Bóg zna występki człowieka
1 Obrzydło mi życie,
a moja skarga pragnie znaleźć ujście,
będę więc mówił w strapieniu mojej duszy.
2 Powiem Bogu: Nie potępiaj mnie.
Wyjaw mi, dlaczego spierasz się ze mną?
3 Jaką masz korzyść z tego, że mnie gnębisz,
i że odrzucasz dzieło swoich rąk,
a sprzyjasz radzie złoczyńców?
4 Czy masz oczy cielesne
i widzisz tak, jak widzi człowiek?
5 Czy dni Twoje są jak dni człowieka,
a lata jak wiek mężczyzny,
6 że szukasz mojej winy
i wypatrujesz mojego grzechu?
7 Przecież wiesz, że zła nie uczyniłem
i nikt mnie z Twoich rąk nie wybawi.
Człowiek stworzeniem Bożym
8 Twoje ręce mnie uczyniły,
ukształtowały z każdej strony
– a teraz mnie niszczysz?
9 Pamiętaj, że uformowałeś mnie z gliny
– a teraz chcesz mnie w proch obrócić?
10 Czy nie przelałeś mnie jak mleko
i nie stężałem jak ser?
11 W skórę i ciało mnie odziałeś,
powiązałeś kośćmi i żyłami,
12 obdarzyłeś mnie życiem i łaską,
a opieką swą chroniłeś me tchnienie.
13 I chociaż ukryłeś to w swoim sercu,
wiem, że było to Twoją wolą.
14 Jeśli zgrzeszę, dojrzysz to
i nie rozgrzeszysz mnie z mojej winy.
15 Jeśli zło uczynię, to biada mi,
a jeśli byłbym sprawiedliwy, to też nie podniosę głowy,
przepełniony hańbą, świadomy swojej nędzy.
16 A gdybym ją podniósł, polowałbyś na mnie jak lew,
aby znowu okazać swą niezwykłą moc nade mną.
17 Nowych świadków postawiłbyś przede mną,
swój gniew ku mnie pomnożył
i nowe wojska przeciw mnie skierował.
Hiob szuka wybawienia w śmierci
18 Czemu kazałeś mi wyjść z łona matki?
Umarłbym i żadne oko by mnie nie ujrzało.
19 I byłbym, jakby mnie nie było
– z łona matki przeniesiony do grobu.
20 Mało już dni mi pozostało. Przestań!
Uwolnij mnie, abym miał trochę radości,
21 zanim odejdę bez powrotu
do krainy ciemności i cieni,
22 do mrocznej krainy,
gdzie panuje bezład i cień śmierci,
a światłem jest ciemność.
Йов: Чому Ти змагаєшся зі мною?
1 Обридло мені моє життя, тому я дам волю своїм наріканням і говоритиму, виливаючи гіркоту моєї душі.
2 Я скажу Богові: Не засуджуй мене! Поясни, чому Ти змагаєшся зі мною?
3 Невже Тобі подобається мене пригноблювати, нехтуючи творивом Своїх рук, а на раду нечестивих зливати світло?
4 Хіба в Тебе тілесні очі? Невже Ти дивишся, як людина?
5 Хіба Твій вік такий, як вік у людини, а Твої літа, як у смертного,
6 що Ти шукаєш моєї провини і намагаєшся викрити мій гріх?
7 Адже Ти знаєш, що я не винуватий, проте немає нікого, хто міг би врятувати з Твоїх рук.
8 Твої руки сформували мене і досконало мене утворили, а тепер Ти відвернувся від мене, щоб знищити?
9 Пригадай же, як Ти мене сформував з глини, а тепер хочеш мене обернути в порох?!
10 Хіба Ти не вилив мене, як молоко, і не згустив мене, наче на сир?
11 Ти мене одягнув шкірою і тілом, скріпив Ти мене кістками і жилами.
12 Життям і милосердям Ти мене наділив, турботливо оберігаєш мій дух.
13 Але дещо Ти все ж заховав у Своєму серці, – розумію, що така Твоя воля.
14 Ти стежиш за мною, і якщо я згрішу, Ти невинним мене не зробиш.
15 І якби я справді, згрішив, то горе мені! Та навіть якби я був правий, то не смів би підняти свою голову, оскільки я ситий ганьбою і сповнений власного горя.
16 Воно (горе ) щоразу зростає, а Ти, наче лев, на мене полюєш, аби виявити на мені Свою дивовижну велич і силу.
17 Ти виставляєш проти мене все нових свідків, Ти збільшуєш щодо мене Свій гнів, – наче військові загони спроваджуєш проти мене все нові атаки.
18 Тож для чого Ти мене вивів з материнського лона, – адже краще би я помер, і мене ніхто так не побачив,
19 як мене ніколи не було, позаяк з материнського лона я зразу був би покладений у могилу…
20 Знаю, що для мене залишилось небагато днів, тож залиши мене, щоб я хоч трохи повеселився,
21 перш ніж відійду туди , звідки вже не повернуся, – в землю мороку й смертної тіні;
22 в край непроглядної ночі, чорного мороку та холоду, де замість світла – темрява.