1 Achaz miał dwadzieścia lat, gdy został królem, i królował w Jerozolimie szesnaście lat, ale nie czynił tego, co słuszne w oczach Pana, jak to czynił Dawid, jego przodek. 2 Kroczył drogami królów Izraela, a nawet sporządził posążki baalom. 3 Składał ofiary kadzielne w Dolinie Ben-Hinnom i spalił w ogniu swoich synów zgodnie z obrzydliwymi zwyczajami tych narodów, które Pan wypędził przed Izraelitami. 4 Składał krwawe ofiary i palił kadzidła na wyżynach, na wzgórzach i pod każdym rozłożystym drzewem. 5 Dlatego Pan, jego Bóg, wydał go w ręce króla Aramejczyków, którzy go pobili. Spośród jego ludzi ujęli wielu jeńców i uprowadzili do Damaszku. On również dostał się w ręce króla Izraela, który zadał mu wielką klęskę.
6 Pekach, syn Remaliasza, zabił w Judzie w jednym dniu sto dwadzieścia tysięcy samych dzielnych wojowników, ponieważ opuścili Pana, Boga swych ojców. 7 A Zikri, dzielny Efraimita, zabił Maasejasza, syna króla, oraz Azrikama, zarządcę domu, i Elkanę – drugą osobę po królu.
8 Izraelici uprowadzili spośród ich braci dwieście tysięcy kobiet, synów i córek, a także zrabowali wielkie łupy i zabrali je do Samarii.
9 A był tam prorok Pana, który miał na imię Oded. Wyszedł naprzeciw wojska wchodzącego do Samarii i powiedział: Oto Pan, Bóg waszych ojców, w gniewie przeciwko Judzie wydał ich w wasze ręce, a wy zabiliście ich z wściekłością, która doszła aż do nieba. 10 A teraz chcecie mieszkańców Judy i Jerozolimy zniewolić, czyniąc sobie z nich sługi i służebnice. Czy nie ma w was żadnych przewinień względem Pana, waszego Boga? 11 A teraz słuchajcie mnie! Zwróćcie jeńców, których uprowadziliście spośród waszych braci, ponieważ płonący gniew Pana jest nad wami.
12 Wówczas przywódcy Efraimitów: Azariasz, syn Jehochanana, Berekiasz, syn Meszillemota, Ezechiasz, syn Szalluma i Amasa, syn Chadlaja stanęli naprzeciw przybywających z wojny. 13 I powiedzieli do nich: Nie sprowadzajcie tu jeńców, ponieważ w ten sposób staniemy się winni wobec Pana. Chcecie pomnożyć nasze grzechy i nasze winy? Przecież nasze winy są liczne i gniew rozpalił się nad Izraelem.
14 Żołnierze zostawili jeńców i łupy przed dowódcami i całym zgromadzeniem. 15 Ci, których wyznaczono imiennie, zajęli się jeńcami: wszystkich nagich ubrali w odzież z łupów i obuli, następnie nakarmili, dali im pić i namaścili. Wszystkich słabych wsadzili na osły i zaprowadzili do Jerycha, miasta palm, do ich braci. Potem wrócili do Samarii.
16 W tym czasie król Achaz zwrócił się do królów Asyrii o pomoc. 17 Edomici ponownie wkroczyli, zaatakowali Judę i wzięli jeńców. 18 Filistyni uderzyli na judzkie miasta Szefeli i Negebu i zdobyli: Bet-Szemesz, Ajjalon, Gederot i Soko wraz z należącymi do niego miejscowościami, Timnę wraz z należącymi do niej miejscowościami, Gimzo wraz z należącymi do niego miejscowościami, i tam się osiedlili. 19 Pan upokorzył bowiem Judę z powodu Achaza, króla Judy, ponieważ pozwalał na szerzenie się w Judzie zepsucia i sprzeniewierzył się Panu. 20 Przybył do niego Tiglat-Pileser, król Asyrii, który go uciskał, a nie wzmocnił. 21 Chociaż Achaz ograbił dom Pana oraz dom króla i książąt, i dał to wszystko królowi Asyrii, to jednak na nic mu się to nie zdało.
22 W czasie, gdy był poddany uciskowi, wzrosła nieprawość króla Achaza względem Pana. 23 Składał ofiary bóstwom Damaszku, które go pokonały. I mówił: Ponieważ bóstwa królów Aramu im pomagają, więc ja będę im składał ofiary, a wtedy one i mnie pomogą. Lecz oto stały się one przyczyną upadku jego i całego Izraela. 24 Zebrał więc Achaz naczynia domu Bożego i rozbił naczynia domu Bożego. Zamknął drzwi domu Pana i zbudował sobie ołtarze na każdym rogu w Jerozolimie. 25 W każdym z miast Judy wzniósł wyżyny, aby składać ofiary kadzielne innym bóstwom. I pobudził do gniewu Pana, Boga swoich przodków.
26 Pozostałe dzieje i wszystkie jego czyny, od początku do końca, opisane są oto w Księdze Królów Judy i Izraela. 27 I spoczął Achaz przy swoich przodkach i pochowano go w mieście, w Jerozolimie, ponieważ nie sprowadzono go do grobów królów Izraela. A królem po nim został jego syn Ezechiasz.
Ахаз – цар Юдеї
1 Ахазові було двадцять років, коли він зійшов на царський престол, і шістнадцять років владарював у Єрусалимі. Але він не робив того, що було до вподоби Господу, як його прабатько Давид,
2 а пішов слідами Ізраїльських царів, і навіть виготовляв литі статуї ваалам.
3 Він приносив жертви та спалював пахучий ладан у долині Бен-Гіннома та провадив своїх синів через вогонь за огидним звичаєм народів, яких Господь прогнав з-перед Ізраїльтян;
4 приносив жертви та кадив ладаном на узвишшях, на пагорбах та під усяким розлогим деревом.
5 Тому Господь, його Бог, видав його в руки сирійського царя. Йому завдали нищівної поразки, й захопили з його воїнів у полон багато бранців, яких запровадили у Дамаск. Він був виданий і в руки Ізраїльського царя, який також завдав Ахазові нищівної поразки.
6 Ізраїльський цар Пеках, син Ремалії, в один день знищив із числа Юдеїв сто двадцять тисяч сильних та хоробрих воїнів, – і лише тому, що вони залишили Господа, Бога своїх батьків.
7 А єфремовський витязь Зіхрі навіть убив царського сина Маасею й управителя царського палацу Азрікама, а також Елкану, другу людину після царя.
8 Ізраїльтяни захопили в полон зі своїх братів двісті тисяч жінок, синів і дочок. Награбувавши в них багато здобичі, вони вивезли все в Самарію.
Ізраїль повертає полонених
9 Там був Господній пророк на ім’я Одед. Він вийшов назустріч війську, яке рухалось до Самарії, і промовив до них: Оце Господь, Бог ваших батьків, у Своєму гніві на Юдеїв видав їх у ваші руки, але ви їх знищили з такою жорстокістю, яка досягла небес.
10 Крім того, ви ще й вирішили Юдеїв та мешканців Єрусалима зробити своїми рабами й невільницями. Подумайте, невже ви самі ні в чому не винуваті перед Господом, вашим Богом?
11 Тож тепер послухайте мене, й відпустіть полонених, яких ви захопили з числа ваших братів, бо інакше ви спровадите на себе Господній гнів!
12 Тоді деякі мужі з числа єфремовських начальників, зокрема, Азарія, син Єгоханана, Берехія, син Мешіллемота, Єхізкій, син Шаллума та Амаса, син Хадлая, виступили перед військом, що поверталось з війни,
13 і промовили до них: Не вводьте сюди полонених! Невже ви хочете ще додати до наших провин і гріхів перед Господом? Адже і так наші численні провини та беззаконня тяжіють великим Його гнівом над Ізраїлем!
14 І воїни звільнили полонених, а здобич залишили перед можновладцями й усією громадою.
15 Після цього мужі, імена яких були названі, піднялись й заходились допомагати полоненим: всіх нагих одягнули в одежу зі здобичі, дали їм також взуття, нагодували, напоїли й намастили олією ; усіх хворих з-поміж них і немічних посадили на ослів і доставили їх до Єрихона, тобто до Міста Пальм, яке було неподалік їхніх одноплемінників, а самі повернулись у Самарію.
Ахаз просить допомоги у ассирійського царя
16 Того часу цар Ахаз направив послів до ассирійського царя з проханням надати йому допомогу,
17 адже вторглись едомці, котрі, завдавши поразки Юдеям, забрали полонених.
18 Виступили також і филистимці проти Юдейських міст як на рівнині, так і на півдні, захопивши Бет-Шемеш, Аялон, Ґедерот, Сохо з його околицями, Тімну з її околицями, Ґімзо з його околицями, й оселилися в них.
19 Так Господь упокорював Юдею через учинки Юдейського царя Ахаза, за те, що він розбестив Юдею, діючи віроломно проти Господа.
20 Виступив проти нього й ассирійський цар Тіглатпелесар і, замість допомоги, завдав йому багато лиха.
21 І хоч Ахаз спустошив скарбниці Господнього Храму, царського палацу та можновладців, віддавши все ассирійському цареві, це Ахазові не допомогло.
22 Проте навіть у період таких труднощів він, цар Ахаз, припускався ще більших гріхів проти Господа.
23 Він приносив жертви дамаським богам, вважаючи, що це вони нанесли йому поразку, адже міркував так: Сирійські боги іншим допомагають, тому я буду їм приносити жертви, то вони й мені допоможуть. Проте, насправді, вони призвели його до падіння, як і весь Ізраїль.
24 Нарешті Ахаз зібрав увесь посуд Божого Храму та інші предмети, – він потрощив усе начиння Божого Храму, замкнув двері Господнього Храму, і спорудив собі жертовники на всіх кутах у Єрусалимі.
25 В кожному місті, тобто в усіх Юдейських містах, він влаштував узгір’я з капищами, щоб там кадити іншим богам, викликаючи тим ще більший гнів Господа, Бога своїх батьків.
Смерть і поховання Ахаза
26 Усі інші події щодо владарювання Ахаза та його вчинки, – від першого й до останнього, – описані у Книзі Літопису Юдейських та Ізраїльських Царів.
27 Ахаз спочив, приєднавшись до своїх батьків, – його поховали в самому місті, тобто в Єрусалимі, але його не поклали в царську гробницю Юдейських царів. Після нього став царем його син Єзекія.