Ostatnie lata
Gibeonici i potomkowie Saula
1 Gdy za dni Dawida nastał głód, który trwał trzy lata z rzędu, Dawid radził się Pana, a Pan dał mu taką odpowiedź: Na Saulu i na jego domu ciąży krew, ponieważ wymordował Gibeonitów. 2 Król wezwał więc do siebie Gibeonitów i do nich przemawiał. Gibeonici nie byli Izraelitami, lecz należeli do ocalonych spośród Amorytów. Chociaż Izraelici złożyli im przysięgę, to jednak Saul z gorliwości o Izraelitów i Judejczyków starał się ich wytępić. 3 Dawid zapytał Gibeonitów: Co mogę dla was zrobić i jak mam wam zadośćuczynić, abyście błogosławili dziedzictwo Pana? 4 Gibeonici odpowiedzieli mu: Nie chodzi nam o srebro ani o złoto od Saula i jego domu. Nie chodzi nam też o zabicie kogokolwiek w Izraelu. Dawid oznajmił: Spełnię wszystko, co mi powiecie. 5 Oni zaś odpowiedzieli królowi: Za tego człowieka, który chciał nas wytępić i zamierzał nas zgładzić, byśmy nie mieszkali na całym terytorium Izraela, 6 niech wydadzą nam siedmiu mężczyzn spośród jego potomków. Powiesimy ich przed Panem w Gibei Saula, wybrańca Pana. Król odparł: Wydam ich wam. 7 Oszczędził jednak Mefiboszeta, syna Jonatana, syna Saula, ze względu na przysięgę wobec Pana, która ich wiązała: Dawida i Jonatana, syna Saula. 8 Król wziął dwóch synów Rispy, córki Ajji, których urodziła Saulowi: Armoniego i Mefiboszeta, i pięciu synów Mikal, córki Saula, których urodziła Adrielowi, synowi Barzillaja z Mecholi, 9 i wydał ich w ręce Gibeonitów. Ci powiesili ich na górze przed Panem. I tak zginęło siedmiu razem. Zostali pozbawieni życia w pierwszych dniach żniw, na początku żniw jęczmienia.
10 Rispa, córka Ajji, wzięła wór, rozścieliła go na skale i od początku żniw aż do czasu, gdy na zwłoki spadł deszcz z nieba, nie dopuszczała, aby ptactwo powietrzne siadało na nich za dnia, a zwierzęta ziemi nocą. 11 Gdy doniesiono Dawidowi, co zrobiła Rispa, córka Ajji, nałożnica Saula, 12 Dawid wybrał się w drogę i zabrał mieszkańcom Jabesz w Gileadzie kości Saula, a także kości Jonatana, syna Saula, które ukradli z rynku w Bet-Szean, a które powiesili tam Filistyni w dniu zwycięstwa Filistynów nad Saulem w Gilboa. 13 Sprowadził stamtąd kości Saula i kości Jonatana, jego syna. Zebrano również kości powieszonych. 14 Potem pochowano kości Saula i Jonatana, jego syna, w ziemi Beniamina, w Sela, w grobie Kisza, jego ojca. Gdy uczyniono wszystko, co król rozkazał, Bóg okazał się łaskawy dla ziemi.
Walki Dawida z Filistynami
15 Doszło jeszcze raz do wojny między Filistynami a Izraelem. Wyruszył Dawid ze swymi sługami i walczyli z Filistynami, ale Dawid był zmęczony. 16 Wtedy Iszbi z Nob, potomek Rafy, który nosił włócznię o wadze trzystu sykli brązu i miał przypasany nowy miecz, postanowił zabić Dawida. 17 Ale Abiszaj, syn Serui, pomógł Dawidowi, ugodził Filistyna i go zabił. Wtedy ludzie Dawida zaklinali go: Nie wyruszaj już z nami na wojnę, abyś nie zagasił pochodni Izraela.
18 Jeszcze raz doszło do wojny z Filistynami w Gob. Wówczas Sibbekaj Chuszatyta zabił Safa, potomka Rafy. 19 Potem znowu wybuchła wojna w Gob z Filistynami. Elchanan, syn Jare-Oregima z Betlejem, zabił Goliata z Gat; drzewce jego włóczni było jak wał tkacki. 20 Gdy doszło do kolejnego starcia w Gat, był tam człowiek ogromnego wzrostu, który miał po sześć palców u każdej ręki i u każdej nogi – razem dwadzieścia cztery. On również pochodził od Rafy. 21 Kiedy urągał Izraelowi, zgładził go Jonatan, syn Szimeiego, brata Dawida.
22 Ci czterej byli potomkami Rafy w Gat, a polegli z ręki Dawida i z ręki jego sług.
Покарання нащадків Саула
1 У період царювання Давида протягом трьох років поспіль був у країні голод. Давид запитав у Господа, в чому причина. І Господь йому відповів: Це через кров, пролиту Саулом, яка і на його родині, тому що він знищував ґівеонійців!
2 Тому цар покликав ґівеонійців і розмовляв з ними. Ґівеонійці не були Ізраїльтянами, оскільки вони походили із залишку аморейців, але Ізраїльтяни їм присягнули, що не знищать . Саул, ревнуючи щодо Ізраїльтян та Юдеїв під усяким приводом знищував їх.
3 Отже, Давид запитав ґівеонійців: Що я мав би вам зробити та чим спокутувати, аби ви поблагословили Господню спадщину?
4 А ґівеонійці йому відповіли: Нам не потрібно від Саула і його родини ні срібла, ні золота, і не маємо права когось страчувати в Ізраїлі! Але він допитувався: То що би ви хотіли, щоб я вчинив для вас?
5 Тоді вони відповіли цареві: З нащадків того чоловіка, котрий нас винищував, і планував нас вигубити в усьому Ізраїльському краю,
6 видай нам сім чоловіків, щоб ми повісили їх перед Господом у Гіві Сауловій – у місті Господнього обранця. І цар відповів: Я видам таких!
7 Проте цар пощадив Саулового онука, Йонатанового сина, Мефівошета, задля присяги, учиненої перед Господом, яка колись відбулась між ними: між Давидом та між Йонатаном, сином Саула.
8 Тож цар взяв обох синів Ріцпи, Айєвої дочки, котрих вона народила Саулові, зокрема Армонія та іншого Мефівошета, а також п’ять синів Саулової дочки Мерави , яких вона народила Адріїлові, синові Барзіллая, з Мехоли.
9 Він видав їх ґівеонійцям, які повісили їх на горі перед Господом, так що всі семеро були страчені разом. Вони загинули в перші дні жнив, коли починають збирати ячмінь.
10 Айєва дочка, Ріцпа, взяла мішковину веретища, розстелила її собі на скелі, й перебувала там від початку жнив, аж поки не випав на них дощ з неба. Вона відганяла небесних птахів удень і польових звірів уночі, не дозволяючи доторкнутись до тіл страчених .
Давид повертає останки Саула, Йонатана та сімох повішених
11 А коли Давидові розповіли, що вчинила Айєва дочка Ріцпа, наложниця Саула,
12 то Давид пішов і забрав у мешканців Явеша Гілеадського останки Саула та останки його сина Йонатана, котрі вони потайки, вночі , зняли їх зі стіни на майдані в Бет-Шеані, після того, як филистимці повісили їх там, коли филистимці розгромили Саула під Ґілбоа.
13 Давид виніс звідти останки Саула та останки його сина Йонатана. Після того, зібравши останки сімох повішених,
14 поховали їх разом з останками Саула та його сина Йонатана у наділі Веніяміна в Целі, – в гробниці його батька Кіша. Все було зроблено так, як звелів цар. Після цього Бог змилосердився над краєм.
Перемога над филистимцями
15 Коли знову розпочалась війна між филистимцями та Ізраїлем, і Давид вирушив зі своїми воїнами, й розпочався бій з филистимцями, Давид фізично ослаб.
16 У той час якийсь Ішбі з Нов, один із нащадків рефаїмців, спис якого важив триста шеклів міді, а на поясі висів новий меч, вирішив убити Давида.
17 Але на допомогу Давидові прийшов Авішай, син Церуї. Він вдарив филистимця, і вбив його. Тоді воїни Давида заприсяглися, сказавши йому: Ти більше не братимеш з нами участі в боях, аби не згасло світло Ізраїлю!
18 Після того була ще одна війна з филистимцями в Ґові. Тоді хушатієць Сіббехай вразив на смерть одного з нащадків рефаїмців, велетня Сафа.
19 В іншому бою з филистимцями, в тому ж Ґові, Елханан, син вифлеємця Яере-Ореґіма, вбив ґіттійця Голіафа, в якого ратище списа було, як ткацький вал.
20 Потім була ще одна битва в Ґаті, в якій брав участь велетень з роду рефаїмців. Він мав по шість пальців на своїх руках та по шість пальців на своїх ногах, – усього двадцять чотири пальці.
21 Коли він почав глузувати з Ізраїлю, його вбив Йонатан, син Шіми, Давидового брата.
22 Всі чотири велетні були нащадками рефаїмців з Ґата. Вони полягли від рук Давида та його воїнів.