1 Cały lud Judy wybrał Ozjasza, który miał szesnaście lat, i ustanowił go królem po jego ojcu Amazjaszu. 2 On odbudował Elat i przywrócił go Judzie po tym, jak król spoczął przy swoich przodkach.
3 Ozjasz miał szesnaście lat, gdy został królem, i królował w Jerozolimie pięćdziesiąt dwa lata. Jego matka miała na imię Jekolia i pochodziła z Jerozolimy. 4 Czynił to, co słuszne w oczach Pana, zgodnie z tym wszystkim co robił Amazjasz, jego ojciec. 5 Za dni Zachariasza, znającego Boga przez wizje, szukał Boga. A w dniach, gdy szukał Pana, Bóg obdarzał go powodzeniem.
6 Następnie wyruszył i walczył przeciw Filistynom: zburzył mury Gat, mury Jabne, mury Aszdodu, zbudował miasta w pobliżu Aszdod i u Filistynów. 7 Wspomagał go Bóg przeciwko Filistynom i przeciwko Arabom mieszkającym w Gur-Baal oraz przeciwko Meunitom. 8 Ammonici płacili Ozjaszowi daninę, a jego sława rozchodziła się aż po granice Egiptu, ponieważ stał się bardzo potężny. 9 Ozjasz zbudował też wieże w Jerozolimie przy Bramie Węgła i przy Bramie Doliny, przy narożniku, i je umocnił. 10 Zbudował wieże na pustyni i wykopał wiele cystern, ponieważ miał dużo bydła, zarówno na Szefeli, jak i na płaskowyżu, rolników i winogrodników, w górach i w ogrodach, ponieważ kochał ziemię.
11 Miał też Ozjasz wojsko zdolne do walki, armię, która wyruszała podzielona na oddziały, według spisu dokonanego ręką pisarza Jejela i urzędnika Maasejasza, pod kierownictwem Chananiasza, jednego z dowódców króla. 12 Pełna liczba naczelników rodów, mężnych wojowników to dwa tysiące sześciuset. 13 Pod ich dowództwem znajdowała się potężna armia licząca trzysta siedem tysięcy pięciuset ludzi zdolnych do walki i gotowych, by skutecznie wspomóc króla przeciwko wrogowi.
14 Ozjasz przygotował dla nich, dla całego wojska, tarcze, włócznie, hełmy, pancerze, łuki i kamienie do proc. 15 Sporządził w Jerozolimie machiny, przemyślnie skonstruowane, aby ustawione na wieżach i na narożnikach – strzelały strzałami i wielkimi kamieniami. Ponieważ był w niezwykły sposób wspierany, to jego sława rozchodziła się daleko, aż stał się potężny.
16 Gdy się wzmocnił, jego serce stało się wyniosłe aż do zatracenia. Sprzeniewierzył się Panu, swemu Bogu, wszedł bowiem do świątyni Pana, aby złożyć ofiarę kadzielną na ołtarzu kadzenia. 17 A za nim wszedł Azariasz, kapłan, a z nim kapłani Pana, osiemdziesięciu dzielnych synów. 18 Powstali przeciw królowi Ozjaszowi i powiedzieli do niego: Nie ty, Ozjaszu, masz składać ofiarę kadzielną dla Pana, lecz kapłani, synowie Aarona, poświęceni do składania ofiary kadzielnej. Wyjdź z przybytku, ponieważ się sprzeniewierzyłeś i nie ma dla ciebie chwały od Pana, Boga. 19 Wtedy Ozjasz rozgniewał się, a w ręku miał kadzielnicę służącą do kadzenia. I gdy był rozgniewany na kapłanów, wtedy w obecności kapłanów, w domu Pana, przy ołtarzu kadzenia, trąd pojawił się na jego czole. 20 I obrócił się w jego kierunku Azariasz, arcykapłan, i wszyscy kapłani, a oto był trąd na jego czole. Ponaglali go, aby stamtąd szybko wyszedł. On sam jednak pospiesznie wybiegł, ponieważ poraził go Pan.
21 Był więc król Ozjasz trędowaty aż do dnia swojej śmierci, a będąc trędowatym, mieszkał w domu odosobnienia, ponieważ został wyłączony z domu Pana. A Jotam, jego syn, zarządzał i sprawował sądy nad ludem kraju.
22 A pozostałe dzieje Ozjasza, od początku do końca, opisał Izajasz, syn Amosa, prorok. 23 I spoczął Ozjasz przy swoich przodkach, i pochowano go przy jego przodkach na cmentarzu królewskim, ponieważ mówiono: On był trędowaty. Po nim królem został jego syn Jotam.
Уззія – цар Юдеї
1 Тоді, замість Амасії, Юдейський народ взяв його сина Уззію, якому було шістнадцять років, і проголосив його царем.
2 Після того як цар Амасія спочив зі своїми батьками, Уззія відбудував місто Елот, повернувши його під владу Юдеїв.
3 Зійшовши на царський престол у шістнадцятирічному віці, він п’ятдесят два роки владарював у Єрусалимі. Ім’я його матері було Єхолія, з Єрусалима.
4 Він чинив те, що було до вподоби Господу, – в усьому так, як робив його батько Амасія.
5 За життя Захарії він діяв згідно з Божою волею, оскільки пророк навчав його мати Божий страх. І поки він жив за волею Господа, Бог сприяв його успіху.
6 Якось він виступив проти филистимців, і зруйнував стіни міста Ґата, стіни Явни, стіни Ашдода й побудував міста навколо Ашдода, а також в інших місцевостях филистимців.
7 Бог допомагав йому у війні з филистимцями та з арабами, які мешкали в Ґур-Баалі, а також з маонійцями.
8 Аммонійці платили Уззії данину, і слава про нього поширилась аж до самого Єгипту, адже його потуга зростала.
9 Уззія збудував у Єрусалимі башти: над Наріжною Брамою, над Брамою Долини та на розі стіни, зміцнивши їх.
10 Він побудував також башти в пустелі й висік чимало водоймищ, оскільки в нього було багато худоби як у долині, так і на рівнині; він мав хліборобів і виноградарів у горах та в селах, тому що він любив хліборобство.
11 Була в Уззії і боєздатна армія, готова на випадок війни. Вона була поділена на певні загони за своїм числом. Їхні списки були упорядковані писарем Єіїлом та урядовцем Маасеєм під керівництвом Хананії, одного з царських можновладців.
12 Загальна кількість глав родин серед хоробрих воїнів становила дві тисячі шістсот осіб.
13 Вони командували військовою потугою у кількості триста сім тисяч п’ятсот вправних воїнів, здатних воювати і готових прийти на допомогу цареві у війні з ворогом.
14 Уззія споряджав усе військо щитами, списами, шоломами, панцирними обладунками, луками та камінням до пращі.
15 У Єрусалимі вправні майстри виготовили спеціальні військові машини для метання стріл і великого каміння. Їх встановлювали на баштах та на кутах міських стін. Слава про Уззію поширилась навіть у далекі країни, адже він дивовижним чином отримував допомогу, так що Уззія став вельми могутнім.
Покарання за гордість Уззії
16 Але як тільки він зміцнів, його серце загорділо на власну загибель, і він згрішив проти Господа, свого Бога. Уззія ввійшов у Господній Храм, аби самому принести жертву кадіння на кадильному жертовнику.
17 Проте за ним увійшов первосвященик Азарія, разом з іншими вісімдесятьма відважними Господніми священиками.
18 Вони виступили проти царя Уззії й сказали йому: Це не твоя справа, Уззіє, звершувати кадіння Господу; це служіння належить звершувати виключно священикам, нащадкам Аарона, котрі освячені для кадіння! Вийди зі Святилища, адже ти скоїв злочин, і не буде тобі за це честі від Господа Бога!
19 Взявши в свою руку кадильницю для кадіння, Уззія розлютився. Але в мить його обурення і гніву на священиків у Господньому Храмі, перед очима священиків, біля жертовника для кадіння, на його обличчі виступила проказа.
20 Подивились на нього первосвященик Азарія та всі інші священики, й побачили на його обличчі проказу. Вони поквапили його швидше вийти, – та він і сам поспішав вийти, зрозумівши, що Господь його вразив.
21 З того часу цар Уззія залишався прокаженим до самої своєї смерті, й оскільки був прокаженим, мешкав в окремому домі; Уззія взагалі був відлучений від Господнього Храму, в той час як його син Йотам, був розпорядником у царському палаці й правив народом краю.
22 Про всю іншу діяльність Уззії, – від початку й до кінця, – описано пророком Ісаєю, сином Амоса.
23 Нарешті Уззія спочив зі своїми батьками, і його поховали біля його прабатьків на кладовищі царських гробниць, бо сказали: Він був прокаженим. Замість нього став царем його син Йотам.