1 Dlatego drży moje serce
i wyrywa się ze swego miejsca.
2 Pilnie słuchajcie grzmotu Jego głosu
i pomruku, który wychodzi z ust Jego.
3 Rozlega się po całym niebie,
a jego światło sięga aż po krańce ziemi.
4 Po nim rozlega się głos gromu,
to On grzmi głosem swego majestatu
i nie powstrzymuje błyskawic,
aby Jego głos był słyszany.
5 Bóg grzmi głosem przedziwnym
i czyni rzeczy wielkie, dla nas niepojęte.
6 Do śniegu mówi: Padaj na ziemię,
a ulewie i deszczowi: Bądźcie obfite.
7 Kładzie pieczęć na ręce każdego człowieka,
aby wszyscy ludzie znali Jego dzieła.
8 Wtedy zwierzęta chowają się w swych kryjówkach
i zostają w swych legowiskach.
9 Z komnaty południa wychodzi burza,
a zima nadciąga od wichrów północnych.
10 Od tchnienia Boga tworzy się lód
i powierzchnie wód zamarzają.
11 On wilgocią nasyca chmury
i rozprasza swym światłem obłoki.
12 Krążą dokoła według Jego planu,
aby wypełnić wszystko, co im rozkazał,
na całej powierzchni ziemi,
13 albo jako rózga karcąca,
albo jako błogosławieństwo dla ziemi,
które zsyła w swym miłosierdziu.
Bóg jest potężny i sprawiedliwy
14 Słuchaj więc, Hiobie,
wstań i rozważaj cuda Boże.
15 Czy wiesz, jaki cel Bóg im wyznaczył,
i jak kazał zabłysnąć światłu wśród swoich obłoków?
16 Czy pojmujesz, jak zawieszone są chmury,
czy rozumiesz cuda Tego, który ma doskonałą wiedzę?
17 Dlaczego nagrzewa się twoja szata,
skoro ziemia jest wolna od wiatru południa?
18 Czy mógłbyś razem z Nim rozciągnąć niebiosa
mocne jak lustro ulane z metalu?
19 Poucz nas, co powinniśmy Mu powiedzieć?
My nie potrafimy znaleźć słów z powodu ciemności.
20 Czy trzeba Go powiadomić, że chcę mówić?
Czy ktoś Mu powie, że jest zgubiony?
21 Teraz nie można zobaczyć światła,
bo jaśnieje ono w chmurach,
lecz zawieje wiatr i oczyści niebo.
22 Od północy przyjdzie złoty blask,
porażający majestat wokół Boga.
23 Wszechmocnego nie dosięgniemy,
w Nim jest pełnia mocy,
prawo i wielka sprawiedliwość,
nie musi odpowiadać.
24 Dlatego lękają się Go ludzie,
On nie zważa na wszystkich zadufanych w sobie.
1 Від цього затремтіло моє серце й зрушилось зі свого місця.
2 Слухайте уважно, слухайте рокотіння Його голосу, – він, наче грім, лунає з Його уст!
3 Він розлягається попід усім небом, а Його блискавки сягають країв землі.
4 І навіть за ними (краями землі ) лунає їхній відгомін, – Він гримить голосом своєї величі, й ніхто не в змозі затримати або змінити Його голос і сяйво блискавиць.
5 Своїм дивовижним голосом, схожим на грім, Бог звершує чудеса, яких ми не можемо збагнути.
6 Він наказує снігові: Покрий землю! Дощі й зливи також у Його владі!
7 Його печатка на руці кожної людини, аби всі люди усвідомлювали Його діяльність.
8 Звірі шукають лігвища, або засинають у своїх барлогах.
9 Зі сховищ півдня надходять буревії, а північні вітри приносять холоднечу.
10 Від Божого подиху утворюється мороз, і широчінь вод вкривається льодом.
11 Він вологою навантажує хмару, а грозові хмари утворюють Його блискавки.
12 Хмари пливуть і кружляють, виконуючи Його волю, і творять усе, що Він їм наказує, по всьому кругу землі,
13 приносячи на землю чи то Його кару, чи благословення.
14 Усвідом це, Йове! Зупинись і подумай про дивовижні Божі діла.
15 Чи знаєш ти, які завдання визначив для них Бог, та як Він із хмари блискавицю викликає?
16 Чи відаєш ти, як підвішені хмари, адже це чудеса Того, Хто Досконалий в усякій мудрості?!
17 Ти, кому душно від спеки в своєму одязі, коли відпочиває земля під південним вітром, –
18 чи потрапиш, як Він, розпростерти небесне склепіння, міцне, немов лите дзеркало .
19 Навчи нас, що мали би сказати Богу, бо через нашу необізнаність ми не можемо підібрати належні слова.
20 Хіба можна Йому сказати: Зачекай, я говоритиму? Хіба можна таке сказати і не загинути?
21 Неможливо дивитись на світло сонця після того, як вітер розжене хмари, які його закривали.
22 Так золотисте сяйво Божої вражаючої величі приходить з півночі.
23 Всемогутній, Якого неможливо осягнути, потужний силою та правосуддям, і багатий справедливістю, Він нікого не пригноблює.
24 Тому нехай Його бояться люди, адже Він не звертає уваги і не виявляє прихильності до кожного , котрий мудрий у власних очах…