Видіння істот, колес та Господньої слави
1 У тридцятому році, четвертого місяця, п’ятого дня місяця, коли я перебував серед полонених над рікою Кевар, відкрились небеса, і було мені Боже видіння.
2 Того п’ятого дня місяця, – а це був п’ятий рік після переселення (поневолення ) царя Єгоякіма,
3 надійшло Господнє слово до священика Єзекіїля, сина Бузії, – там, в халдейському краю, біля ріки Кевар, він відчув на собі Господню руку .
4 Я побачив, як стрімкий вітер з півночі жене велику хмару, оточену спалахами вогню; вона розливала навколо сяйво, а в середині вогню було видно щось на зразок бурштину (янтарю ).
5 А посеред нього – ніби чотири живі істоти. Їхній зовнішній вигляд був схожий на людей.
6 Але в кожного з них було по чотири обличчя й по чотири крила.
7 Ноги у них прямі, а стопи їхніх ніг були подібні до телячих копит й виблискували, наче відполірована мідь.
8 Під їхніми крилами з чотирьох боків були людські руки. Усі чотири живі істоти мали такі обличчя і крила.
9 Їхні крила прилягали одне до одного, – коли вони рухаються, їхні обличчя не повертаються, проте кожний завжди йшов обличчям уперед.
10 Кожне з чотирьох облич мало свою подобу: одне обличчя людське; обличчя лева з правого боку від нього – в усіх чотирьох; з лівого боку в кожного – обличчя тельця – в усіх чотирьох; нарешті в усіх чотирьох обличчя орла.
11 Ось такі були їхні обличчя. А їхні крила були простягнуті (розпростерті ) вгору, – два крила в кожного торкались одне до одного, а два інших крила прикривали їхні тіла.
12 Кожен з них рухався своїм обличчям вперед, – вони йшли туди, куди їх направляв Дух, – і під час руху не обертались.
13 А посеред живих істот було видно щось подібне до жаринок палаючого вогню, на вигляд смолоскипів, які рухались поміж живими істотами, – вогонь випромінював особливе сяйво, і з того вогню виривались блискавки.
14 Самі живі істоти бігали вперед і назад, немов блискавиці.
15 Придивившись до живих істот, я побачив, що на землі, поруч з кожною чотириликою живою істотою, було по колесу.
16 На вигляд колеса, як витвір, були виготовлені , ніби з виблискуючого хризоліту , – всі чотири однакові, й здавалось, що всередині кожного колеса було ще одне колесо.
17 Вони могли рухатись у чотирьох напрямках й під час руху не обертались.
18 Їхні ободи були високими й наводили страх, оскільки всі чотири обода довкола були усипані очима.
19 Коли живі істоти йшли, то поруч з ними рухались і колеса, а коли істоти здіймалися з землі, то піднімалися й колеса.
20 А йшли вони (живі істоти ) туди, куди бажав іти Дух, і куди Дух направлявся; з ними також здіймалися колеса, тому що в колесах був дух життя істот .
21 Щоразу, коли рухались істоти, рухались і колеса , а коли зупинялись перші, то зупинялись і другі; коли ж здіймались істоти , то з ними з землі підіймались і колеса, бо в колесах перебував дух життя істот.
22 Над головами живих істот було щось на зразок небозводу (склепіння ); його вигляд викликав жах, бо був подібний до сяючого кристалу, розпростертого над їхніми головами.
23 А під цим склепінням у кожної істоти були простягнуті одне до одного два крила, тоді як двома іншими крилами вони покривали свої тіла.
24 Коли ж вони рухались, я чув шум від їхніх крил, наче луну великої води, – як голос Всемогутнього, або гуркіт битви і шум великого табору. Коли ж вони зупинялись, їхні крила опускались.
25 І коли вони стояли, опустивши крила, з-понад склепіння, що було над їхньою головою, лунав голос.
26 Там, над склепінням, що над їхніми головами, було видно щось подібне до престолу з каменя сапфіра, а на престолі сидів Хтось на вигляд чоловіка.
27 Я бачив вище контурів крижів цього мужа , ніби сяючу мідь, охоплену полум’ям вогню. А нижче контурів крижів і до долу я бачив, ніби вогонь, що випромінює особливе сяйво.
28 Це було щось подібне до райдуги, коли вона з’являється в хмарі дощового дня. Саме так виглядало довколишнє сяйво Господньої слави. Коли я це побачив, то впав долілиць, і в ту ж мить я почув голос Того, Котрий говорив.
POWOŁANIE PROROKA
Wprowadzenie
1 Stało się trzydziestego roku w czwartym miesiącu, piątego dnia miesiąca, gdy byłem wśród uprowadzonych nad rzeką Kebar, że otwarły się niebiosa i miałem widzenia Boże. 2 W piątym dniu miesiąca – był to rok zesłania króla Jojakina – 3 do Ezechiela, syna Buziego, kapłana w ziemi Chaldejczyków nad rzeką Kebar, doszło słowo Pana i spoczęła tam na nim ręka Pana.
Teofania
4 Zobaczyłem: Oto gwałtowny wiatr nadszedł z północy, wielka chmura i pochłaniający ogień. Wokół niego światłość, a w jego środku jakby błyszczący metal pośród ognia. 5 W jego wnętrzu – podobieństwa czterech istot żywych. Wyglądały tak: Były podobne do człowieka, 6 każda miała cztery oblicza i każda z nich cztery skrzydła. 7 Ich nogi były proste, a stopy ich nóg jak kopyto nogi cielca. Lśniły jak wypolerowany brąz. 8 Pod swoimi skrzydłami, na czterech bokach, miały ludzkie ręce. Wszystkie cztery miały oblicza i skrzydła. 9 Ich skrzydła przylegały jedno do drugiego. Gdy szły, nie odwracały się. Każda szła prosto przed siebie. 10 Ich oblicza były podobne do oblicza człowieka i do oblicza lwa po prawej stronie wszystkich czterech, do oblicza wołu po lewej wszystkich czterech i do oblicza orła u wszystkich czterech. 11 A ich oblicza i skrzydła były uniesione ku górze. Każda miała dwa przylegające jedno do drugiego i dwa okrywające ich ciała. 12 Każda szła prosto przed siebie. Szły tam, dokąd duch zamierzał iść. Idąc, nie odwracały się. 13 Istoty żywe były podobne z wyglądu do żarzących się węgli, wyglądały jak płonące pochodnie. Ogień krążył między istotami żywymi i wydawał blask, a z ognia wychodziła błyskawica. 14 Istoty żywe biegały i wracały jak błyskawice.
15 Spojrzałem na istoty żywe. Oto na ziemi obok istot żywych, przed każdą z nich czterech, było jedno koło. 16 Wygląd kół oraz ich wykonanie – jakby chryzolit. Wszystkie cztery były podobne. Wyglądały i były wykonane jakby koło było wewnątrz koła. 17 Gdy się poruszały, szły w czterech kierunkach. Nie odwracały się, gdy szły. 18 Ich obręcze były wysokie, budziły strach. Wszystkie cztery miały oczy wokoło. 19 Gdy istoty żywe szły, koła poruszały się obok nich. Gdy istoty żywe wznosiły się nad ziemię, wznosiły się koła. 20 Tam, dokąd duch zamierzał iść, tam szły – dokądkolwiek szedł duch. Koła podnosiły się równocześnie z nimi, gdyż duch istoty żywej był w kołach. 21 Gdy one szły, to się poruszały. Gdy stawały, to się zatrzymywały. Gdy się wznosiły nad ziemię, równocześnie z nimi wznosiły się koła, gdyż duch istoty żywej był w kołach.
22 Nad głowami istot żywych było coś podobnego do sklepienia, jak blask zdumiewającego kryształu, rozpostartego w górze nad ich głowami. 23 Pod sklepieniem były ich skrzydła wyciągnięte jedno ku drugiemu. Każda miała dwa, które okrywały, każda miała dwa, które okrywały ich ciała. 24 Gdy one się poruszały, słyszałem szum skrzydeł, jak szum wielkich wód, jak głos Wszechmogącego, głos wrzawy, jak gwar obozowiska. A gdy się zatrzymywały, opuszczały swe skrzydła. 25 I rozległ się głos znad sklepienia, które było nad ich głowami. A gdy się zatrzymywały, opuszczały swe skrzydła.
26 Ponad sklepieniem, które znajdowało się nad ich głowami, było coś, co miało wygląd kamienia szafiru, co było podobne do tronu. Nad podobieństwem tronu, nad nim w górze, było coś podobnego, jakby wygląd człowieka. 27 I widziałem jakby błyszczący metal, jak widok ognia wewnątrz niego wokoło. Od podobieństwa jego bioder wzwyż i od podobieństwa jego bioder w dół, widziałem jakby widok ognia i jego światłość wokoło. 28 Jak widok tęczy, która pojawia się na chmurze w dzień deszczowy, taki był wygląd tej światłości wokoło. Miało to wygląd podobny do Chwały Pana. Zobaczyłem i padłem na twarz. I usłyszałem głos, który mówił.