1 Ezechiasz posłał do całego Izraela i Judy, a także napisał listy do potomków Efraima i Manassesa, aby przybyli do domu Pana w Jerozolimie, by obchodzić Paschę dla Pana, Boga Izraela. 2 Zdecydowali bowiem król i książęta, i całe zgromadzenie w Jerozolimie, aby obchodzić Paschę w drugim miesiącu. 3 Jednak nie mogli jej obchodzić w ustalonym czasie, ponieważ kapłani nie uświęcili się w odpowiedniej liczbie, a lud nie zebrał się w Jerozolimie. 4 Król i całe zgromadzenie uznali tę sprawę za słuszną. 5 Wydali zarządzenie, obejmujące wszystkich mieszkańców Izraela, od Beer-Szeby aż do Dan, że mają przybyć, aby obchodzić Paschę dla Pana, Boga Izraela, w Jerozolimie, ponieważ nie obchodzono jej tak licznie, jak nakazywały przepisy.
6 Gońcy udali się z listami od króla i jego książąt do całego Izraela i Judy; zgodnie z poleceniem króla mówili: Synowie Izraela, powróćcie do Pana, Boga Abrahama, Izaaka i Izraela, a powróci do was ocalałych, tych z was, którzy uciekli z ręki królów Asyrii. 7 Nie bądźcie jak wasi ojcowie i bracia, którzy sprzeniewierzyli się Panu, Bogu swych ojców, i On wydał ich na zatracenie, jak to widzicie. 8 Nie bądźcie ludźmi o twardym karku jak wasi ojcowie! Dajcie rękę Panu i przyjdźcie do Jego przybytku, który poświęcił na wieki! Służcie Panu, waszemu Bogu, a odwróci od was swój płonący gniew. 9 Bo gdy wrócicie do Pana, to wasi bracia i synowie doświadczą miłosierdzia tych, którzy ich uprowadzili, i powrócą do tej ziemi. Ponieważ Pan, wasz Bóg, jest łaskawy i miłosierny, więc nie odwróci się od was, jeśli wy zwrócicie się do Niego.
10 Przechodzili zatem gońcy z miasta do miasta, przez ziemię Efraima i Manassesa, aż do ziemi Zabulona, lecz wyśmiewano się z nich i drwiono. 11 Jednak niektórzy ludzie spośród potomków Asera, Manassesa i Zabulona ukorzyli się i przyszli do Jerozolimy. 12 Także wśród mieszkańców Judy widać było działanie Boga, przejawiające się w jednomyślnym wykonywaniu polecenia króla i książąt zgodnie ze słowem Pana. 13 W Jerozolimie zebrał się liczny lud, aby w drugim miesiącu obchodzić Święto Przaśników – bardzo wielkie zgromadzenie. 14 Powstali więc i usunęli ołtarze, które były w Jerozolimie. Usunęli wszystkie ołtarze kadzielne i wrzucili do potoku Cedron.
15 Zabijali ofiarę paschalną czternastego dnia drugiego miesiąca, a kapłani i lewici zawstydzili się i uświęcili, i wnosili ofiary całopalne do domu Pana. 16 Stali na swoim miejscu zgodnie z obowiązującymi ich postanowieniami, według Prawa Mojżesza, męża Bożego; kapłani kropili krwią wziętą z rąk lewitów. 17 Ponieważ w zgromadzeniu było wielu, którzy się nie uświęcili, więc lewici byli przy uboju ofiary paschalnej za każdego nieczystego, aby móc poświęcić to dla Pana. 18 Wielu bowiem spośród licznego ludu, z plemion Efraima i Manassesa, Issachara i Zabulona nie oczyściło się, więc spożywali paschę niezgodnie z przepisami. Ezechiasz zatem modlił się za nich: Niech dobry Pan przebaczy 19 każdemu, kto zdecydowanie poszukiwał Boga – Pana, Boga swoich ojców, choć nie jest czysty do sprawowania tego, co święte.
20 Pan usłuchał Ezechiasza i uzdrowił lud.
21 Izraelici, znajdujący się w Jerozolimie, przez siedem dni w wielkiej radości obchodzili Święto Przaśników. A lewici i kapłani wielbili Pana dzień w dzień przy wtórze głośnych instrumentów, służących do uwielbiania Pana. 22 I Ezechiasz przemówił serdecznie do wszystkich lewitów, którzy dobrze rozumieli sprawy Pana. Przez ustalone siedem dni składali ofiary wspólnotowe, spożywali z nich i wysławiali Pana, Boga swych ojców. 23 Całe zgromadzenie postanowiło świętować przez dalszych siedem dni. I świętowali przez siedem dni w radości. 24 Ezechiasz bowiem, król Judy, dał zgromadzeniu tysiąc cielców, siedem tysięcy owiec, a książęta ofiarowali zgromadzeniu tysiąc cielców, dziesięć tysięcy owiec, i wielu kapłanów się uświęciło. 25 Cieszyli się – całe zgromadzenie Judy, kapłani, lewici i całe zgromadzenie, które przybyło z Izraela, zarówno mieszkańcy przybyli z ziemi Izraela, jak i mieszkający w Judzie. 26 W Jerozolimie nastała wielka radość, jakiej nie było w Jerozolimie od dni Salomona, syna Dawida, króla Izraela.
27 Powstali kapłani-lewici i błogosławili lud. Ich głos został wysłuchany, a ich modlitwa doszła do Jego świętego mieszkania, do niebios.
Єзекія святкує Пасху та Свято Опрісноків
1 Єзекія послав до всього Ізраїлю та до Юдеїв гінців з листами, починаючи з Єфрема та Манассії, закликаючи прийти до Господнього Храму в Єрусалим, аби разом справити Пасху для Господа, Бога Ізраїлю.
2 Цар порадився зі своїми можновладцями та з громадою Єрусалима, й було вирішено відзначити Пасху в другому місяці .
3 Адже не було можливості її справити в призначений для цього час, оскільки ще недостатньо було священиків, які освятились, – та й народ не міг прибути вчасно до Єрусалима.
4 Тому така пропозиція була найбільш оптимальною, як для царя, так і для всієї громади.
5 Після цього вирішили оголосити по всьому Ізраїлю, – від Вірсавії й до Дана, – щоб усі прибули в Єрусалим для відзначення Пасхи Господу, Богові Ізраїлю, бо вже давно не святкували її так, як було прописано.
6 Отже, гінці з листами від царя і його можновладців поспішили по всьому Ізраїлю та Юдеї. В листах говорилось: Діти Ізраїля, наверніться до Господа Бога Авраама, Ісаака та Ізраїля, і Він повернеться до вас, – до всіх, котрі залишились живими, врятувавшись від рук ассирійських царів.
7 І не уподібнюйтесь до ваших батьків та до ваших братів, котрі відступили від Господа, Бога своїх батьків, через що Він і віддав їх на спустошення, як ви самі бачите.
8 Тож тепер не будьте тугошиїми, як ваші батьки! Простягніть ваші руки до Господа й прийдіть у Його Святилище, яке Він освятив навіки, та служіть Господу, вашому Богові, й Він відверне від вас Свій палкий гнів.
9 Бо якщо ви навернетесь до Господа, то й ваші брати і ваші діти відчують на собі милосердя з боку тих, котрі їх запровадили в неволю, й вони повернуться в цей край. Адже Господь, ваш Бог, милосердний і співчутливий, і Він не відверне Свого обличчя від вас, якщо ви навернетесь до Нього.
10 Отже, гінці проходили від міста до міста по краях Єфрема, Манассії аж до Завулона, але люди висміювали їх і глузували з них.
11 Проте деякі мужі з племен Асира, від Манассії та від Завулона впокорились і прибули до Єрусалима.
12 Рівно ж і на Юдеях була Божа рука, щоб зробити їх однодушними щодо виконання наказу царя і можновладців, які діяли за Господнім дорученням.
13 Таким чином у другому місяці, в Єрусалимі зібралась величезна кількість народу, щоб справити Свято Опрісноків. Отже, це зібрання виявилось дуже великим.
14 Насамперед, вони піднялись, і знищили всі ідольські жертовники, що були в Єрусалимі, а також усі жертовники для кадіння, – порозбивали їх та повкидали в потік Кедрон.
15 А чотирнадцятого дня другого місяця приготували пасхальне ягня. Засоромлені священики й левіти освятилися, і внесли жертви всепалення до Господнього Храму.
16 Вони знову зайняли належні їм місця і у відповідності з обов’язками, прописаними в законі Божого чоловіка Мойсея, священики кропили кров’ю, яку брали з рук левітів.
17 Оскільки серед зібраних було чимало людей , котрі перед цим не звершили обряду освячення, тому левіти повинні були самі різати пасхальних ягнят за всіх неосвячених, аби й вони стали освяченими для Господа.
18 Адже більша частина народу, переважно з нащадків Єфрема, Манассії, Іссахара та Завулона, не очистились, але їли Пасху не у відповідності з приписами, тому Єзекія молився за них, говорячи: Господи благий! Прости кожного,
19 хто всім своїм серцем бажає шукати Господа, Бога своїх батьків, навіть якщо він належним чином не освятився, аби уживати святиню.
20 І Господь вислухав Єзекію, й простив людям.
21 Отже, Ізраїльтяни, котрі зібрались в Єрусалимі, з великою радістю відзначали Свято Опрісноків протягом семи днів. Щодня левіти разом зі священиками щосили прославляли Господа, граючи на голосних інструментах для Господа.
22 Єзекія ж підбадьорливо розмовляв з усіма левітами, котрі так добре і вміло виконували служіння на честь Господа. Усі сім днів люди споживали святкову їжу, приносячи мирні жертви й прославляючи Господа, Бога своїх батьків.
23 Під кінець усе зібрання на своїй нараді вирішило продовжити святкування ще сім наступних днів. Тож з радістю святкували ще сім днів.
24 З цією метою Юдейський цар Єзекія, дав громаді тисячу тельців і сім тисяч овець; так само і можновладці пожертвували громаді тисячу тельців і десять тисяч овець. За цей час багато священиків також звершили обряд освячення.
25 Тому веселилась уся Юдейська громада разом зі священиками та левітами; раділи також усі ті, котрі зараз прийшли з Ізраїлю разом з усіма приходцями з Ізраїльського краю, котрі вже мешкали в Юдеї.
26 В Єрусалимі панувала велика радість, адже від часу владарювання Давидового сина Ізраїльського царя Соломона, чогось подібного в Єрусалимі ще не було .
27 Нарешті виступили священики та левіти, і поблагословили народ. Голос їхньої молитви був потужний, а їхня молитва досягала святого місцеперебування Господа на небесах!