Młody człowiek i cudzołożnica
1 Mój synu, strzeż moich słów,
zachowuj moje nakazy.
2 Strzeż moich nakazów, a będziesz żył,
i moich wskazań – jak źrenicy oka.
3 Zawiąż je na palcach,
zapisz na tablicy swego serca.
4 Mów do mądrości: Moja siostro,
nazwij roztropność swoją krewną,
5 abyś się ustrzegł cudzej żony,
obcej, która mówi słodkie słowa.
6 Gdy z okna swojego domu
spoglądałem przez kraty,
7 widziałem wśród bezmyślnych, dostrzegłem wśród chłopców,
człowieka młodego, pozbawionego rozsądku.
8 Przechodził przy rogu ulicy
i skierował się na drogę do jej domu
9 o zmierzchu, wieczorem,
z nastaniem nocy i ciemności.
10 I oto wyszła mu naprzeciw kobieta
w ubraniu nierządnicy, przebiegła,
11 hałaśliwa i nieopanowana,
która bywa gościem w swoim domu.
12 Raz jest na placu, raz na ulicy,
czai się na każdym rogu.
13 Objęła go, pocałowała
i bezwstydnie mówiła:
14 Miałam złożyć ofiarę biesiadną,
dziś spełniłam moje śluby.
15 Dlatego wyszłam ci naprzeciw,
ciebie szukałam i znalazłam.
16 Na łóżko położyłam nakrycie,
barwną tkaninę z Egiptu.
17 Sprawiłam, że pachnie ono
mirrą, aloesem i cynamonem.
18 Chodź, kochajmy się aż do rana,
rozkoszujmy się naszą miłością.
19 Mojego męża nie ma w domu,
jest w dalekiej podróży.
20 Wziął ze sobą sakiewkę z pieniędzmi,
wróci do domu, gdy nastanie pełnia księżyca.
21 Uwiodła go tymi słowami,
pochlebstwem jej warg dał się zwieść.
22 Niezwłocznie poszedł za nią
jak wół prowadzony na rzeź,
jak głupiec w kajdanach na chłostę
23 – aż strzała przeszyje jego wątrobę.
Jest jak ptak, który kieruje się prosto w sidła,
nie wiedząc, że chodzi o jego życie.
24 A teraz, synowie, posłuchajcie mnie,
zważcie na to, co mówią moje usta.
25 Niech twoje serce nie skłania się ku niej,
nie błąkaj się po jej ścieżkach,
26 bo wielu zranionych doprowadziła do upadku,
wielka jest liczba tych, których zamordowała.
27 Jej dom jest drogą do Szeolu,
która prowadzi do komnat śmierci.
1 Сину мій, бережи мої слова, – заповіти мої заховай у себе!
2 Зберігай мої настанови й мої повчання, як зіницю свого ока, – і будеш жити!
3 Прив’яжи їх до своїх пальців, напиши їх на таблиці свого серця.
4 Скажи мудрості: Ти моя сестра! А розум назви своїм приятелем,
5 аби вони вберегли тебе від іншої жінки, – від чужої, яка підлещується своїми звабливими словами.
6 Якось я дивився у вікно свого дому. Крізь ґрати вікна,
7 я побачив ще недосвідчених. Серед молодих людей зауважив нерозважливого юнака,
8 який проходив перехрестя вулиць, й повернув у напрямку її дому, – це було
9 в сутінках вечірньої пори, і настанні темряви чорної ночі.
10 Аж ось назустріч йому вийшла жінка в одязі повії, з підступним серцем,
11 галаслива і настирлива, – таким удома не сидиться, –
12 то вона якийсь час чатує на вулиці, то знову на майдані, або на розі перехрестя вулиць.
13 Вона схопила його, поцілувала, і з безсоромним виразом свого обличчя заговорила до нього:
14 У мене мирна жертва, – сьогодні я сповнила свої обітниці.
15 Тому, жадаючи тебе, я вийшла тобі назустріч, і знайшла тебе!
16 Я прибрала свою постіль килимами, прикрасила барвистими єгипетськими покривалами.
17 Спальню свою запашила миррою, алоє та корицею.
18 Заходь, будемо насолоджуватися любов’ю аж до ранку, забавляючись коханням,
19 адже мого чоловіка немає вдома, позаяк він подався в далеку дорогу.
20 Взяв він із собою торбину з грошима, тому повернеться додому не раніше дня повного місяця.
21 Своїми звабливими словами затягла його, – заманила його своїми облесливими устами.
22 Він відразу ж пішов за нею, – подався наче віл на заріз, як нерозумний звір у розставлену пастку.
23 Поки стріла не прошиє його печінку, він спішить у сильце, наче пташка, не усвідомлюючи, що йде на загибель…
24 Тож тепер послухайте мене, діти, – будьте уважні до слів моїх уст.
25 Хай твоє серце, сину , не збочує на її дороги, не блукай її стежками.
26 Адже багатьох вона вже повалила пораненими, – чимало сильних погублені нею.
27 Її дім, – це дорога до шеолу, що провадить до покоїв смерті.