1 Spojrzałem: Oto nad sklepieniem, które było nad głowami cherubów, było widoczne nad nimi coś jakby kamień szafiru, z wyglądu jakby podobne do tronu. 2 Powiedział do mężczyzny ubranego w lniane szaty: Wejdź między koła pod cherubem, napełń swoje dłonie żarzącym węglem spomiędzy cherubów i rzuć na miasto. I zobaczyłem, jak wszedł. 3 Cheruby stały po prawej stronie świątyni, gdy ten mężczyzna wchodził i obłok napełnił dziedziniec wewnętrzny. 4 Chwała Pana uniosła się znad cherubów nad próg świątyni. Obłok wypełnił świątynię, a dziedziniec napełnił się światłością Chwały Pana 5 Szum skrzydeł cherubów było słychać aż na dziedzińcu zewnętrznym, jak głos Boga Wszechmogącego, gdy przemawia. 6 I stało się, gdy polecił mężczyźnie ubranemu w lniane szaty, mówiąc: Weź ogień spomiędzy kół, spośród cherubów, że wszedł i stanął obok koła. 7 Wtedy cherub włożył swą rękę między cheruby, w ogień, który był między cherubami, nabrał i włożył w dłonie ubranego w lniane szaty. Ten zaś wziął i wyszedł. 8 U cherubów pod ich skrzydłami ukazał się kształt ludzkiej ręki. 9 Spojrzałem: Oto cztery koła były obok cherubów. Obok każdego cheruba jedno koło. Widok kół był jakby blask kamienia chryzolitu. 10 Ich wygląd: Wszystkie cztery były podobne, jakby koło było wewnątrz koła. 11 Gdy się poruszały, to szły w swoich czterech kierunkach. Nie odwracały się, gdy szły, albowiem w kierunku, w którym zwracała się głowa, one szły za nią i nie odwracały się, gdy się poruszały. 12 Całe ciało, ich plecy, ręce, skrzydła i koła były pełne oczu wokół czterech ich kół. 13 Co do kół, to nazwano je: galgal – jak doszło do moich uszu. 14 Każdy miał cztery oblicza. Oblicze pierwszego – oblicze cheruba. Oblicze drugiego – oblicze człowieka. Trzeci miał oblicze lwa a czwarty oblicze orła. 15 Cheruby się podniosły. Była to ta istota żywa, którą widziałem nad rzeką Kebar. 16 Gdy cheruby szły, to koła szły obok nich. Gdy cheruby podnosiły swe skrzydła, aby unieść się nad ziemią, to koła nie odwracały się, lecz były obok nich. 17 Gdy one stawały, to koła też stawały. Gdy one się wznosiły, to i one się wznosiły, gdyż był w nich duch istoty żywej.
18 Chwała Pana odeszła znad progu świątyni i stanęła nad cherubami. 19 Cheruby podniosły swe skrzydła i zobaczyłem, że uniosły się z ziemi. Gdy one odchodziły, to koła szły równocześnie z nimi. Stanęły u wejścia bramy wschodniej domu Pana. Chwała Boga Izraela była nad nimi w górze. 20 Była to ta istota żywa, którą widziałem pod Bogiem Izraela nad rzeką Kebar i poznałem, że one są cherubami. 21 Każdy z czterech miał cztery oblicza, każdy miał cztery skrzydła i podobieństwo ludzkich rąk pod swoimi skrzydłami. 22 Co do podobieństwa ich twarzy, to mieli oni oblicza, które widziałem nad rzeką Kebar. Taki był ich wygląd. Każdy szedł prosto przed siebie.
Видіння Господньої слави, яка відійшла від Храму
1 Тут я побачив над небесним склепінням, що було над головами херувимів, щось подібне до каменя сапфіра, контури якого нагадували престол.
2 Звідти почулися слова Господа, звернені до чоловіка, одягнутого в лляні шати. Він сказав: Піди поміж колесами, що під херувимами, та візьми повні пригорщі жаріючого вугілля з-поміж херувимів і розкидай над містом. Тож на моїх очах він підійшов
3 до херувимів, котрі стояли праворуч від Храму. Як тільки той чоловік увійшов, – хмара заповнила внутрішній двір.
4 Коли ж Господня слава піднялася від херувимів у бік порогу Храму, хмара заповнила весь Храм, і сяйво Господньої слави наповнило двір.
5 Шум крил херувимів було чути аж до зовнішнього двору, – він був подібний до голосу Всемогутнього Бога (Шаддай ), коли Він говорить.
6 Так сталося, що коли Господь наказував чоловікові, зодягнутому в лляні шати, говорячи: Візьми вогонь, що між колесами, з-поміж херувимів, то він пішов і став біля одного з коліс.
7 Тоді один херувим, з-поміж інших херувимів, простягнув свою руку до вогню, що посеред херувимів, взяв і вклав у пригорщі одягнутого у лляні шати, – той узяв і вийшов.
8 А в херувимів, під їхніми крилами, з’явилось щось подібне до людських рук.
9 Я зауважив, що біля херувимів було чотири колеса, – по одному колесу біля кожного херувима, – і на вигляд колеса виблискували, як камінь хризоліт.
10 Всі чотири колеса мали однаковий вигляд, – так ніби одне колесо було в іншому колесі.
11 Коли вони (херувими ) рухались, то могли рухатись в усі чотири боки, не повертаючись, адже в який бік була повернута голова, туди вони й рухались, і під час руху не обертались.
12 А всі їхні тіла: і їхні спини, і їхні руки, і їхні крила, як і всі колеса, були повні очей, – усі чотири їхні колеса.
13 Що ж до назви коліс, то їх, як я чув, називали Ґалґал .
14 У кожного з них (херувимів ) було по чотири лиця: в одного – лице херувима; лице іншого – як у людини; у третього – лице лева, а в четвертого – лице орла.
15 Херувими піднялися вгору. Це були ті самі живі істоти, які я бачив біля ріки Кевар.
16 І коли рухались херувими, то рухались поруч з ними і колеса. А коли херувими, розправивши крила, підіймались від землі вгору, то і їхні колеса, що були збоку, також не відставали від них.
17 Коли ж вони зупинялись, то й колеса зупинялись, а як здіймалися вгору, то з ними здіймалися вгору і колеса, оскільки в них був животворний дух.
18 І от Господня слава відійшла від порогу Храму і зупинилась над херувимами.
19 Коли ж на моїх очах херувими, розправивши свої крила, піднялися з землі вгору, то поруч з ними знялися і колеса. Вони зупинились біля входу до Східної Брами Господнього Храму, а над ними вгорі була слава Ізраїлевого Бога.
20 Це були ті самі істоти, які я бачив біля підніжжя Ізраїлевого Бога коли я був біля ріки Кевар, і я зрозумів, що вони і є – херувими.
21 У них було по чотири обличчя в кожного й по чотири крила також у кожного, а під їхніми крилами – щось подібне до рук людини.
22 Отже, їхні обличчя були ті самі, котрі я бачив біля ріки Кевар. Кожен з них рухався прямо перед собою.