Niesprawiedliwy ucisk
1 Znowu spojrzałem na wszelki ucisk, który panuje pod słońcem. Oto łzy znękanych, których nie sposób pocieszyć. Wobec potęgi ciemięzców nie ma nikogo, kto podniósłby ich na duchu. 2 Dlatego uznałem umarłych, którzy odeszli z tego świata, za szczęśliwszych od tych, którzy jeszcze żyją. 3 A najszczęśliwszy jest ten, kto jeszcze w ogóle nie zaistniał, kto nie widział zła, jakie dzieje się pod słońcem.
Praca ludzka
4 Przyjrzałem się wszelkiej pracy i korzyściom, które z niej płyną. Wszystkim kieruje wzajemna zawiść. I to też jest ulotne i podobne do wiatru.
5 Głupiec siedzi z założonymi rękoma i karmi się własnym ciałem.
6 Lepsza garść spokoju niż całe naręcze trudów czy czegoś podobnego do wiatru.
7 Oto kolejna rzecz ulotna, którą spostrzegłem pod słońcem. 8 Bywają ludzie samotni, którzy nie mają ani potomstwa, ani rodzeństwa, a jednak pracują bez wytchnienia i chciwie gromadzą bogactwa.
– Dla kogo się trudzę i odmawiam sobie przyjemności?
To też jest ulotne i złe.
Wzajemna solidarność
9 Lepiej we dwóch niż samemu, wspólny trud bardziej się opłaca. 10 Gdy upadną, jeden drugiego podniesie, gdy zaś upadnie człowiek samotny, nikt go nie podźwignie. 11 Jeśli dwóch śpi razem, jest im ciepło, samotny zaś jak się ogrzeje? 12 A co będzie, jeśli ktoś targnie się na samotnego? Dwóch łatwiej stawi czoła napastnikowi.
Sznur trzykrotnie spleciony nieprędko się przerwie.
Opowieść o mądrym dziecku i głupim królu
13 Lepszy ktoś młody i biedny, lecz mądry, niż król stary, ale głupi, który nie potrafi postępować rozważnie. 14 Ktoś taki może wyjść z więzienia i zostać królem, pomimo iż w królestwie narodził się jako biedny. 15 Widziałem, że wszyscy, którzy żyją pod słońcem, stanęli po stronie tego drugiego, młodzieńca, który zajął miejsce króla.
16 Ani rzesze niezliczone, które żyły wcześniej, ani ci, którzy nadejdą po nich, także z niego nie będą mieli żadnej pociechy. To też jest ulotne i podobne do wiatru.
Człowiek wobec Boga
17 Strzeż swoich kroków, gdy idziesz do domu Bożego. Podejdź blisko, by słuchać, a nie bezmyślnie składać ofiary, jak głupcy, którzy nie wiedzą nawet, na czym polega złe postępowanie.
1 Я придивився, і побачив усяке пригноблення, яке діється під сонцем. Я бачив сльози пригнічених долею, яких немає кому потішити, бо в руках їхніх гнобителів – сила, і серед них немає того, хто міг би потішити.
2 Я навіть позаздрив померлим, котрі давно померли, вважаючи, що вони щасливіші від тих, котрі ще живуть.
3 Проте щасливіші за тих та інших ті люди, котрі взагалі не з’являлись у цьому світі й не бачили тих злочинів, які творяться під сонцем.
4 Адже я зауважив, що всі труди і весь успіх у справах викликає лише заздрощі однієї людини по відношенню до іншої. Тому й це – також марнота й гонитва за вітром.
5 Нерозумний сидить, склавши свої руки й пожирає власне тіло.
6 Тому краще мати повну жменю зі спокоєм, ніж дві пригорщі, сповнені тяжкої праці й гонитви за вітром…
Двом краще ніж одному
7 А ще я придивився до такого безглуздя під сонцем:
8 Людина одинока, й немає в неї нікого більше – ні сина, ні брата, – проте не видно також кінця всім її зусиллям, а її очі не можуть насититись багатством, і вона не запитає себе : Для кого ж я працюю, відмовляючи самій собі в задоволеннях? Тож справді, хіба це не безглуздя та непотрібна справа?!
9 Двом усе-таки краще, ніж одному, адже в них є добра винагорода в своїх трудах, –
10 і якби хтось з них впав, то інший підніме свого товариша. Але горе самотньому, коли він упаде, й не буде іншого, котрий його підняв би.
11 Так само, коли двоє разом лежать, то їм тепло, а одному як зігрітись?
12 І якщо би хтось напав на одного, то вдвох вони зможуть протистояти йому, – навіть нитка, скручена втроє, не скоро порветься.
Піднесення марнотне
13 Бідний, але розумний юнак кращий за старого й нерозважливого царя, який вже не сприймає порад і застережень.
14 Адже навіть вийшовши з в’язниці, цей юнак може стати царем, – дарма, що коли той цар владарював, юнак у його царстві народився убогим.
15 Я бачив пізніше тих громадян, які жили в той час під сонцем, і були на боці того юнака, котрий, замість попереднього царя, зайняв його місце.
16 Не було краю безлічі народу, – тих, що перед ним зібрались, аби його привітати, – хоч їхні нащадки навряд чи будуть йому раді. Отже, і це – марнота та гонитва за вітром.
Не квапся говорити слова перед Богом
17 Вважай на свої кроки, коли йдеш до Божого Храму, і будь готовий, прийшовши, слухати, тому що це значно краще, ніж пожертви нерозумних, котрі нічого кращого не знають, як тільки чинити зло, але пожертвуванням виправдатись .