1 Po tych wydarzeniach i po okazaniu przez Ezechiasza takiej wierności, przybył Sennacheryb, król Asyrii, i najechał Judę. Oblegał warowne miasta i zamierzał je dla siebie zagarnąć.
2 Gdy Ezechiasz zobaczył, że przybył Sennacheryb z zamiarem zaatakowania Jerozolimy, 3 postanowił ze swymi książętami i wojownikami zasypać źródła wody, które były na zewnątrz miasta, a oni mu pomogli. 4 Zebrało się wielu ludzi, zasypali wszystkie źródła oraz potok płynący pośrodku ziemi i powiedzieli: Dlaczego królowie Asyrii mieliby przyjść i znaleźć dużo wody? 5 Król wzmocnił się i odbudował wszystkie uszkodzone mury, wzniósł na nich wieże i drugi mur zewnętrzny, wzmocnił Millo Miasta Dawida i przygotował wielką liczbę broni i tarcz. 6 Ustanowił dowódców wojskowych nad ludem i zgromadził ich przy sobie na dziedzińcu bramy miejskiej i przemówił do ich serc: 7 Bądźcie mocni i dzielni, nie bójcie się i nie bądźcie przerażeni zamiarami króla Asyrii i zamiarami całego tłumu, który jest z nim, ponieważ moc z nami jest większa niż z nim. 8 Z nim jest siła fizyczna, a z nami Pan, nasz Bóg, aby nam pomagać i walczyć w naszej wojnie. I po słowach Ezechiasza, króla Judy, lud nabrał odwagi.
9 Potem Sennacheryb, król Asyrii, który był wówczas w Lakisz, a z nim całe jego wojsko, posłał swoje sługi do Jerozolimy, do Ezechiasza, króla Judy, i do wszystkich Judejczyków, którzy byli w Jerozolimie, z wiadomością: 10 Tak mówi Sennacheryb, król Asyrii: Na czym opieracie swoją ufność, że pozostajecie w Jerozolimie podczas oblężenia? 11 Czyż Ezechiasz nie zwodzi was, aby wydać was na śmierć z głodu i pragnienia, mówiąc: Pan, nasz Bóg, wybawi nas z ręki króla Asyrii? 12 Czy to nie sam Ezechiasz usunął Jego wyżyny i ołtarze, i powiedział do Judy i Jerozolimy: Przed jednym ołtarzem będziecie się kłaniali i na nim będziecie składać ofiary kadzielne? 13 Czy nie wiecie, co uczyniłem ja i moi ojcowie wszystkim ludom tych ziem? Czy rzeczywiście bogowie narodów tych ziem byli zdolni wyzwolić ich ziemie z mojej ręki? 14 Który ze wszystkich bogów tych narodów, które zniszczyli moi ojcowie, mógł wybawić swój lud z mojej ręki? Jakże więc mógłby wasz Bóg wybawić was z mojej ręki? 15 A teraz niech was Ezechiasz nie oszukuje i niech was nie zwodzi w ten sposób. Nie wierzcie mu, ponieważ żaden bóg żadnego narodu czy królestwa nie jest w stanie wybawić swego ludu z mojej ręki i z ręki moich ojców. Tym bardziej wasz Bóg nie wybawi was z mojej ręki.
16 I jego słudzy mówili jeszcze więcej przeciwko Panu, Bogu, i przeciwko Ezechiaszowi, Jego słudze.
17 Sennacheryb napisał listy, by znieważyć Pana, Boga Izraela, mówiąc przeciwko Niemu: Jak bogowie narodów tych ziem nie wybawili swych ludów z mojej ręki, tak też Bóg Ezechiasza nie wybawi swego ludu z mojej ręki. 18 A jego słudzy wykrzykiwali donośnie po judzku do ludu Jerozolimy, który był na murach, aby ich wystraszyć i przerazić, i zdobyć miasto. 19 Mówili o Bogu Jerozolimy jak o bogach ludów tej ziemi, o dziele ludzkich rąk.
20 W tej sytuacji król Ezechiasz oraz prorok Izajasz, syn Amosa, modlili się i wołali do niebios.
21 I Pan posłał anioła i wytracił wszystkich dzielnych wojowników, księcia i dowódcę w obozie króla Asyrii. Sennacheryb powrócił okryty wstydem do swego kraju. A gdy wchodził do domu swego boga, jego rodzeni synowie zabili go mieczem.
22 Pan ocalił Ezechiasza i mieszkańców Jerozolimy przed Sennacherybem, królem Asyrii, i przed każdym innym. I obdarzył ich zewsząd pokojem. 23 Wielu przyniosło do Jerozolimy ofiary dla Pana i wyborne dary dla Ezechiasza, króla Judy, który odtąd był wysoko ceniony przez wszystkie narody.
24 W tych dniach Ezechiasz śmiertelnie zachorował i modlił się do Pana, który przemówił do niego i dał mu znak. 25 Lecz Ezechiasz Mu się nie odwdzięczył, ponieważ jego serce było przepełnione pychą. Dlatego wybuchł gniew przeciwko niemu i przeciwko Judzie i Jerozolimie. 26 Wtedy ukorzył się Ezechiasz za pychę swego serca, zarówno on jak i mieszkańcy Jerozolimy, i nie spadł na nich gniew Pana za dni Ezechiasza. 27 A Ezechiasz cieszył się bogactwem i bardzo wielką sławą. Zbudował sobie skarbce na srebro i złoto, drogie kamienie, balsamy, tarcze i wszelkie cenne przedmioty 28 i składy na zboże, moszcz i świeżą oliwę, obory dla bydła i zagrody dla trzód. 29 Zbudował dla siebie miasta i miał wiele owiec i wołów, ponieważ Bóg dał mu ogromny majątek. 30 To on, Ezechiasz, zatrzymał górny odpływ wód Gichonu i skierował je w dół ku zachodniej stronie Miasta Dawida. Ezechiaszowi dobrze się powodziło we wszystkim, co robił. 31 Gdy wysłani zostali do niego posłańcy książąt Babilonii, aby zapytać o cud, który dokonał się w tym kraju, Bóg go opuścił, aby go wypróbować i poznać wszystko, co było w jego sercu.
32 A pozostałe dzieje Ezechiasza, jego pobożność – są oto opisane w wizji Izajasza, syna Amosa, w Księdze Królów Judy i Izraela. 33 Ezechiasz spoczął przy swoich przodkach i pochowano go w górnych grobach potomków Dawida. A gdy umierał, wszyscy Judejczycy i mieszkańcy Jerozolimy oddali mu cześć. Królem po nim został jego syn Manasses.
Сеннахерів погрожує захопити усі міста Юдеї
1 Після цих подій і всіх ознак вірності Єзекії, прийшов ассирійський цар Сеннахерів, і, виступивши проти Юдеї, учинив осаду навколо укріплених міст, з наміром їх захопити для себе.
2 Коли Єзекія побачив, що Сеннахерів виступив з наміром завоювати і Єрусалим,
3 то, порадившись зі своїми командирами війська та своїми лицарями він запропонував засипати водні джерела, що за містом; вони його в цьому підтримали.
4 Було зібрано багато людей, і вони перекрили всі водні джерела та засипали потік, що протікав через край, говорячи: Для чого, прийшовши сюди, ассирійські царі мали би тут багато води?
5 Підбадьорившись духом, він відновив зруйновані місцями стіни міста, збудував на них башти. Навколо старої стіни побудував іншу стіну; укріпив фортецю Мілло в Місті Давида та заготовив багато зброї – списів і щитів.
6 Він настановив над народом воєначальників, зібрав їх до себе на майдан перед брамою міста, і, підбадьорюючи їх, натхненно говорив:
7 Кріпіться і будьте мужніми, не бійтесь і не жахайтесь ассирійського царя, ані тієї численності війська, яка з ним, адже з нами значно більша сила, ніж у нього!
8 З ним – людська потуга, а з нами – Господь, наш Бог; Він нам допоможе, й буде за нас провадити битву! Промова Юдейського царя Єзекії підбадьорила народ.
9 Після цього ассирійський цар Сеннахерів, який зі своїм військом таборував під Лахішем, послав своїх сановників у Єрусалим до Юдейського царя Єзекії та до всіх Юдеїв, мешканців Єрусалима, з такою заявою:
10 Так говорить ассирійський цар Сеннахерів: На що ви покладаєте надію, засівши в Єрусалимі, який перебуває в облозі?
11 Нехай не обманює вас Єзекія, прирікши вас на неминучу смерть від голоду та спраги й запевняючи: Господь, наш Бог, врятує нас від рук ассирійського царя!
12 Хіба це не той самий Єзекія, котрий знищив його жертовники та його узвишшя, і звелів Юдеям та Єрусалимові, говорячи: Поклоняйтесь перед одним лише жертовником і на ньому звершуйте кадіння?
13 Хіба ви не знаєте, що зробив я і мої батьки з усіма народами країн? Хіба будь-коли спромоглися боги народів тих країн врятувати свої власні країни від моєї руки?
14 Котрий з-посеред усіх богів тих народів, яких вигубили мої батьки, врятував їх? Котрий з них спромігся врятувати свій народ від моєї руки? Тож хіба зможе ваш Бог врятувати вас від моєї руки?
15 Нехай же тепер вас не обманює Єзекія і нехай не переконує вас діяти так само! Тож не вірте йому! Адже жоден бог будь-якого народу чи царства не зможе врятувати свій народ з моєї руки, як і раніше з рук моїх батьків, то хіба ваш Бог здатний врятувати вас від моєї руки?!
16 І ще багато чого говорили його посланці проти Господа Бога та проти його слуги Єзекії.
17 Сеннахерів також написав лист, аби в ньому зневажити Господа, Бога Ізраїлю, говорячи про Нього: Як боги народів інших країн не врятували своїх народів від моєї руки, так і Бог Єзекії не врятує Свого народу від моєї руки!
18 Вони (сановники царя ) волали дуже голосно Юдейською мовою, звертаючись до мешканців Єрусалима, які стояли на стіні, з метою налякати їх, а перелякавши, таким чином захопити місто.
19 Отже, вони багато говорили проти Бога Єрусалима, як і проти богів народів землі, які є витворами людських рук.
Поразка із смерть Сеннахеріва
20 З цього приводу палко молились як цар Єзекія, так і пророк Ісая, син Амоса, волаючи про допомогу з неба.
21 Після того Господь послав ангела, котрий знищив усіх хоробрих воїнів, командирів і можновладців у таборі ассирійського царя, так що зганьблений і знеславлений він повернувся до свого краю. Коли ж він увійшов у капище свого бога, його вбили мечем його рідні сини.
22 Отже, Господь врятував Єзекію і всіх мешканців Єрусалима, від рук ассирійського царя Сеннахеріва та від рук усіх ворогів, забезпечивши їх звідусіль спокоєм.
23 Тому було багато таких, котрі приносили в Єрусалим дари для Господа та цінні подарунки Юдейському цареві Єзекії. Після цього він став дуже славнозвісним серед усіх народів…
Кінець царювання Єзекії
24 Але так сталось, що в той час Єзекія смертельно занедужав. Він молився до Господа, Котрий його вислухав і учинив для нього незвичну ознаку .
25 Проте Єзекія не віддячив Йому за виявлене до нього добродійство, оскільки його серце загорділо, тому Бог запалав гнівом на нього, на Юдею і на весь Єрусалим.
26 Коли ж Єзекія пізніше впокорився й покаявся в своїй гордині, як і всі мешканці Єрусалима, то Господній гнів не впав на них у часи Єзекії.
27 Єзекія був багатим і користувався дуже великою славою. Він спорудив собі скарбниці для срібла, золота, коштовного каміння та пахощів, а також для щитів та всякого коштовного начиння.
28 Крім того він побудував комори для запасів зерна, вина та олії; спорудив стайні для різної худоби та загони для овець.
29 Він також будував міста. Єзекія придбав собі численні отари овець та великої худоби, адже Господь обдарував його дуже великими маєтками.
30 Саме Єзекія перекрив русло води Верхнього Гіхону і пустив її вниз на захід до Міста Давида. Отже, Єзекії щастило в усякому його ділі.
31 Проте, коли прийшли посли можновладців Вавилону, які були послані до нього, щоб довідатись про незвичну ознаку, яка трапилась в краю, Бог його залишив, випробовуючи його, аби довідатись про всі його сердечні задуми.
32 А всі інші події з життя Єзекії та його благочестиві діяння записані у Видіннях Пророка Ісаї, Сина Амоса, а також у Книзі Юдейських та Ізраїльських Царів.
33 Тож Єзекія спочив зі своїми батьками, і його поховали у верхній частині гробниці біля синів Давида. Всі Юдеї та мешканці Єрусалима віддали йому після смерті належні почесті. Після Єзекії став царем його син Манассія.