Kobiety idące za Jezusem
1 Następnie przechodził przez miasta i wioski, nauczał i głosił Dobrą Nowinę o Królestwie Boga. Było z Nim Dwunastu 2 I kilka kobiet, które uwolnił od złych duchów i różnych niemocy: Maria zwana Magdaleną, którą opuściło siedem demonów, 3 Joanna – żona Chuzy, zarządcy u Heroda, Zuzanna i wiele innych, które wspomagały ich swoim majątkiem.
Przypowieść o siewcy
(Mt 13,1-9Mk 4,1-9)4 Gdy zgromadził się wielki tłum i z miast przychodzili do Niego, opowiedział im taką przypowieść: 5 Siewca wyszedł, aby siać swoje ziarno. A gdy siał, jedno upadło na drogę, zostało rozdeptane, a ptaki je wydziobały. 6 Inne upadło na skałę, a gdy wzeszło, uschło z powodu braku wilgoci. 7 Inne upadło między ciernie, a ciernie razem z nim wyrosły i je zagłuszyły. 8 Jeszcze inne upadło na dobrą ziemię, wzrosło i wydało plon stokrotny. Gdy to powiedział, zawołał: Kto ma uszy do słuchania, niechaj słucha!
Znaczenie przypowieści
(Mt 13,10-17Mk 4,10-12)9 Jego uczniowie pytali Go, co znaczy ta przypowieść. 10 Wtedy powiedział: Wam dano poznać tajemnice Królestwa Boga, pozostałym zaś w przypowieściach, aby patrzyli, a nie widzieli, i słuchali, a nie rozumieli.
Wyjaśnienie przypowieści o siewcy
(Mt 13,18-23Mk 4,13-20)11 Takie jest znaczenie tej przypowieści: Ziarnem jest Słowo Boga. 12 Tymi na drodze są ci, którzy usłyszeli, ale potem przychodzi diabeł i porywa Słowo z ich serca, aby nie uwierzyli i nie zostali zbawieni. 13 Tymi zaś na skale są ci, którzy, gdy usłyszą, z radością przyjmują Słowo. Nie mają jednak korzenia, wierzą do czasu, a w chwili próby odstępują. 14 To, co padło między ciernie, to są ci, którzy usłyszeli, lecz idąc wśród trosk, bogactwa i przyjemności życia zostają zniewoleni i nie dochodzą do dojrzałości. 15 A to, które znalazło się na szlachetnej ziemi, to są ci, którzy usłyszeli Słowo sercem szlachetnym i dobrym, zachowują je i przynoszą owoc przez wytrwałość.
Posłannictwo uczniów
(Mk 4,21-25)16 Nikt nie zapala lampy, by nakryć ją garnkiem bądź schować pod łóżkiem, lecz stawia ją na świeczniku, aby widzieli światło ci, którzy wchodzą. 17 Nie ma bowiem nic ukrytego, co nie stałoby się jawne, ani zakrytego, co nie byłoby poznane i nie wyszło na jaw. 18 Uważajcie więc jak słuchacie: Kto bowiem ma, będzie mu dodane, a temu, kto nie ma, będzie odebrane i to, co mu się wydaje, że ma.
Krewni Jezusa
(Mt 12,46-50Mk 3,31-35)19 Wtedy przyszła do Niego matka i bracia Jego, lecz z powodu tłumu nie mogli się z Nim spotkać. 20 Oznajmiono Mu więc: Twoja matka i Twoi bracia stoją na zewnątrz i chcą Ciebie widzieć. 21 On zaś odpowiedział im: Moją matką i Moimi braćmi są ci, którzy słuchają Słowa Boga i wprowadzają je w czyn.
Uciszenie burzy
(Mt 8,23-27Mk 4,35-41)22 Pewnego dnia On i Jego uczniowie wsiedli do łodzi. Wtedy powiedział do nich: Przepłyńmy na drugą stronę jeziora. I odpłynęli. 23 A gdy się przeprawiali, On zasnął. Na jeziorze zaś zerwał się gwałtowny wicher, zalewały ich fale i znaleźli się w niebezpieczeństwie. 24 Zbliżyli się więc do Niego, obudzili Go i zawołali: Mistrzu, Mistrzu! Giniemy! Wówczas On wstał, zgromił wiatr i fale, i się uspokoiło, i nastała cisza. 25 Do nich natomiast powiedział: Gdzie jest wasza wiara? Oni zaś przestraszeni i zdumieni mówili do siebie: Kim On jest, że rozkazuje wichrom i wodzie, a te są Mu posłuszne?
Uzdrowienie opętanego
(Mt 8,28-34Mk 5,1-20)26 Dopłynęli do krainy Gerazeńczyków, która leży naprzeciw Galilei. 27 Gdy wychodził na brzeg, z miasta wybiegł Mu naprzeciw jakiś człowiek, który był owładnięty przez demony. Od dłuższego czasu nie zakładał żadnego ubrania i nie mieszkał w domu, lecz w grobowcach. 28 Gdy zobaczył Jezusa, z krzykiem padł przed Nim i donośnym głosem zawołał: Czego chcesz ode mnie, Jezusie, Synu Boga Najwyższego? Błagam Cię, abyś mnie nie dręczył. 29 Rozkazał bowiem duchowi nieczystemu wyjść z tego człowieka, ponieważ od dłuższego czasu trzymał go w niewoli i choć wiązano go łańcuchami i zakładano mu na nogi pęta, on zrywał je i demon pędził go na odludzie. 30 Jezus zaś zapytał: Jak ci na imię? On odpowiedział: Legion. Weszło bowiem w niego wiele demonów. 31 I prosiły Go, żeby nie nakazywał im odejść do otchłani.
32 A było tam liczne stado świń, które pasło się na górze. Demony prosiły Go, aby im pozwolił w nie wejść. I zgodził się. 33 Gdy demony wyszły z człowieka i weszły w świnie, trzoda ruszyła po urwistym zboczu do jeziora i utonęła. 34 Kiedy pasterze zobaczyli, co się wydarzyło, uciekli i rozpowiedzieli o tym w mieście i po wioskach. 35 Ludzie więc wyszli zobaczyć, co się stało, zbliżyli się do Jezusa i zastali człowieka, z którego wyszły demony, ubranego i przy zdrowych zmysłach, jak siedział u stóp Jezusa. I przestraszyli się. 36 Naoczni świadkowie opowiedzieli im, jak opętany został uzdrowiony. 37 Wówczas cała ludność krainy Gerazeńczyków prosiła Go, aby odszedł, gdyż ogarnął ich wielki strach. Wtedy On wsiadł do łodzi i zawrócił. 38 A człowiek, z którego wyszły demony, prosił Go, aby mógł z Nim zostać. On jednak odesłał go, mówiąc: 39 Wróć do domu i rozpowiadaj o tym, co Bóg dla ciebie uczynił. I odszedł, rozgłaszając po całym mieście, co Jezus uczynił dla niego.
Córka Jaira i kobieta cierpiąca na krwotok
(Mt 9,18-26Mk 5,21-43)40 Gdy Jezus wracał, przywitały Go tłumy. Wszyscy bowiem czekali na Niego. 41 Wtedy przyszedł człowiek imieniem Jair, przełożony synagogi. Przypadł do stóp Jezusa i błagał Go, żeby wszedł do jego domu, 42 bo jego jedyna córka, prawie dwunastoletnia, była umierająca.
Kiedy Jezus przechodził, ze wszystkich stron tłumy napierały na Niego. 43 A była tam pewna kobieta, która od dwunastu lat miała krwotok i cały swój majątek wydała na lekarzy, a żaden nie zdołał jej pomóc. 44 Gdy podeszła od tyłu i dotknęła skraju Jego płaszcza, zaraz ustał jej krwotok. 45 Wówczas Jezus zapytał: Kto Mnie dotknął? Podczas gdy wszyscy się zapierali, Piotr powiedział: Panie, tłumy cisną się do Ciebie i napierają. 46 Jezus jednak potwierdził: Ktoś Mnie dotknął, bo poczułem, że moc wyszła ze Mnie. 47 Kiedy kobieta spostrzegła, że się nie ukryje, drżąc podeszła, upadła przed Nim i powiedziała, z jakiego powodu Go dotknęła i jak nagle została uzdrowiona. 48 Wtedy On jej oznajmił: Córko, twoja wiara cię uzdrowiła, idź w pokoju.
49 Podczas gdy On jeszcze mówił, podszedł ktoś do przełożonego synagogi i powiedział: Twoja córka umarła, nie trudź już Nauczyciela. 50 Kiedy Jezus to usłyszał, oznajmił mu: Nie bój się, tylko wierz, a będzie ocalona. 51 Gdy przyszedł do domu, nikomu nie pozwolił z sobą wejść oprócz Piotra, Jana i Jakuba oraz ojca i matki dziewczynki. 52 A wszyscy płakali i żałowali jej. Wtedy On powiedział: Nie płaczcie, ona nie umarła, tylko śpi. 53 Lecz naśmiewali się z Niego, bo wiedzieli, że umarła. 54 On zaś ujął ją za rękę i zawołał: Dziewczynko, wstań! 55 I duch jej powrócił, i zaraz wstała, a On polecił ją nakarmić. 56 Jej rodzice zdumieli się, lecz rozkazał im, żeby nikomu nie rozpowiadali o tym wydarzeniu.
Жінки прислуговують Ісусові
1 І сталося, що після того Він проходив містами й селами, проповідуючи і звіщаючи Царство Боже. А з Ним було дванадцять
2 та деякі жінки, які були оздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів,
3 Іванна, дружина Хузи, прибічника Ірода, Сусанна і багато інших, які служили Йому зі свого майна.
Притча про сіяча
4 Коли ж зібрався великий натовп і з усіх міст поприходили до Нього, Він розповів притчу:
5 Вийшов сіяч сіяти своє зерно. Коли сіяв його, одне впало при дорозі й було витоптане, і птахи небесні визбирали його.
6 А друге впало на каміння та, зійшовши, всохло, бо не мало вологи.
7 Інше впало серед терня, і як виросло терня, то заглушило його.
8 Ще інше впало в добру землю і, зійшовши, дало врожай у сто разів. Кажучи це, Він наголосив: Хто має вуха, щоб слухати, – нехай слухає!
9 Учні ж запитували Його, [кажучи]: Що означає ця притча?
10 А Ісус відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим – у притчах, щоби дивилися – і не бачили, щоби слухали – і не розуміли.
11 Ось що означає ця притча: Зерно – то Слово Боже.
12 А що при дорозі, – це ті, які почули, та потім приходить диявол і забирає Слово з їхнього серця, щоб не повірили й не спаслися.
13 А що на камені, – це ті, хто тільки почує, з радістю приймає Слово; але вони кореня не мають, до часу вірять, а під час випробування відступають.
14 А що в терня впало, – це ті, які почули, але, обтяжені клопотами, багатством та життєвими насолодами, відходять і не дозрівають.
15 А те, що на добрій землі, – це ті, хто, почувши Слово щирим і добрим серцем, бережуть і приносять плід у терпінні.
Притча про світильник
16 Запаливши світильник, ніхто не накриває його посудиною і не ставить під ліжко, але ставить на свічник, щоб ті, які входять, бачили світло.
17 Адже немає прихованого, що не стане явним, і немає таємного, що не стане відомим і не виявиться.
18 Тож уважайте, як ви слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, то й те, що начебто має, забереться від нього!
Мати та брати Ісуса
19 Прийшли ж до Ісуса Його мати й брати та не могли доступитися до Нього через натовп.
20 І сповістили Йому: Твоя мати і Твої брати стоять осторонь і бажають побачити Тебе.
21 А Він у відповідь сказав їм: Моя мати й Мої брати – це ті, котрі слухають Слово Боже й виконують.
Втихомирення бурі на морі
22 Сталося, що одного дня Він та Його учні ввійшли до човна, і Він сказав їм: Перепливімо на другий бік озера! І вони відпливли.
23 Коли вони пливли, Ісус заснув. І здійнялася на озері буря з вітром; вода заливала їх, і вони були в небезпеці.
24 Тож вони підійшли й розбудили Його, кажучи: Учителю, Учителю, ми гинемо! А Він, підійнявшись, наказав бурі й хвилям, – і вони стихли, і настала тиша.
25 Він же сказав їм: Де ваша віра? Злякавшись, вони дивувалися і говорили один одному: Ким же є Він, що й вітрам наказує, і воді, а вони слухають Його?
Герасинський біснуватий
26 І припливли вони до землі Герасинської, яка напроти Галилеї.
27 А коли Він ступив на суходіл, зустрів їх один чоловік із міста, якого впродовж багатьох років мучили демони: він не носив одягу і мешкав не в домі, а в гробницях.
28 Побачивши Ісуса, він вигукнув, припав до Нього і гучним голосом прокричав: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч Ти мене!
29 Бо Ісус наказав нечистому духові вийти з того чоловіка. Тривалий час він хапав його, – його в’язали залізними ланцюгами й путами, стерегли, але він розривав кайдани, будучи гнаний бісом по пустелях.
30 Ісус його запитав, [кажучи]: Як тебе звати? Той відповів: Легіон! Бо багато бісів увійшло в нього.
31 І просили Його, щоб не наказував їм іти до безодні.
32 А було там велике стадо свиней, яке паслося на горі. І вони благали Його, щоб наказав їм увійти в них. І Він дозволив їм.
33 Біси ж, вийшовши з чоловіка, перейшли у свиней. І кинулося стадо з кручі в озеро, й утопилося.
34 А пастухи, побачивши те, що сталося, повтікали й сповістили в місті й по селах.
35 І люди вийшли побачити те, що сталося; вони прийшли до Ісуса і знайшли чоловіка, з якого вийшли біси: він сидів одягнений, при розумі, біля ніг Ісуса – і налякалися,
36 бо ті, які бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.
37 І попросили Його всі люди Герасинської землі відійти від них, бо були охоплені великим страхом. Він увійшов до човна й повернувся.
38 Той же чоловік, з якого вийшли біси, просив Його, щоби бути з Ним. Та Він відіслав його, кажучи:
39 Повернися до свого дому й розкажи, що для тебе зробив Бог. І він пішов, розголошуючи по всьому місту, що зробив для нього Ісус.
Дочка Яіра і жінка з кровотечею
40 Коли ж Ісус повернувся, натовп зустрів Його, бо всі чекали на Нього.
41 І ось прийшов чоловік на ім’я Яір, який був старшим у синагозі. Він, припавши до ніг Ісуса, благав Його зайти до його дому,
42 бо мав єдину дочку, років зо дванадцять, і вона помирала. Коли Він ішов, натовп тіснив Його.
43 А жінка, яка хворіла на кровотечу дванадцять років, котра віддала лікарям усе майно, однак ніхто не міг її вилікувати,
44 підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу. І вмить спинилася її кровотеча.
45 А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро [і ті, хто з ним], сказали: Наставнику, люди товпляться навколо Тебе і тіснять, [а Ти питаєш: Хто той, який доторкнувся до Мене?]
46 Ісус же сказав: Доторкнувся до Мене хтось, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене.
47 А жінка, побачивши, що не втаїться, з тремтінням підійшла і впала перед Ним, розповідаючи перед усім народом, чому вона доторкнулася до Нього і як умить стала здоровою.
48 Він же сказав їй: Дочко, віра твоя спасла тебе; іди в мирі!
49 Коли він ще говорив, прийшов хтось від старшого синагоги, кажучи [йому]: Твоя дочка померла; не турбуй Учителя!
50 А Ісус, почувши це , відповів: Не бійся, тільки віруй, і вона буде врятована!
51 Прийшовши в дім, Він нікому не дозволив з Ним увійти, тільки Петрові, Іванові, Якову та батькові й матері дитини.
52 Всі плакали й голосили над нею. Він же сказав: Не плачте, вона не померла, але спить!
53 Та вони почали глузувати з Нього, бо знали, що вона померла.
54 А Він, [вигнавши усіх і] взявши її за руку, сказав: Дівчино, встань!
55 І повернувся до неї дух, і вона вмить воскресла. І звелів Ісус дати їй їсти.
56 Її батьки були сильно вражені, та Він наказав нікому не розповідати про те, що сталося.