1 Oto nadzieja poskromienia go jest próżna,
już sam jego widok powala.
2 Nie ma takiego śmiałka, który by go rozdrażnił.
A kim jest ten, kto przede Mną stanie?
3 Kto wystąpił przeciwko Mnie i ocalał?
Pod całym niebem wszystko jest Moje.
4 Nie mogę milczeć o jego członkach
ani o jego mocy i pięknej budowie.
5 Kto zdoła odkryć wierzch jego pancerza,
kto przeniknie jego podwójną zbroję?
6 Kto zdoła otworzyć wrota jego pyska?
Jego zęby sieją wokół grozę,
7 jego grzbiet jak rzędy tarcz
szczelnie zespolonych jakby pieczęcią.
8 Jedna do drugiej tak przylega,
że nawet powietrze nie przeniknie.
9 Jedna z drugą jest ściśle spojona,
łączą się nierozdzielnie.
10 Jego parskanie rozsiewa błyski,
a jego oczy są jak powieki zorzy.
11 Z jego paszczy buchają płomienie,
lecą iskry ogniste.
12 Z jego nozdrzy wydobywa się dym,
jak z rozpalonego i kipiącego kotła.
13 Jego oddech rozpala węgle,
a z jego paszczy biją płomienie.
14 W jego karku mieszka siła,
a trwoga go poprzedza.
15 Sadło do jego cielska szczelnie przylega,
jakby ulane, niewzruszone.
16 Jego serce jest twarde jak skała,
twarde jak dolny kamień młyński.
17 Gdy się podnosi, drżą nawet mocarze
i uciekają przerażeni.
18 Gdy się go uderzy, nie zrani go miecz
ani dzida, ani włócznia, ani strzała.
19 Dla niego żelazo jest jak słoma,
a miedź jak drzewo spróchniałe.
20 Nie ucieka przed strzałą z łuku,
a kamienie z procy są dla niego jak plewy.
21 Maczugę uważa za trzcinę,
drwi sobie z lecącej włóczni.
22 Pod spodem ma ostre skorupy,
znaczy nimi ślad w mule.
23 Sprawia, że głębina kipi tak, jak w kotle,
morze burzy się jak wrzący olej.
24 Za sobą pozostawia świetlistą smugę,
wydaje się, że otchłań posiwiała.
25 Nie ma podobnego mu na ziemi,
stworzono go nieustraszonym.
26 Z góry patrzy na wszystko, co wysokie,
on jest królem wszystkich dumnych zwierząt.
1 Була б даремною надія його упіймати, адже лише один його вигляд валить на землю.
2 Немає такого сміливого, хто вирішив би його потривожити… А хто може встояти переді Мною?‥
3 Ніхто не може виступити проти Мене, й залишитись неушкодженим, – адже все, що є під небесами, Моє!‥
4 Не можу промовчати й щодо окремих частин тіла, про його незрівнянну силу й красу.
5 Хто би наважився відкрити поверхню його покриття, або хто насмілився б наблизитись до його подвійних щелеп?
6 Хто відкриє брами його пащі? Ряди його зубів викликають невимовний жах.
7 Його спина – то ряди щитів, щільно з’єднаних між собою й запечатаних, наче кременем.
8 Вони один до одного так притиснуті, що не проникає поміж них навіть повітря, –
9 кожен міцно з’єднаний з іншими, тому всі вони щільно тримаються разом, наче моноліт.
10 Коли він чхне, то спалахує блискавка, а його очі – наче сяйво зірниць.
11 З його пащі виходять палаючі смолоскипи й сиплються іскри вогню.
12 З його ніздрів виривається, подібна до диму пара, немов з киплячого котла на вогнищі.
13 Його подих – жевріюче вугілля, а з його пащі виходить полум’я.
14 У його шиї приховується могутність, – від нього втікає навіть сам страх.
15 Всі м’язи його тіла щільно прилягають наче нерухомо відлиті на ньому.
16 Його серце, наче вилите з каменю, воно тверде, як долішній жорновий камінь.
17 Коли він піднімається, то тремтять навіть найсміливіші й ховаються від страху.
18 В боротьбі з ним меч відскакує, – нічого не вдіють ні спис, ні стріли, ні кольчуга.
19 Адже для нього залізо – що солома, а мідь – як трухляве дерево.
20 Жодна стріла не примусить його втікати, а каміння з пращі для нього – все рівно що полова.
21 Дубова палиця – що тростина, а над занесеним списом він кепкує.
22 Його черево покрите, наче гострими черепками, – він борознить ними болото.
23 Наче казан, він приводить до кипіння безодню, а море перетворює на котел з киплячим зіллям.
24 За собою він залишає сяючий слід, – видається, що безодня посивіла.
25 Рівного йому безстрашного створіння, на землі немає.
26 На все найвище він дивиться спогорда, оскільки сам є царем над усім створінням.