Милосердя Давида до Мефівошету, сина Йонатана
1 Якось Давид запитав: Чи хтось ще залишився з родини Саула, щоб я міг виявити до нього милосердя заради Йонатана?
2 В родині Саула був слуга на ім’я Ціва, – тож його покликали до Давида. І цар його запитав: Чи то ти є Ціва? Він відповів: Так, я – твій слуга!
3 Далі цар запитав: Чи ще хтось залишився з дому Саула, щоб я міг виявити до нього Боже милосердя! І Ціва відповів цареві: Є ще син Йонатана, кривий на ноги.
4 Тоді цар запитав його: А де він? Ціва відповів царю: Він мешкає в домі Махіра, Амміїлового сина, в Ло-Деварі!
5 Цар Давид послав, і забрав його з Ло-Девара, з дому Махіра, Амміїлового сина.
6 І коли Мефівошет, син Йонатана і внук Саула, прибув до Давида, то впав долілиць і поклонився. А Давид запитав: Ти Мефівошет? І той відповів: Так, я – твій слуга!
7 Тоді промовив до нього Давид: Не бійся! Адже я справді хочу виявити до тебе милосердя заради твого батька Йонатана. Я хочу повернути тобі всі поля твого дідуся Саула. Що ж до тебе, то ти постійно харчуватимешся за моїм столом.
8 Той ще раз поклонився і сказав: Хто я такий, твій слуга, що ти звернув увагу на такого мертвого пса, яким є я?
9 Після цього цар покликав Ціву, Саулового слугу, й сказав йому: Усе, що належало Саулові та всій його родині, я передав внукові твого володаря.
10 А ти, разом зі своїми дітьми і своїми слугами, будете обробляти ту землю, – будете збирати врожаї хліба для твого господаря, аби ви всі мали що їсти. А Мефівошет, внук твого володаря, постійно харчуватиметься з мого столу. Що ж до Ціви, то він мав п’ятнадцять синів і двадцять слуг.
11 Ціва відповів цареві: Все, що звелів мій володар цар, своєму слузі, так твій слуга учинить! З того часу Мефівошет харчувався зі столу царя, як один із царських синів.
12 У Мефівошета був ще малолітній син на ім’я Міха, тоді як усі мешканці дому Ціви, були слугами Мефівошета.
13 Сам Мефівошет мешкав у Єрусалимі, оскільки постійно харчувався зі столу царя. До того ж він був кульгавим на обидві свої ноги.
Dawid przygarnia Mefiboszeta
1 Pewnego razu Dawid zapytał: Czy pozostał jeszcze ktoś należący do domu Saula, abym mógł mu okazać miłosierdzie ze względu na Jonatana? 2 Do domu Saula należał sługa o imieniu Siba. Wezwano go do Dawida, a król go zapytał: Czy ty jesteś Siba? Ten odpowiedział: Sługa twój! 3 Król zapytał ponownie: Czy nie pozostał jeszcze jakiś człowiek należący do domu Saula, abym mógł mu okazać miłosierdzie Boże? Na to Siba odpowiedział królowi: Pozostał jeszcze syn Jonatana, kulawy na obie nogi. 4 Król pytał go dalej: Gdzie on jest? Siba odpowiedział królowi: Jest w domu Makira, syna Ammiela, w Lo-Debar. 5 Król Dawid rozkazał więc zabrać go z domu Makira, syna Ammiela, z Lo-Debar.
6 Gdy Mefiboszet, syn Jonatana, syna Saula, przybył do Dawida, upadł na twarz i oddał mu pokłon. Dawid powiedział: Mefiboszecie! A ten odpowiedział: Jestem twoim sługą! 7 Na to Dawid powiedział do niego: Nie lękaj się, bo na pewno okażę ci miłosierdzie ze względu na Jonatana, twego ojca. Zwrócę ci też wszystkie pola Saula, twego dziadka, ty sam zaś zawsze będziesz jadał chleb przy moim stole. 8 Mefiboszet oddał mu pokłon i powiedział: Czymże jest twój sługa, że zwróciłeś uwagę na takiego zdechłego psa jak ja?
9 Następnie król wezwał Sibę, młodego sługę Saula, i powiedział do niego: Wszystko, co należało do Saula i do całego jego domu, daję synowi twojego pana. 10 Ty, twoi synowie i twoi słudzy będziecie uprawiać mu ziemię. Będziesz przynosić zbiory, które dla syna twego pana staną się pożywieniem, z którego będzie mógł korzystać. Jednak Mefiboszet, syn twego pana, zawsze będzie jadł chleb przy moim stole. Siba miał piętnastu synów i dwudziestu sług. 11 Siba odpowiedział królowi: Wszystko, co mój pan, król, rozkazał swemu słudze, sługa twój uczyni. I Mefiboszet jadał przy stole króla jak jeden z jego synów.
12 Mefiboszet miał małego syna o imieniu Mika. Wszyscy mieszkańcy domu Siby byli sługami Mefiboszeta. 13 Mefiboszet mieszkał więc w Jerozolimie, gdyż jadał zawsze przy stole króla. Był zaś kulawy na obie nogi.