Czyny symboliczne
1 Doszło do mnie słowo Pana: 2 Synu człowieczy, mieszkasz w domu przekornym, gdzie mają oczy, żeby widzieć, a nie widzą. Mają uszy, żeby słyszeć, a nie słyszą, bo oni są domem buntowniczym. 3 Ty zaś, synu człowieczy, zrób sobie tobołek wygnańca i wyprowadź się w dzień, aby widzieli. Wyjdziesz ze swego miejsca na inne, aby zobaczyli. Może zobaczą, bo oni są domem buntowniczym. 4 W dzień, kiedy będą widzieli, wyniesiesz swój tobołek jako tobołek wygnańca. Ty zaś wyjdziesz wieczorem w ich obecności, jak wychodzą uprowadzeni. 5 Gdy będą patrzyli przebij sobie mur i wyjdź przez niego. 6 Włożysz tobołek na ramiona w ich obecności, wyjdziesz gdy zapadnie głęboka ciemność, zasłonisz swą twarz i nie będziesz widział kraju, ponieważ dałem cię jako znak dla domu Izraela.
7 I zrobiłem tak, jak mi nakazano. Mój tobołek, jako tobołek wygnańca, wyniosłem za dnia. Wieczorem ręką przebiłem sobie mur, wyszedłem, gdy zapadła głęboka ciemność, w ich obecności na barki włożyłem tobołek.
8 Rano doszło do mnie słowo Pana: 9 Synu człowieczy, czy mówił ci dom Izraela, dom przekorny: Co ty robisz? 10 Powiedz im: Tak mówi Pan Bóg: Ta przepowiednia dotyczy księcia w Jerozolimie i całego domu Izraela – tych, którzy są w nich. 11 Mów: Ja jestem dla was znakiem. Jak ja uczyniłem, tak będzie im uczynione. Pójdą na wygnanie, w niewolę. 12 Książę, który jest pośród nich, gdy zapadnie głęboka ciemność, będzie niósł tobołek na ramionach, wyjdzie przez mur. Przebiją go, żeby wyjść przez niego. Zakryje swoją twarz i nie zobaczy tego kraju. 13 Zastawię na niego Moją sieć i zostanie schwytany w Moje sidło. Zaprowadzę go do Babilonu, ziemi Chaldejczyków, ale jej nie zobaczy i tam umrze. 14 Wszystkich zaś, którzy go otaczali, straż i wszystkie jego oddziały, rozpędzę na wszystkie strony i miecza na nich dobędę. 15 Poznają, że Ja jestem Panem, gdy ich rozproszę między narodami i rozrzucę ich po krajach. 16 Ale sprawię, że niewielu spośród nich ocaleje od miecza, głodu i zarazy, żeby opowiedzieli wszystkie swoje obrzydliwości narodom tam, dokąd przybędą, i poznają, że Ja jestem Panem.
17 Doszło do mnie słowo Pana: 18 Synu człowieczy, swój chleb będziesz jadł z drżeniem. Swoją wodę będziesz pił w trwodze i ze strachem. 19 Powiedz ludowi tego kraju: Tak mówi Pan Bóg mieszkańcom Jerozolimy w ziemi Izraela: W trwodze będą jedli swój chleb i w przygnębieniu będą pili swoją wodę, ponieważ ich kraj będzie pozbawiony swego bogactwa z powodu przemocy wszystkich, którzy w nim mieszkają. 20 Zamieszkałe miasta zostaną zniszczone, a kraj stanie się pustkowiem. I poznacie, że Ja jestem Panem.
Słowo Pana się urzeczywistni
21 Doszło do mnie słowo Pana: 22 Synu człowieczy, co ma znaczyć to wasze powiedzenie powtarzane na ziemi Izraela: Dni płyną, a każde widzenie zawodzi? 23 Dlatego powiedz im: Tak mówi Pan Bóg: Skończę z tym powiedzeniem i nie będą go więcej wypowiadać w Izraelu. Tak im powiedz: Przybliżyły się dni, spełni się każde widzenie, 24 bo nie będzie więcej żadnego daremnego widzenia i złudnej wróżby pośród domu Izraela, 25 gdyż Ja, Pan, mówię, a słowo, które wypowiadam, się spełnia, dłużej nie zwleka. Za waszych dni bowiem, domu przekorny, wypowiem słowo i je spełnię – wyrocznia Pana Boga.
26 Doszło do mnie słowo Pana: 27 Synu człowieczy, oto dom Izraela mówi: Widzenie, które on ma, jest na dalekie dni, na czasy odległe on prorokuje. 28 Dlatego powiedz im: Tak mówi Pan Bóg: Nie odwlecze się już dłużej żadne Moje słowo. Słowo, które wypowiem, spełni się – wyrocznia Pana Boga.
Ознака вигнання і полону
1 І знову було до мене Господнє слово такого змісту:
2 Сину людський, ти живеш серед бунтівливого роду. Є в них очі, щоб дивитись, але вони не бачать, мають вуха, аби слухати, але не чують, – а це тому, що вони – бунтівничий рід.
3 Ти ж, сину людський, приготуй собі клунки для переселення і посеред дня, на їхніх очах, йди у вигнання. Залишивши місце свого проживання, подайся на інше місце так, щоб вони бачили. Може, побачивши це, усвідомлять, що вони бунтівливий рід.
4 Винось свої клунки вигнанця вдень на їхніх очах, – сам же вийдеш увечері, як ті, кого забирають у полон, – але так, аби вони бачили.
5 В усіх на виду своїми руками пробий собі отвір у стіні й крізь нього вийдеш.
6 У них на очах поклади речі на свої плечі й виходь у сутінках, закривши своє обличчя, аби не бачити краю. Адже Я учинив тебе ознакою для Ізраїлевого роду.
7 Я зробив так, як мені наказано: вдень я виніс свої клунки, як речі вигнанця, а ввечері, зробивши своїми руками вилом у стіні, вийшов у сутінках, несучи на плечах клунки так, щоб усі бачили.
8 Наступного ранку було до мене Господнє слово такого змісту:
9 Сину людський, чи не питав тебе Ізраїлів рід, – це бунтівливе покоління, – що це ти робиш?
10 Тож скажи їм, що говорить Владика Господь: Це провіщення про володаря в Єрусалимі та про всіх Ізраїльтян, які там мешкають.
11 А ще їм скажи: Я для вас ознака, – те, що зробив я, станеться з вами, – вас чекає вигнання і полон.
12 А щодо володаря, що між ними, то він візьме на плечі свої пожитки і в сутінках вийде через зроблений у стіні вилом, аби через нього втекти. Він закриє своє обличчя, щоб не дивитись своїми очима на власну країну.
13 Але Я розставлю на нього Мою сіть, і він потрапить у Мою пастку. Я запроваджу його в халдейський край, до Вавилону, хоч він його не побачить; там він і помре.
14 А все його навколишнє оточення, – його помічників і все його військо Я розпорошу на всі вітри і переслідуватиму їх мечем.
15 І зрозуміють вони, що Я – Господь, коли Я розпорошу їх між народами і розвію їх по різних країнах.
16 І лише небагатьох з них збережу від меча, від голоду і від моровиці, щоб вони розповідали поміж народами серед яких перебуватимуть, про свої мерзенні вчинки, – аби ті пізнали, що Я – Господь.
Затримки виконання провіщень не буде
17 Знову було до мене Господнє слово такого змісту:
18 Сину людський, свій хліб їж з тремтінням, а воду свою пий з тривогою і страхом.
19 Провіщай народові краю, що говорить Владика Господь відносно всіх мешканців Єрусалима та Ізраїльської землі: Свій хліб вони їстимуть у страху і питимуть свою воду з тривогою, адже їхній край буде цілком спустошений через насильство, яке чинять усі його мешканці.
20 Їхні багатолюдні міста будуть зруйновані, а край буде спустошеним, – і ви зрозумієте, що Я – Господь.
21 Було до мене Господнє слово такого змісту:
22 Сину людський, що це за приказка ходить в Ізраїлевому краю, мовляв: Дні затягуються, а видіння не збуваються?
23 Через те їм скажи, що говорить Владика Господь: Я покладу край цій приказці й так більше не говоритимуть в Ізраїлі! При цьому запевни їх: Наближаються дні, коли сповниться кожне видіння,
24 позаяк вже не буде серед Ізраїлевого роду жодного фальшивого видіння та різних принадних провіщень.
25 Тому що Я, Господь, говоритиму Слово, – і що Я провіщу, те станеться, і затримки більше не буде. Адже ще за ваших днів, бунтівничий роде, скажу Слово і виконаю його, – говорить Владика Господь.
26 Тому знову було до мене Господнє слово такого змісту:
27 Сину людський, ось Ізраїлів дім говорить: Видіння, яке він (Єзекіїль ) бачить, – це провіщення про далеке майбутнє.
28 Тому скажи їм, що говорить Владика Господь: Не буде затримки жодному Моєму слову, – що скажу, те збудеться! Таке слово Владики Господа.