Elifaz — Bóg karze błądzących
1 Wtedy odezwał się Elifaz z Temanu:
2 Czy nie będzie ci przykro,
gdy spróbuję ci coś powiedzieć?
Któż może tutaj powstrzymać słowa?
3 Przecież i ty sam pouczałeś wielu
i podtrzymywałeś omdlałe ręce,
4 twe słowa krzepiły słabych,
wzmacniałeś uginające się kolana.
5 Gdy teraz na ciebie to przyszło, jesteś rozżalony.
Ponieważ ciebie to dotknęło, więc się zatrwożyłeś.
6 Czy twoja bogobojność nie jest już twą ufnością,
a doskonałość twoich dróg – nadzieją?
7 Przypomnij sobie, czy kiedykolwiek zginął ktoś niewinny
albo czy gdziekolwiek zgładzono sprawiedliwych?
8 Nieraz widziałem, że ci, którzy orali nieprawość
i siali cierpienie, sami je potem zbierali.
9 Tacy giną od tchnienia Boga,
niszczeją od podmuchu Jego gniewu.
10 Zamiera ryk lwa i pomruk lwicy,
łamią się zęby lwiątek,
11 gdy nie ma bowiem zdobyczy, lew ginie
i rozpraszają się małe lwicy.
Nikt nie jest sprawiedliwy przed Bogiem
12 Przypadkowo usłyszałem pewne słowo,
moje ucho uchwyciło jego brzmienie.
13 W myślach, widzeniach nocnych,
gdy sen głęboki spada na ludzi,
14 strach mnie ogarnął i trwoga,
zadrżały wszystkie moje kości.
15 A gdy moją twarz musnęło tchnienie,
włosy zjeżyły mi się na głowie.
16 Ktoś stanął, ale nie rozpoznałem jego oblicza.
Przed moimi oczami była jakaś postać
i usłyszałem głos, cichy szept:
17 Czy jest ktoś sprawiedliwszy od Boga,
czy jest człowiek czystszy od Stwórcy?
18 On nawet sługom swoim nie ufa,
w aniołach zaś znajduje ułomność.
19 A cóż dopiero mieszkańcy glinianych domów,
których fundament stoi w pyle ziemi?
Giną zgnieceni jak mole.
20 Między rankiem a wieczorem zginą,
niezauważeni przepadną na wieki.
21 Gdy zostaną wyrwane kołki ich namiotu,
umierają w nieświadomości.
Еліфаз: Хто, бувши невинним, загинув?
1 Після цього заговорив Еліфаз із Темана.
2 Якщо я спробую заговорити з тобою, чи не буде для тебе втомливо? А втім, хто може стримати від слова?
3 Адже ти сам повчав багатьох, підтримуючи знеможені руки;
4 твої слова підбадьорювали тих, котрі спотикались, – ти зміцнював тремтячі коліна.
5 Тепер же, коли прийшло горе на тебе, ти занеміг; зачепило тебе, – й ти занепав духом.
6 Невже твоя богобійність перестала бути для тебе опорою, а твої праведні дороги стали безнадійними?
7 Отже, пригадай, хто коли, бувши невинним, загинув, або, коли праведні були знищені?
8 Адже я сам спостерігав: хто, обробляючи поле беззаконня, сіяв горе, той сам його і пожинав, –
9 такі гинуть від Божого дихання, – й від подиху Його гніву зникають.
10 Замовкає ревіння лева і голос левеняти, бувають потрощені зуби молодих левів!
11 Лев гине через брак здобичі, й щенята левиці розпорошуються.
12 Але до мене доходить потаємне слово і моє вухо ловить навіть шепіт;
13 серед роздумів щодо нічних видінь, коли глибокий сон огортає людей,
14 мене іноді охоплює жах, і тремтіння пробирає мене до самих кісток.
15 Легке дихання торкнулось мого обличчя, і моє волосся стало дибом, –
16 хтось стояв біля мене, але я не міг його розпізнати з вигляду; перед моїми очима була якась постать, і я почув тихий голос:
17 Хіба смертна людина може бути праведніша за Бога, або чоловік чистіший за свого Творця?
18 Адже Він і Своїм слугам не довіряє, і в своїх ангелів знаходить недоліки, –
19 тим більше в мешканцях хатинок із глини, підвалини яких стоять на земному поросі. Вони будуть розчавлені, як міль…
20 Їх топчуть зранку й до вечора, – як непотрібні, вони гинуть навіки.
21 Щойно кілок від їхнього намету виривають, вони й не відають, як помирають.