Nakarmienie pięciu tysięcy
(Mt 14,13-21Mk 6,30-44Łk 9,10-17)1 Potem Jezus poszedł na drugą stronę Jeziora Galilejskiego, czyli Tyberiadzkiego. 2 Szło za Nim mnóstwo ludzi, bo widzieli znaki, jakich dokonywał, uzdrawiając chorych. 3 Jezus zaś wszedł na górę i usiadł tam ze swoimi uczniami. 4 A zbliżała się Pascha, święto żydowskie. 5 Gdy Jezus podniósł oczy i zobaczył, że liczny tłum przyszedł do Niego, powiedział do Filipa: Gdzie kupimy chleba, aby dać im jeść? 6 Zapytał tak, aby wystawić go na próbę, sam bowiem wiedział, co miał czynić. 7 Odpowiedział Mu Filip: Za dwieście denarów nie wystarczy chleba, aby każdy mógł otrzymać choć trochę. 8 Jeden z uczniów, Andrzej, brat Szymona, powiedział do Jezusa: 9 Jest tu chłopiec, który ma pięć chlebów jęczmiennych i dwie ryby. Ale cóż to jest dla tak wielu? 10 Jezus polecił: Każcie ludziom usiąść! Było zaś tam dużo trawy. Usiedli więc mężczyźni, a było ich około pięciu tysięcy. 11 Jezus wziął chleby, odmówił modlitwę dziękczynną i rozdał siedzącym. Podobnie uczynił z rybami i rozdał, ile kto chciał. 12 Gdy się nasycili, powiedział do uczniów: Pozbierajcie pozostałe okruchy, aby nic się nie zmarnowało. 13 Zebrali więc i napełnili dwanaście koszy okruchami, jakie pozostały po spożyciu pięciu chlebów jęczmiennych. 14 Kiedy ludzie zobaczyli, jakiego znaku dokonał, mówili: Ten jest prawdziwym prorokiem, który miał przyjść na świat. 15 Gdy jednak Jezus poznał, że zamierzają przyjść i porwać Go, aby obwołać królem, znowu udał się samotnie na górę.
Chodzenie po wodzie
(Mt 14,22-27Mk 6,45-52)16 Wieczorem Jego uczniowie zeszli nad jezioro, 17 weszli do łodzi i płynęli na drugi brzeg, do Kafarnaum. Nastała już ciemność, a Jezus jeszcze nie przybył do nich. 18 Jezioro zaś było wzburzone od silnie wiejącego wiatru. 19 Kiedy przepłynęli około dwudziestu pięciu lub trzydziestu stadiów, zobaczyli Jezusa, idącego po jeziorze, blisko łodzi. I przestraszyli się. 20 On jednak powiedział do nich: Ja jestem, nie bójcie się. 21 Chcieli więc wziąć Go do łodzi, ale łódź zaraz znalazła się przy brzegu, do którego zmierzali.
Jezus chlebem życia
22 Nazajutrz tłum, który pozostał po drugiej stronie jeziora, stwierdził, że była tam tylko jedna łódź i że Jezus nie wszedł razem ze swoimi uczniami do łodzi, ale że Jego uczniowie odpłynęli sami. 23 Z Tyberiady jednak przypłynęły łodzie w pobliże miejsca, gdzie zjedli chleb, po tym jak Pan odmówił modlitwę dziękczynną. 24 Gdy więc ludzie zobaczyli, że nie ma tam Jezusa ani Jego uczniów, wsiedli do łodzi i przybyli do Kafarnaum, szukając Jezusa. 25 A gdy Go znaleźli po drugiej stronie jeziora, zapytali: Rabbi, kiedy tu przybyłeś? 26 Jezus im oznajmił: Zapewniam, zapewniam was, szukacie Mnie nie dlatego, że zobaczyliście znaki, ale dlatego, że jedliście chleb i się nasyciliście. 27 Starajcie się nie o pokarm, który ginie, lecz o pokarm, który trwa na wieki, a który da wam Syn Człowieczy. Jego bowiem Ojciec, Bóg, naznaczył swoją pieczęcią. 28 Zapytali Go więc: Co mamy czynić, abyśmy wykonywali dzieła Boga? 29 Jezus im oznajmił: To jest dzieło Boga: abyście wierzyli w Tego, którego On posłał. 30 Wtedy powiedzieli: Jaki znak uczynisz, abyśmy zobaczyli i uwierzyli Tobie? Czego dokonasz? 31 Nasi ojcowie zjedli mannę na pustyni, jak jest napisane: Dał im do zjedzenia chleb z nieba . 32 Wówczas Jezus im oznajmił: Zapewniam, zapewniam was, nie Mojżesz dał wam chleb z nieba, ale Mój Ojciec daje wam prawdziwy chleb z nieba. 33 Chlebem Boga bowiem jest Ten, który zstąpił z nieba i daje życie światu.
34 Powiedzieli więc do Niego: Panie, dawaj nam zawsze tego chleba! 35 Jezus im odpowiedział: Ja jestem chlebem życia. Kto przychodzi do Mnie, nie będzie głodny, a kto wierzy we Mnie, nigdy nie będzie odczuwał pragnienia. 36 Ale wam powiedziałem: Chociaż zobaczyliście Mnie, jednak nie wierzycie. 37 Wszystko, co daje Mi Ojciec, przyjdzie do Mnie, a tego, który do Mnie przychodzi, nie odrzucę. 38 Zstąpiłem bowiem z nieba nie po to, abym czynił Moją wolę, ale wolę Tego, który Mnie posłał. 39 Wolą zaś Tego, który Mnie posłał, jest to, abym nie utracił nikogo z tych, których Mi dał, lecz wskrzesił ich w dniu ostatecznym. 40 Wolą bowiem Mojego Ojca jest to, aby każdy, kto widzi Syna i wierzy w Niego, miał życie wieczne, a Ja go wskrzeszę w dniu ostatecznym.
41 Żydzi więc szemrali przeciwko Niemu, bo powiedział: Ja jestem chlebem, który zstąpił z nieba. 42 Mówili: Czy nie jest On Jezusem, synem Józefa? Czy nie znamy jego ojca i matki? Jak teraz może mówić: Z nieba zstąpiłem? 43 Jezus im oznajmił: Nie szemrajcie między sobą. 44 Nikt nie może przyjść do Mnie, jeśli nie przyciągnie go Ojciec, który Mnie posłał. A Ja go wskrzeszę w dniu ostatecznym. 45 Jest napisane u Proroków: I będą wszyscy pouczeni przez Boga . Każdy, kto usłyszał od Ojca i zrozumiał, przychodzi do Mnie. 46 Nie oznacza to, że ktoś widział Ojca. Ojca widział tylko Ten, który jest od Boga. 47 Zapewniam, zapewniam was: Kto wierzy, ma życie wieczne. 48 Ja jestem chlebem życia. 49 Wasi ojcowie jedli mannę na pustyni i poumierali. 50 To jest chleb, który zstępuje z nieba, aby ten, kto z niego spożyje, nie umarł. 51 Ja jestem chlebem żywym, który zstąpił z nieba. Jeśli kto spożyje z tego chleba, żyć będzie na wieki. Chlebem zaś, który Ja dam, jest Moje ciało za życie świata.
52 Spierali się więc z sobą Żydzi: Jak może On dać nam swoje ciało do zjedzenia? 53 Oznajmił im Jezus: Zapewniam, zapewniam was, jeśli nie będziecie jedli ciała Syna Człowieczego i nie będziecie pili Jego krwi, nie będziecie mieli w sobie życia. 54 Kto spożywa Moje ciało i pije Moją krew, ma życie wieczne, a Ja go wskrzeszę w dniu ostatecznym. 55 Moje ciało bowiem jest prawdziwym pokarmem, a Moja krew jest prawdziwym napojem. 56 Kto spożywa Moje ciało i pije Moją krew, pozostaje we Mnie, a Ja w nim. 57 Tak jak żyjący Ojciec posłał Mnie, tak i Ja żyję przez Ojca, i ten, kto Mnie spożywa, będzie żyć przeze Mnie. 58 To jest chleb, który zstąpił z nieba – nie jak ten, który zjedli ojcowie i poumierali. Kto spożywa ten chleb, będzie żyć na wieki. 59 To powiedział, gdy nauczał w synagodze w Kafarnaum.
Słowa życia wiecznego
60 Wielu Jego uczniów, którzy usłyszeli te słowa, powiedziało: Twarda jest ta mowa. Kto może jej słuchać? 61 Jezus świadomy tego, że Jego uczniowie szemrają, powiedział: To was gorszy? 62 A jeśli ujrzycie Syna Człowieczego, wstępującego tam, gdzie był wcześniej? 63 Duch jest tym, który ożywia, ciało nic nie pomaga. Słowa, które wam powiedziałem, są duchem i życiem. 64 Ale są wśród was tacy, którzy nie wierzą. Jezus bowiem wiedział od początku, kto nie wierzy i kto Go wyda. 65 I mówił: Dlatego powiedziałem wam, że nikt nie może przyjść do Mnie, jeśli nie jest mu to dane od Ojca.
66 Odtąd wielu Jego uczniów odeszło i już z Nim nie chodziło. 67 Powiedział więc Jezus do Dwunastu: Czy i wy chcecie odejść? 68 Odpowiedział Mu Szymon Piotr: Panie, do kogo pójdziemy? Ty masz słowa życia wiecznego. 69 My uwierzyliśmy i poznaliśmy, że Ty jesteś Święty Boga. 70 Jezus im odpowiedział: Czy nie Ja was, dwunastu, wybrałem? Jeden z was jest jednak diabłem. 71 Mówił zaś o Judaszu, synu Szymona Iskarioty. Ten bowiem, jeden z Dwunastu, miał Go wydać.
Нагодування п’ятитисячного натовпу
1 Після цього Ісус пішов на другий бік Тиверіадського моря Галилеї.
2 І за Ним ішов великий натовп, оскільки бачили чудеса, які Він здійснював над хворими.
3 Ісус вийшов на гору й сидів там зі Своїми учнями.
4 Наближалася Пасха – юдейське свято.
5 Тоді Ісус, піднявши очі, побачив, що великий натовп іде до Нього, і каже Пилипові: За що купимо хліба, щоб вони поїли?
6 Він говорив це, випробовуючи його, бо Сам знав, що мав робити.
7 Відповів йому Пилип: На двісті динаріїв хліба буде недостатньо, щоб кожний хоч трохи одержав.
8 Каже Ісусові один із Його учнів, Андрій, брат Симона‑Петра:
9 Тут є [один] хлопець, який має п’ять ячмінних хлібів та дві риби, але що це на таку кількість?
10 Промовив Ісус: Розсадіть людей! Було тут багато трави. Тож посідали люди, числом тисяч зо п’ять.
11 Ісус узяв хліби і, віддавши хвалу, подав [учням; учні ж] – тим, які посідали; також і рибу, скільки бажали.
12 Коли наїлися, Він сказав Своїм учням: Зберіть залишені куски, щоб нічого не пропало.
13 Зібрали й наповнили дванадцять кошиків шматками з п’ятьох ячмінних хлібів, що залишилися після тих, які їли.
14 Тоді люди, побачивши чудо, яке [Ісус] вчинив, говорили, що Він є справжній Пророк, Який має прийти у світ.
15 А Ісус, знаючи, що вони мають намір прийти, взяти й проголосити Його Царем, відійшов знову Сам на гору.
Ісус іде по морю
16 З настанням вечора Його учні спустилися до моря,
17 увійшли в човен і попливли на другий бік моря, до Капернаума. Уже стемніло, а Ісус ще не приходив до них;
18 море розхвилювалося, бо подув сильний вітер.
19 Коли вони пропливли десь двадцять п’ять чи тридцять стадій , то побачили, що Ісус іде по морю й наближається до човна, – і налякалися.
20 Він же каже їм: Це Я, не бійтеся!
21 Вони хотіли взяти Його до човна, а тим часом човен пристав до берега, куди вони прямували.
Ісус – хліб життя
22 Наступного дня юрба, яка перебувала на другому боці моря, побачила, що іншого човна там не було, крім [того] одного, [до якого ввійшли Його учні], і що Ісус не входив до човна зі Своїми учнями, а відпливли лише самі Його учні.
23 Тим часом з Тиверіади припливли інші човни поблизу того місця, де їли хліб після того, як Господь віддав хвалу.
24 Коли люди побачили, що там немає ні Ісуса, ні Його учнів, вони самі посідали в човни й попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса.
25 Коли знайшли Його на тому боці моря, сказали Йому: Равві, коли Ти прибув сюди?
26 У відповідь Ісус сказав їм: Істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що побачили чудеса, але тому, що їли хліб і наситилися.
27 Не працюйте для поживи, яка гине, але для поживи, яка залишається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський, бо Його призначив Бог Отець!
28 Запитали в Нього: Що нам робити, аби чинити Божі діла?
29 У відповідь Ісус їм сказав: Боже діло є те, щоб ви повірили в Того, Кого Він послав.
30 Тоді сказали Йому: Яку ознаку Ти зробиш, щоб ми побачили і повірили Тобі? Що Ти зробиш?
31 Наші батьки їли манну в пустелі, згідно з написаним: Хліб з неба дав їм їсти!
32 А Ісус їм відказав: Істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Мій Отець дає вам справжній хліб з неба,
33 бо хлібом Божим є Той, Хто сходить з неба і дає світові життя.
34 Тоді сказали Йому: Господи, давай нам завжди цей хліб!
35 Сказав їм Ісус: Я – хліб життя! Хто приходить до Мене, – не буде голодувати, і хто вірить у Мене, – ніколи не буде спраглим.
36 Але Я сказав вам, що ви хоч і побачили Мене, але не вірите.
37 Все, що дає Мені Отець, прийде до Мене; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть,
38 бо Я зійшов з неба виконувати не Мою волю, а волю Того, Хто Мене послав, – [Отця].
39 А воля Того, Хто Мене послав, – [Отця], – є та, аби все, що Він Мені дав, Я не втратив, але воскресив це останнього дня.
40 Воля Мого Отця є та, щоб кожний, хто бачить Сина й вірить у Нього, мав вічне життя, – і Я воскрешу його останнього дня.
41 Тож нарікали на Нього юдеї, бо Він сказав: Я – хліб, який зійшов з неба, –
42 і казали: Хіба це не Ісус, син Йосипа, батька й матір Якого ми знаємо? Як же тепер [Він] каже: Я зійшов з неба?
43 У відповідь Ісус сказав їм: Не ремствуйте між собою.
44 Ніхто не може прийти до Мене, коли Отець, Який Мене послав, не притягне його, – і Я воскрешу його останнього дня.
45 Написано в пророків: І всі будуть навчені Богом! Кожний, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене.
46 Не тому, що Отця хтось бачив; хіба лише Той, Хто є від Бога, – Він і бачив Отця.
47 Істинно, істинно кажу вам: той, хто вірить [у Мене], має вічне життя.
48 Я – хліб життя!
49 Ваші батьки їли манну в пустелі, – і повмирали.
50 Цей же – хліб, який сходить із неба, аби той, хто його їсть, не помер.
51 Я – хліб живий, який зійшов з неба; якщо хто буде їсти цей хліб, житиме вічно. Хліб, який Я дам, – це Моє тіло, [яке Я віддам] для життя світу!
52 Тоді стали сперечатися між собою юдеї, кажучи: Як це може Він дати нам їсти Своє тіло?
53 А Ісус сказав їм: Істинно, істинно кажу вам: якщо не будете їсти тіла Сина Людського і не будете пити Його крові, не будете мати в собі життя.
54 Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня.
55 Адже Моє тіло – справжня пожива, а Моя кров – справжній напій.
56 Хто споживає Моє тіло і п’є Мою кров, той перебуває в Мені, і Я в ньому.
57 Як послав Мене живий Отець, так і Я живу через Отця, – і той, хто буде споживати Мене, житиме через Мене.
58 Це є хліб, який зійшов із неба. Не так, як батьки [ваші манну] їли й померли, а хто споживатиме цей хліб, буде жити вічно!
59 Так говорив Він, навчаючи в синагозі в Капернаумі.
Багато хто з учнів покидає Ісуса
60 Чимало Його учнів, почувши це, казали: То жорстокі слова! Хто може їх слухати?
61 Ісус же, знаючи в Собі, що Його учні нарікають через це, сказав їм: Чи це вас спокушує?
62 А що ж буде , як ви побачите, що Син Людський підіймається туди, де був раніше?
63 Дух оживляє, а тіло ніяк не допомагає. Слова, які Я вам сказав, є дух і життя.
64 Але є деякі з вас, які не вірять! Ісус із самого початку знав, хто є ті, які не вірять, і хто є той, котрий Його зрадить.
65 І Він додав: Тому Я сказав вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо йому не було дано від [Мого] Отця.
66 Від того часу багато хто з Його учнів відійшов геть і вже не ходив з Ним.
67 Тоді Ісус сказав дванадцятьом: Може, і ви хочете відійти?
68 А Симон‑Петро відповів Йому: Господи, до кого ми підемо? Ти маєш слова вічного життя;
69 і ми повірили й пізнали, що Ти є Святий – [Син живого] Бога!
70 Відповів їм Ісус: Чи не дванадцятьох вас Я вибрав? Але один з вас є дияволом.
71 Він говорив про Юду Іскаріота, сина Симона, бо він, будучи одним із дванадцятьох, мав Його зрадити.