Pan wybawi Jerozolimę
1 Słuchajcie Mnie,
wy, którzy podążacie za sprawiedliwością,
którzy szukacie Pana:
Spójrzcie na skałę, z której zostaliście odłupani,
i na otwór kamieniołomów, z którego was wyciosano!
2 Spójrzcie na Abrahama, waszego ojca
i na Sarę, która was urodziła!
Powołałem bowiem jego jednego,
pobłogosławiłem go i rozmnożyłem.
3 Tak, Pan pocieszy Syjon,
napełni pociechą wszystkie jego ruiny.
Jego pustynię zamieni w Eden,
jego pustkowie w ogród Pana.
Znajdą się w nim radość i wesele,
pieśń dziękczynna i dźwięk muzyki.
4 Słuchajcie Mnie uważnie, Moje ludy!
Moi ludzie, nadstawcie ku Mnie uszu!
Ode Mnie bowiem wyjdzie Prawo,
a Moje wyroki uczynię światłością ludów.
5 Bliska jest Moja sprawiedliwość,
wschodzi Moje zbawienie,
Moje ramiona będą sądzić ludy.
We Mnie wyspy pokładają ufność,
w Moim ramieniu pokładają nadzieję.
6 Wznieście oczy ku niebu,
spójrzcie na ziemię w dole!
Niebiosa bowiem jak dym się rozwieją,
ziemia jak odzież ulegnie zniszczeniu
i jej mieszkańcy poginą jak komary.
Moje zbawienie jednak będzie trwać na wieki,
Moja sprawiedliwość nie będzie miała końca.
7 Słuchajcie Mnie, wy, którzy znacie sprawiedliwość,
ludu, który w swoim sercu masz Moje prawo!
Nie lękajcie się znieważania przez ludzi,
nie przerażajcie się ich obelg!
8 Albowiem mól zje ich jak odzież,
owad pożre jak wełnę,
lecz Moja sprawiedliwość będzie trwać na wieki,
Moje zbawienie przez wszystkie pokolenia.
9 Obudź się, obudź,
oblecz się w moc,
o ramię Pana!
Obudź się jak za dni pradawnych,
jak w wiekach zamierzchłych!
Czy to nie ty poćwiartowałeś Rahaba,
przebiłeś morskiego potwora?
10 Czy to nie ty wysuszyłeś morze,
Wody wielkiej głębiny,
i morską głębię zamieniło w drogę,
aby mogli przejść odkupieni?
11 Wybawieni przez Pana powrócą,
przyjdą na Syjon z radosnym wołaniem,
i będą się wiecznie weselić.
Doznają radości i wesela
a troska i wzdychanie ustąpią.
W Bogu nadzieja
12 Ja, Ja jestem tym, który was pociesza!
Kim jesteś, skoro lękasz się człowieka śmiertelnego
i syna ludzkiego, z którym będzie jak z trawą?
13 Zapomniałeś o Panu, który cię uczynił,
który rozciągnął niebiosa
i utwierdził ziemię?
Lękasz się nieustannie, całymi dniami,
gniewu ciemięzcy,
który szykuje zniszczenie.
Lecz gdzie jest gniew gnębiciela?
14 Więzień zostanie wkrótce uwolniony,
nie umrze w lochu,
nie zabraknie mu chleba.
15 Ja jestem Pan, twój Bóg,
który wzburza morze, by huczały jego fale.
Pan Zastępów – Moje imię.
16 Włożyłem Moje słowa w twe usta
i w cieniu Mej ręki cię skryłem,
aby rozciągnąć niebiosa i utwierdzić ziemię,
by powiedzieć Syjonowi: Jesteś Moim ludem!
Kres udręki Jerozolimy
17 Przebudź się, przebudź,
powstań, o Jerozolimo,
która z ręki Pana wypiłaś
kielich Jego gniewu,
puchar, kielich odurzenia
wypiłaś do końca.
18 Ze wszystkich synów, których urodziła,
nie ma nikogo, kto by ją prowadził.
Ze wszystkich synów, których wychowała,
nie ma nikogo, kto by ją trzymał za rękę.
19 Spotkały cię te dwa nieszczęścia
– kto się użali nad tobą? –
spustoszenie i zniszczenie, głód i miecz
– kto cię pocieszy?
20 Twoi synowie leżą bezwładni
na rogach wszystkich ulic, jak antylopa w sieci,
powaleni gniewem Pana,
groźbą twojego Boga.
21 Dlatego posłuchaj, o nieszczęsna,
oszołomiona, lecz nie winem!
22 Tak mówi twój Pan, Bóg, twój Bóg,
który broni swojego ludu:
Oto zabieram z twej ręki
kielich odurzenia,
puchar, kielich Mojego gniewu.
Nie będziesz go już więcej piła!
23 Włożę go w ręce twoich dręczycieli,
którzy mówili do ciebie:
Pochyl się, abyśmy przeszli!
– i uczyniłaś z pleców jakby pomost,
jakby drogę dla przechodzących.
Господь потішить Сіон
1 Послухайте Мене, ви, що прагнете праведності й шукаєте Господа! Подивіться на скелю, з якої ви висічені, і на яму каменоломні, з якої вас видобуто.
2 Зверніть увагу на вашого батька Авраама і на Сарру, яка вас народила! Адже лише його одного Я покликав, поблагословив його і розмножив.
3 А Господь неодмінно потішить Сіон, – Він потішить і всі його руїни; Він перетворить його пустелі на Еден, а степи – на Господній сад! Радість і веселощі запанують у ньому (в Сіоні ), – звучатимуть хваління й мелодії пісень.
4 Тож послухай Мене, Мій народе, – плем’я Моє, нахили до Мене своє вухо! Адже від Мене вийде Закон, і Моє правосуддя стане світлом народів.
5 Вже близько Моя справедливість, – Моє спасіння не забариться; Мої руки вершитимуть правосуддя серед народів. Мене очікують острови, сподіваючись на Мою силу.
6 Підійміть ваші очі до неба і подивіться на землю внизу! Адже небеса зникнуть, як дим, а земля зітліє, як старий одяг, а її мешканці загинуть, як комарі, – але Моє спасіння триватиме вічно, і Моя справедливість не зникне ніколи.
7 Послухайте Мене, ті, котрі знають, що таке справедливість, – народе, в серці якого Мій Закон! Не бійтеся наруги з боку людей, і їхнього лихослів’я не жахайтесь.
8 Поточить їх міль як одяг, і, як вовну, їх буде гризти черва. Моя ж праведність перебуватиме повіки, – як і Моє спасіння – з роду в рід!
9 Пробудись і підіймись, – зодягнися в силу, Господня правице! Встань, як у давні дні, – як у колишні часи. Хіба не Ти (Господня рука ) розбила Регава (Єгипет ), пронизавши морську потвору?
10 Хіба не Ти, Господи , Той, Котрий висушив море, – води великої безодні? Котрий проклав дорогу через морські глибини, по якій пройшли визволені?
11 Викуплені Господом повернуться, – прийдуть на Сіон з радістю і веселими вигуками. Вічна радість, як корона, буде на їхніх головах. Вони успадкують радість і веселий настрій, а біль і зітхання зникнуть.
12 Я, Я – Той, Котрий тебе потішає! Чому ж ти боїшся смертної людини, – людського сина, який в’яне , наче трава?
13 Чому ж ти забуваєш Господа, Свого Творця, Котрий розпростер небеса й влаштував землю, а постійно, день у день, тремтиш перед жорстокістю гнобителя, котрий має намір тебе знищити. Але де тепер той лютий гнобитель?
14 Незабаром невільник буде звільнений, – він не загине в могилі, й хліба йому не забракне.
15 Адже Я – Господь, твій Бог, Котрий збурює море, так що його хвилі ревуть, – Господь Саваот – Моє Ім’я!
16 Я вклав Свої слова в твої уста і тінню Своєї руки вкриваю тебе, – Я Той, що розпростер небеса і встановив землю, сказав Сіонові: Ти – Мій народ!
Чаша Божого гніву
17 Пробудись і підіймися, повстань, Єрусалиме, – ти, котрий з Господньої руки випив чашу Його гніву – вихилив сповна запаморочливий напій, випорожнивши до дна гіркий келих.
18 Адже з усіх народжених тобою дітей не було на кого покластись, – з усіх, кого ти виховав і зростив, нікому було взяти тебе за руку, і попровадити.
19 Так, подвійне лихо спіткало тебе, – хто тобі поспівчуває? Спустошення і розруха, голод і меч, – хто тебе потішить?
20 Твої знесилені діти лежали на кожному розі вулиць, як олені в тенетах, – вони зазнали Господнього гніву – докору твого Бога.
21 Тому-то послухай, нещасний і сп’янілий, хоч не від вина!
22 Так говорить твій Владика, Господь і твій Бог, Котрий вступається за Свій народ: Ось Я забираю з твоєї руки чашу запаморочливого напою, – й тобі вже не доведеться пити з чаші Мого гніву.
23 Я вкладу її (чашу гніву ) в руки твоїх гнобителів, котрі казали тобі: Лягай на землю, аби ми по тобі пройшлися, – ти підставляв свою спину на рівні з землею, робив її (спину ) вулицею для перехожих.