Rozesłanie Dwunastu
(Mt 10,5-15Mk 6,7-13)1 Kiedy zebrał Dwunastu, dał im władzę i moc nad wszystkimi demonami i chorobami, aby uzdrawiali. 2 Posłał ich, żeby zwiastowali Królestwo Boga i leczyli chorych. 3 Powiedział im też: Niczego nie bierzcie na drogę: ani laski, ani torby, ani chleba, ani pieniędzy, ani dwóch koszul. 4 Kiedy wejdziecie do jakiegoś domu, pozostańcie tam, dopóki nie odejdziecie. 5 A jeśli was gdzieś nie przyjmą, to wychodząc z takiego miasta, strząśnijcie proch ze swoich nóg jako świadectwo przeciwko nim! 6 Wyruszyli więc i obchodzili wsie, zwiastowali Ewangelię i wszędzie uzdrawiali.
Obawy Heroda
(Mt 14,1-12Mk 6,14-29)7 Tetrarcha Herod również usłyszał o wszystkich tych wydarzeniach i się zaniepokoił. Jedni bowiem mówili, że Jan powstał z martwych, 8 inni natomiast, że Eliasz się ukazał, jeszcze inni, że ktoś z dawnych proroków zmartwychwstał. 9 Na to wszystko Herod powiedział: Jana kazałem ściąć. Kim więc jest Ten, o którym słyszę takie rzeczy? I chciał Go zobaczyć.
Nakarmienie pięciu tysięcy
(Mt 14,13-21Mk 6,30-44J 6,1-14)10 Kiedy apostołowie wrócili, opowiedzieli Mu o wszystkim, czego dokonali. Zabrał ich z sobą i udał się tylko z nimi do miasta, zwanego Betsaidą. 11 Gdy tłumy dowiedziały się o tym, wyruszyły za Nim. On je przyjął i mówił im o Królestwie Boga. Tych zaś, którzy potrzebowali uzdrowienia, leczył. 12 Kiedy dzień zaczął się chylić ku wieczorowi, przystąpiło do Niego Dwunastu ze słowami: Odpraw ludzi, niech się rozejdą po okolicznych wioskach i zagrodach, żeby poszukali sobie noclegu i czegoś do jedzenia, gdyż tutaj jest pustkowie. 13 Ale On powiedział do nich: Wy dajcie im jeść. Odpowiedzieli: Wszystko, co mamy, to tylko pięć chlebów i dwie ryby. Chyba że pójdziemy i kupimy jedzenie dla tych wszystkich ludzi. 14 Samych zaś mężczyzn było około pięciu tysięcy. Wtedy powiedział do swoich uczniów: Każcie im usiąść w grupach mniej więcej po pięćdziesięciu. 15 I uczynili tak, i rozmieścili ich. 16 On tymczasem wziął pięć chlebów i dwie ryby, podniósł wzrok ku niebu, pobłogosławił je, połamał i dawał uczniom, aby rozdawali ludziom. 17 Zjedli i nasycili się wszyscy, a z tego, co pozostało, zebrano jeszcze dwanaście koszy okruchów.
Wyznanie Piotra o Jezusie
(Mt 16,13-19Mk 8,27-29)18 Kiedy pewnego dnia modlił się na osobności i uczniowie byli z Nim, wtedy zapytał ich: Za kogo uważają Mnie tłumy? 19 Odpowiedzieli: Za Jana Chrzciciela, inni za Eliasza, jeszcze inni twierdzą, że powstał któryś z dawnych proroków. 20 Powiedział do nich: A wy, za kogo Mnie uważacie? Piotr odpowiedział: Za Mesjasza Bożego.
Pierwsza zapowiedź męki, śmierci i zmartwychwstania
(Mt 16,20-28Mk 8,30—9,1)21 A On upomniał ich i nakazał, aby nikomu o tym nie mówili. 22 Powiedział: Trzeba, aby Syn Człowieczy wiele wycierpiał, aby został odrzucony przez starszych, arcykapłanów i uczonych w Piśmie, aby został zabity i trzeciego dnia wskrzeszony. 23 Zwracając się natomiast do wszystkich, mówił: Jeśli ktoś chce iść za Mną, niech się zaprze samego siebie, niech każdego dnia bierze swój krzyż i niech Mnie naśladuje. 24 Kto bowiem chce swoje życie zachować, utraci je, a kto utraci swoje życie z Mojego powodu, ten je ocali. 25 Co pomoże człowiekowi, jeśli zyska cały świat, lecz siebie zgubi lub zatraci? 26 Kto bowiem wstydzi się Mnie i Moich słów, tego Syn Człowieczy będzie się wstydził, gdy przyjdzie w swojej chwale oraz w chwale Ojca i świętych aniołów. 27 Zapewniam was: Niektórzy ze stojących tutaj nie doświadczą śmierci, dopóki nie zobaczą Królestwa Boga.
Przemienienie Jezusa
(Mt 17,1-8Mk 9,2-8)28 Mniej więcej po ośmiu dniach od wypowiedzenia tych słów Jezus zabrał z sobą Piotra, Jana i Jakuba i wszedł na górę, aby się modlić. 29 Podczas modlitwy zmienił się wygląd Jego twarzy, a Jego odzienie stało się lśniąco białe. 30 Rozmawiało z Nim dwóch mężów. Byli to Mojżesz i Eliasz. 31 Ukazali się w chwale i mówili o Jego odejściu, które miało się dopełnić w Jeruzalem. 32 A Piotr i towarzysze byli zmorzeni snem. Gdy się ocknęli, zobaczyli Jego chwałę oraz obydwu mężów, stojących razem z Nim. 33 W czasie, gdy oni oddalali się od Niego, Piotr nieświadomy tego, co mówi, powiedział do Jezusa: Mistrzu, dobrze, że tu jesteśmy. Postawmy trzy namioty: jeden dla Ciebie, jeden dla Mojżesza i jeden dla Eliasza. 34 Podczas gdy to mówił, pojawił się obłok i osłonił ich. Kiedy weszli w obłok, przerazili się. 35 A z obłoku rozległ się głos: Ten jest Mój Syn wybrany, Jego słuchajcie! 36 Gdy rozległ się ten głos, okazało się, że Jezus jest sam. A uczniowie zachowali milczenie i w tych dniach nikomu nie opowiedzieli o tym, co widzieli.
Uzdrowienie epileptyka
(Mt 17,14-18Mk 9,14-27)37 Następnego dnia, kiedy schodzili z góry, wyszło Mu naprzeciw sporo ludzi. 38 Nagle jakiś człowiek z tłumu zawołał głośno: Nauczycielu, błagam Cię, spójrz na mojego syna, bo to mój jedynak. 39 Zdarza się, że duch bierze go w posiadanie i nagle zaczyna krzyczeć. Szarpie nim tak, że aż się mu piana pojawia na ustach i tylko z trudem odstępuje od niego, pozostawiając go zupełnie zmaltretowanego. 40 Prosiłem Twoich uczniów, żeby go wyrzucili, ale nie byli w stanie. 41 Wówczas Jezus odpowiedział: O plemię niewierne i przewrotne! Jak długo jeszcze mam być z wami i was znosić? Przyprowadź tu swojego syna. 42 A kiedy podchodził, demon porwał go i zaczął nim szarpać. Jezus rozkazał duchowi nieczystemu, uzdrowił chłopca i oddał go ojcu. 43 Wszyscy zaś byli zdumieni potęgą Boga.
Druga zapowiedź męki, śmierci i zmartwychwstania
(Mt 17,22-23Mk 9,30-32)Gdy wszyscy dziwili się temu, co Jezus uczynił, On powiedział do swoich uczniów: 44 Weźcie sobie mocno do serca te słowa: Syn Człowieczy zostanie wydany w ręce ludzi. 45 Oni jednak nie rozumieli tych słów, gdyż były one zakryte przed nimi, tak że ich nie pojęli, a bali się zapytać Go o te słowa.
Prawdziwa wielkość
(Mt 18,1-5Mk 9,33-37)46 Zastanawiali się też między sobą, kto z nich jest największy. 47 Jezus zaś, znając nurtujące ich myśli, wziął dziecko, postawił je przy sobie 48 i powiedział do nich: Kto przyjąłby to dziecko w Moje imię, Mnie przyjmuje, a kto Mnie przyjmuje, przyjmuje Tego, który Mnie posłał. Kto bowiem wśród was wszystkich jest najmniejszy, ten jest wielki.
Kto nie jest przeciwko wam, ten jest z wami
(Mk 9,38-40)49 Wtedy Jan powiedział: Mistrzu, zobaczyliśmy kogoś, jak w Twoje imię wypędzał demony i zabranialiśmy mu, bo nie chodzi z nami. 50 Lecz Jezus mu odpowiedział: Nie zabraniajcie. Kto bowiem nie jest przeciwko wam, ten jest z wami.
WĘDRÓWKA KU JERUZALEM
Niegościnni Samarytanie
51 A kiedy zbliżał się czas Jego odejścia z tego świata, podjął nieodwołalną decyzję udania się do Jeruzalem. 52 Wysłał przed sobą posłańców, którzy wybrali się w drogę i przyszli do osady Samarytan, aby przygotować dla Niego miejsce. 53 Nie przyjęto Go jednak, ponieważ wyraźnie zmierzał do Jeruzalem. 54 Gdy to zobaczyli uczniowie Jakub i Jan, powiedzieli: Panie, jeśli chcesz, to powiemy, aby ogień spadł z nieba i ich spalił. 55 Lecz On zwrócił się do nich i ich skarcił. 56 Wtedy udali się do innej osady.
Potrzeba wyrzeczenia
(Mt 8,19-22)57 Gdy byli w drodze, ktoś się odezwał do Niego: Pójdę za Tobą, dokądkolwiek się udasz. 58 Jezus mu odpowiedział: Lisy mają nory, a ptaki gniazda, natomiast Syn Człowieczy nie ma gdzie położyć głowy. 59 Potem do kogoś innego powiedział: Pójdź za Mną! Ten odparł: Panie, pozwól mi najpierw odejść i pochować mojego ojca. 60 Odpowiedział mu: Umarłym pozostaw grzebanie ich umarłych, ty natomiast idź i głoś Królestwo Boga. 61 Jeszcze ktoś inny oznajmił: Pójdę za Tobą, Panie, ale pozwól mi najpierw pożegnać tych, którzy są w domu. 62 Jezus mu jednak odpowiedział: Każdy, kto przykłada rękę do pługa i ogląda się za siebie, nie nadaje się do Królestwa Boga.
Ісус посилає апостолів на проповідь
1 А коли покликав дванадцятьох, то дав Він їм силу і владу над усіма бісами та оздоровляти від хвороб.
2 І послав Він їх проповідувати Боже Царство й оздоровляти недужих.
3 І сказав Він їм: Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ні двох одежин не майте.
4 І в який лише дім увійдете, там залишайтеся й звідти відходьте.
5 А як хто не прийме вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть пил з ваших ніг – на свідчення проти них.
6 Розійшовшись, вони ходили по селах, звіщаючи Євангелію та оздоровлюючи всюди.
Збентеження Ірода
7 Ірод, тетрарх, почув про все, що сталося [через Нього], і бентежився, бо дехто казав, ніби це Іван встав із мертвих;
8 інші – що це Ілля з’явився; ще інші – що воскрес один із давніх пророків.
9 Тоді Ірод сказав: Іванові я відтяв голову; хто ж такий Оцей, про Кого я чую таке? І намагався побачити Його.
Повернення апостолів. Нагодування п’ятитисячного натовпу
10 Повернувшись, апостоли розповідали Йому, що вони зробили. Забравши їх, Він усамітнився [у відлюдному місці] біля міста, що зветься Витсаїда.
11 Люди, довідавшись, пішли за Ним. І прийнявши їх, Він розповідав їм про Боже Царство й оздоровляв тих, котрі потребували оздоровлення.
12 День уже почав згасати. Дванадцятеро, підійшовши, сказали Йому: Відпусти людей, щоби пішли і розійшлися по довколишніх селах та по хуторах і знайшли їжу, бо ми тут у безлюдному місці!
13 А Він сказав їм: Дайте ви їм їсти! Вони відповіли: Немає в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба підемо та купимо їжу для всього цього народу.
14 Було ж чоловіків десь близько п’яти тисяч. Та Він сказав Своїм учням: Розсадіть їх рядами по п’ятдесят!
15 І зробили так, і розсадили всіх.
16 Узявши п’ять хлібів та дві риби, Він звернув погляд до неба, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоби поклали перед людьми.
17 І вони поїли, і наситилися всі, а із залишених кусків назбирали дванадцять кошиків.
Учні визнають Ісуса Месією
18 І сталося, коли Він молився на самоті й з Ним були учні, Він запитав їх, кажучи: За кого Мене вважають люди?
19 Вони у відповідь сказали: Деякі – за Івана Хрестителя, інші – за Іллю, а ще інші – за одного з давніх пророків, який воскрес.
20 Він же запитав їх: А ви за кого Мене вважаєте? Петро ж у відповідь сказав: За Христа Божого!
21 Та Він, заборонивши їм, наказав нікому не розповідати цього,
Ісусові доведеться багато постраждати
22 пояснивши, що Син Людський має багато постраждати, і буде відкинений старшими, первосвящениками й книжниками, і буде вбитий, і воскресне третього дня.
Як праведно слідувати за Христом
23 А до всіх Він промовив: Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, бере свій хрест щоденно й іде слідом за Мною.
24 Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той спасе її.
25 Адже що з того скористає людина, коли придбає весь світ, а погубить або знищить саму себе?
26 Бо хто посоромиться Мене й Моїх слів, того Людський Син посоромиться, коли прийде у Своїй славі, у славі Свого Отця і святих ангелів.
27 Запевняю вас, що деякі з присутніх тут не зазнають смерті, доки не побачать Божого Царства!
Чудесне преображення Ісуса
28 Через вісім днів після цих слів Він узяв Петра, Івана і Якова та піднявся на гору помолитися.
29 І сталося, що під час молитви вигляд Його обличчя змінився, а Його одяг став білим та блискучим.
30 І ось, два мужі розмовляли з Ним: були то Мойсей та Ілля,
31 котрі з’явилися у славі й говорили про відхід Його, який мав статися в Єрусалимі.
32 Петро й інші були зморені сном, а прокинувшись, побачили Його славу та обох мужів, які стояли з Ним.
33 І сталося, коли відходили ті від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути! Поставимо три намети: один Тобі, один Мойсеєві, один Іллі! Він не знав, що говорить.
34 Коли він ще говорив, з’явилася хмара й оповила їх; вони ж злякалися, як ті ввійшли в хмару.
35 І почувся голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Вибраний – Його слухайтеся!
36 Коли залунав цей голос, Ісус залишився Сам. А вони мовчали й нікому в ті дні нічого не розповідали про те, що побачили.
Зцілення біснуватого хлопця
37 Сталося наступного дня, як зійшли вони з гори, зустрів Його великий натовп.
38 І ось чоловік з натовпу закричав, гукаючи: Учителю, благаю Тебе зглянутись на мого сина, бо одинак він у мене!
39 А ото дух хапає його, він раптово кричить, кидається з піною. І, вимучивши його, насилу відходить від нього;
40 благав я учнів Твоїх, щоб вигнали його, але не змогли!
41 У відповідь Ісус сказав: О, роде невірний і розбещений, доки Я буду з вами й терпітиму вас? Приведи сюди свого сина!
42 Коли він ще йшов, кинув його і затряс ним біс. Та Ісус пригрозив нечистому духові, оздоровив дитину і віддав батькові.
43 І всі дивувалися з величі Божої.
Ісус говорить про Свої страждання
Коли ще всі захоплювалися тим, що робив Ісус, Він сказав Своїм учням:
44 Вкладіть до своїх вух такі слова: Людський Син має бути переданий у руки людей!
45 Вони не розуміли цього , бо були закритими ці слова, щоби збагнути їх. Та боялися запитати Його про ці слова.
Шлях до справжньої величі
46 І спало їм на думку: Хто з них був би найбільший?
47 А Ісус, знаючи задум їхнього серця, взяв дитину, поставив її коло Себе
48 і сказав їм: Хто прийме цю дитину в Моє Ім’я, той і Мене приймає, а як хто Мене прийме, той приймає Того, Хто Мене послав, бо хто найменший між вами, той великий!
Хто не проти вас, той за вас
49 У відповідь Іван сказав: Наставнику, бачили ми одного, хто Твоїм Ім’ям виганяв бісів, а ми забороняли йому, бо він не ходить з нами.
50 Та Ісус сказав йому: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!
Ісус докоряє учням за жорстокосердість
51 І сталося, що коли наближалися дні Його відходу, Він твердо постановив іти в Єрусалим.
52 І Він послав вісників перед Собою. І, вирушивши, вони прибули до самарійського села, щоби приготувати Йому ночівлю .
53 А ті не прийняли Його, бо Він ішов до Єрусалима.
54 І, побачивши це , учні Яків та Іван сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і знищив їх [так, як зробив Ілля]?
55 Та, повернувшись до них, Він заборонив їм [і сказав: Не знаєте, якого ви духа, адже Людський Син прийшов не губити людські душі, а спасати їх ].
56 І Він пішов до іншого села.
Слідування за Христом
57 А в дорозі, коли вони йшли, один сказав Йому: Я піду за Тобою, куди тільки Ти підеш, [Господи]!
58 Та Ісус відповів йому: Лисиці мають нори, а птахи небесні – гнізда; Син же Людський не має де й голови прихилити.
59 До іншого Він промовив: Іди за мною. А той відповів: Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька.
60 Та Він сказав йому: Залиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди та сповіщай Боже Царство!
61 А інший сказав: Я піду за Тобою, Господи, але спочатку дозволь мені попрощатися з домашніми.
62 Ісус же відповів йому: Жодний з тих, хто поклав руку на плуг і озирається назад, не годиться для Божого Царства.