Злий задум Авесалома
1 Незабаром Авесалом придбав собі колісницю з кіньми і п’ятдесят чоловіків, які би бігли перед нею.
2 Авесалом рано вставав, й зупинявся на узбіччі дороги біля міської брами, й коли якась людина йшла до царя, щоб той вирішив її судову справу, то таку людину підкликав Авесалом і питав: З якого ти міста? А коли той відповідав: Твій слуга з такого-то Ізраїлевого племені,
3 то Авесалом говорив йому: Твоя справа, дійсно, варта уваги й справедлива, але, на жаль, у царя немає нікого, хто міг би тебе вислухати.
4 Потім Авесалом додавав: От якби мене поставили суддею в цьому краю, то коли б до мене приходила людина з якоюсь скаргою, чи судовою справою, то я судив би по справедливості.
5 А коли хтось підходив, аби йому поклонитись, то він простягав до нього руки, обіймав і цілував його.
6 Так ставився Авесалом до кожного Ізраїльтянина, що йшов до царя на суд. Таким чином Авесалом схиляв на свій бік серця Ізраїльтян.
7 Після чотирьох років такої діяльності Авесалом сказав цареві: Я хотів би піти в Хеврон і виконати свої обітниці, які я дав Господу.
8 Адже коли твій слуга ще перебував в арамійському Гессурі, то дав обітницю такого змісту: Якщо Господь дійсно поверне мене в Єрусалим, то я поклонюсь (принесу жертву ) Господу.
9 Цар йому відповів: Іди з миром. Тож він зібрався й пішов у Хеврон.
10 Звідти Авесалом таємно розіслав своїх агентів до всіх племен Ізраїлю з наказом: Як тільки ви почуєте звук труби, то волайте: Авесалом став царем у Хевроні!
11 Авесалом запросив із собою з Єрусалима двісті мужів, які супроводжували його у простоті серця, нічого не відаючи про змову.
12 Авесалом покликав також гілонійця Ахітофела , радника Давида з його родинного міста Гіло, і коли приносились жертвоприношення, відбулась дуже міцна таємна змова, і чимало народу приєднувалось до Авесалома.
Давид тікає з Єрусалима
13 До Давида прийшов вісник з повідомленням: Ізраїльські мужі схилились на бік Авесалома.
14 Тоді Давид сказав усім своїм слугам, котрі були з ним у Єрусалимі: Вирушаймо і будемо втікати, бо інакше ми не зможемо врятуватись від Авесалома! Не гаючи часу, виходьте, щоб він зненацька не напав на нас, не наробив нам лиха та не знищив усіх мешканців міста мечем!
15 А слуги царя сказали цареві: Щоби тільки наш володар, цар, вирішив, ми, твої слуги, будемо з тобою .
16 Тож цар вирушив з усією родиною пішки, залишивши десять своїх наложниць, аби стерегли палац.
17 Отже, йдучи пішки, цар з усім своїм народом зупинились біля останнього дому.
18 Всі його дворові слуги йшли поруч з ним, а також усі керетійці, всі пелетійці і всі ґіттійці, – загальною кількістю шістсот мужів, що супроводжували його з Ґата, – вони йшли перед царем.
19 Цар запитав ґіттійця Іттая: Чому ти також йдеш з нами? Повертайся і залишись з новим царем, адже ти – чужинець, і навіть вигнанець зі свого краю.
20 Заледве учора ти прийшов, як же сьогодні я можу силувати тебе йти з нами? Адже я сам не відаю, куди йду. Повертайся і дозволь повернутись своїм братам разом з тобою, і нехай Господь виявить до вас милосердя та вірність.
21 Але Іттай, відповідаючи цареві, запевнив: Як живий Господь, і як живий мій володар, цар, я буду там, де лише буде мій володар, цар, – чи то на смерть, чи то на життя, – там буде і твій слуга!
22 Після цих слів Давид сказав Іттаю: Тоді, вперед! І пішов ґіттієць Іттай, з усіма своїми воїнами та з їх дружинами й дітьми, котрі були з ним.
23 І коли вони йшли, весь край дуже плакав… Цар з усім народом переправився через потік Кедрон, а весь озброєний люд пішов дорогою в напрямку пустелі.
24 Був там і священик Садок разом з усіма левітами, які несли Ковчег Божого Заповіту. Вони поставили Божий Ковчег, і Авіятар приносив жертви всепалення , аж доки весь народ не вийшов з міста.
25 Але цар сказав Садокові: Поверни Божий Ковчег у місто. Якщо Господь змилосердиться до мене, то Він поверне мене, аби мені побачити його на його постійному місцеперебуванні.
26 А якщо Він скаже: Ти не бажаний Мені, – то я готовий і до цього, – нехай Він чинить зі мною, як уважає правильним!
27 Потім цар сказав священикові Садокові: Невже ти не розумієш? Повертайся з миром у місто, разом зі своїм сином Ахімаасом та Йонатаном, сином Авіятара, – обидва ваші сини нехай будуть з вами.
28 Пам’ятайте також, що я чекатиму біля йорданських бродів у пустелі, аж поки не прийде від вас вістка з повідомленням для мене.
29 Отже, Садок та Авіятар повернули Божий Ковчег до Єрусалима, і залишались там.
30 Сам же Давид, підіймаючись на гору Оливну, йшов і плакав; він йшов босим з покритою головою, як і весь озброєний народ, що був з ним, – кожен покривши свою голову, й підіймаючись угору, плакав.
31 Коли ж Давидові повідомили, що і Ахітофел серед змовників з Авесаломом, то Давид заволав: Благаю Господи, перетвори Ахітофелову раду в ніщо!
32 Коли ж Давид піднявся на вершину гори, де зазвичай поклоняються Богові, йому назустріч вийшов Хушай із Арки, в розірваному на собі одязі, і з порохом на своїй голові.
33 І Давид сказав йому: Якщо підеш далі зі мною, то будеш для мене тягарем,
34 а коли повернешся в місто і скажеш Авесаломові: Я хочу бути твоїм слугою, царю! Я раніше був слугою твого батька, але зараз хочу бути твоїм слугою, то так ти зможеш уневажнити щодо мене раду Ахітофела.
35 Там з тобою будуть також священики Садок і Авіятар, – і яку лише почуєш інформацію з царського палацу, повідом про те священикам Садокові та Авіятарові.
36 З ними й обидва їхні сини: Ахімаас, син Садока, та Йонатан, син Авіятара. Через них пересилайте мені все, що дізнаєтесь.
37 Хушай, приятель Давида, прийшов у місто якраз тоді, коли в Єрусалим вступав Авесалом.
Bunt Absaloma
1 Potem Absalom sprawił sobie rydwan i konie, pięćdziesięciu ludzi zaś biegało przed nim. 2 Wczesnym rankiem Absalom stawał przy drodze obok bramy. Każdego, kto w spornej sprawie przychodził do króla, aby otrzymać rozstrzygnięcie, Absalom wołał do siebie i pytał: Z jakiego miasta jesteś? A on odpowiadał: Z takiego plemienia izraelskiego jest twój sługa! 3 Absalom wyjaśniał mu: Patrz! Twoja sprawa jest dobra i słuszna, ale u króla nie ma nikogo, kto by cię wysłuchał. 4 Absalom dodawał też zwykle: O, gdyby ktoś ustanowił mnie sędzią w tym kraju! Wówczas każdy, kto miałby sporną sprawę i potrzebował rozstrzygnięcia, przychodziłby do mnie, a ja bym mu wymierzał sprawiedliwość. 5 Zawsze, gdy ktoś zbliżał się, aby mu się pokłonić, wyciągał do niego rękę, obejmował go i całował. 6 Absalom postępował tak wobec wszystkich Izraelitów, którzy przychodzili po rozstrzygnięcie do króla i w ten sposób zjednywał sobie Absalom serca Izraelitów.
7 Gdy minęło czterdzieści lat, Absalom poprosił króla: Pozwól mi iść do Hebronu, aby wypełnić ślub, jaki złożyłem Panu. 8 Albowiem podczas swego pobytu w Geszur u Aramejczyków twój sługa złożył ślub tej treści: Jeżeli rzeczywiście Pan pozwoli mi powrócić do Jerozolimy, to oddam Panu cześć. 9 Na to powiedział król do niego: Idź w pokoju. Powstał więc i wybrał się do Hebronu.
10 Absalom rozesłał zaufanych posłańców do wszystkich plemion izraelskich z wezwaniem: Gdy usłyszycie głos rogu, wołajcie: Absalom został królem w Hebronie! 11 Z Absalomem z Jerozolimy wyruszyło dwustu zaproszonych ludzi, którzy w swojej prostocie nie wiedzieli o niczym. 12 Podczas składania krwawych ofiar Absalom posłał także po Achitofela, Gilonitę, doradcę Dawida, z jego miasta Gilo. W ten sposób spisek potężniał i coraz więcej ludzi było z Absalomem.
Ucieczka Dawida z Jerozolimy
13 Gdy do Dawida przybył zwiastun z wieścią: Serca Izraelitów są po stronie Absaloma, 14 Dawid rozkazał wszystkim swoim sługom, którzy byli z nim w Jerozolimie: Wstańcie! Uciekajmy! Nie ma bowiem dla nas ratunku przed Absalomem. Uchodźcie pospiesznie. W przeciwnym razie on szybko nas pochwyci, sprowadzi na nas nieszczęście, a miasto wybije ostrzem miecza. 15 Słudzy królewscy odpowiedzieli królowi: We wszystkim, co nasz pan i król postanowi, twoi słudzy są z tobą! 16 Król wyruszył piechotą wraz całym swoim domem. Pozostawił jednak dziesięć nałożnic, by strzegły domu. 17 Król i wszyscy ci ludzie szli więc piechotą, aż zatrzymali się przy ostatnim domu.
18 Wtedy wszyscy słudzy przechodzili obok króla. Także wszyscy Keretyci, Peletyci i Gittyci w liczbie sześciuset mężczyzn, którzy przybyli pieszo z Gat, przeszli przed królem. 19 Król zapytał Ittaja, Gittytę: Dlaczego ty również idziesz z nami? Zawróć i pozostań przy tym królu. Jesteś przecież cudzoziemcem, a nawet wygnańcem ze swojego kraju. 20 Wczoraj przyszedłeś, a dzisiaj ja miałbym cię brać na tułaczkę z nami? Ja idę tam, gdzie idę. Wróć i zabierz swoich braci. Niech miłosierdzie i wierność będą z tobą. 21 Lecz Ittaj odpowiedział królowi: Na życie Pana i życie mojego pana, króla! Twój sługa będzie tam, gdzie będzie mój pan, król. Czy na śmierć, czy na życie. 22 Wtedy Dawid zwrócił się do Ittaja: Ruszaj więc, naprzód! I przemaszerował Ittaj, Gittyta, i wszyscy jego ludzie oraz wszystkie dzieci, które z nim były.
23 Gdy ci wszyscy ludzie przechodzili, cała ziemia głośno płakała. Król zaś przeprawił się przez potok Cedron, a cały lud maszerował drogą na pustynię. 24 Również Sadok, a z nim wszyscy lewici niosący Arkę Przymierza Boga. Następnie postawili Arkę Boga, a Abiatar wstąpił na górę, dopóki cały lud nie wyszedł z miasta. 25 Lecz król powiedział do Sadoka: Odnieś Arkę Boga do miasta! Jeżeli znajdę łaskę w oczach Pana, to On pozwoli mi powrócić i oglądać ją razem z przybytkiem. 26 Jeżeli jednak powie: Nie mam w tobie upodobania, to jestem gotów! Niech uczyni ze mną, co uzna za dobre! 27 Potem król zwrócił się do kapłana Sadoka: Czy ty jesteś Widzącym? Wracaj do miasta w pokoju wraz z twoim synem, Achimaasem, i synem Abiatara, Jonatanem, wy i obaj wasi synowie. 28 Uważajcie! Ja będę czekał na pustynnych równinach, aż nadejdzie od was wiadomość. 29 Sadok i Abiatar odnieśli wiec Arkę Boga do Jerozolimy i tam pozostali. 30 Dawid zaś podchodził pod Górę Oliwną, wchodził na nią boso, płacząc, a głowę miał nakrytą. Także wszyscy ludzie, którzy z nim byli, nakryli głowy i szli na górę, płacząc.
Tajna misja Chuszaja
31 Gdy doniesiono Dawidowi, że wśród spiskowców z Absalomem jest również Achitofel, Dawid zawołał: O Panie, proszę, racz udaremnić radę Achitofela. 32 Dawid wszedł na szczyt góry, gdzie oddawano cześć Bogu. Tam wyszedł mu na spotkanie Chuszaj Arkita w podartym ubraniu i z głową posypana popiołem. 33 Dawid powiedział do niego: Jeżeli pójdziesz ze mną, to będziesz mi ciężarem. 34 Ale jeżeli powrócisz do miasta i powiesz Absalomowi: Jestem twoim sługą, o królu! Kiedyś byłem sługą twego ojca, a teraz jestem twoim sługą – to udaremnisz radę Achitofela. 35 Będą tam z tobą także kapłani Sadok i Abiatar. Każdą wiadomość, którą usłyszysz z domu królewskiego przekażesz kapłanom Sadokowi i Abiatarowi. 36 Są tam z nimi ich dwaj synowie: Achimaas, syn Sadoka, i Jonatan, syn Abiatara. Przez nich prześlecie mi każdą wiadomość, jaką usłyszycie. 37 Chuszaj, przyjaciel Dawida, dotarł do miasta w momencie, gdy Absalom wkraczał do Jerozolimy.