Сни Йосифа
1 Яків оселився на землі, де жив його батько, – в ханаанському краї.
2 Ось нащадки Якова. Йосиф, юнак сімнадцяти років, пас отару зі своїми братами – синами Білги та синами Зілпи, дружин свого батька. Йосиф доносив про них своєму батькові погані новини.
3 Ізраїль любив Йосифа більше за всіх своїх синів, оскільки він був сином його старості. Тож він справив Йосифу барвистий одяг.
4 Його ж брати, зауваживши, що їхній батько любить Йосифа більше, ніж усіх його братів, зненавиділи його, так що не могли з ним спокійно розмовляти.
5 Якось приснився Йосифові сон. Він розповів його своїм братам, після чого став для них ще більш ненависним.
6 Послухайте цей сон, – сказав їм Йосиф, – що мені наснилось.
7 Ось ми посеред поля в’яжемо снопи. Несподівано мій сніп піднявся і стоїть. Ваші снопи також повставали довкола мого снопа й поклонилися йому.
8 Послухавши , брати його сказали: Невже ти і справді царюватимеш над нами? Невже ти дійсно думаєш панувати над нами? Їхня ненависть до Йосифа ще більше зросла через його сни та слова.
9 Приснився йому ще один сон, якого він також розповів своїм братам. Наснився мені ще один сон, – оповідав він. – Мені вклонилися сонце, місяць і одинадцять зірок.
10 Він розповів цей сон не лише братам, а й своєму батькові. Та його батько з докором сказав йому: Що це за сон наснився тобі?! Невже й насправді я і твоя мати разом з твоїми братами прийдемо поклонитися тобі до землі?
11 Тож, якщо його брати сповнилися до нього почуттям заздрощів, то його батько усе сказане зберіг у пам’яті .
Брати продають Йосифа
12 Якось його брати пішли пасти отару свого батька в околиці Сихема.
13 Через деякий час Ізраїль сказав Йосифові: Хіба не в Сихемі пасуть твої брати? Я хочу послати тебе до них. Той відповів йому: Ось я!
14 Батько сказав йому: Піди, подивися, чи здорові твої брати, в якому стані вівці, і принеси мені відповідь. Тож послав його з Хевронської долини, і той пішов до Сихема.
15 Коли він блукав у пошуках по долині, натрапив на нього якийсь чоловік. Той чоловік запитав його: Що шукаєш?
16 Йосиф відповів: Шукаю своїх братів; чи не підкажеш мені, де вони пасуть?
17 Той чоловік відповів: Вони звідси відійшли, але я чув, як вони говорили: Ходімо в Дотан. Тож пішов Йосиф слідом за своїми братами і знайшов їх у Дотані.
18 Ті побачили його здалека, і перш ніж Йосиф наблизився до них, вони в пориві гніву змовилися його вбити.
19 Брати говорили між собою: Он іде той сновида.
20 Тому тепер підемо, вб’ємо його і вкинемо в якусь яму, і скажемо: Хижий звір загриз його; тоді побачимо, що буде з його снами.
21 Але Рувим, почувши це , визволив його з їхніх рук і сказав: Не губімо життя!
22 Не проливайте крові! Вкиньте його он в ту яму в пустелі, та рук на нього не накладайте. Це говорив їм Рувим з наміром врятувати його з їхніх рук і повернути батькові.
23 Тож, коли Йосиф підійшов до своїх братів, вони зірвали з нього барвистий одяг, який був на ньому,
24 схопили його й укинули до ями. Це був порожній колодязь, в якому не було води.
25 Самі ж сіли їсти хліб. У цей час , підвівши свої очі, вони побачили караван ізмаїльців, що рухався з Гілеаду; їхні верблюди були нав’ючені різними пахощами, бальзамом і миррою. Вони, йдучи, прямували до Єгипту.
26 Юда запропонував своїм братам: Яка користь від того, що ми вб’ємо нашого брата і скриємо його кров?
27 Давайте продамо його ізмаїльцям, а наші руки хай не будуть на ньому, адже він наш брат, наше тіло. І брати послухали його.
28 Коли ж поряд проходили люди, мідіянські купці, брати витягли Йосифа з ями і продали його ізмаїльцям за двадцять срібняків. Ті ж повезли Йосифа в Єгипет.
29 Незабаром повернувся до ями Рувим, а Йосифа в ямі нема. Він роздер на собі одяг
30 і, повернувшись до своїх братів, сказав: Хлопця нема, а я – куди я піду?
31 Вони взяли одяг Йосифа і, зарізавши козла, намочили одяг у крові.
32 Цей барвистий одяг вони відіслали своєму батькові зі словами: Це ми знайшли, впізнай: це одяг твого сина, чи ні?
33 Яків упізнав його і сказав: Так , це одяг мого сина… Напевно , хижий звір загриз Йосифа, пошматувавши його.
34 Тож Яків роздер на собі одяг, накинув на стегна мішковину і оплакував свого сина багато днів.
35 Зібралися усі його сини й дочки, аби потішити його, але, не бажаючи утішитися, він говорив: Із сумом зійду я до мого сина в шеол. Так оплакував його батько.
36 У Єгипті мідіянці продали Йосифа Потіфарові, євнухові фараона, начальникові охорони.
JÓZEF
Sen Józefa
1 Jakub mieszkał w ziemi kananejskiej, gdzie przybyszem był jego ojciec. 2 Oto dzieje potomków Jakuba. Gdy Józef był siedemnastoletnim chłopcem, razem ze swoimi braćmi, synami żon swojego ojca – Bilhy i Zilpy, pasał trzody. Józef donosił też ojcu, co złego o nich mówiono. 3 Izrael zaś najbardziej ze wszystkich swoich synów kochał Józefa, ponieważ mu się urodził, gdy był już stary. Sprawił mu długi płaszcz z rękawami. 4 Wówczas jego bracia widząc, że ojciec kocha go najbardziej ze wszystkich swoich synów, znienawidzili go i nie mogli spokojnie z nim rozmawiać.
5 Pewnego razu Józef miał sen i opowiedział go swoim braciom, a oni jeszcze bardziej go znienawidzili. 6 Powiedział do nich: Posłuchajcie, proszę, jaki miałem sen. 7 Wiązaliśmy snopy na środku pola i mój snop podniósł się i stanął, a wasze snopy otoczyły go i oddały mu pokłon. 8 Wówczas bracia odpowiedzieli: Czyżbyś miał nad nami panować lub nami rządzić? I jeszcze bardziej go znienawidzili z powodu jego snu i słów. 9 Potem miał jeszcze drugi sen i też go opowiedział swoim braciom. Mówił: Śniłem jeszcze, że słońce, księżyc i jedenaście gwiazd mi się kłaniało. 10 Gdy opowiedział go swojemu ojcu i braciom, wtedy ojciec go skarcił: Co znaczy sen, który miałeś? Czy mamy przyjść ja, twoja matka i bracia, aby oddać ci pokłon aż do ziemi? 11 I zazdrościli mu jego bracia, ale ojciec zachował te słowa w pamięci.
Zemsta braci Józefa
12 Pewnego razu jego bracia poszli paść trzodę ojca do Sychem. 13 Wtedy Izrael powiedział do Józefa: Czy twoi bracia nie pasą w Sychem? Idź, posyłam cię do nich! On zaś odpowiedział: Jestem gotów! 14 Wówczas Izrael dodał: Idź, proszę, zobacz, jak się powodzi twoim braciom i co z trzodami, i donieś mi o tym! Wysłał go więc z doliny Hebronu, a on poszedł do Sychem. 15 Tam, gdy błąkał się po polu, spotkał go pewien człowiek i zapytał: Czego szukasz? 16 A on odpowiedział: Szukam moich braci. Powiedz mi, proszę, gdzie oni pasą? 17 Wtedy ten człowiek powiedział: Odeszli stąd, bo słyszałem, jak mówili: Chodźmy do Dotain! Józef poszedł więc za swoimi braćmi i znalazł ich w Dotain.
18 Zobaczyli go z daleka. Zanim się do nich zbliżył, uknuli przeciwko niemu spisek, aby go zabić. 19 Mówili bowiem jeden do drugiego: Przyszedł pan snów! 20 Chodźcie, zabijmy go i wrzućmy do jakiejś studni, a potem powiemy: Dzikie zwierzę go pożarło. Zobaczymy, co będzie z jego snami! 21 Ruben jednak usłyszał to i chciał go ocalić z ich rąk. Powiedział więc: Nie pozbawiajmy go życia! 22 I mówił dalej: Nie przelewajcie krwi! Wrzućcie go do tej studni, która jest na pustyni, lecz nie podnoście na niego ręki! Chciał bowiem go obronić przed nimi i oddać ojcu. 23 Gdy zatem Józef przyszedł do swoich braci, zdarli z niego długi płaszcz z rękawami, który miał na sobie. 24 Następnie chwycili go i wrzucili do studni. Studnia zaś była pusta, bo nie było w niej wody.
Józef sprzedany Izmaelitom
25 Potem usiedli, aby się pożywić. Kiedy się rozejrzeli, zobaczyli karawanę Izmaelitów, idącą z Gileadu. Ich wielbłądy niosły wonne korzenie, balsam i pachnące olejki – a wędrowali do Egiptu. 26 Wtedy Juda powiedział do swoich braci: Co nam z tego przyjdzie, gdy zabijemy naszego brata i zataimy jego śmierć? 27 Chodźcie, sprzedajmy go Izmaelitom! Nie róbmy mu krzywdy, gdyż jest naszym bratem, naszym ciałem. Bracia więc go posłuchali 28 i gdy przechodzili kupcy madianiccy, wyciągnęli Józefa ze studni i sprzedali go Izmaelitom za dwadzieścia srebrników. Oni zaś zabrali Józefa do Egiptu. 29 Gdy Ruben powrócił do studni, Józefa już w niej nie było. Wówczas rozdarł szaty, 30 podszedł do braci i powiedział: Nie ma chłopca! A ja, dokąd mam pójść?
Upozorowanie śmierci Józefa
31 Potem wzięli płaszcz Józefa, zabili kozła i zanurzyli ten płaszcz we krwi. 32 Następnie posłali długi płaszcz z rękawami, aby zanieść go ojcu i powiedzieć: Znaleźliśmy to! Rozpoznaj, proszę, czy jest to płaszcz twojego syna, czy nie? 33 Jakub zaś rozpoznał go i zawołał: Płaszcz mojego syna! Dzikie zwierzę rozszarpało Józefa i go pożarło. 34 Wtedy Jakub rozdarł szaty, włożył wór na biodra i opłakiwał syna przez wiele dni. 35 Przyszli wszyscy jego synowie i córki, i chcieli go pocieszyć, ale on wzbraniał się przed pocieszeniem. Mówił: Teraz zejdę w żałobie do mojego syna, do Szeolu. I tak go opłakiwał jego ojciec. 36 A Madianici sprzedali Józefa w Egipcie Potifarowi, urzędnikowi faraona, dowódcy straży przybocznej.