Panowanie Jorama w Izraelu
1 Joram, syn Achaba, został królem Izraela w Samarii w osiemnastym roku panowania Jehoszafata, króla judzkiego, i królował dwanaście lat. 2 Czynił to, co złe w oczach Pana, chociaż nie tak jak jego ojciec i matka. Usunął bowiem stelę Baala, którą wykonał jego ojciec, 3 ale trwał w grzechach Jeroboama, syna Nebata, który przywiódł Izraela do grzechu i od niego nie odstąpił.
Wojna Izraelitów z Moabitami
4 Mesza, król Moabu, był hodowcą owiec i oddawał królowi izraelskiemu sto tysięcy baranków i weł-nę ze stu tysięcy baranów. 5 Lecz po śmierci Achaba król Moabu zbuntował się przeciw królowi izraelskiemu. 6 Król Joram wyszedł więc w owym czasie z Samarii, dokonał przeglądu całego Izraela 7 i wyruszył. Posłał także do Jehoszafata, króla Judy, taką wiadomość: Król Moabu zbuntował się przeciwko mnie. Czy wyruszysz ze mną na wojnę przeciw Moabowi? Odpowiedział: Wyruszę, ja będę jak ty, mój lud jak twój lud, moje konie jak twoje konie. 8 I zapytał: Którą drogą wyruszymy? Odpowiedział: Drogą przez pustynię Edomu. 9 Wyruszyli więc król Izraela, król Judy i król Edomu. A kiedy tak krążyli po drodze przez siedem dni, zabrakło wody dla wojska i bydła, które za nimi szło. 10 Wtedy król izraelski powiedział: Ach! Pan zwołał tych trzech królów, aby ich wydać w ręce Moabitów! 11 Jehoszafat zapytał: Czy nie ma tu proroka Pana, abyśmy przez niego mogli zapytać Pana? Jeden ze sług króla izraelskiego odpowiedział: Jest tu Elizeusz, syn Szafata, który był osobistym sługą Eliasza. 12 Jehoszafat powiedział: Jest z nim słowo Pana! Zstąpili więc do niego król izraelski, Jehoszafat i król Edomu.
13 Elizeusz zwrócił się do króla izraelskiego: Co mam z tobą wspólnego? Idź do proroków swojego ojca i do proroków swojej matki! Odpowiedział mu król izraelski: Nie! Pan bowiem wezwał tych trzech królów, aby wydać ich w ręce Moabitów. 14 Elizeusz powiedział: Na życie Pana Zastępów, przed którego obliczem stoję. Gdybym nie miał względu na Jehoszafata, króla judzkiego, nie zważałbym na ciebie ani bym na ciebie nie spojrzał! 15 A teraz przyprowadźcie mi harfiarza! Gdy harfiarz grał, ręka Pana spoczęła na Elizeuszu, 16 który powiedział: Tak mówi Pan: Wykopcie w tym wąwozie dużo rowów, 17 bo tak mówi Pan: Nie zobaczycie wiatru i nie zobaczycie deszczu, a mimo to ten wąwóz napełni się wodą i będziecie pić wy, wasze stada i wasze bydło. 18 Ale to jest za mało w oczach Pana, wyda więc Moab w wasze ręce. 19 Zburzycie wszystkie warowne miasta i wszystkie liczące się miasta, wytniecie wszystkie dobre drzewa, wszystkie źródła wody zasypiecie, a wszystkie pola uprawne zniszczycie kamieniami. 20 I rankiem, w porze składania ofiary pokarmowej, woda napłynęła od strony Edomu i ziemia napełniła się wodą.
21 Wszyscy Moabici usłyszeli, że królowie wyruszyli, aby z nimi walczyć. Skrzyknęli więc wszystkich zdatnych do noszenia broni i stanęli na granicy. 22 Kiedy wstali rano i słońce zaświeciło nad wodami, Moabici zobaczyli przed sobą wody czerwone jak krew 23 i powiedzieli: To krew! Na pewno królowie walczyli ze sobą i wzajemnie się pozabijali. Teraz więc, po łupy, Moabici!
24 Kiedy jednak przybyli do obozu Izraelitów, Izraelici powstali i uderzyli na Moabitów, którzy uciekli przed nimi. Oni zaś szli naprzód i bili Moabitów. 25 Zburzyli miasta, a każdy rzucał swój kamień na uprawne pola, tak że wszystkie wypełniono kamieniami. Zasypali wszystkie źródła wody i powycinali wszystkie dobre drzewa. Pozostało jedynie Kir-Chareszet, ale procarze otoczyli je i razili kamieniami. 26 Kiedy król Moabu zobaczył, że bitwa ta przerosła jego możliwości, zebrał wokół siebie siedmiuset ludzi dobywających miecza, aby przedrzeć się do króla Edomu, lecz nie dali rady. 27 Wtedy wziął swego pierworodnego syna, który miał po nim panować, i złożył go jako ofiarę całopalną na murze. Wywołało to wielki gniew wśród Izraelitów, tak że odstąpili od niego i powrócili do swojego kraju.
Єгорам – цар Ізраїля
1 Єгорам, син Ахава, зійшов на царський престол Ізраїлю у вісімнадцятому році царювання Юдейського царя Йосафата, й царював у Самарії дванадцять років.
2 Він чинив зло перед Господом, хоча й не такою мірою, як його батько та його матір. Він навіть зруйнував Ваалового боввана, якого спорудив його батько.
3 Проте він міцно тримався гріхів Єровоама, Неватового сина, в які той втягнув Ізраїль, і не залишав їх.
Війна з Моавом
4 Моавський цар Меша мав великі отари овець і давав Ізраїльському цареві, як данину , сто тисяч овець і сто тисяч нестрижених баранів .
5 Так сталося, що після смерті Ахава, моавський цар збунтувався проти царя Ізраїльського.
6 У той самий час цар Єгорам вирушив із Самарії, і перелічив увесь Ізраїль.
7 Він направив послів до Юдейського царя Йосафата з такими словами: Моавський цар збунтувався проти мене. Чи не підеш зі мною воювати з Моавом? А той відповів: Піду! Як ти, так і я; як мої воїни, так і твої воїни; як мої коні, так і твої коні.
8 Але запитав: Якою дорогою підемо? А Єгорам відповів: Дорогою, що веде через Едомську пустелю.
9 Отже, вирушили разом: Ізраїльський цар, Юдейський цар і цар едомський. Після семи днів подорожі обхідною дорогою, забракло води для війська, як і для худоби, що була з ними.
10 Тоді Ізраїльський цар сказав: О, горе! Напевно Господь зібрав цих трьох царів, аби видати їх у руки Моава!
11 Але Йосафат запитав: Чи немає тут Господнього пророка, щоб ми через нього запитали в Господа, у чому річ ? Тоді, відізвавшись, один із слуг Ізраїльського царя сказав: Є тут Єлисей, Сафатів син, який поливав воду на руки Іллі .
12 Тоді Йосафат сказав: У нього справді є Господнє слово. Отже, Ізраїльський цар разом з Йосафатом і царем Едому пішли до нього.
13 І Єлисей промовив до Ізраїльського царя: Що спільного у нас з тобою? Йди до пророків твого батька та до пророків твоєї матері! Але Ізраїльський цар заперечив йому: Не говори так ! Невже Господь зібрав цих трьох царів, аби видати їх у руки Моава?
14 Тоді Єлисей сказав: Як живий Господь Саваот, Якому я служу, що, якби не присутність тут Йосафата, Юдейського царя, я не звернув би на тебе уваги й навіть не подивився на тебе!
15 Тепер же покличте мені музиканта на гуслах. І коли гусляр заграв, доторкнулась до Єлисея Господня рука,
16 і він сказав, що говорить Господь: Викопайте в цій долині підряд кілька рівчаків, – один за одним!
17 Адже так говорить Господь: Ви не відчуєте вітру й не побачите дощу, але ця долина наповниться водою так, що будете пити ви з вашим військом, ваші отари та інша ваша худоба.
18 Але й це ще не все в Господніх очах, – Він також видасть у ваші руки моавійців.
19 Ви зруйнуєте їхні укріплені міста, а також головні міста, повирубуєте всі плодові дерева та перекриєте всі водні джерела, й закидаєте їх камінням, зробивши непридатними всі плодючі ділянки поля.
20 Вранці наступного дня під час принесення жертви сталось неймовірне: по едомській дорозі ринула вода, й наповнила околиці.
21 Щойно моавійці дізнались, що виступили царі, аби з ними воювати, то скликали всіх, здатних носити зброю, моавійців і розташувались на своєму кордоні.
22 Коли вони прокинулись уранці, як почало підійматись над водою сонце, та вода видалась моавійцям червоною, наче кров.
23 Тож вони закричали: Це кров! Напевно, царі зітнулися між собою в битві й знищили один одного! Тож тепер за здобиччю, Моаве!
24 Але, коли вони підійшли до Ізраїльського табору, Ізраїльтяни піднялись, і так ударили моавійців, що ті рятувались від них утечею. Ізраїльтяни ж наздоганяли моавійців у їхній країні і всіх знищили.
25 Вони руйнували їхні міста, й на кожну родючу ділянку кожен воїн кидав по каменю, поки не закидали її; засипали також усі водні джерела та позрубували всі плодові дерева, аж поки не залишилися лише мури фортеці Кір-Харесету, яку оточили пращники і здобули її.
26 Моавський цар, зрозумівши, що далі воювати – даремна річ, зібрав навколо себе сімсот чоловік, озброєних мечем, аби пробитися до едомського царя, але це йому не вдалось.
27 Тоді він узяв свого первородного сина, який мав зійти на престол після нього, й приніс його у жертву всепалення на стіні. Це викликало велике обурення проти Ізраїльтян, так що вони відступили від нього, й повернулись у свій край.