1 Oto słowo, które doszło do Jeremiasza o wszystkich Judejczykach, mieszkających w ziemi egipskiej, mieszkających w Migdolu, w Tachpanches, w Nof oraz w ziemi Patros: 2 Tak mówi Pan Zastępów, Bóg Izraela: Wy widzieliście całe nieszczęście, które sprowadziłem na Jerozolimę i na wszystkie miasta Judy. I oto w dniu dzisiejszym one są ruiną i nie ma w nich mieszkańca 3 z powodu ich zła, którego się dopuszczali, aby robić Mi na przekór, gdy chodzili palić kadzidło i służyć obcym bogom, których nie znali ani oni, ani wy, ani wasi ojcowie. 4 Nieustannie i niestrudzenie wysyłałem do was wszystkie Moje sługi, proroków, mówiąc: Nie czyńcie – proszę – tej obrzydliwej rzeczy, której nienawidzę! 5 Jednak oni nie słuchali ani nie nadstawili ucha, aby się odwrócić od swoich nieprawości, aby nie palić kadzidła obcym bogom. 6 I tak wylało się Moje oburzenie i Mój gniew zapłonął przeciwko miastom Judy i przeciwko ulicom Jerozolimy. Stały się one ruiną i pustkowiem, jak to jest w dniu dzisiejszym.
7 Teraz zaś tak mówi Pan, Bóg Zastępów, Bóg Izraela: Dlaczego to wy wyrządzacie wielkie zło samym sobie, by zgładzić u siebie mężczyznę i kobietę, dziecko i niemowlę spośród Judy, żeby nie pozostawić sobie reszty, 8 żeby drażnić Mnie dziełami swoich rąk, żeby palić kadzidło obcym bogom w ziemi egipskiej, do której udaliście się, aby tam przebywać, by siebie zgładzić, abyście stali się przekleństwem i hańbą pośród wszystkich narodów ziemi? 9 Czy zapomnieliście o nieprawości waszych ojców, o nieprawości królów Judy, o nieprawości ich żon, o swoich własnych nieprawościach oraz o nieprawości waszych żon, jakich dopuścili się w kraju Judy i na ulicach Jerozolimy? 10 Nie okazali skruchy aż do dnia dzisiejszego ani się nie przelękli ani nie postępowali zgodnie z Moim Prawem, zgodnie z Moimi ustawami, które dałem wam i waszym ojcom.
11 Dlatego tak mówi Pan Zastępów, Bóg Izraela: Oto Ja zwrócę Moje oblicze na was ku złemu, aby zgładzić całą Judę. 12 Wezmę resztę Judy, tych, którzy zwrócili swoje twarze, by pójść do ziemi egipskiej i aby tam przebywać. Wszyscy wyginą w ziemi egipskiej, padną od miecza, z głodu. Od najmniejszego do największego wyginą, umrą od miecza i z głodu. Staną się złorzeczeniem, przedmiotem zgrozy, przekleństwem i hańbą. 13 Podobnie ukarzę mieszkańców ziemi egipskiej, jak ukarałem Jerozolimę mieczem, głodem i zarazą. 14 Nikt nie ucieknie i nie ocaleje z reszty Judy zmierzającej, by przebywać tam, w ziemi egipskiej, i aby powrócić do kraju Judy, żywiąc nadzieję, że powrócą i tam zamieszkają, bo nie powrócą, z wyjątkiem ocalonych.
15 Wtedy wszyscy mężczyźni, którzy wiedzieli, że ich żony paliły kadzidło obcym bogom, i wszystkie kobiety stojące w wielkim zgromadzeniu oraz cały lud mieszkający w ziemi egipskiej, w Patros, tak odpowiedzieli Jeremiaszowi: 16 Co do słowa, które powiedziałeś do nas w imię Pana – my cię nie posłuchamy. 17 Na pewno wypełnimy każde słowo, które wyszło z naszych ust, by palić kadzidło królowej niebios i wylewać jej ofiary płynne, jak czyniliśmy my i nasi ojcowie, nasi królowie oraz nasi książęta w miastach Judy i na ulicach Jerozolimy. Wtedy jedliśmy chleb do syta, było nam dobrze i nie spotkało nas żadne nieszczęście. 18 A gdy przestaliśmy palić kadzidło królowej niebios i wylewać jej ofiary płynne, brakuje nam wszystkiego oraz giniemy od miecza i głodu. 19 Jeśli zaś palimy kadzidło królowej niebios i wylewamy jej ofiary płynne, to czy bez zgody mężów wyrabiamy jej placki ofiarne z jej podobizną i wylewamy jej ofiary płynne?
20 Wtedy Jeremiasz powiedział do całego ludu, do mężczyzn i kobiet, i do wszystkich ludzi, którzy mu odpowiedzieli: 21 Czy Pan nie pamięta ani nie zachowuje w sercu kadzidła, które paliliście w miastach Judy i na ulicach Jerozolimy wy i wasi ojcowie, wasi królowie i książęta oraz lud kraju? 22 Pan nie mógł już dłużej znieść waszych złych czynów ani waszych obrzydliwości, których się dopuszczaliście. Wasz kraj stał się więc ruiną i przedmiotem zgrozy oraz przekleństwa, bez mieszkańca, jak to jest w dniu dzisiejszym. 23 Z tego powodu, że paliliście kadzidło i że zgrzeszyliście przeciwko Panu i nie słuchaliście głosu Pana ani nie postępowaliście zgodnie z Jego Prawem, ustawami oraz świadectwami, dlatego spotkało was to nieszczęście, jak to jest w dniu dzisiejszym.
24 I powiedział Jeremiasz do całego ludu i do wszystkich kobiet: Słuchajcie słowa Pana wszyscy z Judy, którzy jesteście w ziemi egipskiej: 25 Tak mówi Pan Zastępów, Bóg Izraela: Wy i wasze żony wypowiedzieliście swymi ustami oraz dokonaliście waszymi rękoma tego, co mówiliście: Ściśle wypełnimy nasze śluby, które złożyliśmy, by palić kadzidło królowej niebios i wylewać jej ofiary płynne. Z zapałem dotrzymujcie waszych ślubów i dokładnie wypełniajcie wasze śluby.
26 Dlatego słuchajcie słowa Pana, wy wszyscy z Judy, którzy mieszkacie w ziemi egipskiej! Oto Ja przysięgam na Moje wielkie imię – wyrocznia Pana – że jeśli jeszcze będzie wzywane Moje imię ustami kogokolwiek z Judy, mówiącego: Na życie Pana, Boga!, w całej ziemi egipskiej, 27 to Ja będę czuwał, aby was spotkało zło, a nie dobro. Wyginą wszyscy ludzie z Judy, którzy są w ziemi egipskiej, od miecza i głodu; aż do ich wyniszczenia. 28 A ci, którzy umkną przed mieczem, jako nieliczni powrócą z ziemi egipskiej do kraju Judy. Wtedy cała reszta z Judy, udająca się do ziemi egipskiej, by tam przebywać, dowie się, czyje słowo się wypełni: Moje czy ich. 29 A to będzie dla was znakiem – wyrocznia Pana – że ukarzę was na tym miejscu, abyście poznali, że na pewno wypełnią się Moje słowa na wasze nieszczęście.
30 Tak mówi Pan: Oto wydam faraona Chofrę, króla Egiptu, w ręce jego nieprzyjaciół i w ręce tych, którzy czyhają na jego życie, jak wydałem Sedecjasza, króla Judy, w ręce Nebukadnessara, króla Babilonu, jego nieprzyjaciela, który czyha na jego życie.
Покарання тим, хто оселився у Єгипті
1 Слово, яке надійшло до Єремії щодо всіх юдеїв, які мешкають в єгипетському краю, зокрема, оселених у Міґдолі, в Тахпанхесі, в Нофі та в місцевості Патрос, було такого змісту:
2 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Ви бачили все лихо, яке Я спровадив на Єрусалим і на всі Юдейські міста, – ось вони й досі лежать у руїнах, і ніхто в них не мешкає.
3 Це сталось через усі ті злочини, які вони чинили, викликаючи Моє обурення тим, що кадили ладаном і служили чужим богам, яких не знали ні вони, ні ви, ні ваші батьки.
4 Хоч Я щодня, з самого ранку, посилав до вас усіх Моїх слуг пророків, попереджаючи: Перестаньте чинити усі ті гидоти, які Я ненавиджу!
5 Але вони були неуважними, щоб прислухатись і відвернутися від своїх злочинів, – не переставали кадити ладаном перед чужими богами.
6 Тому Мій гнів та Моє обурення вилилось і запалало в Юдейських містах й на вулицях Єрусалима, – вони були спустошені й перетворились на руїни, які залишаються аж до цього дня.
7 Тому так говорить Господь, Бог Саваот – Бог Ізраїлю: Для чого самі собі створюєте таке велике зло, прирікаючи на знищення чоловіків і жінок, котрі прийшли з Юдеї, – як і їхніх дітей та немовлят, аби не залишилось навіть останку?
8 Навіщо викликаєте Мій гнів своїми вчинками, спалюючи ладан перед іншими богами в єгипетському краю, до якого ви прийшли, щоб там замешкати? Адже вас будуть нищити, й ви станете об’єктом проклять і ганьби між усіма народами землі!‥
9 Невже ви забули злочини ваших батьків, беззаконня Юдейських царів, і злочини їхніх жінок, – та, зрештою, і ваше злочинство й лиху поведінку ваших жінок, – те, що вони робили в Юдейському краю та на вулицях Єрусалима?
10 Адже й до сьогодні вони не впокорились і не жалкують про те, – не мають жодного страху переді Мною, аби дотримуватись Мого Закону й Моїх постанов, які Я дав вам і вашим батькам!
11 Тому так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Ось Я поверну Моє обличчя супроти вас, вам на лихо, аби знищити всю Юдею.
12 Я відштовхну залишок юдеїв, котрі звернули свій погляд на дорогу до єгипетського краю, аби там замешкати. Всі вони загинуть в єгипетській землі, поляжуть від меча або повмирають з голоду, – від малого й до великого, вмиратимуть від меча й голоду, – стануть об’єктом прокляття, ганьби й глузувань.
13 Я відвідаю з покаранням тих, що оселились в єгипетському краю, як Я покарав Єрусалим мечем, голодом та моровицею.
14 Не залишиться жодного, хто врятувався б з решти юдеїв, котрі прийшли, щоб проживати в єгипетському краю, – ніхто не повернеться в Юдейську країну, хоч вони й мріють у душі повернутися і там замешкати. Але повернення не буде, хіба що для поодиноких, кому вдасться втекти.
15 Тоді чоловіки, котрі знали, що їхні жінки спалюють ладан для чужих богів, а також усі інші жінки, котрі там стояли у великій кількості, – як і весь Юдейський народ, що мешкав у єгипетському краю, зокрема в Патросі, відповідаючи Єремії, сказали:
16 Відносно слів, які ти нам говорив в Ім’я Господнє, то ніхто з нас не збирається тебе слухати.
17 Вважаємо за краще дотримуватись кожного слова обітниці, яку ми дали, – будемо кадити ладаном перед небесною царицею, приносячи їй жертви возливання, як це робили ми до цього, за прикладом наших батьків, наших царів і наших можновладців у Юдейських містах та на вулицях Єрусалима. Адже тоді ми мали досхочу хліба, – все в нас було добре, і ми не знали лиха.
18 Але відколи ми перестали кадити ладаном перед царицею небес, та приносити їй жертви возливання, в нас усього бракує, і ми гинемо від меча та від голоду.
19 До того ж, коли ми кадили ладаном перед небесною царицею і приносили їй жертви возливання, – говорили жінки, – то хіба ми могли це робити без відома наших чоловіків, випікаючи для неї коржі з її зображенням і готуючи для неї жертви возливання?
20 Відповідаючи на заперечення всього народу, – чоловіків і жінок, і всіх зібраних людей, – Єремія сказав:
21 Хіба не те кадіння ладаном, що ви звершували в Юдейських містах і на вулицях Єрусалима, – ви і ваші батьки, ваші царі та ваші можновладці, а також народ землі, – стало причиною, що Господь вам це пригадав покаранням , оскільки воно вразило Його серце?
22 Господь більше не міг терпіти ваших злочинів і ваших гидких справ, які ви творили; вони і стали причиною спустошення, страхіття й прокляття вашого краю, який залишається безлюдним аж до цього дня.
23 Все це сталося тому, що ви кадили ладаном, і тим ви грішили проти Господа, не слухаючись Господнього голосу; ви не дотримувались Його Закону, Його постанов та Його свідчень, через що вас і спіткало таке лихо, як бачите самі.
24 Продовжуючи, Єремія знову звернувся до всього народу та всіх жінок: Послухайте слово Господнє, всі юдеї, що в єгипетському краю.
25 До вас звертається Господь Саваот, Бог Ізраїлю, з такими словами: Ви й ваші жінки говорили своїми устами і так само своїми руками робили, вважаючи: Ми неодмінно повинні виконувати наші обітниці, які ми дали, – тобто кадити ладаном небесній цариці і приносити їй жертви возливання. Тому й справді, виконуйте свої обіцянки й дотримуйтесь своїх обітниць.
26 Однак при цьому послухайте Господнє слово, всі Юдеї, що проживаєте в єгипетському краю: Ось Я присягаюсь Моїм великим Іменем, – говорить Господь, – що відтепер жодна людина з Юдеїв в усьому єгипетському краю не буде прикликати Моє Ім’я, говорячи: Як живий мій Владика Господь!
27 Бо тепер слідкуватиму за ними їм на зло, а не на добро, – Юдеї, що в єгипетському краю, гинутимуть від меча й від голоду, аж поки не зникнуть.
28 Лише невелика кількість, що врятується від меча, повернеться з єгипетської землі до Юдейського краю, – невеличкий залишок Юдеїв з тих, котрі прийшли до єгипетського краю, щоб там оселитись, дізнається, чиє слово справдиться: Моє чи їхнє.
29 І ось вам ознака, – говорить Господь, – що Я відвідаю вас з покаранням на цьому місці, і зрозумієте, що Мої слова здійсняться вам на зло.
30 Так говорить Господь, – ось Я віддаю фараона Хофру , царя Єгипту, в руки його ворогів, – у руки тих, котрі зазіхають на його життя, так само, як Я віддав Юдейського царя Седекію в руки вавилонського царя Навуходоносора, – його ворога, котрий також зазіхав на його життя.