Гедеон знищує Зеваха і Цалмунна
1 Єфремові мужі були вкрай обурені й дорікали Гедеону, говорячи: Чому ти з нами так учинив, що не покликав нас, коли йшов воювати з мідіянцями?
2 А він їм відповів: Що я таке вчинив, порівняно з тим, що зробили ви? Хіба збирання Єфремом рештки виногрон не краще за весь врожай винограду Авієзера?
3 У ваші руки Господь віддав князів мідіян – Орева та Зеева! А що таке вчинив я порівняно з вами? Після цих слів їхнє обурення супроти нього вгамувалось.
4 Отже, вкрай стомлені в погоні за ворогом, Гедеон, разом з трьохстами воїнів, підійшов до Йордану, і переправився на інший бік.
5 Він попросив мешканців Суккота: Дайте, будь ласка, моїм людям хліба, адже вони втомились у погоні за мідіянськими царями Зевахом й Цалмунною.
6 Але князі Суккота відповіли: Хіба Зевах і Цалмунн уже в твоїх руках, щоб нам давати хліб твоєму війську?
7 І Гедеон відповів: Гаразд! Але коли Господь віддасть Зеваха і Цалмунна в мої руки, то я буду молотити ваші тіла терниною пустелі й колючками глоду .
8 Звідти він пішов до Пенуела, і повторив там своє прохання. Мешканці Пенуела відповіли йому так само, як сказали мешканці Суккота.
9 Тоді Гедеон пообіцяв і мешканцям Пенуела, говорячи: Коли я з миром повернуся, то зруйную вашу фортецю!
10 Зевах та Цалмунн зі своїм військом, близько п’ятнадцяти тисяч чоловік, які залишилися з усього табору племен сходу зупинились у Каркорі. Проте тих, котрі полягли в бою, було сто двадцять тисяч воїнів, озброєних мечами.
11 Далі Гедеон пішов шляхом кочівників у наметах, на схід від Новаха та Йоґбега, й розгромив табір (мідіянців ), який безпечно відпочивав.
12 Але Зевах та Цалмунн утекли; він (Гедеон ) кинувся їх наздоганяти, й захопив обох мідіянських царів; Зеваха й Цалмунна, навівши страх на весь військовий табір.
13 Повертаючись з битви Гехареським схилом, Гедеон, син Йоаша,
14 захопив юнака з мешканців Суккота, й допитав його. Той написав йому імена можновладців Суккота та його старійшин, – всього сімдесят сім мужів.
15 Прибувши до мешканців Суккота, Гедеон сказав: Ось Зевах і Цалмунн, через яких ви глузували наді мною, кажучи: Хіба Зевах і Цалмунн вже в твоїх руках, що ми маємо давати хліб твоєму втомленому війську?
16 Тож він зібрав можновладців та старійшин міста; він взяв також гілки тернини пустелі та колючого глоду і відшмагав ними цих мужів Суккота.
17 Потім він зруйнував фортецю Пенуела, й стратив чоловіків міста.
18 Тоді Гедеон запитав Зеваха та Цалмунна: Як виглядали ті мужі, яких ви вбили на Таворі ? А вони відповіли: Так, як ти, – подібні до тебе, а з вигляду, немов царевичі.
19 Це мої брати, – сказав Гедеон, – сини моєї матері! Як живий Господь, якби ви залишили їх живими, я пощадив би вас!
20 Після цього він сказав своєму первородному сину, Єтерові: Встань і страть їх! Але хлопець зі страху навіть не витяг свого меча, оскільки був ще молодим.
21 Тому Зевах і Цалмунн сказали: Підійди, і сам вбий нас, адже й не кожному чоловікові таке під силу! Тож Гедеон встав, й убив обох , Зеваха та Цалмунна, після чого забрав прикраси, які були на шиях їхніх верблюдів.
Ефод Гедеона
22 Після тих подій Ізраїльтяни звернулись з проханням до Гедеона: Владарюй над нами, – ти, твій син, і твій онук, адже ти нас врятував від гноблення мідіянців!
23 Але Гедеон відповів: Не буду я владарювати над вами; так само не владарюватиме над вами і мій син, – Господь буде владарювати над вами!
24 Проте маю до вас прохання, – додав Гедеон, – нехай кожен з вас дасть мені зі своєї здобичі по сережці! Адже мідіянці, яких вони перемогли , носили золоті сережки, оскільки були ізмаїльцями.
25 Вони відповіли: Ми охоче це зробимо! Тож вони розстелили плащ, і кожен з них кинув по одній сережці зі своєї здобичі.
26 Загальна вага золотих сережок, які він випросив, була тисяча сімсот шеклів золота, окрім бляшок-півмісяців, ланцюжків-підвісок і пурпурових шат, які носили мідіянські царі, та крім нашийників, що були на шиях верблюдів ворога.
27 З усього золота Гедеон виготовив ефод , і помістив його в своєму місті, в Офрі. Він (ефод ) став причиною розпусти всього Ізраїлю і пасткою для самого Гедеона та його родини.
28 Що ж до мідіянців, то вони були упокорені Ізраїлем та більше не підносили своєї голови; край мав спокій протягом сорока років, поки був живий Гедеон.
Смерть Гедеона
29 Отже, Єрувваал, син Йоаша, прийшов й поселився у власному домі.
30 У Гедеона було сімдесят синів, що народилися від нього, оскільки він мав багато жінок.
31 Навіть його наложниця, яка мешкала в Сихемі, також народила йому сина, якого він назвав Авімелехом.
32 Помер Гедеон, син Йоаша, в глибокій старості, й був похований у гробниці свого батька Йоаша, в Авієзерській Офрі.
33 Так сталося, що коли Гедеон помер, то Ізраїльтяни знову відвернулися від Господа й почали чинити розпусту з Ваалами, зробивши своїм богом Баал-Беріта.
34 Забули Ізраїльтяни Господа, свого Бога, Котрий визволяв їх від усіх їхніх навколишніх ворогів.
35 Вони залишились невдячними і до родини Єрувваала-Гедеона за всі ті добродійства, які він учинив для Ізраїлю.
Sprzeciw Efraimitów
1 Wówczas powiedzieli do niego Efraimici: Dlaczego nam to zrobiłeś, że nas nie wezwałeś, gdy szedłeś walczyć z Madianitami? I ostro się z nim spierali. 2 Odpowiedział im: Czy teraz zrobiłem coś więcej niż wy? Czyż ostatni zbiór Efraima nie jest lepszy od zbiorów Abiezera? 3 W wasze ręce Bóg wydał książąt madianickich Oreba i Zeeba. Cóż innego niż wy mógłbym zrobić? Po takim przedstawieniu sprawy, opadły ich emocje wobec niego.
Ostatnie przedsięwzięcia Gedeona
4 Potem Gedeon przybył nad Jordan i przeprawił się wraz z trzystu towarzyszącymi mu mężczyznami. Byli wyczerpani, lecz nie ustawali w pościgu. 5 Powiedział wówczas do mieszkańców Sukkot: Dajcie po bochenku chleba ludziom, którzy idą ze mną, są bowiem wyczerpani, a ja ścigam Zebacha i Salmunnę, królów madianickich. 6 Na to odpowiedzieli książęta Sukkot: Czy Zebach i Salmunna są już w twoim ręku, byśmy mieli dać chleb twemu zastępowi? 7 Gedeon zaś powiedział: Tak więc, kiedy Pan wyda Zebacha i Salmunnę w moje ręce, wówczas wymłócę wasze ciała cierniami pustyni i ostami. 8 Potem odszedł stamtąd do Penuel i prosił podobnie. Jednakże mieszkańcy Penuel odpowiedzieli mu tak, jak odpowiedzieli mieszkańcy Sukkot. 9 Zapowiedział więc też mieszkańcom Penuel: Kiedy powrócę w pokoju, zburzę tę wieżę.
10 Zebach zaś i Salmunna byli w Karkor, a z nimi około piętnastu tysięcy wojska. Byli to wszyscy, którzy pozostali z całego wojska ludów Wschodu, gdyż liczba poległych wyniosła sto dwadzieścia tysięcy mężczyzn walczących mieczem. 11 Następnie Gedeon poszedł drogą nomadów na wschód od Nobach i Jogbeha i uderzył na obóz, który czuł się bezpieczny. 12 Zebach i Salmunna uciekli, ale on ich ścigał. Pojmał dwóch królów madianickich, Zebacha i Salmunnę, a wywołał w całym obozie przerażenie. 13 A kiedy Gedeon, syn Joasza, powracał z wojny przez wyżynę Chares, 14 schwytał młodzieńca mieszkającego w Sukkot i przesłuchał go, a ten sporządził dla niego spis książąt i starszyzny Sukkot – siedemdziesięciu siedmiu ludzi.
15 Gdy przybył do mieszkańców Sukkot, powiedział: Oto Zebach i Salmunna, z powodu których szydziliście ze mnie, mówiąc: Czy Zebach i Salmunna są już w twoim ręku, że mamy dać chleb twoim wyczerpanym ludziom? 16 Następnie pojmał starszych miasta, wziął ciernie pustyni oraz osty i dał nimi nauczkę ludziom z Sukkot. 17 Zburzył także wieżę Penuel i pozabijał mieszkańców miasta. 18 Potem zapytał Zebacha i Salmunnę: Jak wyglądali ludzie, których zabiliście na Taborze? Oni odpowiedzieli: Byli podobni do ciebie. Każdy z nich miał wygląd syna królewskiego. 19 Na to odpowiedział: To byli moi bracia, synowie mojej matki. Na życie Pana! Gdybyście pozostawili ich przy życiu, nie pozabijałbym was. 20 Następnie powiedział Jeterowi, swemu pierworodnemu synowi: Wstań, zabij ich! Jednak młodzieniec nie wyciągnął miecza, bo się bał. Był bowiem jeszcze młody. 21 Na to Zebach i Salmunna powiedzieli: Ty wstań i nas ugodź! Jaki bowiem jest mężczyzna, taka jego siła! Wstał się więc Gedeon i zabił Zebacha i Salmunnę. Następnie zabrał półksiężyce, które znajdowały się na szyjach ich wielbłądów.
Odrzucenie godności króla przez Gedeona
22 Wówczas Izraelici powiedzieli do Gedeona: Panuj nad nami, zarówno ty, twój syn, jak i twój wnuk. Wybawiłeś nas bowiem z ręki Madianitów! 23 Opowiedział im Gedeon: Ani ja nie będę panował nad wami, ani mój syn nie będzie nad wami panował. Pan będzie panował nad wami! 24 Potem Gedeon im powiedział: Mam do was gorącą prośbę. Niech każdy da mi kolczyk ze swego wojennego łupu. Izmaelici bowiem mieli złote kolczyki. 25 Chętnie damy! – odpowiedzieli. Rozciągnęli płaszcz i każdy wrzucił tam kolczyk ze swego łupu. 26 Waga złotych kolczyków, o które prosił, wynosiła tysiąc siedemset sykli złota, oprócz półksiężyców, łańcuszków i purpurowych szat, które mieli na sobie królowie madianiccy, nie licząc ozdób zawieszonych na szyjach wielbłądów.
27 Gedeon zrobił z tego złota efod, który umieścił w swoim mieście, w Ofrze. Gdy jednak cały Izrael zaczął tam uprawiać nierząd, stał się on dla Gedeona i jego domu pułapką. 28 W ten sposób Madianici zostali upokorzeni wobec Izraelitów i już więcej nie podnieśli głowy. Za dni Gedeona ziemia zaznawała spokoju przez czterdzieści lat. 29 A Jerubbaal, syn Joasza, powrócił i zamieszkał w swoim domu.
Śmierć Gedeona
30 Gedeon miał siedemdziesięciu własnych synów, ponieważ miał wiele żon. 31 Także jego nałożnica mieszkająca w Sychem, urodziła mu syna. Nadał mu imię Abimelek. 32 Gedeon, syn Joasza, zmarł w szczęśliwej starości i został pochowany w grobie Joasza, swego ojca, w Ofrze Abiezera.
LUD IZRAELA WRACA DO BAŁWOCHWALSTWA
33 Po śmierci Gedeona Izraelici znowu zaczęli uprawiać nierząd z baalami i ustanowili sobie Baal-Berita jako boga. 34 Nie pamiętali o Panu, swym Bogu, który wybawił ich z ręki wszystkich okolicznych nieprzyjaciół. 35 Nie okazywali także życzliwości domowi Jerubbaala, to jest Gedeona, za wszystkie dobrodziejstwa, które wyświadczył Izraelowi.