Przyjaciele Hioba błądzą
1 A Hiob na to odpowiedział:
2 Jak długo będziecie się znęcać nade mną
i gnębić mnie słowami?
3 Oto znieważyliście mnie już dziesięć razy
i nie wstydzicie się nadal mnie krzywdzić.
4 A choćbym naprawdę zbłądził,
mój błąd zostaje przy mnie.
5 Czy naprawdę chcecie się ponad mnie wynosić
i wypominać mi moją hańbę?
6 Wiedzcie, że Bóg mnie pognębił
i sieć na mnie zarzucił.
7 Gdy wołam: Gwałt! – nie ma odpowiedzi,
wzywam pomocy – a nie ma prawa.
Bóg karze Hioba
8 Drogę mi zagrodził i przejść nie mogę,
moje ścieżki pogrążył w ciemności.
9 Pozbawił mnie godności,
zdjął koronę z mojej głowy.
10 Zniszczył mnie całego i ginę,
moją nadzieję wyrwał jak drzewo.
11 Przeciwko mnie gniewem zapłonął
i zaliczył mnie do swoich nieprzyjaciół.
12 Nadeszły wszystkie Jego hufce,
przeciwko mnie obrały sobie drogę
i stanęły obozem wokół mego namiotu.
13 Moich braci oddalił ode mnie,
a znajomi mnie unikają.
14 Opuścili mnie moi bliscy,
a znajomi o mnie zapomnieli.
15 Dla domowników i służebnic jestem obcy,
stałem się cudzoziemcem w ich oczach.
16 Wołam do mego sługi, a on nie odpowiada,
i błagam go swoimi ustami.
17 Moim oddechem brzydzi się żona,
odrażający jestem dla własnych synów.
18 Nawet mali chłopcy mną pogardzają,
gdy próbuję wstać, drwią ze mnie.
19 Brzydzą się mną wszyscy, którym zaufałem,
a ci, których kocham, są moimi wrogami.
20 Moje kości przyschły do skóry i ciała,
ocalały tylko dziąsła moich zębów.
21 Zlitujcie się, zlitujcie się nade mną przyjaciele,
bo ręka Boga mnie dotknęła.
22 Czemu prześladujecie mnie jak Bóg?
Nie możecie się nasycić widokiem mego ciała?
Hiob wie, że ma Wybawcę
23 O, gdyby zapisano moje słowa,
gdyby zostały utrwalone w księdze
24 albo rylcem żelaznym i ołowiem
wykuto je w skale na zawsze!
25 Ja wiem, że mój Wybawca żyje,
i ostatni stanie nad prochem.
26 A potem w skórę moją zostanę odziany
i mając ciało, będę oglądał Boga.
27 Właśnie ja sam Go zobaczę,
moje oczy będą Go widziały, a nie inne.
Moje nerki omdlały już z tęsknoty.
28 Mówicie: Czemu go prześladujemy?
To przecież w nim tkwi sedno sprawy.
29 Wy sami się lękajcie miecza,
bo miecz jest karą za grzechy,
abyście wiedzieli, że jest sąd.
Йов: До яких пір ви будете завдавати болю моїй душі?
1 Відповідаючи, Йов промовив:
2 До яких пір ви будете завдавати болю моїй душі й катувати мене словами?
3 Ось уже десятий раз ви наді мною знущаєтесь, – невже вам не соромно мене мучити?
4 Адже, якщо я насправді заблукав, то моя провина лежить на мені.
5 Проте, якщо ви, ганьблячи мене, справді хочете наді мною звеличатись,
6 то знайте, що це Бог придавив мене, й розставив навколо мене Свої сіті.
7 І хоч я кричу: Насильство! – немає жодної відповіді. Благаю про допомогу, – та справедливого судочинства немає.
8 Він загородив мені дорогу, так що я не можу перейти; всі мої стежки оточив темрявою.
9 Він мене позбавив честі і зняв вінець з моєї голови.
10 Він звідусіль мене вражає, і я пропадаю, – наче дерево, Він вириває мою надію.
11 Він палає на мене Своїм гнівом, вважаючи мене Своїм ворогом, –
12 прибули Його загони, насипали проти мене вал, і вчинили навколо мого намету облогу.
13 Моїх братів Він віддалив від мене, а мої знайомі стали мені чужими.
14 Мене залишила навіть моя родина, й мої друзі забули про мене.
15 Мої домашні та мої служниці вважають мене за чужинця, – я став для них приходцем.
16 Я кличу свого слугу, а він не відповідає, навіть якщо я про щось його благаю.
17 Моїм диханням бридиться моя дружина, – я став огидним моїй родині .
18 Навіть малі діти мене зневажають, – коли я підведусь, вони глузують з мене.
19 Мої найдовіреніші друзі відчувають до мене огиду, а ті, кого я любив, повстають проти мене.
20 Мої кості присохли до моєї шкіри і до мого тіла, а від зубів у роті залишилися тільки ясна.
21 Тож, змилуйтеся наді мною, – пожалійте мене, будь ласка, мої друзі! Адже Божа рука, – саме вона вражає мене.
22 Для чого ще й ви мене переслідуєте, як це робить Бог, і не можете насититись стражданнями мого тіла?
23 О, якби то мої слова були записані й занесені до книги пам’яті,
24 вигравіювані залізним різцем і викарбувані на скелі оловом назавжди!
25 Однак я знаю, що мій Викупитель живий, і Він останнього дня підійме мене з пороху!
26 Навіть тоді, коли ця моя шкіра розпадеться, – я в своєму тілі побачу Бога.
27 Я свідомий того, що я сам, а не хтось інший, побачу Його. О, як же зараз вмліває серце в моїх грудях!‥
28 І чому би вам не сказати: Навіщо нам переслідувати його, як нібито в мені знаходиться весь корінь справи?!
29 Бійтесь меча для себе, бо це та провина, за яку можете бути люто покарані мечем. Пам’ятайте, що є Божий суд!‥