Klęska wojsk Absaloma
1 Dawid dokonał przeglądu ludzi, którzy mu towarzyszyli, i ustanowił nad nimi tysiączników i setników. 2 Następnie Dawid wyprawił lud: jedną trzecią pod komendą Joaba, jedną trzecią pod komendą Abiszaja, syna Serui, brata Joaba i jedną trzecią pod komendą Ittaja Gittyty. Król oznajmił ludowi: Ja również wyruszę z wami. 3 Na to lud odpowiedział: Ty nie wyruszaj! Jeżeli będziemy uciekać, to nikt się nami nie będzie przejmował. Nawet jeżeli połowa z nas zginie, to też nikt się nami nie będzie przejmował. Ty jednak wart jesteś dziesięciu tysięcy takich jak my! Będzie więc lepiej, jeżeli przyjdziesz nam z pomocą z miasta! 4 Król im odpowiedział: Uczynię to, co uważacie za dobre! Potem król stanął przy bramie, a cały lud wychodził setkami i tysiącami. 5 Król wydał następnie rozkaz Joabowi, Abiszajowi i Ittajowi: Ze względu na mnie postępujcie łagodnie z młodym Absalomem! A cały lud słyszał, jak król dawał rozkaz wszystkim dowódcom w sprawie Absaloma.
6 Lud wyruszył w pole przeciw Izraelowi i rozgorzała bitwa w lesie efraimskim. 7 Izraelici zostali tam pobici przez sługi Dawida, a klęska w tym dniu była wielka, gdyż poległo dwadzieścia tysięcy. 8 Bitwa rozszerzyła się na całą okolicę, a las pochłonął w tym dniu więcej ludzi aniżeli miecz.
Joab zabija Absaloma
9 Absalom napotkał sługi Dawida. Kiedy jechał na mule, muł wbiegł pod gałęzie wielkiego terebintu. Jego głowa ugrzęzła wśród gałęzi terebintu i zawisł między niebem a ziemią, a muł, którego dosiadał, popędził dalej. 10 Ujrzał to pewien człowiek i poinformował Joaba: Widziałem Absaloma wiszącego na terebincie. 11 Wtedy Joab odpowiedział człowiekowi, który mu przyniósł wiadomość: Skoro widziałeś, to dlaczego nie powaliłeś go na ziemię? Dałbym ci wówczas dziesięć sykli srebra i jeden pas. 12 Lecz ten człowiek odparł Joabowi: Chociażbym trzymał w dłoni tysiąc srebrnych sykli, to nie podniósłbym ręki na królewskiego syna. Słyszeliśmy przecież, jak król rozkazał tobie, Abiszajowi i Ittajowi: Strzeżcie mi młodego Absaloma! 13 Gdybym nawet postąpił zdradliwie, to żadna sprawa nie pozostałaby ukryta przed królem, a ty sam stanąłbyś przeciw mnie. 14 Joab odpowiedział: Nie będę tracił z tobą czasu. Wziął w dłoń trzy włócznie i wbił je w serce Absaloma. A ponieważ żył jeszcze, wisząc wśród gałęzi terebintu, 15 otoczyło go dziesięciu młodzieńców, którzy nosili broń Joaba. Uderzyli na Absaloma i go uśmiercili.
16 Joab zadął wtedy w róg i wojsko przestało ścigać Izraela, gdyż Joab wycofał lud. 17 Absaloma zabrano, wrzucono go do wielkiego dołu w lesie i usypano nad nim ogromny stos kamieni. Wszyscy zaś Izraelici uciekli do swoich namiotów.
18 Absalom za swego życia wzniósł sobie stelę, która stoi w Dolinie Królewskiej, gdyż mawiał: Nie mam syna, by upamiętnił moje imię! Nazwał stelę swoim imieniem i dlatego do dziś nosi ona nazwę Pomnik Absaloma.
Wieści o zwycięstwie
19 Achimaas, syn Sadoka, powiedział: Pozwól mi pobiec, by zanieść królowi dobrą wiadomość, że Pan ocalił go z rąk jego wrogów. 20 Lecz Joab mu odpowiedział: Nie byłbyś dzisiaj zwiastunem dobrej wiadomości, ale będziesz mógł przekazać tę dobrą wiadomość w innym dniu. Dziś jednak nie zaniósłbyś dobrej wiadomości, bo zginął syn królewski. 21 Potem Joab rozkazał Kuszycie: Idź, powiedz królowi, co widziałeś! Kuszyta oddał pokłon Joabowi i pobiegł. 22 Jednak Achimaas, syn Sadoka, raz jeszcze poprosił Joaba: Niech się dzieje, co chce! Pozwól, że pobiegnę i ja za Kuszytą! Joab odparł: Po cóż miałbyś biec, mój synu? Nie ma dla ciebie nagrody za dobrą wiadomość. 23 Niech się dzieje, co chce! Pobiegnę! Odpowiedział mu: Biegnij! I pobiegł Achimaas drogą przez dolinę i wyprzedził Kuszytę.
24 Dawid siedział między dwiema bramami, a strażnik wszedł na taras bramy nad murem. Kiedy podniósł oczy, ujrzał, że jakiś mężczyzna biegnie samotnie. 25 Strażnik wołając, zameldował królowi. A król powiedział: Jeżeli jest sam, to przynosi dobrą wiadomość! Gdy ten zbliżał się coraz bardziej, 26 strażnik zauważył drugiego mężczyznę, który biegł. Krzyknął więc strażnik do odźwiernego: Jakiś człowiek biegnie samotnie! A król powiedział: Także ten przynosi dobrą wiadomość. 27 Strażnik mówił dalej: Rozpoznaję, że bieg pierwszego jest podobny do biegu Achimaasa, syna Sadoka. Król powiedział: To dobry człowiek i przynosi dobrą wiadomość. 28 Wtedy Achimaas wykrzyknął do króla pozdrowienie, padł przed nim twarzą do ziemi i powiedział: Niech będzie błogosławionyPan, twój Bóg. On pojmał ludzi, którzy podnieśli swoją rękę na pana mojego, króla. 29 Król zapytał: Czy zdrów jest młody Absalom? Na to odpowiedział Achimaas: Widziałem wielkie zamieszanie, gdy sługa króla, Joab, posyłał mnie, twego sługę, ale nie wiem, co zaszło. 30 Król rozkazał: Odsuń się i stań tutaj! Odszedł więc na bok i stanął. 31 Właśnie wtedy przybył Kuszyta i oznajmił: Niech mój pan, król, przyjmie dobrą wiadomość, bo Pan wymierzył ci dziś sprawiedliwość, uwalniając z ręki wszystkich, którzy powstali przeciw tobie. 32 Lecz król zapytał Kuszytę: Czy zdrów jest młody Absalom? Kuszyta odpowiedział: Niech się tak wiedzie wrogom mojego pana, króla, jak temu młodzieńcowi i wszystkim, którzy powstali przeciw tobie, aby czynić zło.
Прибічники Давида перемагають бунтівне Ізраїльське військо
1 Давид оглянув військо, що було з ним, і призначив над ними тисячників і сотників.
2 Третину війська Давид віддав під командування Йоава, другу третину – під командування Авішая, Церуїного сина, брата Йоава, й третю частину – під командування ґіттійця Іттая. Звертаючись до війська, цар сказав: Я, безумовно, також піду з вами!
3 Але озброєний народ сказав: Ти не повинен йти! Адже навіть як би ми були змушені втікати, ніхто не зверне на це уваги; і хоч би половина з нас полягла, ніхто не візьме того близько до серця, але тепер ти один вартий десяти тисяч нас! Тому найкраще, щоб ти допомагав нам з міста.
4 Тоді цар їм відповів: Що ви вважаєте за краще, те я зроблю. Отже, цар став при брамі, а все військо проходило сотнями й тисячами.
5 Цар віддав такий наказ Йоаву, Авішаю та Іттаю, говорячи: заради мене, збережіть мого юнака Авесалома! Весь народ також чув наказ царя воєначальникам війська щодо Авесалома.
6 Коли ж військо вирушило на поле бою, назустріч Ізраїлю, запекла битва розгорілась в Єфремовому лісі.
7 Там бунтівне Ізраїльське військо було повністю розгромлене прибічниками Давида. Того дня відбулось велике побоїще, – полягло двадцять тисяч чоловік .
8 Звідти битва поширилась на всю ту околицю, проте ліс у той день знищив більше озброєного народу, ніж полягло від меча.
Загибель Авесалома
9 Так сталося, що Авесалом натрапив на воїнів Давида випадково. Авесалом їхав верхи на мулі, й коли мул вбіг під густе галуззя великого дуба, то волосся голови Авесалома зачепилося за гілляку дуба. Мул вирвався з-під нього, тоді як він повис між небом і землею.
10 Один з воїнів це побачив і повідомив Йоаву, говорячи: Я бачив Авесалома, який висить на дубі!
11 А Йоав сказав чоловікові, який йому про це повідомив: Якщо ти це бачив, то чому ти його там на місці не прикінчив? Я дав би тобі за це десять срібняків і один пояс!
12 Але той чоловік сказав Йоаву: Навіть якби ти відважив мені в руки тисячу срібняків, то і тоді я не підняв би своєї руки на царського сина, оскільки я чув власними вухами, як цар наказував тобі, Авішаю та Іттаю, говорячи: Вважайте, збережіть мого юнака Авесалома!
13 Тому якби я припустився такого злочину, – то оскільки жодна справа не залишається таємною для царя, – ти сам був би проти мене.
14 У відповідь Йоав сказав: Нема що з тобою гаяти час! Тож він узяв у свої руки три стріли, й ввігнав їх у серце Авесалома, коли той висів ще живим поміж гіллям дуба.
15 Йоава оточили десять воїнів, його зброєносців, накинулись на Авесалома й прикінчили його.
16 Після цього Йоав засурмив у сурму (ріг ), і військо повернулось з погоні за Ізраїлем, таким чином Йоав стримав воїнів від подальшого переслідування .
17 Потім вони взяли тіло Авесалома, й кинули його в глибоку яму у лісі, та накидали на нього дуже велику купу каміння. Що ж до його прибічників, Ізраїльтян, то вони розбіглись, – кожен до своєї домівки.
18 Авесалом ще за свого життя вирішив поставити собі пам’ятний стовп, який стоїть у Царській долині, оскільки вважав: У мене немає сина, який зберіг би пам’ять мого імені. Тому він назвав той стовп своїм іменем. Він називається Каменем Авесалома й до сьогодні.
Звістка про загибель Авесалома
19 Ахімаас, син Садока, сказав: Дозвольте, я побіжу і повідомлю цареві, який справжній вирок виніс Господь щодо його ворогів!
20 Але Йоав сказав йому: Ти сьогодні не будеш людиною доброї вістки! Іншого дня, а не сьогодні ти занесеш добру вістку, адже мертвий царський син!
21 Тож Йоав наказав одному кушійцю: Іди, та розкажи цареві все, що ти бачив! Отже, кушієць поклонився Йоаву, й побіг.
22 Але Ахімаас, син Садока, наполягав на своєму й сказав Йоаву: Що би не сталось, дозволь мені бігти за кушійцем! Але Йоав відповів: Навіщо тобі бігти, мій сину, адже доброї вістки немає.
23 Як вже буде, – далі наполягав той, – але я все ж побіжу! І Йоав йому відповів: Тоді біжи! Тож Ахімаас побіг дорогою рівнини й випередив кушійця.
24 Давид у той час сидів між двома брамами, внутрішньою та зовнішньою . Вартовий же ходив по даху брами і по стіні. Підвівши свої очі, він побачив якогось одинокого чоловіка, який швидко рухався.
25 Тож вартовий загукав, повідомляючи про це цареві. Якщо він один, – сказав цар, – то він несе добру вістку! Але, поки той наближався,
26 вартовий побачив іншого чоловіка, який також біг, тому вартовий знову заволав у бік брами, сказавши: Ось біжить ще один чоловік, зовсім один! Цар відповів: Цей також добрий вісник!
27 Тоді вартовий додав: Як мені здається, першим біжить Ахімаас, син Садока. Цар же сказав: Це – чудова людина, й приходить переважно з доброю звісткою.
28 Ахімаас голосно вигукнув до царя: Мир! І, впавши долілиць перед царем, він сказав: Благословенний Господь, твій Бог, Який видав мужів, котрі підняли свою руку на мого володаря, царя!
29 Тоді цар запитав: Чи все гаразд з юнаком Авесаломом? Ахімаас відповів: Я тільки бачив якесь велике збентеження, коли царський слуга Йоав посилав твого слугу, але я не знаю, що там сталось…
30 Тоді цар сказав: Відійди й стань отут! І коли він відійшов, і став збоку,
31 увійшов кушієць. Кушієць сказав: Нехай мій володар, цар почує добру вістку про те, що сьогодні Господь виявив справедливість стосовно всіх, котрі повстали проти тебе!
32 І запитав цар кушійця: Чи все гаразд з юнаком Авесаломом? А кушієць відповів: Нехай те, що сталось з тим юнаком, станеться з усіма ворогами мого володаря, царя, та з усіма, котрі вороже повстали проти тебе!