie znacie. 33 Uczniowie więc pytali się nawzajem: Czy ktoś przyniósł Mu jedzenie? 34 Jezus im powiedział: Moim pokarmem jest wypełnić wolę Tego, który Mnie posłał i wykonać Jego dzieło. 35 Czy nie mówicie: Jeszcze cztery miesiące i nadejdą żniwa? Mówię wam, spójrzcie i popatrzcie na pola, że bielą się do żniw. Już 36 żniwiarz otrzymuje zapłatę i zbiera owoc na życie wieczne, aby siewca radował się ze żniwiarzem. 37 Prawdziwe jest bowiem przysłowie: Kto inny sieje, kto inny zbiera. 38 Ja was posłałem, abyście zbierali to, nad czym się nie trudziliście. Inni się trudzili, a wy zbieracie owoc ich trudu.
39 Wielu Samarytan z tego miasta uwierzyło w Niego dzięki słowom kobiety, która świadczyła: Powiedział mi wszystko, co uczyniłam. 40 Kiedy więc Samarytanie przyszli do Niego, prosili Go, aby u nich pozostał. I pozostał u nich dwa dni. 41 A dzięki Jego słowom jeszcze więcej uwierzyło w Niego. 42 Do kobiety zaś mówili: Już nie z powodu tego, co powiedziałaś, wierzymy. Sami bowiem usłyszeliśmy i wiemy, że On jest prawdziwie Zbawicielem świata.
Uzdrowienie syna urzędnika
(Mt 8,5-13Łk 7,1-10)43 Po dwóch dniach Jezus wyszedł stamtąd do Galilei, 44 chociaż sam stwierdził, że prorok nie jest szanowany we własnej ojczyźnie. 45 Kiedy jednak przyszedł do Galilei, Galilejczycy przyjęli Go, gdyż widzieli wszystko, co w święto uczynił w Jerozolimie. Sami bowiem przyszli na święto.
46 Następnie przybył znowu do Kany Galilejskiej, gdzie przemienił wodę w wino. A w Kafarnaum był pewien urzędnik królewski, którego syn chorował. 47 Kiedy usłyszał, że Jezus powraca z Judei do Galilei, poszedł do Niego i prosił, aby przyszedł i uzdrowił jego syna, który był bliski śmierci. 48 Jezus zaś powiedział do niego: Jeśli nie zobaczycie znaków i cudów, nie uwierzycie. 49 Urzędnik królewski jednak prosił: Panie, przyjdź, zanim umrze moje dziecko. 50 Jezus mu odpowiedział: Wracaj! Twój syn żyje. Człowiek ten uwierzył słowu, które powiedział mu Jezus, i odszedł. 51 Gdy był jeszcze w drodze, wyszli mu na przeciw jego słudzy i powiedzieli: Twój syn żyje! 52 Wtedy zapytał ich o godzinę, w której mu się polepszyło. Odpowiedzieli: Wczoraj o godzinie siódmej opuściła go gorączka. 53 Poznał więc ojciec, że stało się to w tej godzinie, w której Jezus mu powiedział: Twój syn żyje. I uwierzył on i cały jego dom. 54 Był to już drugi znak, który Jezus uczynił po powrocie z Judei do Galilei.