Druga pieśń sługi Pana
1 Słuchajcie mnie, wyspy,
ludy odległe, uważajcie!
Pan powołał mnie już w łonie,
wspomniał moje imię,
gdy byłem we wnętrzu mej matki.
2 Uczynił moje usta jakby ostrym mieczem,
w cieniu swej ręki mnie ukrył.
Uczynił ze mnie zaostrzoną strzałę,
schował w swoim kołczanie.
3 Powiedział mi: Ty jesteś Moim sługą, Izraelu, przez ciebie się rozsławię.
4 Ja zaś myślałem: Trudziłem się na próżno,
daremnie, bez sensu zużyłem me siły.
Z pewnością moja należność jest u Pana,
moja zapłata u mojego Boga.
5 A teraz tak mówi Pan,
który w łonie ukształtował mnie na swego sługę,
abym sprowadził z powrotem do Niego Jakuba
i zebrał Mu Izraela.
Okazałem się godny w oczach Pana,
mój Bóg jest moją siłą.
6 On powiedział: To zbyt mało, że jesteś Moim sługą,
aby podźwignąć plemiona Jakuba
i sprowadzić ocalonych z Izraela,
dlatego ustanawiam cię światłością narodów,
abyś był Moim zbawieniem aż po krańce ziemi.
Powrót wygnańców
7 Tak mówi Pan,
Odkupiciel Izraela, jego Święty,
do pogardzanego przez ludzi, budzącego wstręt narodów,
do niewolnika panujących:
Królowie zobaczą i powstaną,
książęta oddadzą pokłon,
przez wzgląd na Pana, który jest wierny,
na Świętego Izraela, który cię wybrał.
8 Tak mówi Pan:
W czasie łaski odpowiem ci,
w dniu zbawienia przyjdę ci z pomocą.
Ocalę cię i ustanowię przymierzem dla ludu,
aby kraj podźwignąć
i przydzielić spustoszone dziedzictwo,
9 aby powiedzieć uwięzionym: Wyjdźcie!,
przebywającym w ciemnościach: Pokażcie się!
Będą się paśli przy drogach,
na wszystkich nagich wzgórzach będą ich pastwiska.
10 Nie będą odczuwać głodu ani pragnienia,
nie porazi ich upalny wiatr ani słońce,
bo powiedzie ich Ten, który ma litość nad nimi,
do źródeł wód ich zaprowadzi.
11 Wszystkie Moje góry przemienię w drogę,
Moje ścieżki wzniosą się wysoko.
12 Spójrz, ci przychodzą z daleka
– jedni z północy i zachodu,
a inni z krainy Sinitów.
13 Radujcie się, niebiosa, wesel się, ziemio!
Góry, wykrzykujcie z radości!
Pan bowiem swój lud pociesza,
ma litość nad jego biednymi.
Pan pamięta o swoim ludzie
14 Syjon mówił: Pan mnie opuścił,
mój Pan o mnie zapomniał!
15 Czy kobieta może zapomnieć o swym niemowlęciu,
czy przestanie kochać dziecko, które urodziła?
Nawet jeśli ona by zapomniała,
to Ja nie zapomnę o tobie.
16 Wyryłem cię na dłoniach,
twoje mury są stale przede Mną.
17 Twoi budowniczowie spieszą się,
a ci, którzy cię burzyli i pustoszyli,
odchodzą od ciebie.
18 Podnieś oczy i popatrz wokoło,
wszyscy się gromadzą, przychodzą do ciebie.
Na Moje życie – wyrocznia Pana –
Włożysz ich jak ozdobę
i przepaszesz się nimi jak oblubienica.
19 Twoje ruiny bowiem, miejsca bezludne
i zniszczona ziemia
będą teraz zbyt ciasne dla mieszkańców,
a ci, którzy cię niszczyli, uciekną daleko.
20 Synowie, których wcześniej cię pozbawiono,
będą szeptać do twoich uszu:
Zbyt ciasna jest dla mnie ta siedziba,
zrób mi miejsce, abym mógł mieszkać!
21 Wtedy powiesz w sercu:
Kto mi ich zrodził?
Byłam pozbawiona dzieci i niepłodna,
wygnana i oddalona,
więc kto ich wychował?
Pozostałam przecież sama,
więc skąd są oni?
22 Tak mówi Pan, Bóg:
Oto podniosę rękę w stronę narodów,
wobec ludów wzniosę Mój sztandar.
Wtedy przyniosą twych synów w ramionach,
twoje córki będą niesione na barkach.
23 Królowie będą twoimi piastunami,
a ich księżniczki – mamkami.
Z twarzą ku ziemi będą ci hołd oddawać,
będą zlizywać pył z twoich stóp.
Poznasz wtedy, że Ja jestem Panem,
i ci, którzy pokładają we Mnie ufność, nie będą zawstydzeni.
24 Czy można odebrać zdobycz mocarzowi?
Czy zdołają uciec jeńcy tyranowi?
25 Tak mówi Pan:
Nawet jeńcy bohatera zostaną odbici,
a zdobycz tyrana ucieknie.
Ja rozprawię się z twoim przeciwnikiem
i ocalę twych synów.
26 Sprawię, że twoi gnębiciele będą pożerać swe ciało,
własną krwią się upiją jak moszczem.
Wtedy każdy człowiek pozna,
że Ja, Pan, jestem twoim Zbawcą,
twym Odkupicielem jest Mocny Jakuba.
Спасіння для всіх народів через Господнього Слугу
1 Слухайте Мене, острови, і вважайте, далекі народи! Господь покликав Мене від народження, – ще в лоні Моєї матері Він назвав Моє ім’я.
2 Він учинив Мої уста, наче гострий меч, і заховав Мене у тіні Своєї руки; зробив Мене гострою стрілою, поклавши Мене у Свій сагайдак.
3 Він сказав Мені: Ізраїлю, – Ти Мій слуга, і в Тобі Я прославлюся!
4 А Я говорив: Даремно Я трудився, намарно витрачаючи свої сили. Насправді ж, Моя справа перед Господом, і Бог винагородить Мене.
5 А тепер говорить Господь, Котрий Мене сформував від материнського лона Своїм Слугою, аби навернути до Нього Якова, й знову зібрати до Нього Ізраїль. Я шанований в очах Господа, і Мій Бог є Моєю силою!
6 Він сказав: Мало того, що Ти будеш Моїм Слугою, аби відродити племена Якова і навернути залишок Ізраїлю. Ось Я Тебе ставлю Світочем інших народів, і щоб через Тебе Моє спасіння поширилось аж до країв землі!
Господь відродить Ізраїль
7 Так говорить Господь, Викупитель Ізраїлю, Святий його, до Того, Котрий зневажений людьми і до Якого ставляться з презирством народи, як до слуги можновладців: Побачивши Тебе, вставатимуть царі, й можновладці будуть кланятись тобі задля Господа, Котрий залишається вірним, заради Святого Ізраїлевого, Котрий Тебе обрав.
8 Так говорить Господь: У сприятливий час Я Тебе вислухаю і в день спасіння допоможу Тобі, – Я Тебе збережу, і поставлю Тебе Заповітом народів, щоб відновити край і розділити в ньому спустошену спадщину, –
9 аби сказати тим, котрі в кайданах: Виходьте! – а тим, хто перебуває в темряві: З’явіться! Вони будуть пастися при дорогах, – на всіх узгір’ях будуть їхні пасовища.
10 Вони не будуть голодувати, і не зазнають спраги, – їх не вразить сонячна спека, бо Той, Хто милостивий до них, водитиме їх і попровадить до водних джерел.
11 Усі Мої гори перетворю в дороги; Мої стежки пролягатимуть високо.
12 Сюди прийдуть здалеку (зі сходу ), інші – з півночі, ще інші – від моря (зі заходу ), а також від Сінімського краю.
13 Радійте, небеса! Нехай веселиться земля, і радісно вигукують гори, бо Сам Господь потішив Свій народ і змилосердився над Своїми страждальцями!
14 А Сіон говорив: Господь залишив мене, – мій Владика забув про мене!
15 Хіба ж забуде матір своє немовля? Хіба вона не пожаліє дитини свого лона? Та як би й вона забула, то Я тебе не забуду!
16 Подивись, Я записав тебе на долонях, – твої мури постійно переді Мною.
17 Твої діти поспішають до тебе, а ті, котрі тебе нищили і спустошували, залишають тебе .
18 Підійми свої очі та подивись довкола, – всі вони (діти ) зібралися і йдуть до тебе. Як живий Я, – говорить Господь, – усіма ними ти прикрасиш себе, як убранням, і вони стануть твоїм оздобленням, як у нареченої.
19 Адже коли твої поневолювачі тебе залишать, то твої руїни, пустирі і весь твій знищений край, стануть тісними для своїх мешканців.
20 І ти почуєш, як твої діти, яких ти вважав втраченими, говоритимуть між собою: Тісно мені, посунься трохи, аби мені оселитись!
21 І тоді ти здивовано скажеш: Хто мені їх породив? Я втратила дітей, була неплідною і жила вигнанницею на чужині. Звідкіля вони взялись? Адже я залишалась одна, – хто їх вигодував?
22 Так говорить мій Владика Господь: Ось Я підношу Свою руку (подаю знак ) до народів і підіймаю Свій стяг над племенами, – і вони нестимуть твоїх синів на руках, а твоїх дочок – на плечах.
23 Царі будуть у тебе вихователями, а їхні дружини-цариці – твоїми няньками. Долілиць вклонятимуться тобі й злизуватимуть порох з твоїх ніг. І тоді зрозумієш, що Я – Господь, і хто надіється на Мене, не засоромиться!
24 Хіба можна відібрати здобич у сильного, або полоненому втекти від переможця?
25 Так говорить Господь: Полонені будуть відібрані у могутнього, й здобич насильника буде врятована! Я виступлю проти твоїх супротивників, і дітей твоїх Я визволю!
26 А гнобителів твоїх змушу їсти власне тіло, – вони впиватимуться своєю кров’ю і сп’яніють, як від молодого вина. Тоді кожна людина визнає, що Я – Господь, твій Спаситель і Викупитель, Всемогутній Яковів!