1 W tym czasie – wyrocznia Pana – będę Bogiem
dla wszystkich plemion Izraela, one zaś będą dla Mnie ludem.
2 Tak mówi Pan:
Lud, który ocalał od miecza,
znalazł łaskę na pustyni;
Izrael – gdy szedł do swego odpoczynku.
3 Pan ukazał mi się z daleka:
Ukochałem cię wieczną miłością,
dlatego nadal rozciągam łaskę nad tobą.
4 Jeszcze cię odbuduję i będziesz odbudowana,
Dziewico Izraela!
Jeszcze przyozdobisz się w swe bębenki
i wyjdziesz, tańcząc wśród rozradowanych.
5 Jeszcze będziesz sadzić winnice
na wzgórzach Samarii.
Ci, którzy je zasadzą, będą z nich korzystać.
6 Tak, będzie taki dzień, gdy stróże zawołają
na wzgórzach Efraima:
Wstańcie! Wejdźmy na Syjon,
do Pana, naszego Boga!
7 Tak bowiem mówi Pan:
Wybuchnijcie radością nad Jakubem,
wykrzykujcie nad wodzem narodów!
Rozgłaszajcie, wychwalajcie i mówcie:
Panie wybaw swój lud,
resztę Izraela!
8 Oto sprowadzę ich
z kraju północnego,
zgromadzę ich z najdalszych zakątków ziemi;
wraz z nimi niewidomego i chromego,
kobietę brzemienną i rodzącą.
Wielką gromadą tutaj powrócą.
9 Z płaczem przyjdą,
sprowadzę ich wśród błagalnych próśb,
zaprowadzę ich nad strumienie wody,
drogą prostą, na której się nie potkną.
Jestem bowiem Ojcem dla Izraela,
a Efraim jest Moim pierworodnym.
10 Słuchajcie słowa Pana, narody,
ogłaszajcie na dalekich wyspach!
Mówcie: Ten, który rozproszył Izraela,
zgromadzi go i będzie strzegł
jak pasterz swoje stado.
11 Pan bowiem wyzwolił Jakuba,
wykupił go z ręki silniejszego od niego.
12 Przyjdą i będą radośnie wykrzykiwać
na wysokim Syjonie,
rozpromienią się z powodu dobroci Pana:
zboża, moszczu, oliwy, owiec i bydła.
Ich życie będzie jak nawodniony ogród,
nigdy już więcej nie podupadnie.
13 Wtedy dziewica będzie radośnie tańczyć
razem z młodzieńcami i starcami.
Ich żałobę zamienię w radość,
pocieszę ich i rozweselę po smutku.
14 Kapłanów pokrzepię tłuszczem,
a Mój lud nasyci się Moimi dobrami
– wyrocznia Pana.
15 Tak mówi Pan:
Słychać głos w Ramie
lament i gorzki płacz.
Rachela płacze z powodu swoich dzieci.
Nie daje się pocieszyć
z powodu swoich dzieci,
ponieważ już ich nie ma.
16 Tak mówi Pan:
Powstrzymuj swój głos od płaczu
i oczy od łez.
Jest bowiem nagroda za twój trud
– wyrocznia Pana.
Powrócą z ziemi wroga.
17 Jest nadzieja dla twojej przyszłości
– wyrocznia Pana.
Powrócą dzieci do swoich siedzib.
18 Wyraźnie słyszałem Efraima,
który się użalał:
Ukarałeś mnie i zostałem ukarany
jak nieoswojony młody byk.
Pozwól mi powrócić, a powrócę,
Ty bowiem jesteś Pan, mój Bóg.
19 Potem, gdy powróciłem, żałowałem,
a gdy doszedłem do zrozumienia,
uderzyłem się w biodro.
Wstydzę się i odczuwam poniżenie,
ponieważ noszę hańbę mojej młodości.
20 Czy Efraim nie jest Mi najdroższym synem
albo rozkosznym dzieckiem?
Ilekroć bowiem go karcę,
wciąż pamiętam o nim.
Dlatego niepokoję się o niego.
Na pewno zlituję się nad nim
– wyrocznia Pana.
21 Postaw sobie znaki!
Ustaw drogowskazy!
Zwróć swoje serce na trakt,
na drogę, którą chodziłaś!
Powróć, Dziewico Izraela!
Wróć do tych swoich miast!
22 Jak długo chwiać się będziesz,
Córo odstępcza?
Pan bowiem stwarza nową rzecz w kraju:
Kobieta osłoni mężczyznę.
Zapowiedź odnowy Judy – Nowe Przymierze
23 Tak mówi Pan Zastępów, Bóg Izraela: Jeszcze będą mówić to słowo w kraju Judy oraz w jego miastach, gdy odmienię ich los: Niech ci błogosławi Pan, siedzibo sprawiedliwości, święta góro! 24 Zamieszkają w niej razem Juda oraz wszystkie jego miasta, rolnicy i ci, którzy wędrują z trzodą. 25 Napoję bowiem duszę spragnioną, a każdą duszę podupadającą nasycę. 26 Potem obudziłem się i rozejrzałem – mój sen był mi słodki.
27 Oto nadchodzą dni – wyrocznia Pana – gdy zasieję dom Izraela i dom Judy zasiewem ludzkim i zasiewem zwierzęcym. 28 Jak czuwałem nad nimi, aby wyrywać i obalać, aby burzyć i niszczyć, oraz aby sprowadzać nieszczęście, tak będę czuwać nad nimi, aby budować i sadzić – wyrocznia Pana. 29 W owych dniach już nie będzie się mówić:
Ojcowie jedzą niedojrzałe grono,
a dzieciom zęby cierpną.
30 Każdy bowiem umrze przez swoją winę. Ktokolwiek spożyje niedojrzałe grono, temu zęby ścierpną.
31 Oto nadchodzą dni – wyrocznia Pana – że zawrę z domem Izraela i domem Judy nowe przymierze. 32 Nie takie przymierze, jak to, które zawarłem z ich ojcami w dniu, gdy ich ująłem za rękę, żeby ich wyprowadzić z ziemi egipskiej. To Moje przymierze złamali, chociaż Ja byłem ich władcą – wyrocznia Pana. 33 Takie bowiem przymierze zawrę z domem Izraela po tych dniach – wyrocznia Pana: Moje Prawo umieszczę w ich wnętrzu i wypiszę na ich sercu. Ja będę im Bogiem, oni zaś będą Mi ludem. 34 Każdy swego sąsiada i każdy swego brata nie będzie już więcej uczyć, mówiąc: Poznajcie Pana! Oni wszyscy bowiem będą Mnie znać od najmniejszego do największego – wyrocznia Pana – ponieważ odpuszczę ich winę, a o ich grzechu nie będę już wspominać.
35 Tak mówi Pan,
który ustanowił słońce, aby świeciło w dzień,
prawa księżyca i gwiazdy,
aby rozjaśniały noc,
który porusza morze, aby huczały jego fale,
Pan Zastępów jest Jego imię:
36 Jeśliby te prawa miały ustać
przed Moim obliczem – wyrocznia Pana –
to także ród Izraela przestanie
być narodem przed Moim obliczem.
37 Tak mówi Pan:
Jeśliby było można zmierzyć niebiosa w górze
albo zbadać fundamenty ziemi na dole,
to wtedy Ja również wzgardzę całym rodem Izraela
za wszystko, co uczynili – wyrocznia Pana.
38 Oto nadchodzą dni – wyrocznia Pana – gdy to miasto zostanie odbudowane dla Pana od Wieży Chananela aż do Bramy Narożnej. 39 Sznur mierniczy będzie się rozciągał prosto aż do wzgórza Gareb, a następnie otoczy Goa. 40 Cała dolina trupów i popiołu oraz wszystkie pola aż do potoku Cedron, aż do narożnika Bramy Końskiej, będą święte dla Pana. Nic tam nie będzie wyrywane ani burzone na wieki.
1 У той час, – говорить Господь, – Я буду Богом усіх племен Ізраїлю, а вони будуть Моїм народом.
2 Бо так говорить Господь: Народ, врятований від меча, знайде милість у пустелі, – Ізраїль прямує до свого спочинку.
3 Здалеку з’явився мені Господь і сказав : Я полюбив тебе вічною любов’ю, тому Я і виявляю тобі милосердя.
4 Я знову тебе відбудую, – і ти будеш відновлена, Ізраїльська діво! Ти знову візьмеш свої бубни й виступатимеш у веселому хороводі.
5 Ти знову насаджуватимеш виноградники на схилах самарійських гір, – будеш розводити сади й сама споживатимеш вирощені плоди .
6 Адже настане день, коли вартові волатимуть на Єфремовій горі: Вставайте й підіймемось на Сіон, – до Господа, нашого Бога!
7 Адже так говорить Господь: Нехай лунають радісні співи про Якова, – вигукуйте про головного з-посеред народів, голосно співайте пісню хвали, волаючи: Господи, спаси Свій народ, залишок Ізраїлю!
8 Я їх приведу з північного краю, а також позбираю їх з усіх країв землі, – не залишу з них ні кривих, ні сліпих, ні породіль, ні вагітних, – всі вони у великій кількості повернуться сюди.
9 З плачем вони вийдуть, – а Я, потішаючи, попроваджу їх до водних потоків рівною дорогою, на якій вони не спотикатимуться. Адже Я – Отець Ізраїлю, і Єфрем – Мій первородний!
10 Слухайте Господнє слово, народи, й сповіщайте його на далеких островах, говорячи: Той, Хто розпорошив Ізраїль, знову збере його й стерегтиме його так, як пастир своє стадо.
11 Адже Господь викупив Якова, врятувавши його з рук сильнішого за нього.
12 Вони прийдуть, і веселитимуться на узгір’ї Сіону. Всі сяятимуть від радості, користуючись Господнім добробутом: пшеницею, вином, олією, телятами та ягнятами. Їхнє життя буде, немов напоєний вологою сад, – а про колишні страждання забудуть.
13 Радісно кружлятимуть у хороводі дівчата, а разом з ними юнаки та літні люди. Я оберну їхній смуток на радість, потішу й розвеселю їх, – а горе забудеться.
14 Я напою душу священиків достатком, – Мій народ насититься Моїми благами, – така обітниця Господа.
15 Так говорить Господь: У Рамі лунають звуки голосіння та гіркого ридання, – Рахиль оплакує своїх дітей. Вона відмовляється від розради через долю своїх дітей, бо їх вже немає.
16 Так говорить Господь: Перестань голосити, нехай твої очі не проливають сліз, – адже будеш мати нагороду за свій труд, – говорить Господь, – вони повернуться з ворожого краю.
17 Є для тебе надія на майбутнє, – говорить Господь, – діти повернуться у свої кордони.
18 Я неодмінно почую Єфрема, що голосить: Ти мене покарав, і я прийняв цю кару, наче не привчений до ярма віл. Поверни мене, і я навернуся, бо Ти – Господь, мій Бог!
19 Адже після моїх поневірянь, я покаявся, – після того, як я отямився, то вдарив себе по стегні . Отже, я засоромлений і принижений, оскільки несу ганьбу моєї юності.
20 Хіба Єфрем не дорогий для Мене син? Хіба він не люба Мені дитина? Як би часто я не дорікав йому, Я завжди пам’ятаю про нього! За нього хвилюється Моє серце, і Я, безперечно, помилую його, – говорить Господь.
21 Постав собі застерігаючі знаки, – встанови собі дороговкази, і зверни увагу на дорогу, якою ти ходиш. Повернись, Ізраїлева діво, – повернися у належні тобі міста.
22 Доки ти блукатимеш, віроломна дочко? Адже Господь зробив незвичне на землі: жінка триматиметься чоловіка.
23 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Коли Я поверну їхніх полонених, то в Юдейському краю, – в усіх їхніх містах говоритимуть: Хай благословить тебе Господь, – оселя праведності, свята гора!
24 Разом (у згоді ) житимуть в Юдеї і городяни, і хлібороби, і кочівники зі своїми отарами.
25 Адже Я напою спраглу душу і насичу кожного стомленого…
26 На цьому я пробудився, оглянувся, – яким же приємним був для мене мій сон!
27 Ось надходить час, – говорить Господь, – коли я засію дім Ізраїля і дім Юди людським насінням, як і насінням худоби.
28 Але, як раніше Я пильно наглядав над ними, щоб викорінювати й збурювати, руйнувати, нищити і вщент губити, так тепер буду про них турбуватись, аби відбудовувати і насаджувати, – говорить Господь.
29 У ті дні більше не говоритимуть: Батьки їли кислий виноград, а в дітей на зубах оскома.
30 Адже кожна людина вмиратиме за власний гріх, і на зубах оскома буде лише в того, хто їв неспілий виноград.
Новий Заповіт з Ізраїлем і Юдою
31 Надходить час, – говорить Господь, – коли Я укладу з родом Ізраїля і поколінням Юди Новий Заповіт.
32 Не такий Заповіт, який Я уклав з їхніми батьками того дня, коли Я, тримаючи їх за руку, виводив їх з єгипетського краю. Адже той Мій Заповіт вони порушили, хоч Я залишався їхнім Владикою, – говорить Господь.
33 Ось який Заповіт того часу Я укладу з родом Ізраїля, – говорить Господь, – Я вкладу Мій Закон у їхню душу і на їхніх серцях напишу його, і таким чином, буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом.
34 І вже не звертатимуться один до одного й брат до брата, кажучи: Пізнай Господа! Оскільки кожен з них знатиме Мене, – від найменшого, і до найстаршого з них, – говорить Господь, – тому що Я прощу їм провини і їхніх гріхів більше не згадаю.
35 Так говорить Господь, Котрий встановив сонце, щоб світило вдень, а також місяць і зірки, щоб сяяли вночі; Котрий збурює море, так що Його хвилі ревуть: Господь Саваот – Його Ім’я!
36 Як непорушні (вищезазначені ) встановлені Мною закони, – говорить Господь, – так нащадки Ізраїля не перестануть існувати як Мій народ повіки.
37 Так говорить Господь: Як висоту неба неможливо зміряти, й не можна дослідити глибин основ землі, так і Я не відкину нащадків Ізраїля, – запевняє Господь, – незважаючи на все, що вони вчинили.
38 Оце надходять дні, – говорить Господь, – коли буде відбудоване місто Єрусалим дляГоспода від Башти Хананеїла до Наріжної Брами.
39 Далі землемірний шнур протягнеться до Ґаревського пагорбу й поверне до Ґоа.
40 Вся долина, куди звозять мертві тіла та попіл, – усі поля в напрямку Кедронського Потоку і до наріжної Кінської Брами на сході, – все це буде посвячене Господу, і більше не буде ані зруйноване, ані знищене повіки.