Долина сухих кісток
1 Я відчув на собі Господню руку. Господній Дух випровадив мене й поставив мене посеред долини, що була повна кісток.
2 Він обвів мене довкола долини, і я побачив, як їх багато на поверхні долини, і які вони сухі.
3 І Господь запитав мене: Сину людський, скажи , чи можуть ці кості ожити? Я ж відповів: Владико Господи, лише Ти знаєш!
4 Тоді Він звелів мені провістити щодо цих кісток пророцтво й сказати їм: Кістки сухі, слухайте Господнє слово!
5 Ось що говорить Владика Господь до цих кісток: Ось Я вселяю в вас дух, і ви оживете!
6 Обкладу вас сухожиллям, і наросте на вас тіло, – покрию вас шкірою, та вдихну в вас дух, – ви оживете, й пізнаєте, що Я – Господь.
7 Отже, я проголосив пророцтво так, як мені було наказано. Я ще не скінчив пророкувати, як почулося шарудіння, – кістки почали рухатись, і одна кістка наближалась до іншої кістки.
8 Я спостерігав, як на них з’являлись жили, наростало тіло і як воно зверху покривалось шкірою, – проте в них не було духа.
9 Тоді Господь сказав мені оголосити пророцтво щодо духа, й провістити: сину людський, скажи духові, що говорить Владика Господь: Прийди, духу життя, від чотирьох вітрів, і вселись у цих убитих, й нехай вони оживуть!
10 І я оголосив пророцтво так, як Він мені наказав. Тож увійшов у них дух, – вони ожили й повставали на свої ноги, – дуже велике й незлічиме військо.
11 Після цього Він сказав мені: Сину людський, ці кості – це весь Ізраїлів дім. Вони самі кажуть: Висохли наші кості, загинула наша надія, й нам прийшов кінець.
12 Тому виголоси пророцтво й скажи їм, що говорить Владика Господь: Ось Я повідчиняю ваші гробниці й виведу вас, – народе Мій, – ви залишите ваші могили, і Я поверну вас в Ізраїлів край.
13 І коли Я відкрию ваші могили, Мій народе, й виведу вас із ваших гробниць, тоді ви зрозумієте, що Я – Господь.
14 Тож Я наділю вас Моїм Духом, і ви оживете! Я поверну вас на ваші землі, і пізнаєте, що Я, Господь, – сказав це і виконую, – запевняє Господь.
Єдиний народ і один цар
15 І знову було до мене Господнє слово такого змісту:
16 Сину людський, візьми собі одну палицю (жезл ) , і напиши на ній: Юді та належним до нього Ізраїлевим дітям. Потім візьми другу палицю (жезл ), і напиши на ній: Йосифові, (це жезл Єфрема) і належному до нього Ізраїлевому роду.
17 Тоді склади їх докупи в одну палицю, щоб вони виглядали в твоїй руці, як одна.
18 І коли твої одноплемінники запитають, говорячи: Чи не поясниш нам, як це розуміти?
19 Тоді скажи їм, що говорить Владика Господь: Оце Я візьму палицю (жезл ) Йосифа, що в руці Єфрема, і належних до нього племен Ізраїлю, і долучу їх до палиці (жезла ) Юди, й зроблю їх однією палицею (жезлом ), – і будуть вони єдині в Моїй руці.
20 Таким чином обидві палиці з написами, які ти зробив, будуть перед їхніми очима в твоїй руці.
21 Потім скажи їм, що говорить Владика Господь: Ось так Я зберу нащадків Ізраїля з-посеред народів, до яких вони потрапили, – позбираю їх звідусіль і приведу їх у їхню землю.
22 Я зроблю їх єдиним народом у тій землі, – на Ізраїлевих горах, – і один цар правитиме над усіма. Вони більше не будуть двома різними народами й ніколи більше не ділитимуться на два царства.
23 Вони більше не будуть опоганюватись своїми ідолами, своїми гидотами, та всякими своїми злочинами. Я врятую їх від усіх тих місць, де вони грішили , й очищу їх, – вони будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом.
24 Мій слуга Давид буде царем над ними, тому один пастир буде в них усіх. Вони будуть жити за Моїми законами, дотримуючись Моїх Заповідей і виконуватимуть їх.
25 Вони знову оселяться на землі, яку Я дав Моєму слузі Якову, і де жили їхні батьки. Там вони мешкатимуть, як і їхні діти та діти їхніх дітей, повіки, а Мій слуга Давид повік буде їхнім правителем.
26 Я укладу з ними Заповіт миру, і цей Заповіт з ними буде вічним. Я влаштую їх, намножу їх, і навіки поставлю посеред них Мою Святиню.
27 Моє місцеперебування буде над ними, – Я буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом.
28 І коли Моя Святиня буде посеред них повіки, тоді народи пізнають, що Я – Господь, Який освячує Ізраїль.
Wizja odrodzenia
1 Ręka Pana spoczęła na mnie. Pan wyprowadził mnie w duchu i postawił pośród równiny. Była ona pełna kości. 2 Sprawił, że przeszedłem obok nich, dookoła. Oto było ich bardzo wiele na powierzchni równiny i były bardzo wyschnięte. 3 Powiedział do mnie: Synu człowieczy, czy te kości ożyją? Powiedziałem: Panie Boże, Ty wiesz. 4 Powiedział do mnie: Prorokuj nad tymi kośćmi i powiedz im: Wyschnięte kości, słuchajcie słowa Pana.
5 Tak mówi Pan Bóg tym kościom: Ja wprowadzę w was ducha i ożyjecie. 6 Dam wam ścięgna, okryję was ciałem, oblokę was skórą i dam wam ducha. Ożyjecie i poznacie, że Ja jestem Panem. 7 Prorokowałem tak, jak mi polecono. I powstał szum, gdy prorokowałem. Powstał szelest i zbliżyły się kości, kość do kości. 8 Zobaczyłem: Oto ukazały się na nich ścięgna, oblekło je ciało i z wierzchu pokryła je skóra, ale nie było w nich życia. 9 Powiedział do mnie: Prorokuj duchowi. Prorokuj, synu człowieczy i powiedz duchowi: Tak mówi Pan Bóg: przybądź, duchu, z czterech stron i powiej po tych zabitych, aby ożyli. 10 Prorokowałem tak, jak mi polecił. I wstąpił w nich duch i ożyli. Stanęli na nogach. Bardzo, bardzo wielkie wojsko.
11 Powiedział do mnie: Synu człowieczy, te kości to cały dom Izraela. Oni mówią: Wyschły nasze kości, przepadła nasz nadzieja. Jesteśmy zgubieni. 12 Dlatego prorokuj i powiedz im: Tak mówi Pan Bóg: Ja otworzę wasze groby, wyprowadzę was z waszych grobów, ludu Mój, i wprowadzę was do ziemi Izraela. 13 Poznacie, że Ja jestem Panem, gdy otworzę wasze groby, gdy wyprowadzę was z waszych grobów, Mój ludu. 14 Dam wam Mojego ducha i ożyjecie. Osadzę was w waszej ziemi. Wtedy poznacie, że Ja, Pan, powiedziałem i wykonam – wyrocznia Pana.
Symbolika zjednoczenia
15 Doszło do mnie słowo Pana: 16 Ty, synu człowieczy, weź sobie jedno drewno i napisz na nim: Judzie i sprzymierzonym z nim synom Izraela. Weź inne drewno i napisz na nim: Józefowi, drewno Efraima i sprzymierzonego z nim całego domu Izraela. 17 Przyłóż je jedno do drugiego, żebyś miał jedno drewno i będą jednym w twojej ręce. 18 A gdy synowie twojego narodu powiedzą tobie: Czy nie oznajmisz nam, co według ciebie znaczą te rzeczy? 19 powiedz im: Tak mówi Pan Bóg: Oto Ja wezmę drewno Józefa, które jest w ręku Efraima i sprzymierzonych z nim plemion Izraela i położę je na drewnie Judy, i uczynię je jednym drewnem i będą jednym w Mojej ręce. 20 Drewna, na których napisałeś, będą w twojej ręce przed ich oczami. 21 Wtedy powiedz im: Tak mówi Pan Bóg: Oto Ja wezmę Izraelitów spośród narodów, tam gdzie poszli, zgromadzę ich zewsząd i wprowadzę ich do ich ziemi. 22 Uczynię ich jednym narodem w kraju, na górach Izraela. Jeden król będzie królem dla nich wszystkich. Nie będą już więcej dwoma narodami. Nie będą już więcej podzieleni na dwa królestwa. 23 Nie będą się już więcej plamili swoimi bożkami i ohydami oraz wszelkimi odstępstwami. Wybawię ich od ich wszystkich miejsc, w których grzeszyli. Oczyszczę ich i będą dla Mnie ludem, a Ja będę dla nich Bogiem. 24 Mój sługa, Dawid, będzie ich królem. Wszyscy będą mieć jednego pasterza. Będą postępowali według Mojego prawa. Będą przestrzegali Moich nakazów i będą je wypełniali. 25 Zamieszkają w kraju, który dałem Mojemu słudze Jakubowi, a w którym zamieszkiwali ich ojcowie. Będą w nim mieszkali oni, ich dzieci oraz dzieci ich dzieci, na zawsze. Dawid, Mój sługa, będzie ich księciem na zawsze. 26 Zawrę z nimi przymierze pokoju. Będzie z nimi wieczne przymierze. Osadzę ich i rozmnożę. Pośród nich umieszczę Mój przybytek na zawsze. 27 U nich będzie Moje mieszkanie. Będę ich Bogiem, oni zaś będą Moim ludem. 28 Narody poznają, że Ja jestem Panem, który uświęca Izraela, gdy Mój przybytek będzie wśród nich na zawsze.