1 Jozjasz obchodził w Jerozolimie Paschę dla Pana i czternastego dnia pierwszego miesiąca zabito baranka paschalnego. 2 Powołał kapłanów na urzędy i wzmocnił ich w służbie domu Pana. 3 Powiedział do lewitów, którzy nauczali całego Izraela i byli poświęceni Panu: Złóżcie świętą Arkę w domu, który zbudował Salomon, syn Dawida, król Izraela. Nie będzie już dla was ciężarem na barkach. Służcie terazPanu, waszemu Bogu, i Jego ludowi – Izraelowi! 4 Ustawcie się według waszych rodów i według waszych zmian zgodnie z zapisem Dawida, króla Izraela, i zgodnie z pismem Salomona, jego syna. 5 Stójcie w przybytku według podziału rodów waszych braci, synów ludu, i według oddziału rodu lewitów. 6 Zabijcie baranka paschalnego, uświęćcie się i przygotujcie dla waszych braci, postępując według słowa Pana danego za pośrednictwem Mojżesza.
7 Ofiarował więc Jozjasz synom ludu stada owiec, koźlęta – wszystko na ofiarę paschalną, dla wszystkich tam obecnych – w liczbie trzydziestu tysięcy, a wołów trzy tysiące – te były własnością króla. 8 Jego naczelnicy ofiarowali dobrowolne dary dla ludu, kapłanów i lewitów. Chilkiasz, Zachariasz i Jechiel, przełożeni domu Bożego, dali kapłanom dwa tysiące sześćset baranków paschalnych i trzysta wołów. 9 Także Konaniasz, Szemajasz i Netaneel, jego bracia, oraz Chaszabiasz, Jejel i Jozabad, naczelnicy lewitów, ofiarowali lewitom pięć tysięcy baranków paschalnych i pięćset wołów. 10 Służba została przygotowana i kapłani stanęli – każdy na swoim miejscu, a lewici według swych zmian, jak polecił król. 11 Zabijali baranki na ofiarę paschalną, kapłani skrapiali ołtarz ich krwią, a lewici odzierali je ze skóry. 12 Część odkładali na ofiarę całopalną, aby dać ją grupom rodów, synom ludu, aby mogli przynieść ją Panu, jak jest napisane w księdze Mojżesza. Tak samo robili z wołami. 13 Upiekli baranka paschalnego w ogniu zgodnie z przepisami, a to co poświęcone, ugotowali w kotłach, garach i rondlach i szybko roznosili wszystkim synom ludu. 14 Następnie przygotowali dla siebie i dla kapłanów, ponieważ kapłani, potomkowie Aarona, składali całopalenia i tłuszcze aż do nocy, dlatego lewici przygotowywali dla siebie i dla kapłanów, potomków Aarona. 15 Śpiewacy, potomkowie Asafa, byli na swych stanowiskach zgodnie z poleceniem Dawida i Asafa, Hemana i Jedutuna, który był królewskim Widzącym; odźwierni zaś przy każdej bramie nie schodzili ze swej służby, ponieważ ich bracia, lewici, przygotowali dla nich. 16 W tym dniu została przygotowana cała służba Pana, aby obchodzić Paschę i składać ofiary całopalne na ołtarzu Pana, jak polecił król Jozjasz. 17 Obecni tam Izraelici obchodzili w tym czasie Paschę i Święto Przaśników przez siedem dni. 18 W taki sposób Pascha nie była obchodzona w Izraelu od dni proroka Samuela i żaden z królów Izraela nie obchodził tak Paschy, jak obchodził Jozjasz, kapłani i lewici, wszyscy Judejczycy oraz obecny tam Izraelici i mieszkańcy Jerozolimy.
19 Tak obchodzono Paschę w osiemnastym roku królowania Jozjasza.
20 Po tym wszystkim, gdy Jozjasz odnowił świątynię, wystąpił Neko, król Egiptu, aby walczyć pod Karkemisz nad Eufratem. A Jozjasz wyszedł, aby się z nim spotkać. 21 Neko wysłał do niego posłańców, aby powiedzieli: Czego chcesz ode mnie, królu Judy? Nie jestem dziś przeciwko tobie, lecz przeciwko domowi, z którym jestem w stanie wojny, a Bóg polecił mi się spieszyć. Przestań sprzeciwiać się Bogu, który jest ze mną, a ciebie nie zniszczy. 22 Lecz Jozjasz nie odwrócił się od niego, ponieważ postanowił z nim walczyć. Nie usłuchał słów Neko pochodzących z ust Boga, lecz przybył, aby walczyć na równinie Megiddo.
23 Łucznicy strzelili do króla Jozjasza, a król powiedział do swych sług: Wyciągnijcie mnie, ponieważ zostałem ciężko ranny. 24 Jego słudzy wyciągnęli go z rydwanu i umieścili go na drugim rydwanie, który do niego należał, i zawieźli do Jerozolimy, gdzie umarł. I został pochowany w grobach swoich przodków, a wszyscy Judejczycy wraz z Jerozolimą opłakiwali Jozjasza.
25 Również Jeremiasz wyśpiewał pieśń żałobną nad Jozjaszem, a wszyscy śpiewacy i śpiewaczki odwołują się do niej w swoich pieśniach żałobnych o Jozjaszu aż do dziś. I ustanowiono je zwyczajem w Izraelu. Są one opisane w lamentacjach.
26 A pozostałe dzieje Jozjasza i jego pobożność zgodnie z tym, co zapisano w Prawie Pana, 27 jego dzieła, od początku do końca, są oto opisane w Księdze Królów Izraela i Judy.
Йосія святкує Пасху
1 Йосія справив у Єрусалимі Пасху для Господа. Як і належало, чотирнадцятого дня першого місяця приготували пасхальне ягня.
2 Він відновив і діяльність священиків у відповідності з їхніми посадами, заохочуючи їх до служіння в Господньому Храмі.
3 Йосія звернувся також і до левітів, котрі навчали весь Ізраїль, і були посвячені Господу: Поставте святий Ковчег у Храмі, який збудував Ізраїльський цар Соломон, син Давида. Немає необхідності носити його на плечах. Відтепер служіть Господу, вашому Богові, та Його народові, Ізраїлю!
4 Будьте готові до служіння за вашими батьківськими родинами та за вашими чергами, згідно з постановою Ізраїльського царя Давида, і за приписом його сина Соломона,
5 і станьте в Святилищі за вашими поділами батьківських родин з вашими братами, – синами народу, відповідно до левітського родинного поділу.
6 Заріжте Пасхальне ягня і освятіться! Будьте готові прислуговувати вашим братам, аби й вони чинили за Господнім словом, переданим за посередництвом Мойсея.
7 Йосія зі свого власного майна дав, як Пасхальну жертву для свого народу і всіх інших присутніх там людей, ягнят і козлят загальною кількістю тридцять тисяч, а також три тисячі тельців.
8 Так само і його можновладці дали добровільні пожертви народові, священикам і левітам. Зокрема, Хілкія, Захарія та Єгіїл, керівники Божого Храму, дали священикам на пасхальні жертви дві тисячі шістсот дрібної худоби й триста тельців.
9 Не залишились осторонь і начальники левітів, – Кенанія та його співбрати: Шемая і Натанаїл, Хашавія, Єіїл і Йозавад, – подарувавши левітам на пасхальні жертви п’ять тисяч дрібної худоби і п’ятсот тельців.
10 Коли закінчилась підготовка до служіння, священики зайняли свої місця, як і левіти, згідно зі своїми чергами. За царським наказом
11 вони почали різати Пасхальні ягнята. Священики брали з рук левітів кров, і нею кропили, в той час як левіти здирали з жертв шкури .
12 Всіх тварин, призначених на жертвоприношення розподілили, аби потім розділити між окремими групами людей за батьківськими родинами, щоб вони принесли їх у жертву для Господа, як написано в книзі Мойсея. Те саме було зроблене з тельцями.
13 Згідно з приписом, Пасхальне ягня пекли на вогні, тоді як інші священні жертви варили в казанах, у котлах і в горнятках, після чого з поспіхом роздавали, обслуговуючи всіх людей.
14 Після цього левіти готували м’ясо жертв для себе і священиків, оскільки священики, як нащадки Аарона, були зайняті принесенням жертв всепалень, а також спаленням жиру до самої ночі. З цієї причини левіти готували їжу собі та священикам, нащадкам Аарона.
15 Те саме і відносно співаків, нащадків Асафа: вони стояли на своїх місцях, виконуючи свої обов’язки згідно з постановою Давида, Асафа, Гемана та Єдутуна, ясновидця царя. Також і придверники всіх дверей, – вони незмінно виконували свої обов’язки, оскільки їм не можна було залишати свою святу службу. Тому і для них їхні брати-левіти готували пасхальне м’ясо .
16 Саме так у той день було відновлене Господнє служіння, аби з того часу, за наказом царя Йосії, так відзначали Пасху і звершували жертви всепалення на Господньому жертовнику постійно.
17 У той час Ізраїльтяни, котрі тоді там перебували, справляли Пасху і свято опрісноків протягом семи днів.
18 Такої Пасхи, як ця, в Ізраїлі не відзначали з часу пророка Самуїла; жоден Ізраїльський цар не відзначав Пасху так, як та, яку відзначив Йосія, разом зі священиками, левітами, всіма Юдеями та Ізраїльтянами, які туди прибули, як і з тими, котрі мешкали в Єрусалимі,
19 Ця Пасха справлялась у вісімнадцятому році владарювання Йосії.
Загибель Йосії у битві з Нехо
20 Після всіх тих подій, коли Йосія відновив служіння в Храмі, єгипетський цар Нехо пішов війною на Каркеміш, що над Євфратом, але Йосія виступив йому назустріч.
21 Нехо послав до нього послів з такими словами: Що мені до тебе, Юдейський царю, адже зараз я вирушив не проти тебе, а проти тих, з ким я в стані війни. Бог мені звелів поспішати!? Ти ж не протидій Богові, Котрий зі мною, щоб часом Він тебе не знищив!
22 Але Йосія не відступив від нього, а переодягнувся, аби з ним виступити в бій, – він не звернув уваги на слова Нехо, що походили від Бога, й розпочав битву в долині Меґіддо.
23 Цар Йосія був поранений стрілами лучників і сказав своїм слугам: Винесіть мене звідти, бо я тяжко поранений!
24 Тож його слуги зняли його з бойової колісниці і поклали його на іншу колісницю, яка також належала йому, й повезли його до Єрусалима, де він помер і був похований у гробниці своїх прабатьків. Уся Юдея та Єрусалим оплакували Йосію.
25 Навіть Єремія склав жалібну пісню про Йосію. Ще й досі співаки та співачки оспівують Йосію. Це ввійшло в ритуал у Ізраїлі, – і вона записана в Піснях Жалоби.
26 Усі інші події щодо владарювання Йосії, його благородні вчинки вірності Господньому Закону,
27 від початку й до кінця, описані в Книзі Ізраїльських та Юдейських Царів.