Левіт та його наложниця
1 Подальші події відбувались у той час, коли ще не було в Ізраїлі царя. На краю Єфремового нагір’я жив один чоловік, левіт, котрий взяв собі, наложницею, жінку з Юдейського Вифлеєма.
2 Ця наложниця перестала його кохати і, залишивши його, повернулась у дім свого батька, до Вифлеєма Юдейського. Там вона перебувала впродовж чотирьох місяців.
3 Але її чоловік зібрався і, взявши з собою слугу та пару ослів, пішов за нею, аби знову прихилити її серце до себе і повернути назад. Коли вона ввела його у дім свого батька, то батько молодиці, побачивши його, з радістю пішов йому назустріч.
4 Його тесть, батько молодиці, умовив його затриматись, і той левіт провів з ним три дні; вони їли, пили та ночували в нього.
5 Так сталося, що коли на четвертий день вони вранці встали, і левіт піднявся, аби вирушити, то батько молодиці сказав своєму зятю: Спочатку підкріпись шматком хліба, а тоді вже підете.
6 Тож вони посідали й обидва разом їли та пили. Батько молодиці сказав чоловікові: Залишись ще на ніч, і нехай натішиться твоє серце.
7 Проте той чоловік піднявся, щоб іти, але його тесть наполягав, аби залишився, тому він заночував знову.
8 Рано-вранці п’ятого дня він (левіт ) встав, щоб вирушити, але батько молодиці знову сказав: Підкріпися хлібом! Так вони зволікали, аж поки день не почав схилятися на вечір. Вони знову сіли їсти.
9 Нарешті левіт разом зі своєю наложницею і своїм слугою зібрались у дорогу, тоді як його тесть, батько молодиці, знову вмовляв його: Ось день вже схиляється до вечора, залишайся ще на одну ніч. Як бачиш , день закінчується, переночуй тут, ще порадіємо разом, а тоді якомога раніше завтра встанете й вирушите у вашу подорож до вашого дому.
10 Але левіт вже не захотів ночувати, – він піднявся й пішов. Рухаючись, незабаром він опинився неподалік Євуса, тобто Єрусалима. З ним була його наложниця та пара навантажених ослів.
11 І коли вони вже були біля Євуса, то день майже скінчився, тому слуга сказав своєму господареві: Ходімо, завітаємо до міста євусейців і переночуємо в ньому.
12 Але його господар йому відповів: Не будемо повертати до міста чужинців, які не є Ізраїльтянами, а підемо до Гіви.
13 Далі він сказав до свого слуги: Спробуємо дійти до якогось з найближчих міст, – заночуємо в Гіві або в Рамі.
14 Тож вони пішли далі, й коли сонце вже заходило, вони були неподалік Гіви Веніямінової.
15 Вони повернули, аби ввійти й заночувати в Гіві. Прибувши туди, вони зупинились на площі міста, оскільки не знайшлось людини, яка би їх прийняла в свій дім на ночівлю.
16 Але пізно ввечері якраз повертався зі своєї праці на полі похилого віку чоловік. Хоч цей муж походив з Єфремового нагір’я, проте мешкав він у Гіві, де місцевими мешканцями були веніямінці.
17 Піднявши свої очі, чоловік побачив на площі міста подорожніх, і цей похилого віку чоловік запитав: Звідкіля мандруєте і куди направляєтесь?
18 Левіт відповів йому: Ми подорожуємо з Вифлеєма Юдейського а йдемо на край Єфремового нагір’я. Адже я сам звідти, а ходив до Вифлеєма Юдейського, тепер же повертаюсь до Господнього Дому , але жодна людина не запросила мене на нічліг.
19 хоч у нас, твоїх слуг , є солома і корм для ослів; маю також хліб і вино для себе, як і для твоєї слугині, та для свого слуги, що з твоїми слугами, – ми не потребуємо нічого.
20 Але цей літній чоловік сказав: Мир тобі! У мене є все, в чому будете мати потребу, лише не ночуйте на площі!
21 Він привів його до свого дому, й нагодував ослів; помивши свої ноги, вони їли та пили.
22 Але щойно вони насолодились гостинністю, як декотрі мешканці міста, чоловіки-негідники, оточили дім й почали грюкати у двері, обзиваючи сивочолого чоловіка, господаря дому, й вимагаючи: Виведи чоловіка, котрий перебуває у твоєму домі, аби ми могли з ним злягтися!
23 Та цей чоловік, господар дому, вийшовши до них сказав їм: Ні, мої брати, не робіть такого злочину! Адже цей чоловік зайшов (є гостем ) у мій дім, – не чиніть з ним такої гидоти.
24 Ось моя дочка-дівиця, а також його наложниця, – я виведу їх, тож чиніть над ними наругу, як захочеться, лише з цим чоловіком не робіть такого безумства!
25 Але ці люди не хотіли й слухати його. Тоді левіт вхопив свою наложницю і вивів її до них у двір; вони ж ґвалтували її та глумилися над нею цілу ніч до самого ранку. Відпустили її, лише на світанку.
26 Удосвіта прийшла та жінка до господи чоловіка, де був її господар, впала під дверима й лежала , поки не розвиднілося.
27 Вранці її господар встав, відкрив двері дому й вийшов, аби продовжити свою подорож, – і от жінка, його наложниця, лежить під дверима дому з простягнутими до порогу руками…
28 Він сказав до неї: Вставай, підемо! Але жодної відповіді не почув. Левіт поклав її мертве тіло на осла, й вирушив до своєї місцевості.
29 Дійшовши до свого дому, він вхопив ножа, взяв свою наложницю й розчленував її по суглобах на дванадцять частин, та розіслав їх у всі околиці Ізраїлю.
30 Отже, кожен, хто це бачив, говорив: Чогось подібного досі в Ізраїлі ще не бачили з того часу, як Ізраїльські нащадки вийшли з єгипетського краю, й до цього дня! Тому подумайте, порадьтеся і скажіть, що маємо робити.
Zbrodnia mieszkańców Gibea
1 W tym czasie, kiedy nie było króla w Izraelu, pewien człowiek, lewita, mieszkający jako przybysz, na skraju gór Efraima, wziął sobie nałożnicę z Betlejem judzkiego. 2 Lecz jego nałożnica zdradziła go i odeszła od niego do domu swego ojca do Betlejem judzkiego. Tam przebywała cztery miesiące. 3 Jej mąż wyruszył jednak za nią, aby przemówić jej do serca i sprowadzić do siebie. Miał ze sobą sługę i parę osłów. Żona zaprowadziła go do domu swojego ojca, a gdy go ujrzał ojciec młodej kobiety, ucieszył się i wyszedł mu naprzeciw. 4 Jego teść, ojciec młodej kobiety, go zatrzymał. Mieszkał więc u niego przez trzy dni. Jedli, pili i tam nocowali. 5 Czwartego dnia wstali wczesnym rankiem, a gdy on zbierał się do odejścia, ojciec młodej kobiety powiedział do swego zięcia: Pokrzep się kawałkiem chleba, a potem pójdziecie! 6 Usiedli więc i we dwóch jedli i pili. Potem ojciec młodej kobiety zaproponował temu człowiekowi: Zechciej, proszę, przenocować i bądź dobrej myśli. 7 Gdy jednak człowiek ten zaczął się zbierać do drogi, jego teść przymusił go, by został. Ponownie więc tam przenocował. 8 Piątego dnia wstał wcześnie rano, aby wyruszyć, ale ojciec młodej kobiety powiedział: Pokrzep się, proszę! I zwlekali aż do schyłku dnia, razem ucztując. 9 Gdy znowu wstał ten człowiek, aby wyruszyć wraz ze swoją nałożnicą i swoim sługą, powiedział mu jego teść, ojciec młodej kobiety: Dzień ma się ku wieczorowi, zanocujcie. Dzień się kończy, zanocuj tu i bądź dobrej myśli, a jutro rano wstaniecie, wyruszycie swoją drogą i pójdziecie do domu. 10 Ale on nie chciał nocować. Wstał, wyruszył w drogę i przybył do Jebus, to jest do Jerozolimy. A miał ze sobą parę jucznych osłów. Była z nim także jego nałożnica.
11 Kiedy byli przy Jebus, a dzień miał się ku końcowi, powiedział sługa do swojego pana: Pójdźmy, zboczmy do miasta Jebusytów i w nim przenocujmy. 12 Jego pan mu odpowiedział: Nie będziemy zbaczać do miasta obcych, którzy nie są spośród Izraelitów. Pójdziemy dalej, aż do Gibei. 13 Powiedział też do swojego sługi: Chodź, pójdźmy do jednej z tych miejscowości i przenocujmy w Gibei lub Ramie. 14 Przeszli więc obok i poszli w dalszą drogę, a kiedy słońce zaszło, przybyli do Gibei, należącej do Beniamina. 15 Skręcili tam, aby wejść do Gibei i przenocować. Weszli i zatrzymali się na placu miasta, bo nie było nikogo, kto by ich zabrał do swojego domu na nocleg. 16 Wtedy właśnie przyszedł pewien starzec, który powracał wieczorem z pracy na swoim polu. Człowiek ten pochodził z gór Efraima i był przybyszem w Gibei. Mieszkańcy zaś tej miejscowości byli Beniaminitami. 17 Gdy starzec zobaczył wędrowca na placu miasta, zapytał: Dokąd idziesz i skąd przybywasz? 18 Odpowiedział mu: Idziemy z Betlejem judzkiego aż na skraj gór efraimskich. Stamtąd pochodzę. Wędrowałem aż do Betlejem judzkiego i zmierzam do domu Pana, a nie ma nikogo, kto by mnie przyjął do domu. 19 Przecież mamy słomę i paszę dla naszych osłów. Mam także chleb i wino dla siebie oraz twojej służącej i dla tego młodzieńca, który jest z twoim sługą. Nie brak nam niczego. 20 Wówczas starzec odpowiedział: Pokój z tobą! Ja zaradzę wszystkim twoim potrzebom, tylko nie nocuj na placu. 21 Wprowadził go więc do swego domu, przyniósł osłom obrok, a kiedy umyli nogi, jedli i pili.
22 Gdy ich serca były pełne radości, przewrotni mieszkańcy miasta otoczyli dom. Dobijając się do drzwi, mówili do starca, pana domu: Wyprowadź tego człowieka, który wszedł do twojego domu, abyśmy z nim obcowali. 23 Pan domu wyszedł do nich i powiedział: Nie, moi bracia! Nie czyńcie tego zła, bo ten człowiek wszedł do mojego domu. Nie dopuszczajcie się takiej niegodziwości! 24 Jest tu moja córka, dziewica, a także jego nałożnica. Wyprowadzę je do was, upokorzcie je i róbcie z nimi, co się wam podoba, ale wobec tego człowieka nie dopuszczajcie się takiej niegodziwości. 25 Ci ludzie jednak nie chcieli go słuchać. Wówczas ten człowiek wziął swoją nałożnicę i wyprowadził ją do nich na zewnątrz. A oni z nią obcowali i gwałcili przez całą noc, aż do rana. Puścili ją dopiero o świcie. 26 Gdy przyszła rankiem, upadła u drzwi domu człowieka, u którego był jej pan, i leżała tam, aż się rozwidniło. 27 Rankiem wstał jej pan, otworzył drzwi domu i wyszedł, aby pójść w swoją drogę. A kobieta, jego nałożnica, leżała u drzwi domu z rękami na progu. 28 Powiedział do niej: Wstań, ruszajmy! Ale nie było odpowiedzi. Wówczas człowiek ten wsadził ją na osła i udał się do swojej miejscowości. 29 A gdy dotarł do swojego domu, wziął nóż, pochwycił swoją nałożnicę, pokroił ją na dwanaście kawałków i rozesłał je po całym terytorium Izraela. 30 Każdy zaś, kto zobaczył, mówił: Nie było i nie widziano takiej rzeczy od dnia wyjścia Izraelitów z ziemi egipskiej aż do dnia dzisiejszego. Zastanówcie się nad tym, naradźcie się i wypowiedzcie!