Uzdrowienie Naamana
1 Naaman, dowódca wojska króla Aramu, był człowiekiem wybitnym i bardzo poważanym przez swojego pana, bo przez niego Pan ocalił Arama. Jednak ten człowiek, dzielny wojownik, był trędowaty. 2 Pewnego razu bandy Aramejczyków podczas najazdu uprowadziły z ziemi izraelskiej małą dziewczynkę, która została służącą żony Naamana. 3 Ona to powiedziała do swojej pani: O, gdyby mój pan stanął przed prorokiem, który jest w Samarii, wówczas ten uleczyłby go z trądu. 4 Naaman poszedł i powtórzył to swojemu panu: Tak a tak mówiła dziewczynka, która pochodzi z ziemi izraelskiej. 5 Król Aramu odpowiedział: Idź! Wstąp tam, ja zaś wyślę list do króla izraelskiego. Poszedł więc i wziął ze sobą dziesięć talentów srebra, sześć tysięcy sykli złota i dziesięć ubrań na zmianę. 6 I przyniósł królowi izraelskiemu list tej treści: Gdy dojdzie do ciebie ten list, wiedz, że posyłam do ciebie Naamana, mego sługę, abyś go uwolnił od trądu. 7 Gdy król izraelski przeczytał ten list, rozdarł swoje szaty i zawołał: Czyż jestem Bogiem, aby uśmiercać i ożywiać, że ten posyła do mnie, abym uwolnił człowieka od trądu? Zastanówcie się, proszę, i rozważcie, czy nie szuka ze mną zaczepki?
8 Gdy jednak Elizeusz, mąż Boży, usłyszał, że król izraelski rozdarł swoje szaty, posłał do króla wiadomość: Dlaczego rozdarłeś swoje szaty? Niech przyjdzie do mnie, a dowie się, że jest prorok w Izraelu. 9 Naaman przybył więc ze swoimi końmi i rydwanem i stanął u drzwi domu Elizeusza. 10 Elizeusz zaś wysłał do niego posłańca z poleceniem: Idź i obmyj się siedem razy w Jordanie, a twoje ciało powróci do zdrowia i będziesz czysty. 11 Naaman rozgniewał się i odszedł, mówiąc: Myślałem sobie, że na pewno wyjdzie, stanie, wezwie imienia Pana, swego Boga, poruszy ręką nad chorym miejscem i usunie trąd. 12 Czy Abana i Parpar, rzeki Damaszku, nie są lepsze od wszystkich wód Izraela? Czy nie mogłem się w nich obmyć i oczyścić? Odwrócił się i odszedł zagniewany. 13 Jednak jego słudzy podeszli i przekonywali go: Ojcze! Gdyby prorok nakazał ci wielką rzecz, czy byś tego nie zrobił? A tym bardziej, skoro ci powiedział: Obmyj się, a będziesz czysty! 14 Poszedł więc i zanurzył się w Jordanie siedem razy według słowa męża Bożego, a jego ciało stało się jak ciało małego chłopca i został oczyszczony.
15 Wtedy on z całym swoim orszakiem powrócił do męża Bożego. Przyszedł, stanął przed nim i powiedział: Teraz wiem, że na całej ziemi nie ma Boga, poza Izraelem! Oto więc przyjmij, proszę, dar od swego sługi. 16 Elizeusz odpowiedział: Na życie Pana, przed którego obliczem stoję, nie przyjmę! Nalegał więc na niego, aby przyjął, ale on odmówił. 17 Wtedy Naaman powiedział: Jeżeli się nie zgadzasz, to pozwól, proszę, by twojemu słudze dano tyle ziemi, ile może udźwignąć para mułów. Twój sługa nie chce bowiem więcej składać ofiar całopalnych ani krwawych innym bogom, jak tylko Panu. 18 Jedną tylko rzecz niech przebaczy Pan swemu słudze: Kiedy mój pan wchodzi do świątyni Rimmona, aby się tam pokłonić, opiera się na moim ramieniu. Wtedy i ja muszę oddać pokłon w świątyni Rimmona. Niech więc Pan wybaczy tę rzecz swemu słudze. 19 Odpowiedział mu: Idź w pokoju!
Oszustwo sługi Elizeusza
Gdy Naaman oddalił się od niego kawałek drogi, 20 Gechazi, sługa Elizeusza, męża Bożego, powiedział do siebie: Przecież mój pan uratował Naamana, Aramejczyka, a nie przyjął od niego tego, co on przyniósł: Na życie Pana, pobiegnę za nim i wezmę coś od niego! 21 Pobiegł więc za Naamanem, a kiedy Naaman zobaczył, że biegnie za nim, wyskoczył z rydwanu na jego spotkanie i zapytał: Czy wszystko dobrze? 22 Odpowiedział: Dobrze! Mój pan polecił mi powiedzieć: Właśnie przybyli do mnie dwaj młodzieńcy spośród uczniów prorockich z gór Efraima. Daj im więc, proszę, jeden talent srebra i dwa ubrania na zmianę. 23 Naaman odpowiedział: Zechciej wziąć dwa talenty srebra! Nalegał na niego, związał też dwa talenty srebra w dwa worki oraz dwa ubrania na zmianę. Następnie przekazał to dwóm swoim sługom, aby przed nim nieśli. 24 Gdy przybyli do Ofelu, wziął to z ich rąk i złożył w domu. Następnie odprawił tych ludzi, a oni odeszli. 25 Sam zaś przyszedł i stanął przed swoim panem. Wtedy Elizeusz zapytał go: Skąd to przychodzisz, Gechazi? Odpowiedział: Twój sługa nigdzie nie chodził. 26 Powiedział do niego: Nie? Moje serce szło za tobą, kiedy pewien człowiek zszedł ze swojego rydwanu, aby cię spotkać. Czy to jest pora brania pieniędzy albo nabywania ubrań, oliwek, winnic, owiec, bydła, sług i służebnic? 27 Dlatego trąd Naamana przylgnie do ciebie i do twojego potomstwa na wieki. I Gechazi wyszedł od niego biały od trądu jak śnieg.
Зцілення Наамана від прокази
1 Полководець війська сирійського царя, Нааман, був поважною і шанованою особою у свого володаря, оскільки завдяки йому Господь дав сирійцям перемогу. Але, хоча цей чоловік був хоробрим воїном, проте страждав від прокази.
2 Одного разу під час походу сирійський загін полонив в Ізраїльському краю малу дівчинку, яка прислуговувала Наамановій дружині.
3 Якось вона сказала своїй господині: От якби мій господар звернувся до пророка, що живе в Самарії, то він вилікував би його від прокази.
4 Тоді Нааман звернувся до свого володаря, і сказав: Ось так і так говорила дівчинка, яка з Ізраїльського краю.
5 Сирійський цар відповів: Раз так, то вирушай туди, а я передам листа до Ізраїльського царя. Отже, він пішов, взявши з собою десять талантів срібла, шість тисяч золотих монет і десять перемін одягу.
6 Він привіз також і листа до Ізраїльського царя, в якому писав: Коли цей лист до тебе потрапить, то маєш знати , що це я посилаю до тебе свого слугу Наамана, аби ти вилікував його від прокази!
7 Коли Ізраїльський цар прочитав листа, то так сталося, що він роздер на собі одяг і вигукнув: Хіба я Бог, аби завдавати смерті, чи оживляти, що він посилає до мене, щоб я вилікував чоловіка від його прокази? Подумайте тільки і візьміть до уваги, – це він лише шукає якоїсь зачіпки проти мене!
8 Але так сталося, що коли Божий чоловік Єлисей дізнався, що Ізраїльський цар роздер на собі шати, то послав до царя, аби йому переказали: Для чого ти роздер свої шати? Нехай прийде до мене, та довідається, що в Ізраїлі є пророк!
9 І от Нааман прибув зі своїми кіньми та зі своїми колісницями й зупинився при вході до Єлисеєвого дому.
10 Тоді Єлисей послав до нього вісника з порадою: Піди й сім разів занурся в Йордан, й твоє тіло стане чистим та здоровим.
11 Але Нааман обурився і, відходячи, сказав: Ось, я був упевнений, що він вийде, стане переді мною, закличе Ім’я Господа, свого Бога, поводить своєю рукою над хворим місцем, і зніме проказу.
12 Хіба дамаські ріки Авана та Фарфар не кращі від усіх вод Ізраїлю? Хіба я не міг би викупатися у них, щоб стати чистим? Тож він обернувся і, палаючи гнівом, відійшов.
13 Але його слуги підійшли, заговорили з ним і сказали: Якби тобі, наш батьку, пророк наказав зробити щось важке, то хіба ти не вчинив би? Але ж він лише сказав тобі: Обмийся – і станеш чистим!
14 Нааман послухався , пішов і сім разів занурився у воду Йордану, як сказав Божий чоловік, і його тіло знову стало чистим, як тіло малого хлопця.
15 Після цього він повернувся з усім своїм супроводом до Божого чоловіка, став перед ним і сказав: Тепер я зрозумів, що на всій землі немає Бога, як тільки в Ізраїлі! Тому прийми від твого слуги подячний дарунок.
16 Але Єлисей сказав: Як живий Господь, Якому я служу, що не візьму нічого! І хоч Нааман наполягав, аби той узяв, він категорично відмовився.
17 Тоді Нааман сказав: Якщо вже ні, то нехай дадуть твоєму слузі стільки землі, скільки зможуть повезти два мули, оскільки віднині твій слуга більше не приноситиме ні жертв всепалення, ні інших жертв жодним богам, окрім як Господу.
18 Одне лише прошу щодо цієї справи, – нехай Господь змилосердиться над твоїм слугою, – коли мій володар піде на поклоніння в капище Ріммона, то він, зазвичай, опиратиметься на мою руку, так що й мені доведеться поклонитися в домі Ріммона. За те, що я вимушено поклонятимусь у капищі Ріммона, нехай Господь простить твого слугу за цей учинок.
19 Єлисей сказав до нього: Іди з миром! Але, коли Нааман пройшов певну відстань шляху,
Ґехазій покараний проказою
20 слуга Божого чоловіка Єлисея, Ґехазій, подумав собі: Ось мій господар пощадив того сирійця Наамана, не прийнявши від нього нічого з того, що той привіз. Як живий Господь, я дожену його та візьму хоч щось від нього.
21 Отже, Ґехазій пустився навздогін за Нааманом. Нааман, упізнавши здалеку, хто за ним біжить, то зіскочив зі своєї колісниці та запитав: Чи все гаразд?
22 А той відповів: Усе добре! Але мій господар послав мене з такими словами: Щойно прийшли до мене двоє молодих людей, пророчих учнів, з Єфремового нагір’я, – тож дай їм талант срібла і пару перемін одягу.
23 Нааман відповів: Будь ласка, прийми два таланти! Він умовляв його і, зав’язавши два таланти срібла у два мішки, поклав і дві переміни одягу, та доручив двом своїм слугам, щоб вони все це понесли попереду нього.
24 Коли ж вони дійшли до узгір’я, він узяв усе з їхніх рук і поклав у себе в домі, а тих мужів відпустив, і вони пішли.
25 Сам же пішов, і з’явився перед своїм господарем. А Єлисей його запитав: Ґехазію, звідкіля ти прийшов? А твій слуга нікуди не ходив, – відповів той.
26 Але Єлисей сказав йому: Хіба мій дух не був при тому, коли той чоловік зійшов з колісниці й пішов тобі назустріч? Невже це відповідний час, щоб брати срібло й одяг, або набувати оливкові сади та виноградники, овець і волів, рабів чи невільниць?
27 Адже та проказа Наамана вчепиться до тебе та до твоїх нащадків назавжди! І Ґехазій вийшов від Єлисея, весь білий від прокази, наче сніг.