Zagubiona siekiera
1 Uczniowie proroków powiedzieli do Elizeusza: Miejsce, które z tobą zajmujemy, jest dla nas za ciasne. 2 Pozwól więc, że pójdziemy nad Jordan, każdy weźmie stamtąd po jednej belce i przygotujemy sobie tam miejsce do zamieszkania. Odpowiedział: Idźcie! 3 Wtedy jeden z nich poprosił: Zechciej pójść ze swoimi sługami. Odpowiedział: Pójdę. 4 Poszedł więc z nimi, a gdy przyszli nad Jordan i ścinali drzewa, 5 jednemu z nich przy zrzucaniu belki wpadła do wody siekiera. Zawołał więc: Ach, panie mój! Ona była pożyczona! 6 Mąż Boży zapytał: Gdzie wpadła? A gdy ten pokazał mu miejsce, odciął kawałek drewna, wrzucił go tam i sprawił, że siekiera wypłynęła. 7 Następnie powiedział: Weź ją sobie! Wyciągnął więc rękę i ją chwycił.
Pojmanie oddziału Aramejczyków
8 Król Aramu toczył wojnę z Izraelem i w ten sposób naradził się ze swymi sługami: W tym a w tym miejscu urządzę swoje obozowisko. 9 Mąż Boży posłał jednak do króla izraelskiego wiadomość: Wystrzegaj się przechodzenia przez to miejsce, bo tam schodzą się Aramejczycy. 10 Król izraelski wysyłał zwiady na miejsce, o którym mówił mu mąż Boży, i go ostrzegał. Miał się tam na baczności nie raz, i nie dwa. 11 Serce króla Aramu wzburzyło się z powodu tej sprawy. Zwołał swoje sługi i powiedział do nich: Powiedzcie mi, czy ktoś z naszych nie donosi królowi izraelskiemu? 12 Odpowiedział jeden z jego sług: Nie, panie mój, królu! To prorok Elizeusz, który jest w Izraelu, donosi królowi izraelskiemu słowa, które wypowiadasz w swej sypialni. 13 Rozkazał więc: Idźcie i zobaczcie, gdzie on jest, a ja poślę po niego, by go pojmano! I doniesiono mu: Właśnie jest w Dotan. 14 Wtedy posłał tam swe konie, rydwany i silny oddział wojska. Przybyli nocą i otoczyli miasto. 15 Kiedy wczesnym rankiem sługa męża Bożego wstał i wyszedł, a oto wojsko wraz z końmi i rydwanami znajdowało się wokół miasta. Odezwał się więc do niego jego sługa: Ach, panie mój, co zrobimy? 16 Odpowiedział: Nie bój się, bo więcej jest tych, którzy są z nami, niż tych, którzy są z nimi. 17 Następnie Elizeusz modlił się: Panie, otwórz, proszę, jego oczy i niech zobaczy! I wtedy Pan otworzył oczy słudze i ten przejrzał, a oto góra była pełna koni i rydwanów ognistych dookoła Elizeusza. 18 Kiedy Aramejczycy zeszli do niego, Elizeusz modlił się do Pana: Poraź, proszę, tych ludzi ślepotą! I poraził ich ślepotą zgodnie ze słowami Elizeusza. 19 Elizeusz zaś powiedział do nich: To nie ta droga i nie to miasto. Chodźcie za mną, a zaprowadzę was do człowieka, którego szukacie. I zaprowadził ich do Samarii. 20 Gdy przybyli do Samarii, Elizeusz powiedział: Panie, otwórz im oczy i niech przejrzą! Pan otworzył im oczy i przejrzeli, a oto byli w środku Samarii. 21 Król izraelski, gdy ich zobaczył, powiedział do Elizeusza: Czy mam ich zabić, mój ojcze? 22 Odpowiedział: Nie zabijaj! Czy tych, których uprowadziłeś do niewoli, zabijasz własnym mieczem i łukiem? Postaw raczej przed nimi chleb i wodę. Niech jedzą i piją i niech pójdą do swego pana. 23 Przygotował więc dla nich wielką ucztę: jedli i pili, a potem ich odprawił i poszli do swego pana. Odtąd bandy aramejskie nie najeżdzały już na ziemię Izraela.
Oblężenie Samarii
24 W jakiś czas potem Ben-Hadad, król Aramu, zgromadził całe swoje wojsko, wyruszył i obległ Samarię. 25 W Samarii nastał więc wielki głód, i oto oblegano ją tak, że głowa osła kosztowała osiemdziesiąt sykli srebra, a ćwierć kaba gołębich odchodów pięć sykli srebra. 26 Pewnego dnia, gdy król izraelski obchodził mury, jakaś kobieta zawołała do niego: Ratuj, panie mój, królu! 27 Odpowiedział: Pan cię nie ratuje, więc jak ja mam cię ratować? Czymś z klepiska czy z tłoczni? 28 Potem król ją zapytał: Co ci jest? Odpowiedziała: Ta oto kobieta powiedziała do mnie: Daj swojego syna, a zjemy go dzisiaj, mojego zaś syna zjemy jutro. 29 Ugotowałyśmy więc mojego syna i go zjadłyśmy. Następnego dnia powiedziałam do niej: Daj swojego syna, to go zjemy, ale ona ukryła swego syna.
30 Kiedy król obchodził mury, usłyszał słowa tej kobiety, rozdarł swoje szaty, a wtedy lud zobaczył, że pod spodem, na gołym ciele, nosił wór pokutny. 31 Wówczas powiedział: Tak niech mi Bóg uczyni i doda coś jeszcze, jeśli głowa Elizeusza, syna Szafata, dziś na nim pozostanie.
Koniec głodu i oblężenia
32 Elizeusz przebywał w swoim domu, a razem z nim byli starsi. Król zaś posłał przed sobą pewnego człowieka. Zanim jednak posłaniec przyszedł do niego, Elizeusz powiedział do starszych: Czy widzicie, że ten syn mordercy posłał kogoś, aby mi uciął głowę? Uważajcie! Kiedy nadejdzie posłaniec, zamknijcie drzwi i zatrzymajcie go przed drzwiami. Czy nie słychać za nim odgłosu kroków jego pana? 33 Gdy mówił jeszcze z nimi, posłaniec przyszedł do niego i powiedział: To nieszczęście pochodzi od Pana! Czego mam jeszcze oczekiwać od Pana?
Сокира спливла
1 Якось пророчі учні промовили до Єлисея: Як бачиш, місце, в якому ми живемо біля тебе, стало тісним для нас.
2 Чи не піти нам над Йордан, аби кожен з нас узяв звідти по деревині, щоб побудувати собі нове місце для проживання. А він відповів: Ідіть!
3 Та один з учнів промовив: Будь ласка, ходи й ти разом зі своїми слугами! А він відповів: Добре, я піду!
4 Отже, він пішов з ними. А коли вони прибули над Йордан, то почали зрубувати дерева.
5 Так сталося, що коли один з них зрубував деревину, сокира впала у воду. Тоді він заволав: Ой, мій добродію, та ж вона була позичена!
6 А Божий чоловік запитав: Де вона впала? І той показав йому місце. Тоді Єлисей відрубав шматок дерева, кинув його туди, й сокира спливла.
Єлисей попереджає Ізраїльського царя про сирійські засідки
7 Візьми її собі, – сказав Єлисей. Той простягнув свою руку і взяв її…
8 Щоразу, коли сирійський цар воював з Ізраїлем, він домовлявся зі своїми сановниками, куди, – в те чи в інше місце, – слід направити військо.
9 А Божий чоловік негайно посилав до Ізраїльського царя застереження: Вважай, не йди в таке-то місце, оскільки там засідка сирійців!
10 Тому Ізраїльський цар посилав попередження для мешканців того місця, про яке йому повідомляв Божий чоловік. Так траплялося багато разів.
11 Ця справа дуже обурила сирійського царя, тому, зібравши своїх сановників, сказав до них: Ви маєте мені признатись, хто з вас видає наші плани цареві Ізраїлю?
12 Тоді один із його сановників сказав: Ніхто, мій володарю, царю, але в Ізраїлі є пророк Єлисей, котрий повідомляє Ізраїльського царя навіть про ті слова, які ти говориш у своїй спальні!
Господь вразив сліпотою сирійців
13 Цар негайно наказав: Йдіть і вивідайте, де він перебуває, – і я пошлю, щоб його взяли! Йому повідомили, мовляв: Він знаходиться в Дотані!
14 Тому він послав туди кінноту, колісниці та велике військо. Вони прибули туди вночі й оточили місто.
15 І коли спозаранку слуга Божого чоловіка піднявся й вийшов, то, побачивши, що місто знаходиться в облозі війська, кінноти й колісниць, слуга сказав йому: Ой, мій господарю, що будемо робити?
16 А Єлисей відповів: Не бійся, адже тих, що з нами, більше, ніж тих, що з ними!
17 Тоді Єлисей помолився, сказавши: Господи, відкрий, будь ласка, його очі, аби він побачив! І Господь відкрив очі слуги. Він побачив, що все узгір’я навколо Єлисея повне кінноти, й вогненних колісниць.
18 І коли сирійці вирушили проти Єлисея, він помолився до Господа і попросив: Урази, будь ласка, цей народ сліпотою! І Господь за проханням Єлисея уразив їх сліпотою.
19 Після цього Єлисей сказав їм: Це не та дорога, й не те місто! Йдіть за мною, а я запроваджу вас до чоловіка, якого ви шукаєте! Тож він завів їх у Самарію.
20 Але, коли вони ввійшли в Самарію, сталося так, що Єлисей попросив: Відкрий, Господи, їм очі, й нехай вони побачать! Коли Господь відкрив їм очі, вони побачили, що знаходяться посеред Самарії.
21 Побачивши їх, цар Ізраїлю запитав Єлисея: То що, мій батеньку, може мені знищити усіх до одного?
22 Однак той відповів: Не вбивай! Хіба це ти їх взяв у полон своїм мечем, та своїм луком, щоб нищити? Поклади перед ними хліб і воду, – нехай вони наїдяться і нап’ються, після чого нехай повертаються до свого володаря!
23 Тож він справив їм великий бенкет, а коли вони наїлись і напились, він відправив їх до свого володаря. З того часу сирійські загони довго не нападали на Ізраїльський край.
Облога та голод Самарії
24 Але якось сталося так, що сирійський цар Бен-Гадад зібрав усе своє військо і, виступивши, взяв у облогу Самарію.
25 В Самарії настав великий голод, так що під час облоги дійшло до того, що ціна ослячої голови коштувала вісімдесят срібняків , а четвертина міри голубиного посліду – п’ять срібняків.
26 Коли одного разу Ізраїльський цар ходив по міській стіні, сталося так, що до нього знизу закричала жінка, благаючи: Рятуй мене, мій володарю, царю!
27 А той відповів: Якщо тебе не врятує Господь, то як можу я тебе врятувати? Хіба із току, чи із чавила?
28 Потім цар все ж запитав її: Що ти хочеш? А вона промовила: Оця жінка сказала мені: Дай твого сина, – ми його з’їмо сьогодні, а мого сина з’їмо завтра!
29 Отже, ми зварили мого сина, та з’їли його. А коли наступного дня я їй сказала: Давай твого сина, щоб ми і його з’їли, то вона заховала свого сина!
30 Як же цар почув слова тієї жінки, то сталося так, що він роздер свої шати; і коли він далі ходив по міській стіні, то люди побачили, що під сподом у нього на тілі веретище.
31 Після цього він сказав: Нехай те чи інше зробить зі мною Бог, і нехай ще додасть, якщо голова Шафатового сина, Єлисея, ще сьогодні залишиться у нього на плечах.
32 Тимчасом як Єлисей знаходився у своєму домі, а старійшини сиділи перед ним, цар послав попереду себе посланця. Але перш ніж той чоловік прийшов до Єлисея, він сказав старійшинам: Чи ви знаєте, що цей син убивці послав, аби стяти мені голову? Майте на увазі, що коли прийде той посланець, то замкніть двері й затримайте його під дверима. Хіба ви не чуєте звуків кроків його володаря за ним?
33 Він ще не закінчив розмови з ними, як прибув до нього царський посланець, який сказав : Дивись, яке лихо маємо від Господа! Чого ще далі нам чекати від Господа?