Барух читає Господні слова з сувою у Храмі
1 Четвертого року правління Юдейського царя Єгоякіма, сина Йосії , було слово від Господа до Єремії такого змісту:
2 Візьми книжний сувій і запиши на ньому всі слова, які Я тобі сповістив про Ізраїль, про Юдею та про всі народи, з того часу, коли Я вперше звернувся до тебе, в дні правління Юдейського царя Йосії, й до цього дня.
3 Може почує рід Юди про всі ті лиха, на які Я планую їх наразити, й зверне кожен зі своєї лихої дороги. Тоді Я прощу їхні провини та їхні гріхи.
4 Тож Єремія закликав Баруха, сина Нерії, – і Барух записав з уст Єремії всі Господні слова, які були йому сказані, у книжковий сувій.
5 Після цього Єремія звелів Барухові, кажучи: Я ув’язнений, і сам не можу піти в Господній Храм.
6 Тому піди ти й прочитай усе, що в цьому сувої, – все, що ти записав з моїх уст, прочитай так, щоб почув увесь народ слова Господа в Господньому Храмі. В цей день посту поприходять зі своїх міст усі юдеї, тому прочитай, щоб і вони почули .
7 Може вони звернуться з благанням до Господа, і кожен з них зійде зі своєї лихої дороги, тому що дуже великий гнів і Господнє обурення загрожує цьому народові.
8 І Барух, син Нерії, виконав усе так, як йому наказав пророк Єремія: він прочитав у Господньому Храмі з сувою Господні слова.
9 У п’ятому році Юдейського царя Єгоякіма , сина Йосії, в дев’ятому місяці його правління , всі мешканці Єрусалима та весь народ, що прийшов до Єрусалима з Юдейських міст, оголосили перед Господом піст.
10 І знову Барух прочитав із сувою слова, записані з уст Єремії так, щоб чув увесь народ. Це відбулося в Господньому Храмі, в світлиці Ґемарії, сина писаря Шафана, що в горішньому дворі, при вході до Нової Брами Господнього Храму.
Барух читає Господні слова з сувою у царському палаці
11 Коли Міхей, син Ґемарії, внук Шафана, почув усі Господні слова з сувою,
12 то зійшов у царський палац, до кімнати писаря, і побачив засідання всіх можновладців. Там були : писар Елішама та Делая, син Шемаї; були тут і Елнатан, син Ахбора, та Ґемарія, син Шафана, а також Седекія, син Хананії, й інші вельможі.
13 І переказав їм Міхей усі слова, які почув, коли Барух читав із сувою до всього народу.
14 Після цього всі можновладці послали до Баруха Єгудія, сина Нетанії, онука Шелемії й правнука Кушія, аби той сказав: Візьми в руки сувій, з якого ти читав перед усім народом, і прийди до нас. Тож Барух, син Нерії, взяв у руки сувій і прийшов до них.
15 Вони (вельможі ) сказали йому: Сідай і прочитай сувій, щоб почули ми. І Барух прочитав їм сувій.
16 Коли ж вони почули всі слова із сувою, то, подивившись з острахом один на одного, сказали Барухові: Неодмінно потрібно всі ці слова сповістити цареві.
17 Тоді, бажаючи уточнити , вони запитали Баруха, говорячи: Скажи нам, як ти записував усі ці слова з його (Єремії ) уст?
18 Барух їм відповів: Своїми устами він мені диктував усі ці слова, а я записував у книжному сувої чорнилом.
19 Після цього вельможі сказали Барухові: Йдіть і, разом з Єремією, сховайтесь! Нехай ніхто не знає, де ви.
Єгояким спалює сувій із Господніми словами
20 Вони ж пішли у царський палац, залишивши сувій у кімнаті писаря Елішами, і переказали цареві всі ті слова.
21 Тоді цар послав Єгудію принести сувій. Єгудія взяв його з кімнати писаря Елішами, й почав його читати так, щоб чули цар і всі можновладці, котрі стояли біля царя.
22 Цар тоді перебував у зимовому палаці, – це було в дев’ятому місяці, – а перед ним на решітці коминка горів вогонь.
23 Як тільки Єгудій прочитував три або чотири колонки тексту, то цар відрізав їх писарським ножем і кидав у вогонь коминка, аж поки весь сувій не згорів у вогні, що в коминку.
24 При цьому ні цар, ні його слуги, котрі слухали прочитані слова, не виявили жодного страху й не розірвали на собі одягу.
25 І хоч Елнатан, Делая і Ґемарія просили царя не палити сувою, він їх не послухав.
26 Більше того, цар наказав царському синові Єрахмеїлові та Сераєві, Азріїловому синові, й Шелемієві, синові Авдеїла, схопити писаря Баруха й пророка Єремію. Але Господь їх охороняв.
Єремія пише новий сувій
27 Після того як цар спалив сувій з усіма словами, які Барух записав з уст Єремії, було Господнє слово до Єремії такого змісту:
28 Йди й візьми собі інший сувій і запиши на ньому всі попередні слова, які були в першому сувої, що спалив Юдейський цар Єгоякім.
29 А щодо Юдейського царя Єгоякіма ти скажи йому, що говорить Господь: Ти спалив той сувій, приговорюючи: І для чого ти, Єреміє, написав такі слова, що неодмінно прийде вавилонський цар і зруйнує цей край, знищуючи людей і скотину?‥
30 Тому так говорить Господь щодо Юдейського царя Єгоякіма: Не будуть його нащадки сидіти на престолі Давида, а його мертве тіло викинуть геть під спеку дня та на холод ночі.
31 І Я відплачу Єгоякіму, його нащадкам та його слугам за їхні злочини, спровадивши на них і на мешканців Єрусалима, а також на Юдейських мужів усі ті лиха, про які Я застерігав їх, але вони не звернули уваги!
32 Тож Єремія взяв інший сувій і дав його писарю Барухові, синові Нерії, а той знову записав на ньому з уст Єремії всі слова, що були на попередньому сувої, якого спалив Юдейський цар Єгоякім. Крім того, було додано ще багато інших слів подібного змісту.
OPOWIADANIA DOTYCZĄCE DZIAŁALNOŚCI JEREMIASZA
Dzieje pierwszego i drugiego zwoju Jeremiasza
1 W czwartym roku Jojakima, syna Jozjasza, króla Judy, doszło do Jeremiasza następujące słowo od Pana: 2 Weź sobie zwój księgi i spisz na nim wszystkie słowa, które powiedziałem ci o Izraelu i o Judzie oraz o wszystkich narodach od dnia, gdy zacząłem do ciebie mówić – od dni Jozjasza aż do dnia dzisiejszego. 3 Może, gdy dom Judy usłyszy o całym nieszczęściu, które Ja mam zamiar na nich sprowadzić, odwróci się każdy ze swej złej drogi, abym przebaczył im winy i grzechy.
4 Wezwał więc Jeremiasz Barucha, syna Neriasza, a Baruch spisał pod dyktando Jeremiasza na zwoju księgi wszystkie słowa Pana, które On do niego powiedział. 5 Następnie Jeremiasz wydał Baruchowi takie polecenie: Zostałem uwięziony, nie mogę pójść do domu Pana. 6 Ty więc idź i czytaj ze zwoju, na którym napisałeś pod moje dyktando słowa Pana, w obecności ludu, w domu Pana, w dniu postu. Czytaj także w obecności wszystkich Judejczyków, którzy przybędą ze swoich miast. 7 Może dotrze ich błaganie przed oblicze Pana i odwrócą się każdy ze swej złej drogi, gdyż wielki jest gniew i zapalczywość, które Pan zapowiedział temu ludowi. 8 Baruch, syn Neriasza, postąpił zgodnie z tym wszystkim, co polecił mu prorok Jeremiasz, żeby odczytać z tej księgi słowa Pana, w domu Pana.
9 W piątym roku Jojakima, syna Jozjasza, króla Judy, w dziewiątym miesiącu, przed obliczem Pana ogłoszono post całemu ludowi w Jerozolimie oraz całemu ludowi Judy przybywającemu z miast Judy do Jerozolimy. 10 Baruch czytał z księgi słowa Jeremiasza w domu Pana, w komnacie Gemariasza, syna Szafana, kanclerza, na górnym dziedzińcu przy wejściu do Bramy Nowej domu Pana, w obecności całego ludu.
11 A Micheasz, syn Gemariasza, syna Szafana, usłyszał wszystkie słowa Pana z tej księgi. 12 Zszedł do domu królewskiego, do komnaty kanclerza. A oto siedzieli tam wszyscy książęta: Eliszama, kanclerz, Delajasz, syn Szemajasza, Elnatan, syn Akbora, Gemariasz, syn Szafana, Sedecjasz, syn Chananiasza, i wszyscy pozostali książęta. 13 Micheasz powiadomił o wszystkim, co usłyszał, gdy Baruch czytał z księgi w obecności ludu.
14 Wtedy wszyscy książęta wysłali do Barucha Jehudiego, syna Netaniasza, syna Szelemiasza, syna Kusziego, aby mu powiedział: Weź do ręki zwój, z którego czytałeś w obecności ludu, i przyjdź! Baruch, syn Neriasza, wziął zwój do ręki i do nich przyszedł. 15 A oni mu powiedzieli: Usiądź i czytaj w naszej obecności. Baruch więc czytał w ich obecności. 16 Gdy zaś usłyszeli wszystkie te słowa, przerazili się wszyscy i powiedzieli: Koniecznie musimy zawiadomić króla o tym wszystkim. 17 Zapytali Barucha: Powiedz nam, prosimy, jak zapisałeś wszystkie te słowa? Dyktował? 18 Baruch zaś odpowiedział im: Osobiście dyktował mi wszystkie te słowa, a ja zapisywałem w księdze atramentem. 19 Wtedy książęta powiedzieli Baruchowi: Idź i ukryj się, zarówno ty, jak i Jeremiasz! Niech nikt nie wie, gdzie jesteście!
20 Następnie udali się na dziedziniec do króla. Zwój oddali do przechowania w komnacie Eliszamy, kanclerza, a o tym wszystkim osobiście powiadomili króla. 21 Król zaś wysłał Jehudiego, aby zabrał zwój. Jehudi wziął go z komnaty Eliszamy, kanclerza, a następnie czytał w obecności króla i w obecności wszystkich książąt stojących wokół króla. 22 Król przebywał w pałacu zimowym w dziewiątym miesiącu, a przed nim płonęło naczynie z rozżarzonymi węglami. 23 A gdy Jehudi odczytał trzy lub cztery kolumny, król odcinał je nożem pisarskim i wrzucał do ognia, który był w naczyniu z rozżarzonymi węglami, aż cały zwój całkowicie zniknął w ogniu, który był w naczyniu z rozżarzonymi węglami. 24 Ani król, ani jego słudzy, którzy słyszeli wszystkie te słowa, nie się przerazili i nie rozdarli swoich szat. 25 I chociaż Elnatan, Delajasz i Gemariasz nalegali na króla, by nie palił zwoju, to jednak ich nie posłuchał. 26 Król polecił Jerachmeelowi, synowi królewskiemu, Serajaszowi, synowi Azriela, oraz Szelemiaszowi, synowi Abdeela, schwytać Barucha, sekretarza, i proroka Jeremiasza, lecz Pan ich ukrył.
27 Po spaleniu przez króla zwoju ze słowami, jakie Baruch spisał pod dyktando Jeremiasza, doszło do Jeremiasza następujące słowo Pana: 28 Wróć! Weź sobie inny zwój i napisz na nim wszystkie poprzednie słowa, jakie były na pierwszym zwoju, który spalił Jojakim, król Judy. 29 O Jojakimie zaś, królu Judy, powiedz: Tak mówi Pan: Ty spaliłeś ten zwój, mówiąc: Czemu napisałeś na nim: Król Babilonu na pewno przybędzie i zniszczy tę ziemię oraz sprawi, że znikną z niej ludzie i zwierzęta. 30 Dlatego tak mówi Pan o Jojakimie, królu Judy: Nie będzie miał nikogo, kto by zasiadał na tronie Dawida, a jego zwłoki będą wyrzucone na skwar dnia i na chłód nocy. 31 Ukarzę go, jego potomstwo oraz jego sługi za ich winy i sprowadzę na nich, na mieszkańców Jerozolimy oraz na każdego z Judy całe to nieszczęście, które im zapowiedziałem, lecz nie chcieli słuchać.
32 Jeremiasz więc wziął inny zwój i dał go Baruchowi, synowi Neriasza, pisarzowi, aby spisał na nim pod dyktando Jeremiasza wszystkie słowa księgi, którą spalił w ogniu Jojakim, król Judy. A jeszcze zostało dodanych do nich wiele słów podobnych do tamtych.