1 Lepszy kęs suchego chleba zjedzony w spokoju
niż dom pełen uczt wśród kłótni.
2 Roztropny sługa będzie panował nad synem,
który przynosi wstyd,
i z jego braćmi posiądzie dziedzictwo.
3 W tyglu topi się srebro, w piecu złoto,
Tym, który przenika serca, jest Pan.
4 Niegodziwy chętnie słucha warg nieprawych,
kłamca daje posłuch złym językom.
5 Kto szydzi z biednego, znieważa jego Stwórcę,
kto cieszy się z nieszczęścia, nie uniknie kary.
6 Koroną starców są synowie synów,
chlubą synów ich ojcowie.
7 Nie pasuje głupiemu wzniosła mowa,
tym bardziej księciu mowa kłamliwa.
8 Podarunek jest kamieniem szczęścia dla tego, kto go daje,
gdziekolwiek się zwróci, ma powodzenie.
9 Kto zakrywa winę, szuka miłości,
kto powtarza wieści, odtrąca przyjaciela.
10 Upomnienie bardziej wpływa na rozumnego
niż sto batów na głupca.
11 Zły dąży tylko do buntu,
lecz okrutny posłaniec będzie wysłany przeciwko niemu.
12 Lepiej spotkać niedźwiedzicę pozbawioną młodych
niż głupca pogrążonego w swojej głupocie.
13 Zło nie oddali się od domu tego,
kto odpłaca złem za dobro.
14 Początek kłótni jest jak uwolnienie wody,
wycofaj się, zanim spór wybuchnie.
15 Ten, kto usprawiedliwia niegodziwego,
i ten, kto potępia sprawiedliwego
– obaj są wstrętni dla Pana.
16 Po co pieniądze w ręku głupiego
– żeby nabyć mądrości, jeśli brak mu rozumu?
17 Przyjaciel kocha w każdym czasie,
staje się bratem w nieszczęściu.
18 Człowiek pozbawiony rozumu daje porękę,
ręczy za swojego bliźniego.
19 Kto kocha przestępstwo, kocha kłótnię,
kto wznosi wysoko bramę, dąży do zagłady.
20 Przewrotne serce nie znajdzie dobra,
pokrętny język wpada w nieszczęście.
21 Kto zrodził głupiego, ma zmartwienie,
nie zazna radości ojciec głupca.
22 Radosne serce zapewnia zdrowie,
przygnębiony duch wysusza kości.
23 Niegodziwy bierze łapówkę,
by ścieżki prawa naginać.
24 Mądrość jest przed rozumnym,
oczy głupca błądzą po krańcach ziemi.
25 Głupi syn jest utrapieniem dla ojca,
goryczą dla tej, która go urodziła.
26 Nie jest dobrze nawet nałożyć grzywnę sprawiedliwemu,
a tym bardziej chłostać szlachetnych z powodu ich uczciwości.
27 Kto oszczędza słowa, ma wiedzę,
kto panuje nad sobą, jest rozumny.
28 Nawet głupca, gdy milczy, uznaje się za mądrego,
gdy zamyka usta – za rozsądnego.
1 Краще кусочок сухого хліба і з ним мир, аніж дім, повний м’яса, але зі сваркою.
2 Розумний слуга керує навіть безпутним сином господаря і отримує долю від спадщини на рівні з його синами.
3 Плавильня для срібла, а горно для золота, але серця випробовує Господь.
4 Злочинець прислухається до уст беззаконників, і неправдомовець уважний до згубної мови.
5 Хто насміхається з убогого, той зневажає його Творця, як і той, хто радіє нещастю іншого , – обидва не уникнуть кари.
6 Вінець людей похилого віку – їх онуки, а слава дітей – їхні батьки.
7 Як нерозумному не личить поважна мова, так само поважній людині – брехливі уста.
8 Хабар, в очах того, хто дає, – чарівний камінь, – куди б він не повернувся, всюди йому буде щастити.
9 Хто провину прощає, той шукає дружби, а хто про неї нагадує, той друга віддаляє.
10 На розумного один докір впливає більше, ніж на нерозумного сто ударів.
11 Лиходій прагне лише заколоту, але до нього буде посланий немилосердний ангел .
12 Краще зустріти ведмедицю, в якої забрали ведмежат , аніж нерозумного з його безглуздістю.
13 Хто за добро платить злом, то від дому такого зло не відійде.
14 Початок сварки, як прорив води, тому зупини суперечку раніше, ніж спалахне сварка .
15 Хто виправдовує нечестивого, як і той, хто засуджує праведного, – обидва вони огидні для Господа.
16 Яка користь з грошей в руках нерозумного? Міг би за них набути мудрості, але для цього не вистачає розуму?!
17 Друг любить усякого часу, і в нещасті стає як рідний брат.
18 Лише обмежена розумом людина, дає руку і ручається за свого ближнього.
19 Хто любить сварку, той любить гріх, і хто ставить високу браму , той шукає власного падіння.
20 Людина з підступним серцем не знайде добра, як і той, у кого лукавий язик, – обоє потраплять у біду.
21 Хто породив немудрого, той усе життя матиме горе, – не порадується батько нерозумного.
22 Веселе серце як хороші ліки, а пригнічений дух сушить кості.
23 Нечестивий крадькома бере хабара, щоб викривити дороги правосуддя.
24 У розумного мудрість перед очима, а нерозумний шукає її аж на краю землі.
25 Нерозумний син – то смуток для його батька, і гіркота для тієї, котра його народила.
26 Несправедливо перекладати вину на невинного, як і бити шляхетного за справедливий суд .
27 Хто стриманий у своїх словах, той розсудливий, – як і розумний той, хто зберігає спокій духа.
28 Навіть нерозумний, коли мовчить, може видаватися мудрим, – як і благородним – той, хто тримає свої уста закритими.