Єзекіїль – вартовий для Ізраїлевого народу
1 Після цього було до мене Господнє слово такого змісту:
2 Сину людський, звернись до синів свого народу й скажи їм: Коли б Я на будь-який край спровадив меч, а народ того краю вибере з-посеред себе одну людину, і люди поставлять її у себе вартовим, то
3 він, побачивши, що на той край насувається меч, засурмить трубою і застереже народ.
4 Але хтось, почувши звук труби, може не взяти застереження до уваги, то коли меч прийде і його захопить, то його кров впаде на його ж голову.
5 Оскільки він чув звук труби, але не звернув уваги на застереження, то його кров залишиться на ньому; хто ж прислухався до застереження, той врятує своє життя.
6 Але коли вартовий побачить меч, що наближається, але не подасть звуку застереження трубою, і народ не буде попереджений, то коли меч прийде й забере в когось життя, то він загине за свою провину, але Я жадатиму його крові з рук вартового.
7 Отже, тебе, сину людський, Я поставив вартовим для Ізраїлевого роду; щоразу, як ти почуєш слово з Моїх уст, то застерігай їх від Мене.
8 Коли Я скажу злочинцеві: Беззаконнику, ти обов’язково помреш, а ти не говоритимеш з ним, аби застерегти беззаконника щодо його поганої дороги, то він, беззаконник, помре через свій злочин, але за його кров до відповідальності Я притягну тебе.
9 Якщо ж ти застережеш беззаконника, аби він зійшов зі своєї злочинної дороги, але він не зійде зі своєї лихої дороги, то він помре через свій злочин, а ти врятуєш своє життя.
10 Отже, ти, сину людський, скажи Ізраїлевому родові: Ви говорите такі слова: Якщо наші гріхи й наші провини тяжіють над нами і через це ми в’янемо, то як же нам жити?
11 Скажи їм: Як Я живий, – говорить Владика Господь, – Я не маю задоволення у смерті беззаконника, а прагну лише того, щоб він залишив свою злочинну дорогу, й залишався живим. Тож наверніться, зійдіть з ваших злочинних шляхів! Для чого вам помирати, роде Ізраїлів?
12 Ти ж, сину людський, скажи нащадкам свого народу: Праведність праведного не врятує його, коли він провиниться, – як і беззаконня нечестивого, яке він чинив , його не погубить, якщо він навернеться від свого беззаконня. Так само й праведник не може залишитись живим, якщо почне грішити.
13 Коли Я кажу праведному: Ти, неодмінно, житимеш, а він, покладаючись на свою праведність, почне чинити беззаконня, то всі його діла праведності не згадаються. У своєму беззаконні, яке чинитиме, він загине!
14 Так само, коли Я скажу нечестивому: Ти безперечно помреш! – а він, відвернувшись від свого гріха, почне діяти справедливо й жити праведно:
15 поверне заставу й відшкодує пограбоване, діятиме за моральними принципами життя, не допускаючи беззаконня, то він обов’язково буде жити й не загине.
16 Усі його гріхи, які він учинив, не пригадаються йому, – він діє справедливо й живе праведно, тому залишиться живим.
17 Але твої одноплемінники кажуть: Господь чинить неправильно, – тоді як, насправді, роблять неправильно вони.
18 Якщо праведник відвернеться від своєї праведності й чинитиме беззаконня, то за це він помре.
19 І коли грішник відвернеться від свого беззаконня, – чинитиме справедливо й житиме праведно, – то його життя буде збережене.
20 А ви говорите, що Господь чинить неправильно. Кожного з вас, роде Ізраїлів, Я судитиму за вашими вчинками.
Країна перетвориться на безлюдну пустелю
21 А це відбулося в дванадцятому році нашого поневолення, десятого місяця , в п’ятий день місяця . Прийшов до мене втікач з Єрусалима й повідомив: Місто здобуте ворогом!
22 Проте ще ввечері, напередодні приходу втікача, доторкнулась до мене Господня рука, і Він відкрив мої уста. Перш ніж наступного дня втікач прийшов до мене, мої уста були вже відкриті, і я більше не мовчав.
23 Тож було до мене Господнє слово такого змісту:
24 Сину людський, ті люди , що живуть серед тих руїн в Ізраїлевому краю, говорять такі слова: Авраам був один, але отримав у володіння всю землю, а нас багато, тому нам належить ця земля як спадщина.
25 Тому скажи їм: Так говорить Владика Господь: Ви їсте м’ясо з кров’ю, підносите свої очі до ваших ідолів, проливаєте невинну кров і при цьому хочете успадкувати землю?
26 Ви покладаєтесь на свої мечі, чините гидоти, – кожен безчестить жінку свого ближнього, й разом з тим ви хочете успадкувати землю?
27 Тож скажи їм, що говорить Владика Господь: Як Я живий, – усі ті, котрі живуть серед руїн, поляжуть від меча, а тих, що живуть на відкритому полі, віддам на їжу диким звірам; що ж до тих, котрі ховаються в зруйнованих фортецях, то вони в тих печерах загинуть від моровиці!
28 Я оберну країну на безлюдну пустелю, і таким чином покладу край зарозумілості й силі, – спустошені будуть гори Ізраїлю, так що ніхто там не з’являтиметься.
29 І коли перетворю цю землю на жахливу пустелю за всі їхні гидоти, які вони чинили, тоді пізнають, що Я – Господь.
30 Щодо тебе, сину людський, то твої одноплемінники, обмовляючи тебе, ось що говорять один до одного й брат до брата попід стінами в дворах і біля дверей домів, мовляв: Давай підемо й дізнаємось, яке ще слово вийшло від Господа!
31 Так, вони приходять до тебе гуртом, як приходить Мій народ, сідають перед тобою і слухають твої слова, але не виконують їх, – адже вони роблять лише те, що для них приємне, а їхнє серце захоплюється лише прибутком.
32 А ти для них, наче милозвучний співак, з гарним голосом, – як хороша музика; отже, вони вислуховують твої слова, але виконувати їх не збираються.
33 Але коли воно (пророцтво) все ж збудеться, – а воно вже збувається, – тоді вони зрозуміють, що серед них був пророк.
WYROCZNIE NADZIEI
Wprowadzenie
1 Doszło do mnie słowo Pana: 2 Synu człowieczy, przemów do synów twojego ludu i powiedz im: Gdy sprowadzę na kraj miecz, a lud kraju wybierze spośród siebie jednego człowieka i ustanowi go swym stróżem, 3 gdy więc on zobaczy miecz nadchodzący na kraj, zadmie w róg i ostrzeże lud, 4 który słysząc głos rogu, nie da się ostrzec, to wtedy miecz przyjdzie i go zabierze, a jego krew spadnie na jego głowę. 5 Słyszał głos rogu, lecz nie dał się ostrzec, więc jego krew spadnie na niego. Ten zaś, który dał się ostrzec, ocalił swoje życie. 6 Gdyby stróż zobaczył nadchodzący miecz i nie zadąłby w róg, to lud nie byłby ostrzeżony. Gdyby nadszedł miecz i zabrał kogoś spośród nich, to ten został wzięty z powodu swojej winy, ale jego krwi będę domagał się od stróża.
7 Ciebie, synu człowieczy, ustanowiłem stróżem domu Izraela. Usłyszysz słowo z Moich ust i ostrzeżesz ich ode Mnie. 8 Gdy powiem bezbożnemu: Bezbożniku, na pewno umrzesz – a ty nie przemówisz, żeby ostrzec bezbożnego przed jego postępowaniem, to ten bezbożny umrze z powodu swojej winy, ale jego krwi będę dochodził na tobie. 9 A ty, jeśli ostrzegłeś bezbożnego przed jego postępowaniem, żeby się od niego odwrócił, ale nie odwróci się od swego postępowania, to on umrze z powodu swojej winy, a ty ocalisz swoje życie.
10 Ty, synu człowieczy, powiedz domowi Izraela: Mówicie w ten sposób: Oto nasze grzechy i nasze wykroczenia są przeciw nam. Giniemy przez nie, jakże możemy żyć? 11 Powiedz im: Na Moje życie – wyrocznia Pana Boga – nie mam upodobania w śmierci bezbożnego, lecz w odwróceniu się bezbożnego od jego postępowania, żeby żył. Odwróćcie się! Odwróćcie się od waszych złych dróg. Dlaczego macie umierać, domu Izraela?
12 Ty, synu człowieczy, powiedz synom swego ludu: Sprawiedliwość sprawiedliwego nie ocali go w dniu jego wykroczenia, a bezbożność bezbożnego nie zgubi go w dniu, gdy się odwróci od swej bezbożności. Sprawiedliwy nie może żyć przez swą sprawiedliwość w dniu swego grzechu. 13 Gdy powiem sprawiedliwemu: Na pewno będziesz żył; a on, polegając na swej sprawiedliwości, popełni bezprawie, to całej jego sprawiedliwości nie będzie się wspominać. Umrze przez swoją nieprawość, którą popełnił. 14 Gdy powiem bezbożnemu: Na pewno umrzesz; a on odwróci się od swego grzechu i będzie czynił prawo i sprawiedliwość, 15 zwróci zastaw, odda to, co zagrabione, będzie postępował według nakazów życia, żeby nie czynić bezprawia, to na pewno będzie żył. Nie umrze. 16 Wszystkie jego grzechy, którymi grzeszył, nie będą mu pamiętane. Czynił prawo i sprawiedliwość, na pewno będzie żył.
17 Synowie twojego ludu mówią: Droga Pana nie jest słuszna – ale to ich droga nie jest słuszna. 18 Gdy sprawiedliwy odwróci się od swej sprawiedliwości i będzie czynił bezprawie, to przez nie umrze. 19 Gdy bezbożny odwróci się od swej bezbożności i będzie czynił prawo i sprawiedliwość, to przez nie będzie żył. 20 Mówicie: Droga Pana nie jest słuszna. Każdego z was osądzę według jego postępowania, domu Izraela.
21 Dwunastego roku, w dziesiątym miesiącu, piątego dnia miesiąca naszego uprowadzenia, przybył do mnie zbieg z Jerozolimy i powiedział: Miasto zostało zdobyte. 22 Ręka Pana była nade Mną wieczorem, zanim przybył zbieg. Otworzył On moje usta, gdy ten przybył do mnie rano. Moje usta zostały otwarte i nie byłem już niemy.
23 Doszło do mnie słowo Pana: 24 Synu człowieczy, mieszkańcy tych ruin w ziemi izraelskiej mówią: Abraham był jeden i odziedziczył ten kraj, a my jesteśmy liczni. Nam jest dany ten kraj w posiadanie. 25 Dlatego powiedz im: Tak mówi Pan Bóg: Jecie z krwią, podnosicie swoje oczy ku swoim bożkom, przelewacie krew i mielibyście odziedziczyć ten kraj? 26 Opieracie się na swoim mieczu, czynicie obrzydliwość, każdy hańbi żonę swego bliźniego i mielibyście odziedziczyć ten kraj?
27 Tak im powiesz: Tak mówi Pan Bóg – Na Moje życie – ci, którzy będą w ruinach, padną od miecza, ten, kto będzie na otwartym polu, tego wydam zwierzęciu na pożarcie, ci, którzy będą w warowniach lub w jaskiniach, umrą od zarazy. 28 Kraj obrócę w pustkowie i zgliszcza. Ustanie duma jego potęgi. Góry Izraela będą spustoszone. Nikt nie będzie przez nie przechodził. 29 Poznają, że Ja jestem Panem, gdy kraj obrócę w pustkowie i w zgliszcza za wszystkie ich obrzydliwości, które czynili.
30 Ty zaś, synu człowieczy, oto synowie twojego narodu rozmawiają między sobą o tobie przy murach, w bramach domów i mówią jeden do drugiego, każdy do swego brata: Pójdźcie, proszę, posłuchajcie, jakie jest słowo, które wychodzi od Pana. 31 Przychodzą do ciebie tak, jak przychodzący lud, siadają przed tobą – Mój lud – słuchają twoich słów, ale ich nie wypełniają, gdyż pożądliwość jest na ich ustach. Robią to, co przynosi im korzyść, idąc za swym sercem. 32 Oto ty jesteś dla nich jak pieśń pełna pożądliwości, śpiewana pięknym głosem i z dobrą grą na cytrze. Słuchają twoich słów, ale ich nie wypełniają. 33 Gdy to nadejdzie – oto nadchodzi – wtedy poznają, że prorok był wśród nich.