1 Wino jest szydercą, mocny napój prowadzi do zwady,
kto się w nim zagubi, nie jest mądry.
2 Gniew króla jest jak ryk lwa,
kto go drażni, krzywdzi samego siebie.
3 Zaniechanie sporu przynosi chwałę człowiekowi,
każdy głupiec wszczyna kłótnie.
4 Leniwy nie orze jesienią,
gdy w żniwa idzie zbierać, nic nie znajduje.
5 Zamiary serca są jak głęboka woda,
tylko człowiek rozumny będzie z niej czerpał.
6 Wielu przechwala się własną dobrocią,
lecz człowieka godnego zaufania – któż znajdzie?
7 Kto żyje nienagannie, jest sprawiedliwy,
szczęśliwe będzie jego potomstwo.
8 Król, który zasiada na sędziowskim tronie,
spojrzeniem rozprasza wszelkie zło.
9 Kto może powiedzieć:
Oczyściłem moje serce, jestem wolny od grzechu?
10 Niejednakowe odważniki, nierówna miara
budzą odrazę Pana.
11 Już chłopiec daje poznać swoimi czynami,
czy czyste i prawe jest jego postępowanie.
12 Ucho, które słyszy, i oko, które widzi,
oboje uczynił Pan.
13 Nie kochaj spania, bo zbiedniejesz,
miej oczy otwarte, a nasycisz się chlebem.
14 Kiepskie, kiepskie – mówi kupujący,
a gdy odejdzie, chwali się zakupem.
15 Można mieć złoto i mnóstwo pereł,
lecz najcenniejszą rzeczą są usta rozumne.
16 Weź jego wierzchnie okrycie,
bo dał je jako zabezpieczenie za innego,
i za obcą przyjmij je w zastaw.
17 Chleb podstępnie zdobyty jest słodki,
lecz potem usta człowieka są pełne piasku.
18 Plany zatwierdzaj po zasięgnięciu rady,
prowadź wojnę, mając dobrych doradców.
19 Wyjawia sekrety, kto chodzi i obmawia,
nie zadawaj się więc z plotkarzem.
20 Temu, kto przeklina ojca i matkę,
zgaśnie lampa pośród największych ciemności.
21 Majątek na początku szybko zdobyty,
nie okaże się na końcu błogosławieństwem.
22 Nie mów: Odpłacę złem.
Zaufaj Panu, a On cię wybawi.
23 Odrazę Pana budzą niejednakowe odważniki,
fałszywa waga nie jest dobrą rzeczą.
24 Pan kieruje krokami człowieka
– cóż człowiek rozumie ze swojego życia?
25 Pułapką dla człowieka jest pochopne stwierdzenie: Święte,
a dopiero po ślubowaniu – zastanowienie.
26 Mądry król przesiewa niegodziwych
i ponownie przejeżdża po nich kołem.
27 Duch człowieka jest lampą Pana,
przenika tajniki jego wnętrza.
28 Dobroć i wierność strzegą króla,
dobrocią umacnia się jego tron.
29 Chlubą młodych jest ich siła,
ozdobą starych – siwe włosy.
30 Ciosy, rany oczyszczają ze zła,
uderzenia leczą wnętrze człowieka.
1 Вино – глумливе, оп’яняючий напій – галасливий, і кожен, хто зваблюється ними, нерозумний.
2 Царський гнів, мов ричання лева; хто його дражнить, грішить проти самого себе.
3 Уникати сварки – достоїнство людини, – лише нерозсудливий гарячкує.
4 Восени ледачий не оре, а в жнива шукатиме врожаю, – та нічого не знайде.
5 Задуми серця людини – це глибокі води, але розумна людина вміє їх вичерпати.
6 Чимало людей наголошують на власній доброті, але хто знайде, насправді, милостиву людину!
7 Коли праведний живе своєю непорочністю, то щасливими будуть і його діти після нього.
8 Коли цар сидить на судовому троні, то він своїм поглядом розпорошує усяке зло.
9 Хто може сказати: Очистив я своє серце, і тепер я чистий від мого гріха?
10 Неоднакові ваги і дві різні мірки – одне і друге огидні для Господа.
11 Вже з поведінки дитини можна зрозуміти, чи правильним і чистим буде її спосіб життя.
12 Вухо, яке чує, й око, яке бачить, – те й друге створив Господь.
13 Не люби довго спати, щоб тобі не збідніти. Тримай відкритими свої очі, і їстимеш хліб досхочу.
14 Хто купує, каже: Погане, нічого не варте!‥ А коли відійде, то хвалиться купленим.
15 Можна мати золото і багато перлин, але розумні уста – найцінніша прикраса.
16 У того, хто поручився за чужого, – візьмуть і його одяг, – візьмуть його від нього як заставу за стороннього.
17 Хліб, здобутий неправдою, спочатку солодкий, але потім у роті виявиться повно жорстви .
18 Всі заходи затверджуються радою, тому лише після наради починай воювати.
19 Хто ходить і відкриває таємниці, той зрадник, – тому не спілкуйся з тим, хто широко відкриває рота.
20 Хто лихословить свого батька та свою матір, того світильник погасне серед безпросвітної темряви.
21 Спадок, поспіхом отриманий на початку, не матиме благословення в кінці.
22 Не говори: Я відплачу за зло! Покладайся на Господа, і Він тобі допоможе.
23 Двоякі гирі огидні для Господа, так само не до вподоби й оманлива вага.
24 Кроками людини керує Господь, але як же людині зрозуміти свою дорогу?
25 Поспіхом дати обітницю, мовляв, «Посвячене!», а лише після обітниці обмірковувати – пастка для людини.
26 Мудрий цар відсіває нечестивих, після чого направляє на них колесо .
27 Світильник Господній – дух людини, що вивідує всі глибини серця.
28 Милість та істина оберігають царя, – милосердям він підтримує свій престол.
29 Окраса юнацтва – їхня сила, а оздоба людей похилого віку – сивина.
30 Рани від побоїв – ліки проти зла, і удари ці проникають у глибини людського єства.