Соломон просить у Бога мудрості
1 Давидів син Соломон закріпився у своєму царстві; Господь, його Бог, був з ним і постійно його звеличував.
2 Якось Соломон скликав увесь Ізраїль: тисячників і сотників над військом , суддів і всіх можновладців Ізраїлю та глав батьківських племен.
3 На чолі цієї громади Соломон вирушив на узвишшя, що в Ґівеоні, оскільки там ще залишався Намет Божих Зборів, який спорудив Господній слуга Мойсей у пустелі.
4 Однак Божий Ковчег Давид уже переніс з Кір’ят-Єаріма в Єрусалим, де для нього Давид підготував Намет, у якому й поставив його, проте
5 мідний жертовник, який спорудив Веселіїл, син Урії, онук Гура, він залишив перед колишнім Господнім Наметом у Гівеоні, – тому Соломон з усією громадою пішли саме туди.
6 Зійшовши до мідного жертовника, що стояв перед Господом спереду Намету Зборів, Соломон приніс на ньому тисячу всепалень.
7 Тієї ночі Бог з’явився Соломонові й промовив до нього: Проси, що Я мав би тобі дати.
8 І Соломон сказав Богові: Ти учинив моєму батькові, Давидові, велику милість, поставивши мене царем замість нього.
9 Нехай же, Господи Боже, тепер справдиться Твоя обітниця, дана моєму батькові Давидові, оскільки Ти мене поставив царем над таким численним народом, як пісок на землі.
10 Дай же тепер мені мудрості та знання, аби я міг достойно виступати перед цим народом, і провадити його. Адже хто зуміє судити (правити ) такий великий Твій народ!?
11 Бог відповів Соломонові: Оскільки саме таким є твоє бажання, і ти не просиш багатства та скарбів, ані слави й смерті своїх ворогів, – ти навіть не просиш для себе довгого віку, а попросив собі мудрості та знання, щоб правити Моїм народом, над яким Я тебе поставив царем,
12 то дається тобі мудрість і знання. Проте Я тобі дам також багатство і статки, а також славу, чого не мали царі, які були перед тобою, і після тебе таких не буде.
13 Тож Соломон повернувся з узвишшя, що в Ґівеоні, від Намету Зборів, у Єрусалим і почав владарювати над Ізраїлем.
Сила та велич Соломона
14 Соломон зібрав військо з колісниць і вершників, – так що було в нього тисяча чотириста колісниць і дванадцять тисяч вершників. Він розмістив їх у різних містах, визначених для колісничного війська, а частину залишив біля царя в Єрусалимі.
15 Цар посприяв тому, що срібла і золота було стільки в Єрусалимі, як звичайного каміння, а кедрів щодо їхньої кількості було, як сикомор на рівнинах передгір’я .
16 Коней, які мав Соломон, царські купці доставляли з Єгипту та з Куви за звичайною ціною.
17 За колісницю, доставлену з Єгипту, вони платили шістсот шеклів, а за коня – сто п’ятдесят; за їхнім посередництвом і таким же чином купці доставляли їх до хеттейських та арамійських царів.
18 Наступним рішенням царя Соломона було побудувати Храм для Імені Господа, а також царський палац для себе.
HISTORIA SALOMONA
Salomon i jego mądrość
1 Salomon, syn Dawida, wzrósł w potęgę w swoim królestwie, a Pan, jego Bóg, był z nim i bardzo go wywyższył. 2 Wtedy Salomon przemówił do całego Izraela, do tysiączników i setników, do sędziów i do wszystkich książąt całego Izraela, naczelników rodów.
3 Następnie Salomon, a z nim całe zgromadzenie, poszedł na wyżynę znajdującą się w Gibeonie, ponieważ tam był Namiot Spotkania Boga, który zrobił Mojżesz, sługa Pana, na pustyni. 4 Jednakże Dawid przeniósł Arkę Bożą z Kiriat-Jearim na przygotowane dla niej miejsce. Rozbił bowiem dla niej namiot w Jerozolimie. 5 I ustawił tam przed Przybytkiem Pana ołtarz z brązu, który sporządził Besaleel, syn Uriego, syna Chura, i Salomon oraz zgromadzenie zanosili do Niego prośby. 6 Salomon wstąpił tam, przed oblicze Pana, na ołtarz z brązu, który był przy Namiocie Spotkania, i złożył na nim tysiąc ofiar całopalnych.
7 Tej nocy Bóg ukazał się Salomonowi i powiedział do niego: Proś, a dam to tobie. 8 Salomon odpowiedział Bogu: Ty okazałeś Dawidowi, memu ojcu, wielką łaskę i po nim uczyniłeś mnie królem. 9 Teraz, o Panie, Boże, niech wypełni się Twoje słowo skierowane do Dawida, mego ojca, ponieważ uczyniłeś mnie królem nad ludem tak licznym jak proch ziemi. 10 Daj mi teraz mądrość i wiedzę, bym mógł wychodzić przed oblicze tego ludu i wracać, bo kto będzie sądzić ten wielki Twój lud?
11 Bóg powiedział do Salomona: Ponieważ wypłynęło to z twojego serca i nie prosiłeś ani o bogactwo, ani o skarby i chwałę, ani o zgubę dla tych, którzy cię nienawidzą, ani nie prosiłeś o długie życie, lecz prosiłeś dla siebie o mądrość i wiedzę, aby sądzić Mój lud, nad którym ustanowiłem cię królem, 12 więc daję ci mądrość i wiedzę, a także dam ci bogactwo, skarby i chwałę, jakich nie mieli królowie przed tobą ani po tobie mieć nie będą. 13 Potem Salomon powrócił do Jerozolimy z wyżyny znajdującej się w Gibeonie, sprzed Namiotu Spotkania, i królował nad Izraelem.
14 Salomon zgromadził rydwany i jeźdźców – posiadał tysiąc czterysta rydwanów i dwanaście tysięcy jeźdźców – i rozmieścił ich w miastach rydwanów oraz przy królu w Jerozolimie. 15 Król dał na Jerozolimę srebra i złota tyle, co kamieni, a cedrów dał tyle, co sykomor, które są liczne na Szefeli. 16 Konie Salomona były sprowadzane z Egiptu i z Koa; kupcy króla nabywali je w Koa za zapłatą. 17 Przybywali i sprowadzali z Egiptu: rydwan za sześćset sztuk srebra, a konia za sto pięćdziesiąt; tak samo wszystkim królom chetyckim i królom aramejskim sprowadzano je za ich pośrednictwem.
18 Salomon polecił także, by budowano dom dla imienia Pana, a dla niego – dom królewski.