1 Nie chwal się dniem jutrzejszym,
bo nie wiesz, co ten dzień przyniesie.
2 Niech chwali cię inny, a nie twoje usta,
obcy, a nie twoje wargi.
3 Kamień jest ciężki, swoje waży piasek,
lecz gniew głupca jest cięższy od nich obydwu.
4 Wściekłość jest okrutna, gniew gwałtowny,
a któż się oprze zazdrości?
5 Lepsza jest otwarta nagana
niż skryta miłość.
6 Szczere są razy od tego, kto kocha,
obfite pocałunki od tego, kto nienawidzi.
7 Syty podepcze nawet plaster miodu,
dla głodnego i gorycz jest słodka.
8 Człowiek, który opuścił miejsce przebywania,
jest jak ptak, który opuścił swoje gniazdo.
9 Olejek i kadzidło radują serce,
życzliwość przyjaciela – bardziej niż własny osąd.
10 Nie opuszczaj przyjaciela ani przyjaciela swego ojca,
nie wchodź do domu brata w dniu swojej klęski.
Lepszy jest ten, kto mieszka blisko
niż brat mieszkający daleko.
11 Mój synu, bądź mądry i rozweselaj moje serce,
a odpowiem temu, kto mi ubliża.
12 Gdy roztropny widzi zło, kryje się,
bezmyślni idą dalej i ponoszą karę.
13 Weź jego wierzchnie okrycie,
bo dał je jako zabezpieczenie za innego,
i za obcą przyjmij je w zastaw.
14 Kto wczesnym rankiem głośno błogosławi bliźniego,
zostanie uznany za tego, kto przeklina.
15 Nieustanne kapanie w deszczowy dzień
i kłótnie żony są do siebie podobne.
16 Kto powstrzymuje żonę, wiatr powstrzymuje
i prawą ręką zbiera oliwę.
17 Żelazo ostrzy się żelazem,
człowiek wyostrza rysy swojego bliźniego.
18 Kto się troszczy o drzewo figowe, będzie jadł jego owoce,
kto dba o swojego pana, zostanie uhonorowany.
19 Jak woda odbija twarz,
tak serce człowieka – człowieka.
20 Szeol i Zagłada nie mogą się nasycić,
nie mogą się nasycić także oczy człowieka.
21 W tyglu topi się srebro, w piecu złoto,
a człowieka doświadcza jego chwała.
22 Choćbyś tłukł głupca tłuczkiem w moździerzu z ziarnami,
nie opuści go głupota.
23 Troszcz się o stan swojej trzody,
zwróć uwagę na stada,
24 bo bogactwo nie istnieje wiecznie
ani korona dla wszystkich pokoleń.
25 Gdy siano jest zebrane, pojawia się nowa trawa,
zbiera się górskie zioła.
26 Owce dają ci ubranie,
kozły możliwość kupienia pola.
27 Mleka kóz wystarczy
na pokarm dla ciebie, twojego domu
i na utrzymanie służących.
1 Не хвалися завтрашнім днем, бо не знаєш, що той день принесе.
2 Нехай хвалить тебе хтось інший, а не твої уста, – хтось чужий, а не власний язик.
3 Важкий камінь, і не легкий пісок, але гнів нерозумного тяжчий від них обох.
4 Лютість жорстока, гнів невгамовний, але хто встоїть перед заздрістю?
5 Краще відвертий докір, ніж нещира любов.
6 Докори друга є ознакою вірності, тоді як поцілунки ворога зрадливі .
7 Ситий топченавіть стільник з медом, а для голодного навіть гірке буде солодким.
8 Як пташка, що покинула власне гніздо, так і людина, котра залишила свою місцевість.
9 Як миро і пахощі звеселяють серце, так солодкий нам друг сердечною порадою.
10 Не залишай свого друга, ані друга свого батька, і не шукай дому твого брата в день свого нещастя , бо кращий сусід, що поряд, ніж брат, котрий далеко.
11 Будь мудрий, сину мій, та радуй моє серце, і я знатиму, що відповісти тим, хто мене лихословить.
12 Розважливий бачить лихо і ховається, тоді як необачливі йдуть далі й зазнають збитків.
13 У того, хто поручився за чужинця, заберуть останню одежину, – віддадуть її в заставу за чужинця .
14 Коли хто з самого ранку голосно вихваляє свого друга, то вважатимуть, що він лихословить його.
15 Безперервне капання води з ринви в сльоту і сварлива жінка – однакові.
16 Вгамувати її, – те саме, що втримати вітер чи олію у своїй правиці, – вона обов’язково дасть про себе знати.
17 Залізо гострять залізом, а поведінку людини формує навіть погляд його друга.
18 Хто доглядає за смоківницею, їстиме її плоди, – так само, хто вірно служить своєму господарю, такий буде в пошані.
19 Як у воді відбивається обличчя до обличчя, так серце людини відображає саму людину.
20 Як ненаситні шеол і безодня, так само ненаситні й людські очі.
21 Що плавильня для срібла або горно для золота, те для людини уста тих, які хвалять її.
22 Хоча б товкти нерозумного товкачем у ступі разом із зерном, його безглуздя не відстане від нього.
23 Пильно доглядай за тваринами твого стада, і хай твоє серце буде з отарами.
24 Адже багатство не вічне; воно, як і корона – не переходить з роду в рід.
25 Коли скосиш траву, з’явиться нова зелень, і збиратимеш сіно навіть на горах, –
26 це значить, що матимеш овець для одягу, і козлів на купівлю поля;
27 матимеш також достатньо козячого молока для харчування тобі та твоїм домашнім, як і на прожиття твоїм слугам.