PSALM 44 [43]
Pieśń żałobna udręczonego narodu
1 Przewodnikowi chóru. Synów Koracha. Pieśń pouczająca.
2 Boże, słyszeliśmy na własne uszy,
nasi ojcowie nam opowiadali,
czego dokonałeś za ich dni w dawnych czasach.
3 Ty własną ręką wygnałeś narody, a ich osiedliłeś,
wypędziłeś ludy, a ich rozprzestrzeniłeś.
4 Nie zdobyli bowiem ziemi swoim mieczem
ani nie ocaliło ich własne ramię,
lecz pomogła im Twoja prawica, Twoje ramię
i światło Twojego oblicza,
bo ich ukochałeś.
5 Ty sam, o Boże, jesteś moim Królem,
pozwól Jakubowi zwyciężyć!
6 Dzięki Tobie pokonamy naszych wrogów,
w imię Twoje zdepczemy naszych przeciwników.
7 Nie polegałem na własnym łuku
ani mój miecz mnie nie ocalił.
8 Ty wybawiłeś nas od naszych wrogów,
a tych, którzy nas nienawidzą, okryłeś hańbą.
9 Przez cały dzień chlubimy się Bogiem,
Twoje imię sławimy na wieki.
10 A jednak opuściłeś nas i okryłeś hańbą,
i nie wyruszasz z naszymi wojskami.
11 Zmusiłeś nas do odwrotu przed wrogiem,
złupili nas ci, którzy nas nienawidzą.
12 Wydałeś nas jak owce na rzeź,
rozproszyłeś wśród narodów.
13 Sprzedałeś swój lud za bezcen,
nic nie zyskałeś na tej sprzedaży.
14 Wystawiłeś nas sąsiadom na pośmiewisko,
otoczyły nas drwiny i szyderstwa.
15 Uczyniłeś nas przedmiotem żartów wśród narodów,
ludy się z nas natrząsają.
16 Przez cały dzień widzę swoją hańbę
i wstyd mi twarz okrywa
17 na głos szydercy i bluźniercy,
na widok mściwego wroga.
18 To wszystko na nas spadło,
ale nie zapomnieliśmy o Tobie
i nie złamaliśmy Twojego przymierza.
19 Nasze serca się nie odwróciły,
a nasze kroki nie zboczyły z Twoich ścieżek,
20 chociaż powaliłeś nas tam, gdzie żyją szakale
i przykryłeś nas cieniem śmierci.
21 Gdybyśmy zapomnieli imienia naszego Boga
i ku obcemu bogu wyciągnęli ręce,
22 czy nie dowiedziałby się o tym Bóg,
który zna tajemnice serca?
23 A to z Twojego powodu przez cały dzień nas mordują,
traktują jak rzeźne owce.
24 Ocknij się! Dlaczego śpisz, Panie?
Obudź się, nie odrzucaj nas na wieki!
25 Dlaczego skrywasz swoje oblicze,
zapominasz o naszej nędzy i udręce?
26 Nasze dusze pogrążyły się w prochu,
nasze ciała przylgnęły do ziemi.
27 Powstań, przyjdź nam z pomocą!
Wyzwól nas przez swoją łaskę!
Псалом 44
1 Диригентові. Повчання синів Корея.
2 Боже, ми власними вухами чули, наші батьки розповідали нам про справу, яку Ти здійснив у давні часи, – в їхні дні.
3 Своєю рукою Ти прогнав народи, а їх Ти поселив; народи Ти потіснив, а їх поширив.
4 Адже не своїм мечем вони зайняли у спадок землю, не їхнє рамено здобуло перемогу, але Твоя правиця й Твоє рамено та сяйво Твого обличчя, бо Ти їх уподобав.
5 Саме Ти, Боже, є моїм царем, – тож проголоси спасіння Якову.
6 З Твоєю допомогою ми переможемо наших ворогів, – у Твоє Ім’я потопчемо противників наших.
7 Бо не на свій лук я покладаюсь, і мій меч мене не врятує.
8 Адже Ти врятував нас від наших гнобителів; Ти осоромив тих, що нас ненавиділи.
9 Тож ми хвалимось Богом щодня і Твоє Ім’я будемо прославляти повік.
Музична пауза .10 Однак тепер Ти відкинув нас та засоромив, і вже не виступаєш з нашими військами.
11 Ти допустив, щоб ми втікали від ворогів, і щоб наші ненависники нас пограбували.
12 Ти віддав нас на поталу наче овець і розпорошив нас між народами.
13 За безцінь Ти продав Свій народ, і не отримав жодного зиску від продажі.
14 Ти виставив нас на глузування сусідам нашим, – на глум і знущання тих, що оточують нас.
15 Ти зробив нас приказкою між народами, щоб люди хитали в наш бік головами.
16 Постійно моя ганьба переді мною, і сором вкриває моє обличчя
17 від голосу ганьбителя й глумливця, від присутності мстивого ворога.
18 Все це прийшло на нас, але ми Тебе не забули і не зневірились у Твоєму Заповіті.
19 Наше серце не відвернулось, і наші стопи не зійшли з Твоєї дороги,
20 хоча Ти нас упокорив у місцевості шакалів і вкрив нас тінню смерті.
21 Коли б ми забули Ім’я нашого Бога і здіймали наші руки до чужого бога,
22 то хіба Бог про це не довідався б? Адже Він знає таємниці серця.
23 Але ж за Тебе вбивають нас щодня; нас уважають за овець, призначених на заріз.
24 Прокинься, чому спиш, Господи? Підіймись, не відкидай назавжди!
25 Чому ховаєш Своє обличчя, забуваючи про наше горе і наше поневолення?
26 Адже наша душа втоптана в порох, – наше тіло прилипло до землі.
27 Встань, наша Допомого, визволи нас заради Свого милосердя!