Wyrocznia przeciwko Babilonowi
1 Słowo, które Pan wypowiedział za pośrednictwem proroka Jeremiasza o Babilonie, o ziemi Chaldejczyków:
2 Oznajmijcie narodom i ogłoście!
Podnieście znak, ogłoście!
Nie ukrywajcie, lecz mówcie:
Babilon zdobyty, Bel okryty wstydem,
Marduk roztrzaskany,
jego bałwany okryte wstydem, jego bożki roztrzaskane!
3 Przeciwko niemu bowiem nadciągnie naród z północy.
Jego ziemię zamieni on w pustkowie.
Nikt w nim nie zamieszka;
zarówno człowiek, jak i zwierzę będą się błąkać i odejdą.
4 W tych dniach i w tym czasie – wyrocznia Pana –
przybędą Izraelici razem z Judejczykami,
będą iść i płakać,
szukając Pana, swego Boga.
5 Będą pytać o drogę na Syjon,
tam zwrócą swoje twarze.
Chodźmy, aby złączyć się z Panem
w przymierzu wiecznym, które nie będzie zapomniane!
6 Mój lud stał się zagubioną trzodą,
ich pasterze zaprowadzili ich na manowce, na odstępcze góry.
Szli z góry na wzgórze,
zapomnieli o swym legowisku.
7 Wszyscy, którzy ich spotkali, pożerali ich,
a ich ciemięzcy mówili: Nie jesteśmy winni
z tego powodu, że zgrzeszyli przeciwko Panu,
siedzibie sprawiedliwości, nadziei swoich ojców – Panu!
8 Uciekajcie z Babilonu,
z kraju Chaldejczyków,
wyjdźcie i bądźcie jak kozły
na czele trzody.
9 Oto bowiem Ja wzbudzę
i sprowadzę przeciwko Babilonowi
zgromadzenie wielkich narodów z ziemi północnej.
I ustawią się przeciwko niemu,
stamtąd go zdobędą.
Ich strzały są jak zręcznego bohatera
– nie wracają na darmo.
10 Chaldea stanie się zdobyczą,
wszyscy jej łupieżcy się nasycą – wyrocznia Pana.
11 Tak, radujecie się! Tak, triumfujecie,
łupieżcy Mojego dziedzictwa!
Tak, brykacie jak młócąca jałówka
i parskacie jak ogiery!
12 Wasza matka będzie bardzo zhańbiona,
zawstydzi się wasza rodzicielka.
Oto stała się ostatnim z narodów,
pustynią, wyschłą ziemią i stepem.
13 Z powodu gniewu Pana nie będzie zamieszkana,
cała stanie się pustkowiem.
Każdy, kto będzie przechodził przez Babilon,
przerazi się i zagwiżdże nad wszystkimi jego klęskami.
14 Ustawcie się przeciwko Babilonowi dookoła,
wszyscy, którzy napinacie łuk!
Strzelajcie do niego,
nie żałujcie strzały,
ponieważ zgrzeszył przeciw Panu.
15 Wznieście przeciwko niemu okrzyk bojowy dookoła!
Poddał się, upadły jego wieże,
rozwalono jego mury!
Jest to bowiem zemsta Pana!
Dokonajcie na nim zemsty!
Jak on postępował, tak wy z nim postąpcie!
16 Usuńcie z Babilonu siewcę
i tego, który trzyma sierp w czasie żniwa!
Przed mieczem gnębiciela
skierują się do swego ludu
i będą uciekać do swojej ziemi.
17 Owcą rozproszoną był Izrael, lwy go wygoniły. Najpierw pożarł go król Asyrii, a w końcu Nebukadnessar, król Babilonu, ogryzł jego kości.
18 Dlatego tak mówi Pan Zastępów, Bóg Izraela: Oto Ja ukarzę króla Babilonu oraz jego kraj, jak ukarałem króla Asyrii.
19 Przywrócę Izraela do jego siedziby
i będzie paść się na Karmelu i w Baszanie,
a swą duszę nasyci na górach Efraima i w Gileadzie.
20 W tych dniach i w tym czasie – wyrocznia Pana –
będą szukać winy Izraela, lecz jej nie będzie,
i grzechów Judy, lecz ich nie znajdą.
Przebaczę bowiem tym, których pozostawię.
21 Przeciw ziemi Meratajim:
Wyrusz przeciwko niej
i przeciwko mieszkańcom Pekod!
Wytęp i obłóż ich klątwą do reszty! – wyrocznia Pana.
Zrób zgodnie ze wszystkim, co ci poleciłem!
22 Odgłos wojny w kraju
i wielka klęska!
23 O, jakże pocięty na kawałki i zniszczony
jest młot kowala całej ziemi!
O, jakże stał się pustkowiem
Babilon wśród narodów!
24 Zastawili na ciebie sidła
i zostałeś w nie złapany, Babilonie!
A ty nawet nie wiedziałeś!
Zostałeś znaleziony, jak również schwytany,
gdyż wystąpiłeś przeciwko Panu.
25 Pan otworzył zbrojownię
i wywiódł narzędzia swego gniewu,
gdyż Pan, Bóg Zastępów, ma coś do zrobienia
w kraju Chaldejczyków.
26 Nadciągnijcie na niego z najdalszego krańca,
otwórzcie jego spichlerze!
Podrzućcie go jak snopy i zniszczcie go tak,
by nie pozostała z niego reszta!
27 Pozabijajcie wszystkie jego cielce,
niech idą na rzeź!
Biada im, gdyż nadszedł dzień,
czas ich kary!
28 Słychać uciekinierów i tych, którzy ocaleli
z kraju Babilonu,
którzy oznajmiają na Syjonie,
zemstę Pana, naszego Boga, zemstę Jego świątyni.
29 Wezwijcie przeciwko Babilonowi łuczników!
Wszyscy, którzy napinacie łuk,
rozbijcie obóz dookoła niego!
Niech nikt z niego nie ocaleje!
Odpłaćcie mu stosownie do jego dokonań,
i postąpcie z nim tak, jak on postępował,
gdyż był zuchwały wobec Pana, Świętego Izraela.
30 Dlatego jego młodzieńcy polegną na jego placach, a wszyscy jego wojownicy zginą w tym dniu – wyrocznia Pana.
31 O, zuchwały! Oto Ja jestem przeciwko tobie
– wyrocznia Pana, Boga Zastępów –
gdyż nadszedł twój dzień,
czas, kiedy cię ukarzę.
32 Zuchwały potknie się i upadnie,
a nikt go nie podniesie.
Podłożę ogień w jego miastach
i pożre wszystko dookoła niego.
33 Tak mówi Pan Zastępów:
Izraelici wraz z Judejczykami są uciskani.
Wszyscy, którzy wzięli ich do niewoli, trzymają ich
i nie pozwalają im odejść.
34 Jednak ich Wybawca jest potężny,
Jego imię brzmi Pan Zastępów.
Na pewno będzie bronił ich sprawy.
Chcąc zapewnić krajowi spokój,
zaniepokoi mieszkańców Babilonu.
35 Miecz przeciwko Chaldejczykom
– wyrocznia Pana –
i przeciwko mieszkańcom Babilonu,
przeciwko jego książętom i przeciwko jego mędrcom;
36 miecz przeciwko jego wróżbitom,
którzy okażą się głupcami,
miecz przeciwko jego bohaterom – ogarnie ich strach;
37 miecz przeciwko jego koniom
i przeciwko jego rydwanom,
przeciwko całej mieszaninie ludzi,
która znajduje się w nim,
i staną się jak kobiety;
miecz przeciwko jego skarbom,
i zostaną splądrowane.
38 Susza na jego wody i wyschną,
ponieważ jest to kraj posągów,
a przez te straszydła postępują jak szaleni.
39 Dlatego zamieszkają tam zwierzęta pustyni i szakale
i będą mieszkać w nim strusie.
Już nigdy nie będzie zamieszkany
i już nikt tam nie osiedli się z pokolenia na pokolenie.
40 Jak wtedy, gdy Bóg dokonał zagłady Sodomy i Gomory oraz ich sąsiadów
– wyrocznia Pana –
nikt tam nie zamieszka
ani nie będzie przebywać w nim żaden człowiek.
41 Oto lud nadchodzi z północy, wielki naród,
i liczni królowie powstają z najdalszych zakątków ziemi.
42 Mocno trzymają łuk i włócznię,
są okrutni, nie okazują litości.
Ich wrzawa jest jak ryczące morze.
Jeżdżą na koniach.
Ustawieni w szyku jak ludzie do walki
przeciwko tobie, córo Babilonu!
43 Gdy król Babilonu usłyszy wieść o nich,
to opadną mu ręce, ogarnie go trwoga
i ból, jak tę, która rodzi.
44 Oto jak lew nadciąga
z zarośli nad Jordanem do potężnej siedziby,
tak w mgnieniu oka odpędzę go od niego,
i ustanowię nad nim wybrańca.
Kto bowiem jest taki, jak Ja? Kto Mnie wezwie?
I kto jest tym pasterzem, który może stanąć przede Mną?
45 Dlatego posłuchajcie postanowienia,
jakie Pan powziął przeciwko Babilonowi,
oraz planów, które poczynił
przeciwko krajowi Chaldejczyków.
Czy nie wywlecze nawet najmniejsze ze stada?
Czy nie spustoszy im siedziby?
46 Na wieść: Babilon wzięty!,
zatrzęsie się ziemia,
a krzyk będzie można usłyszeć wśród narodów.
Пророцтво про Вавилон та халдейську країну
1 Слово, яке Господь провістив через пророка Єремію про Вавилон та про халдейську країну.
2 Сповістіть народам й проголосіть, – підніміть стяг і повідомте, – не втаюйте, а скажіть: Вавилон завойований, – їхній бог Бел осоромлений, Меродах потрощений, і зганьблені всі інші його кумири, розбиті його ідоли-боввани.
3 Адже проти нього виступить народ із півночі. Він оберне цей край на пустелю без мешканців, – ні людини, ні скотини, – всі повтікають і щезнуть.
4 У певні дні того часу, – говорить Господь, – приходитимуть нащадки Ізраїля, разом з поколінням Юди, – вони будуть ходити й плакати, шукаючи Господа, свого Бога.
5 Вони питатимуть дорогу до Сіону, і, звертаючи в його бік свої погляди, говоритимуть один одному : ходімо й приєднаймося до Господа Бога через вічний Заповіт, який відтепер вже не забудемо.
6 Мій народ був заблудлою отарою, – їхні пастирі звели їх на манівці й загнали на гори, де вони тинялись з гори на пагорб, забувши про свою кошару.
7 Усі, що їх зустрічали, пожирали їх, а їхні вороги говорили: Це не наша провина, що вони згрішили проти Господа, – перед оселею правди і Господом – надією своїх батьків.
8 Тож втікайте з Вавилону, – з халдейського краю, виходьте першими , – будьте, як козли-вожаки, що йдуть перед отарою.
9 Адже Я розбуджу й підніму проти Вавилону багато великих народів із північних країв. Вони вишикуються і виступлять проти нього. Їхня зброя , – стріли вправних воїнів, – не повертаються, не влучивши в ціль. Таким чином він (Вавилон ) буде ними здобутий.
10 Халдея стане здобиччю й усі, котрі її грабуватимуть, наситяться, – говорить Господь.
11 Ви раділи й тішилися, грабуючи Мою спадщину. Ви підскакували, як жваві телята на луках, іржали, наче жеребці.
12 Вельми засоромиться ваша матір, – зганьблена буде та, що вас народила! Вона (Халдея ) стане останньою серед народів, – пустелею та сухою землею, диким степом…
13 Від Господнього гніву вона обезлюдніє й перетвориться на руїни. Кожен, хто проходитиме через Вавилон, жахатиметься, і буде лише посвистувати, дивлячись на завдані йому рани.
14 Тож вставайте, вишикуючись рядами навколо Вавилона, – всі з натягнутими луками. Стріляйте у нього, не щадячи стріл, тому що він згрішив проти Господа.
15 З усіх боків здіймайте проти нього бойові окрики. Підіймаючи вгору руки, вони здаються, – падають його фортеці, розвалюються його стіни… Так здійсниться проти нього помста від Господа! Учиніть йому так, як він чинив з вами.
16 Знищуйте у Вавилоні і сіяча, і того, котрий готує на час жнив серпа. Рятуючись від лютості меча, нехай усі повертаються до свого народу, – кожен утікає до свого краю!
17 Ізраїль – як розпорошена отара, яку розігнали леви. Першим пожирав його ассирійський цар, а останнім обгриз його кості вавилонський цар Навуходоносор.
18 Тому так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Я відплачу вавилонському цареві і його країні так, як Я покарав ассирійського царя,
19 і поверну Ізраїль на його пасовиська, – він буде пастися на Кармелі й Башані, насичуючись на горах Єфрема та Гілеаду.
20 Певного часу тих днів шукатимуть провин Ізраїлю, але їх не знайдуть; так само й гріхів у Юди не буде, оскільки Я прощу (виправдаю ) тих, кого Я пощадив, – говорить Господь.
21 Виступай проти краю Мератаїм, а також на мешканців Пекоди . Руйнуй і винищуй усіх до останнього, – говорить Господь, – і роби усе так, як Я тобі наказав.
22 Гуркіт війни по всій країні й велике спустошення…
23 Яким же розбитим і потрощеним виявився молот усієї землі? Як Вавилон став страхіттям серед народів?
24 Я поставив на тебе пастку, і ти опинився в ній, Вавилоне, хоч ти й не усвідомлюєш цього. Тебе знайшли й схопили, оскільки ти повстав проти Господа.
25 Господь відкрив Свій арсенал зброї і взяв звідти знаряддя Свого гніву, адже у мого Владики, Господа Саваота, є важлива справа в халдейському краю.
26 Виступайте проти нього з усіх країв землі , відкривайте його комори, скидайте все, що в них, на купу, наче снопи, і знищуйте все дощенту, аби не залишилось у нього нічого.
27 Знищіть усіх його волів, – нехай ідуть на страту. Горе їм, бо прийшов їхній день, – час їх відплати.
28 Чути голоси біженців, котрі врятувалися з вавилонського краю, щоб сповістити на Сіоні про відплату Господа, нашого Бога, – помсту за Його Храм.
29 Скликайте проти Вавилона численних стрільців , котрі вправно натягують луки. Ставайте навколо нього осадою, аби ніхто не врятувався. Відплатіть кожному, згідно з його вчинками, – як робив він, так зробіть і йому, тому що він у своїй гордині виступив проти Господа, Святого Ізраїлевого.
30 Тому його юнаки поляжуть на його майданах, – того дня загине все його військо, – говорить Господь.
31 Я виступаю проти тебе, пихатий зухвальцю, – говорить мій Владика, Господь Саваот, – адже надходить твій день – час твоєї відплати.
32 Отже, спотикнеться гордовитий, і впаде, так що нікому буде його підняти. Я запалю вогонь у його містах, який пожере навіть усі його околиці.
33 Так говорить Господь Саваот: Нащадки Ізраїля разом з поколінням Юди нині поневолені, а ті, що їх полонили, міцно їх утримують, відмовляючись їх відпускати.
34 Але Викупитель могутніший, Господь Саваот – Його Ім’я. Безперечно, Він заступиться за них на суді, аби дати спокій їхній країні, й сповнить тривогою мешканців Вавилона.
35 Меч повернеться проти халдеїв, – говорить Господь, – і проти всіх громадян Вавилону, проти його можновладців, і проти його мудреців.
36 Меч навис над ворожбитами, – вони збожеволіють; меч над його потужними рицарями, – злякаються і вони.
37 Меч впаде на його коней, на його колісниці й на всіх чужоземців, котрі поміж ними, – вони також стануть, наче полохливі жінки . Меч впаде і на його скарбниці (банки ), які будуть пограбовані.
38 Посуха вдарить на його водні джерела , які повисихають, адже це земля ідолів-бовванів, через страх перед якими вони божеволіють.
39 Тому оселяться там (у Вавилоні ) звірі пустелі разом із шакалами, – житимуть у ньому страуси, але вже повіки він не буде заселеним, – і з роду в рід там не мешкатиме людина.
40 Як Бог зруйнував Содом і Гоморру, разом із сусідніми поселеннями, – говорить Господь, – так ніхто не мешкатиме й там, – жодна людина в ньому не поселиться.
41 Ось наближаються люди із півночі, – вельми численний народ з багатьма своїми царями – вирушать вони з різних країв землі.
42 Вони міцно тримають у руках луки та списи. Жорстокі й немилосердні, вони ревуть, наче море, несучись на своїх конях, – всі озброєні, як одна людина, й рвуться у бій проти тебе, дочко Вавилона!
43 Почув про них вавилонський цар, й опустились його руки, – його охопив страх і пройняли болі, наче породіллю.
44 А ось і він (завойовник ) виходить, наче лев, з темних чагарників Йордану на соковиті луки, але Я миттєво прожену його звідти, а Свого обранця над ними поставлю. Адже хто подібний до Мене, щоб Мене кликати на суд? Хто той пастир, котрий встояв би переді Мною?
45 Тому послухайте Господню Постанову, яку Він прийняв щодо Вавилона, та Його (Господні ) задуми, які Він має про халдейський край: Потягнуть у полон навіть найменших з отари, і в них на очах спустошать їхнє пасовисько (житло ).
46 Від галасу під час здобуття міста Вавилона здригнеться земля, – зойки людей буде чути далеко поміж народами…