1 Paszchur, syn Immera, kapłan, który był głównym zarządcą domu Pana, usłyszał Jeremiasza prorokującego te słowa. 2 Paszchur kazał wychłostać proroka Jeremiasza i zakuć go w dyby, które były w Wyższej Bramie Beniamina, przy domu Pana. 3 Nazajutrz, gdy Paszchur uwolnił Jeremiasza z dybów, ten powiedział do niego: Pan nie dał ci na imię Paszchur, lecz Magor Missabib. 4 Tak bowiem mówi Pan: Oto Ja uczynię cię strachem dla ciebie samego i wszystkich twych przyjaciół. Padną od miecza swoich wrogów, a twoje oczy będą to widzieć. Całą też Judę wydam w rękę króla Babilonu. Uprowadzi ich do Babilonu i zgładzi ich mieczem. 5 Wydam również całe bogactwo tego miasta, cały jego dorobek oraz wszystkie jego cenne rzeczy. Ponadto wszystkie skarbce królów Judy oddam w ręce ich wrogów. Złupią je, zabiorą i wywiozą do Babilonu. 6 A ty, Paszchurze, i wszyscy twoi domownicy pójdziecie do niewoli. Przyjdziesz do Babilonu i tam umrzesz. Tam również zostaniesz pochowany ty i wszyscy twoi przyjaciele, którym kłamliwie prorokowałeś.
Zmagania wewnętrzne Jeremiasza
7 Zwiodłeś mnie, Panie, a ja pozwoliłem się zwieść,
pokonałeś mnie i zwyciężyłeś.
Stałem się pośmiewiskiem każdego dnia.
Wszyscy drwią ze mnie.
8 I za każdym razem, gdy mówię, muszę krzyczeć.
Wołam: Przemoc i zniszczenie!
Ponieważ słowo Pana stało się dla mnie
zniewagą i szyderstwem każdego dnia.
9 Powiedziałem więc: Nie wspomnę o Nim
ani nie będę już mówił więcej w Jego imieniu!
Wtedy to stało się w moim sercu jak ogień płonący,
zamknięty w moich kościach.
Starałem się przetrzymać,
lecz nie mogłem!
10 Gdyż słyszałem oszczerstwa wielu:
Strach dookoła! Donieście! Donieśmy na niego!
Nawet ci wszyscy, którzy są wobec mnie przyjaźni,
wypatrują mego potknięcia:
Może da się przekonać? Zdobędziemy nad nim przewagę,
weźmiemy na nim odwet!
11 Jednak Pan jest ze mną jak groźny bohater!
Dlatego moi prześladowcy potkną się
– nic nie zdziałają.
Będą bardzo zawstydzeni – bo im się nie uda.
Wieczna zniewaga, której się nie zapomina.
12 Panie Zastępów, który wystawiasz na próbę sprawiedliwego,
który widzisz nerki i serce,
pozwól mi zobaczyć Twoją zemstę na nich,
gdyż Tobie powierzyłem moją sprawę.
13 Śpiewajcie Panu,
chwalcie Pana,
bo uratował życie ubogiego
z rąk złoczyńców!
14 Przeklęty dzień,
w którym się urodziłem!
Dzień, w którym urodziła mnie moja matka
– niech nie będzie błogosławiony!
15 Przeklęty człowiek, który powiadomił mego ojca:
Urodziło ci się dziecko, syn!
– czym sprawił mu wielką radość.
16 Niech stanie się z tym człowiekiem tak jak z miastami,
które Pan zburzył bez miłosierdzia!
Niech słyszy krzyk z rana,
okrzyk bojowy w południe!
17 Dlaczego nie zabił mnie w łonie?
Wtedy moja matka stałaby się moim grobem,
a jej łono wiecznie brzemienne!
18 Po co wyszedłem z łona matki:
aby oglądać trud i smutek,
a swoje dni kończyć we wstydzie?
Слово Господнє до Пашхура
1 Коли священик Пашхур, син Іммера, призначений старшим наглядачем Господнього Храму, почув усі ці слова пророцтва Єремії,
2 то вдарив Пашхур пророка Єремію, і наказав закувати його в колоди (диби ), що були в горішній Веніяміновій Брамі Господнього Храму.
3 Але сталося так, що коли наступного дня Пашхур вирішив звільнити Єремію з колоди, то Єремія сказав йому: Не Пашхуром назвав тебе Господь, а просто Маґор-Міссавівом (навколишнім страхіттям ) .
4 Тому що так говорить Господь: Ось ти станеш страхіттям для себе та для всіх твоїх друзів, оскільки всі вони поляжуть від меча своїх ворогів, а твої очі будуть бачити це. А всю Юдею Я віддам у руки вавилонського царя. Він відведе людей до Вавилона і знищить їх мечем.
5 Віддам також усі багатства цього міста, всі його здобутки, всі його коштовності та всі скарби юдейських царів, – усе Я віддам у руки їхніх ворогів. Вони (вороги ) їх пограбують, заберуть і вивезуть у Вавилон.
6 Що ж до тебе, Пашхуре, то ти сам і всі, котрі мешкають у твоєму домі, підете в неволю, – тебе відведуть до Вавилона, де ти і помреш та будеш похований разом зі своїми приятелями, котрим ти провіщав неправду.
Молитва Єремії через постійні глузування від людей
7 Господи, Ти мене до цього схилив, і я піддався Тобі, – Ти міцно схопив мене і подужав. Адже я став повсякденним посміховиськом, – кожен глузує з мене.
8 Щоразу, як тільки починаю говорити, то мушу кричати, волаючи: Насильство та спустошення! Таким чином Господнє слово стало для мене ганьбою і повсякденним глузуванням.
9 Але, щойно я вирішую: Не згадуватиму про Нього й більше не говоритиму в Його Ім’я, то в моєму серці наче спалахує вогонь, який був притушений у моїх костях, – я стараюсь його втримувати, але не можу.
10 Адже я чую злісні наклепи багатьох: Всі довкола охоплені жахом! Потрібно його викрити! Донесімо куди слід на нього! – шепочуться між собою навіть мої приятелі, очікуючи, коли я спіткнуся, – Може вдасться його обманути, і тоді здолаємо його, та, врешті-решт помстимося йому!
11 Але Господь зі мною, як могутній витязь! Тому мої переслідувачі спотикнуться, і не переможуть мене! Вони будуть осоромлені, оскільки діють нерозумно, – їх вкриє вічна ганьба, яка повік не забудеться.
12 Адже Господь Саваот досліджує праведного, – Він знає думки і серце! Дозволь мені побачити Твою помсту над ними, оскільки свою справу я довірив Тобі.
13 Тож співайте Господеві, хваліть Господа, тому що Він врятував життя убогого, визволивши його з рук злочинців.
14 Проклятий той день, коли я народився! Нехай не буде благословення на тому дневі, в який мене народила моя мати.
15 Нехай буде проклята людина, котра принесла моєму батькові вістку, кажучи: В тебе народився хлопчик! – чим, звичайно ж, дуже його потішила.
16 Нехай ту людину спіткає доля, як ті міста, які Господь нещадно зруйнував! Нехай він чує крик тривоги вранці та військовий гамір опівдні, –
17 за те, що не вбив мене в материнському лоні, так щоб моя мати стала для мене гробом, а її лоно – вічною вагітністю.
18 Невже для того я вийшов з материнського лона, щоб зазнати лише страждань та горя, і закінчити свій вік у зневазі?‥